Видаються, марафон «Єдині новини» я і на Москві на коротко розповім про найголовніше на сьому ранку.
У ці хвилини в Маріу Полію має відбуватися евакуація мирних жителів.
Раніше повідомлялося, що все розпочнеться у восьмій ранку,
однак у телеграм-каналі міської ради з'явилося оголошення, що евакуація почнеться на годину раніше.
Від початку варію в Україні, в яку я вирішив, що варію в Україні,
почнеться на годину раніше.
Від початку у повномасштабного вторгнення в перше людей з Маріу Поля вдалося евакуувати лише вчора.
За підтримки ООН та Чороного Христа змогли вивистись частину цивільних з територію комбінату АЗО Всталь.
Відео, яке ви зараз бачите, тощо як люди виходять із розбомленого підприємства,
опублікував полк АЗО, в який залишається боронити місто захоплене росіянам.
В автобусах без вікон жінки та діти виїжджають за АЗО Всталі в підвалах, якого провели два місяці.
Близько сотні мирних житрів мають сьогодні приїхати у Запоріжі,
повідомив президент Молодимир Зеленський.
Сьогодні вперше завсідній війнний запрацьовав цей життє вона об'єдний коридор.
Перше було дві дуби припинені війнену на цій території, вдалося вивести більше ста цифільних жінок, дітей,
перша все, який реаговувався від бойових дій саме там, саме на АЗО Всталь,
роговувався всі зглавночі процесу.
Перше, я в Києвоні прибудить в Запоріжі.
Дай Бог, щоб все це не зірвалося, там їх зустрінне наша команда.
Сподіваю, що також будуть дотримані всі необхідні умови,
щоб продовжити вивезення людей з Мариуполя.
На Донеччині вивозять жителів міст Лиманта, Добропілля, Днєпра,
предусім це родини з дітьми та літні люди.
У Донецькій області офіційна евакуація триває вже місяць.
У більшості міст та сіл звідки вимушено вийшають люди, закінчуються продукти та медикаменти.
Також там і тут постійні обстріли.
Скільки жителі в Донеччині вже евакуовані, в області адбіністрації
не уточнюють заміркувань в еспекі.
Освободители, пришли, спомогали нас, отже, зі вашим містом.
Я старості біля, бо чужим краям скумяються.
Постоянні обстріли, в домі вибили окна,
ракети в адворах,
дітей в правилі, а самі бакать здесь.
До села битися на Сумщині почали повертатися люди.
У березні російські окупанти двічі скидали на село авіабомби.
Що там зараз, куди доводиться повертатися місцевим жителям,
бачили кореспонденти Суспільного.
Битиця село розташоване в 20 кілометрах від кордону з росією
окупанти бомердували село двічі у вечірі 7 березня та
вніч проти 10-го. Другий авіаудар став fatalним.
Це одна з кількох великих вир, які утворилися у селі битиця
в наслідок скидання авіабомб.
Саме на цьому місці розташовувався офіс аграфірми,
де і загинув його директор.
Чоловік мешкав у Сумах, але в вечірі 9 березня
вирішув залишитися заночувати в битиці. Тут на батьківщині його і поховали.
Ще дві людини отримали цією ночі-контузію.
Стратегічних об'єктів в битиці немає,
удари прийшли просто на житлові будинки.
Там товари, що та живе.
Коли перший раз бомбокинули, хто трохи посрожжав,
він виїхав назад в Суми.
А другий раз, як раз йому, на погреб.
А то яксь як заховався в погреб, там я збився.
Наталія тільки дні, як повернулася з родиною від свих рухи.
Тепер говорить, час ставати до городніх робіт і відновлювати обістя.
Страшно, страшно, не спим, ночу не спим, діти не спляться.
Дуже тяжело. Ну будемо держатися.
Це ще одна вирва, утворена від падіння авіабомби.
Вона потрапила на город до Дмитра.
Чоловік показує, як пошкоджена хата.
Каредор, перші кіптю, вонна роді воромка.
Дивись, що кришу знамо, що порепили сільни.
Як ви думаєте, є сенс ремонтувати, чи може вже краще?
Ні, немає вже, на там стіни порепили сільни.
Усього вбитиці пошкоджено 25 будинків, у тому числі приміщення Сільської Ради,
яке вже не підлягає ремонту.
Проскутура комунікації, тої, що знали пошкоджень,
і газові мережі, і світлення.
Ну, жив це все восстановлено, але потрібно щось багато зробити.
