Восмотравня 2022 – день, коли весь цивілізований свід в шанової пам'яті жертву,
Другої світової під гаслом ніколи знову, а Україна уже 74-ту добу захищає себе і планету від тих,
хто в 21 столітті вирішив, що може повторити.
Тоякої воно була оця 74-та доба нашого опору – інформаційний день під сумовою джурналісти каналу 1 плюс 1 у мерахоні «Єдині новини».
За останніми данами Генерального штабу України втрати ворога такі на сьогодні.
Українська армія ліквідувала майже 25 тисяч російських загарбників, близько тисячу расшистів взяли в полон.
За 73 дні полномасштабного вторгнення Росії кількість знищених танків уже 1100,
а кількість підбитих бойових бронюваних машин прискочила за 2,5 тисячі.
Лише за останньо добу українські воїни відмінусували у противника понад півсотні одиниць дорогої бронюваної техніки.
Також загарбники втратили 502 артилерійські системи і 171 реактивну систему залпового вогню.
83 – така кількість потрошених комплексів протиповітряної оборони.
Ще у російської армії мінус майже 200 літаків та 155 гелікоптерів.
І зла доведено більше як 1900 військових автомобілів.
Українські військові втопили 11 ворожих судин.
Один катор пішов на дно на передодні.
І 90 крилатих ракет випущення расшистами не досягли своєї мати і були збиті збройними силами.
Лише цієї доби окупанти випустили 12 ракет по Одещені.
Чотири з них вдалося перехопити системи ППО, інші влучили в об'єкти цивільної та критичної інфраструктури.
Вибухи сталися на узбережжі Одеси, також у центральній та південній частині регіону,
осколками поранені кілька місцевих жителів.
Частково зруйновані будинки і розбиті приватні автівки є перебої зі світлом і водопостачанням.
Пошкодження зараз лагодять аварійні бригади.
Опівдень підрозділ занітно-ракетних військ збив водеському небі ворожий беспілотник, розвідник, форпост і крилату ракету,
пус якої здійснив російський винищувач Су-35 із Чорного моря.
Військові попереджають. Імовірність нових ракетних ударів залишається високою.
Люди просять почуші сирени. Зразу йти вукриття.
Південий форпост фронту Миколаївщина тримає удар ворога,
і ні наметь не припиняє давати йому жорстку відсіч.
Рашисти летні щодня обстрілюють обласної центрі, околиці, але найбільше дістається селам поблизу лінію вогню.
Ні люди на цій ділянці фронту масово застосовують заборонені касетні ракети,
але наші бійці запевняють окупантам навіть такі підлі боя припаси не допоможуть.
Дуже скоро їх відкинуть, туди звідки прийшли за парібрік.
Кореспондент ТСН Антон Куцуконь із Миколаївщини.
Ніж носині небо і ядучі жовти рапсове поле.
На Миколаївщині самоприрода промовляє, чи я це земля?
В цю малювничу місцину російський окупант щодня нищить своїми снарядами.
152 міліметри. Зрунування повністю. Шикарна школа, 50 ремонт убила.
В сільську школу загарники обстріляли напередодні. В будівлі повибувало всі шибки.
Навчальне приладдя порозліталося в усі біч, а на дожках досі видно матеріали останнього довоєнного уроку.
Скалки від вибитих вікон хрустять під ногами в кожному кабінеті та коридорі.
Ось така вона – расшистка динаціфікація шкіл.
Дуже показова картина. У школі є символ ніколи знову, а вже звікна видно, що про ці слова думають російські окупанти,
що це не вироти і вирви від їхніх снарядів.
На цьому напрямку стримують орду бійці 59-ї бригади Звіниччини.
Хлопці одразу рили окупи капітальні, аби артилерія менше дошкуляла.
Як говорити, це копаєм погліпше, щоб бути подальшою відгром.
Кухня тут теж. Похазяське – просто в бліндажі.
Це картофля по-домашньому чи, як ми говоримо, по-ній. Картофля посилянський.
Бійці якось намагались рахуватися, кількі мін прийти по ним за день. Однак після сотні перестали.
Буває прицільно, бо є хватишко. Коли дрон працює, то прицільно. Коли просто так, то хватишко.
Тиме дронами окупанти коригують свої міномети, артилерію і реактивні ракети.