Зараз убитиці працює комісія, яка підрахує суму загальних збитків.
Тим часом повернулися в село Ілле, який місцеві говорить, їх тут багато.
Проте, щоб буде в селі ще життя.
Прошов, вовляєте, Ле-Леке, всіх, да.
А яке воно буде?
Ніхто не зносить.
Анна Книша, Сергія Лазаренко, єдині новини на Суспільному.
У Львові фагівці Центру Зайнятості виїжджають у місця,
де живуть переселенці, їм розповідають про те, яка робота є у місті.
Наскільки складно почати працювати у Львові та, як і є вакансії,
розкажа Каріна Богайченко.
На 14.30. Добре, добре, яком.
Про наступну зустріч з фахівчиною Центру Зайнятості домовляється
переселенка з краматорська Дар'я Плотнікова.
У Львові жінка три тижні. Разом з дітьми живе у школі.
Хочеться помощ получити ота суттарство, хочеться от центр Зайнятості.
Стають на учоті, подискають роботу.
Жінка працювала касирною, тому й тут для неї це важений напрямок роботи.
Дані безрубітні Дарі Валерії мені запропонували три вакансії.
Минник-босуду, ТЗВ-эпіцентру, Гаріатрічний Центр на надовий плечер.
Це йому лоша медична сестра-бухетниця.
І також на рівхолод запропонували касир прогуреного залика.
На душці термінових пропозицій можна побачити роботу ухоронника,
інженера та зварювальника.
Серед актуальних у Львові залишається галузь,
готельно-ресторана та швейна.
Тобто для безробітних із вузько-направленими спеціальностями буде дещо складніше.
До прикладу як Романа Островерху з Харкова, він працював з зубним техніком у лабораторії,
яку зруйнували російські війська.
У Львові вже півтора місяці роботу за пахом з неї не може.
По гроші закінчується, невідомо, скільки це все буде ще трвати.
Тому я хочу стати на облік.
Рівень пропозиції роботи у Львові низький розповідає директор Центру зайнятості.
Через те, що деякі підприємства почали займатися волонтерством,
тому більшість переселенців стає на облік по безробітню.
Середня виплота допомоги, яка в нас через нас безколо 6 тисяч гривень в місяць середньому.
Але багато, максимально, є 10 тисяч.
За два місяці до Львівського міського Центру зайнятості звернують понад 500 переселенців.
158-му тим отримали статус безробітного, з них в п'ятору менше працелаштовану.
Каріна Богаченко, Юрій Радик. Єдині новини на Суспільному.
Розвозять пошту, не зважаючи нови бухи.
Жінки листоножі Стростянця на Сумщині щодня їздять у села на кордоні із Росією,
в яких умовах доводиться працювати.
Дивіться далі.
Руслана Медведька, Вікторія Черненко, поштарки Стростянця.
Щодня жінки вдягають броножилети та виїжджають у прикордоні сели Сумщини.
Розвозять кореспонденцію газети виплатим.
Їздять у двох повз розбитого військового техніку на узбійчах.
Тього разу жінки поїхали у попівку, щоб облизу великої писарівки.
Ми раніше до цього ми в Азілі продукцію, ми все полності продукціюю людям доставляли.
Нас сейчас у нас російські грабілі.
Поки ми тільки екстрене витаємо деню, шкуп, пенсії, соцвиплати,
газетки, посилочки, хоча б такої.
Привезли до Пекільської восстановчі любові мусієнку купу газет.
Їх жінка рознесе місцевим мешканцям.
Це дойшко, так і довно, вони приїжджають, нормально все.
Люди не волуються.
А от листине замовлення вручають особисту під підпис.
Жителі кажуть, село і тепер обстрілюють, та до цього вже звикли.
Прислухайся до кожного шороху.
Тільки бахне, тільки те.
По началу було страшно, в погребах сиділи, страшно було.
Ну щас вже в руді трохи нормально, вже наладналась.
У нас трава, а тут у нас огорота, і в траву я крас.
І в тій огороті трави, як в траншеї так вирита, ну як упала оружія.
Ну страшно, коротше. І щасось бахкають.
Дівчата згадують, спочатку ріни працювали майже кожен день, не зважаючи на вибухи.
Ми били на виїзді в паразок вверхопожня-пожня, і началося обстріли попогки.
Тимітрал 9, ми слышали, що через града.
І ми ось також сильно спогалися.
Та, що ми все равно видавали.
Листо нож зараз у Тростянські.