Та найбільше нашим бійцям дошкуляють ворожі кассетні снаряди.
Це йде розрив оцих кассет 15 штук. І потім виставляють кілька штук до п'яти штук на затримку. 28 секунд 30 до 45.
І коли людина подумала, що розриви пройшли, можна перевірити чи всі цілі. І голову висовує, ідуть до риви до п'яти штук. І тоді – ось люди.
Та така нахабність росіян не залишається без відповіді. Як можуть українські воїни карати загарбників?
Гарно видно, не подалік позицій. Тут видно, наскільки точно і головне вчасно відпрацювала наша артилерія по окупанському граду.
Ракети навіть залишилися в стволах. Ракетницю вони вже навіть підняли. Ну що ж, так буває з тими, хто приїжджає бомбити мирні міста.
Окупанські гради не встигли виконати своєї кривавої місії.
Візьміон з розвітка, вовреме соброзіли, соброзвілі їх накрили, як при щодніщі не успіли зробити.
Войни переконані, ці блин дежівних тимчасові і вже дуже скоро їх покинуть, аби гнати окупантів геть з нашої землі.
Завжди готують, тому що ми вже не один раз йшли і підемо ще. Це наша земля, ми її нікому не відомо. У нас іншого вибору немає. Та тут навіть не обговориться.
З Миколаївщини Антон Козьконь, Володимир Черенков, Сергій Перфілов, ТСН. 1 плюс 1, марафон єдині новини.
Тим часом захисники Маріуполя, серед них бійці полку Азо, морські піхотинці та прикордонники, знищили дві з половиною тисячу російських військових та 60 танків.
Такі дані під час онлайн-прес-конференції із завода Зовсталь озвучив офіцер управління штабу захисників Іля Самойленко.
За його словами, російські війська зазнали найбільш значних в трат саме в Маріуполі.
Нині росіяни гатять по Зовсталі з артилерії, танків, мінометів і безперервно бомбардують з повітря.
Чи не залишились на заводі більше цивільних, захисники підтвердити не можуть, адже підприємство сильно зруйноване і містяни цілком можуть бути за завалами, які не має змоги розібрати без спеціальної техніки, кажуть бійці.
Ми чекаємо різких дій щодо реального припинення режиму вогню. У нас залишається багато військових службовців поранених,
які, згідно про яких ми просимо, крищуємо правду помови. Їм потрібно надати можливість евакуюватися в першу чергу.
Містобуча на Київщині стала синоніма муслова геноцид. До те, поки наша війська не прогнали звіти російських окупантів,
ми і уявити не могли з яким безміром жорстокості і садизму прийшли на нашу землю ці посланці Путіна.
За зверячі обивства і катування мирних мешканців, за злочини проти людяності винні мають бути покарені і не лише ті, хто давав накази, кожен виконавець, гвалтівник, кат і вбивця.
Генеральна прокурорка України Ірина Ванедиктова 28 квітня оприлюднула список перших підозрюваних у бучанських злочинах, тих, хто точно катував.
Всі вони – 10 чоловіків із 64-гой гвардійської-модострілецької бригади Хабаровського краю, не з роковики, а ті, хто служить довго.
Моя колега-кореспондент КТСН Ніна Грушецька провела день зі слідчими національною поліцією України.
І розкаже, як вдається знайти неспростовні докази, щоб назвати кожного не люди на ім'я.
Міст обуча – морх.
У нас дуже велика кількість не впізнаних тіл, більше 200.
Галина Миколаївна розшукує сина Ярослава Сахна.
Коли він ішов, там сусідикать мій опросили, не йди нікуди, він кудись вийшов вдому і пішов.
Деякі тіла просто неможливо упізнати.
Тіла, деякі обгоріли, дуже багато розстріляних.
Так, як тіла вже десь певний час були в землі, то родичі деякі не можуть на це дивитися.
Люди втрачають свідомість і починають сервод.
У цих наметах у родичів відбирають зразки ДНК, за ними ідентифікують убитих.
По місту Буччя і Буччанській міській територіальній громаді 451 тіло було загиблих або помарлих.
Саме те, що відбувалося у Буччі, має і для українців, і для усього світу стати у особленням геноциду 21-го століття.
Про цю гулицю, напевно, вже знаю весь світ, її називають гулицю смерті.
Тому що у Буччі російські окупанти саме тут вбили найбільшу кількість людей.
За словами слідчих національної поліції, вздовж Яблонської знайшли більше трьох десятків загиблих.
Це одна з ручних вулиць, щоб рухатися до міста Києва.
По цій вулиці в тому числі рухалася військова техніка, той, хто рухався без їх дозволу, всі загинули.
На цій вулиці було мінімум трикатівні, зокрема в цій адмін будівлі.
Тут було до сьогодні кроколі, виношати анули.
Жили в кабінетах, тут готували їжу, а за рогом – страчували. Тут знайшли сімог замордованих.
Одне тіло знаходилось трохи поодаль, всі інші були якраз ця місце.
Наявність тілесних ушкоджень на тілах і відповідно зв'язані позаду за спиною руки.
Це вказує на ознаки катування. І всі безвинятку мали вогнепальні поранення.
У підвалі, де росія не катували людей, правоохоронці вже зібрали відбитки пальців.
Характерним є залишення військовослужбовцями, російської федерации.
Пляшок від спертних напоєв. На склі непогано залишаються.
Візорунки, пепілярні відповадці – більш тривалий час.
За всі ці зверячі вбивства і тортури винні відповідатимуть у міжнародному кримінальному суді в ГАЗі та в спеціальному трибуналі.
Керівництво російської федерації, її президент Путін, міністра оборони Шойгу, вони несуть відповідальність першу чергу.
Однак пересічним російським катам їхні злочини також не менуться.
Вони позавошали свої документи. Ми ідентифікуємо цих людей за соціальним мережем, за світньому мережу інтернет, отримуємо фотографії.
Свідчень Бучанської різанини, на жаль, не багато, бо живих світків росіяни намагалися не лишати.
Люди більшості випадків переховувалися в приміщеннях.
Марія Петрівна оплакує молодшого сина Дмитра Коновалова.
Його вбили біля багато поверхівки на тій самій вулиці Яблунській.
Мам дімки нема, я кажу, нема кажуть, вбили його.
Я, значить, вихожу, а він лежить прямо на ступеньках і холодний.
Сама жінка вбивства сина не бачила.
Постріли я чула, але ж постріли в час були я.
Однак поліцейські такі знайшли світків.
Він прогуляється до угла, так дошов і назад різко, із цигаркою так.
Коли я так дивлюся, давай бігти, він вже тікає.
Він його застрелив і воно так ото тупав на ступеньках з краю.
Бракує слідству і відеофіксації.
Світла не було людейним, не було змоги заряджати свої телефони.
Цивільна селня боялась знімати.
Тому кожне відео дуже важливе.
Цьому чоловіку вдалося документувати все, що бачив із цих трьох вікон.
Він нашов розбитий телефон, вони спрашив телефон.
Я показував розбитий, а він в цей час охранювся у м'яку.
Я тоді не розумів, що він несить смерті.
Він передає слідству докази і упізнає російською військового.
У цих двох фотографію ви можете сказати, хто більш похожий.
Завдяки ось таким сміливцям, прокуратура оголосила про підозру
у вбивстві чотирьох людей на вулиці Яблінська, розгвардійцю Сергійу Колоцею.
На вулиці вже прибрано і чисто.
Ви можете бачити на фотографіях ось цей знак, якраз і поблизу будівельного майданчика
було виявлені кіла чотирьох людей, які зв'язними руками.
Є відповідне відео, на якому встановило, що саме він скоюв ці розстріли людей.
Якщо ви маєте докази злочинів проти людяності
скоїних російськими окупантами, звертайтеся до правоохоронців,
щоб жоден кат не лишився непокараним.
Ніна Грушецька, Александр Шиян, ТСН – 1 плюс 1 мерафон – єдині новини.
Росія намагається реконструювати Друго світове,
і навіть перевершити вчителя, а стати найбільшим злом в історії людства.
Так каже президент Зеленський у своєму відвозверненні
до дня вшинування пам'яті загиблих у Другій світовій війні.
Він записав його у місті, де новітні фашисти
відзначилися особливою жорстокістю бородянці на Києвчині.
Ви кажете, ніколи знову розкажіть про це Україні.
24 лютого слово ніколи стерли.
Розстріляли і розбомбили сотня мираки по 4 ранку,
яким розбудили всю Україну.