Не вистачає, говорить куратурка поштового відділення Вікторія Черненко.
Тож жінці доводиться допомагати на виїздах.
Такі зони для дівчатам найстрашніше, щоб підтримати їх, щоб показати на своєму прикладі, що я не боюся цього.
Наразі у Пипівці мешкає більше трьох тисяч людей.
Село розташоване на самому кордоні.
До Росії тут трохи більше кілометра.
За моєю спиною, вдалі, а гора.
Зверху на Гарі, тожа територія Російської Федерації, з якої відбувалися наступ на Україну.
Жінки працюватимуть і надалі, бо, говорить, немають іншого вибору.
Так, хто за нас буват їздить.
Жилаючих, сьогодні, немає.
Буквиш кажуть переживати стреси на роботі та психологічно триматися, їм допомагає власна команда.
Діана Крахматова, Ріковоленко – єдині новини на Суспільному.
Цими вихідними українць масово відвідують кладовища.
Це традиція Вірян Східного обряду – овшановувати померлих після Великодня.
У звільниних від російських окупантів містах приходити можна лише на тіць в интерію,
які обстежили Сапер.
Наприклад, офіційний дозвіл отримав Ірпінь під Києвом.
Нині туди приходять рідні загиблих, в тому числі і від рук російських військових.
За словами російського голови Ірпиня, під час повномасштабного втортнення Росії
загинуло близько 300 мирних жителів та до півсотні українських військових.
«Оліюди приходять біля своїх могілок, як то кажуть, постояли трошки, як то кажуть, помолилися.
Будемо чекати і надіяться, що з корона стане мирі».
Щепити дітей від кору закликають у Всесвітній організацій охорони здоров'я,
експерти організації за непокоєнні, зниженням кількості щеплень в Україні.
Нині 85% дітей отримали необхідну дозу вакцину, тоді як рік тому ця цифра сігала 95%.
У ВООЗ пов'язують таку тенденцію передусім з війною.
Багато людей виїхали зі своїх домівок чи навіть за кордон,
або ж люди не мають доступу до медичної допомоги на тимчасово купованих територіях.
У МОЗ повідомили переселенці можуть звернутися до найближчої польквінніки
і отримати безкоштовність щеплень.
Акадес ми получили вакцину і поліміліт, так як ми не змогли зробити її в два місяці.
Мені місцестра прийшла в житті і сказала, що можна провакцинуватися.
Ми проводили щеплення внутрішньо переміщених особам, провели близько 20 про щеплень.
Звертається, звісно, не всі, але були дітки і в більшості це були діти дороку.
Музей у Римі влаштував день відкритих дітей дверей для хворих діток з України.
Це і ті, кого тут лікували раніше, і ті, хто приїхав до Італії після того, як Росія розв'язала війну в Україні.
Що влаштували дітям у Римському музеї, розкаже Анастасія Сеняговська.
Гучного музеї Рима там евакуювані з України діти, хворі на онкої неврогічні розлади знищують танк з повітряних кульок.
Ви тільки подумайте, цю конструкцію створили у мирній часи.
Ми хочемо показати, що разом можна здолати усі негаразди.
Цим малятам потрібні позитивні емоції. Вони мають жити з вірою у майбутні і, звісно ж, з усмішками на обличчах.
Разом з дітьми-біженцями забавляються їхні рідні прийомні батьки українські та італійські лікарі.
Усі ті, хто супроводжував до Італії, опікуються нині.
Дитячий центр Бамбіно-Джезу медзаклад під патронатом Папу Римського лікує пів тисячу дітей з України.
Лічення закончилось. Ми сушили в ремонт. Будемо пропадати в 3-4 місяці.
Коти легких, коти всього тела і мерті всього тела.
Якщо все буде добре, то будемо йти в ремонт.
Папське дитячі лікарні у Римі прихистила не лише тих, хто тікав від російських бомбардувань і втратив батьків.
Деякі діти з України побачила рідних, які давно хотіли приїхати до Італії, але не могло через пандеміку.
Ми воз'єднали деякі сім'ї і це чудово. Діти були у своєрідній ізоляції, хоче й не на самоті.
Сьогодні справді святковий день.
Музей повітряних куль у Римі дітей з України приняв безкоштовно завдяки власній ініціативі та допомозі маценатів,
зокрема українських, які раніше переїхали до Італії. Анастасія Синіговська, єдині новини на Суспільному.
Далі ефір продовжить, мовя колега, Анна Чередниченко. А я повернуся з новинами менше ніж за годину.