Ми почули моторишні вибухи, ми почули знову.
Будь-яке злом. Завжди закінчується однаком.
Воно закінчується.
Ми подалаємо зиму, яка почалась 24 лютого.
Триває 8 травня, але точно скінчиться
і її розтопить українське сонце.
І ми зустрінемо наш світанок усією країни.
І над тимчасово окупованими містами і селами
наш прапор замайорить знову.
І буде мир на решті знову. За це боролись наші предки.
Вічна шана всім, хто протистояв нацизму.
Вічна пам'ять всім, загиблим під час Другої світової війни.
Радіасійний бронетранспортери і міно вибухові пастки
за пере національної гвардії розміновують територію
чорнобильської атомної електростанції, щоб її працівники
змогли повноцінно відновити роботу після окупації російськими військами.
Обстежувати ліси і вириті в родому лісі окуперашестів
у планах немає кореспондент КТСН Маргарита Потапова
знає більше, зокрема чи відновили це екскурсії в Чорнобильську зону.
Це просто тримач сам блок детектуалній вацеві.
Тобто він збирає інформацію і передає замена блок.
Ну що вона схожа?
На водочку.
Озброєний пристроєм для вимірювання радіацію
у захисному костюмі та в масці та зі спеціалим годинником на руці.
Петро страхує свого колегу, який шукає вибухівку у грунті.
Метал ощукать за звуком схожі на сигнал тривоги,
виявляє метал у землі.
Сапер Іля за допомогою детектора палечки вираховує розмір знахідки.
Якщо б була міна, то вона радію 70 сантиметрів,
найменемальна.
І так крок за кроком сапер-національної гвардії
проводять інженерну розвідку багатокілометрової території
Чорнобильської атомної електростанції.
Після окупації російськими військами ця територія,
окрім невидимої радіації, може приховувати небезпечні снаряди,
на які можуть натрапити працівники атомної електростанції.
Вони вистанувають муля жит, щоби затратили свій час.
Біля розтрощеної автівки з літерою в ІСА
переретельно вглядаються під ноги,
аби не прогавити небезпечної знахідки.
Встановлювати муля жіза міст справжніх вибухівок
росіяни люблять з 2014 року.
Якщо ми вже щось замітили, звичайно, є можливість,
треба здюргувати, там же далі по ситуації.
Ось БТР 70.
Майже за Іржавілий бронетранспортер складовища техніки
до свого блокпосту притягнули російські військові.
Адіаційний фон цього заліза зашкалює.
Тарас, для якого це перша.
Після випуску інженерна розвідка показує місце базування
расшистів приту до 4-го енергоблоку атомної електростанції.
Серед суцільного безладу і покинутих речей окупантів
боїть знайшов знайомий знавчання боєприпас.
Одному кабінеті знайшли навчальну бміну притютанку.
Інженерні підрозділи на Звардії СПРДСНС
наразі обстежують об'єкти, де можуть бути вибухові пристрої.
Аби робота атомної електростанції перешла у довий яний режим.
І працівники могли безпечно пересувати з вичними тропами,
треба обстежити ще 20% території.
Прочисувати гектар релісу у СПРІ в планах немає,
начерзі інші об'єкти.
А отже, говорити про відносно-безпечні екскурсі
у найближчій перспективі зарану.
Основні наші маршрути, по якими приміщається наш персонал,
то вони майже всі обстежені.
Якщо брати всю територію, куди пускають туристів у місто,
то за безпеку цих місць ми вам не може ничего сказати.
Поки підрозділи російських військ ОМОНУ та СОБРУ влаштовували гармидер
у приміщеннях атомної станції,
буряти активно копали шансі у забруденому радіацію Рудому Лісі.
Нас вардіють стополь,
який навчався в інституті ядерних досліджень
і проходив практику на Чорнобильській станції,
каже, раптом їх не знищить куля українських військ.
Радіація допоможе встановити справедливість.
Все, що сюди потрапило, воно вже якби сюди не виходить.
Воно залишається в зоні навжди.
Вони довго вже не проживуть.
Рік, максимум, півтора і все.
І в Чорнобильської зони відчуження Маргарита Потапова, Андрій Віетошкін,
ТСН, 1 плюс 1 Марафон – єдині новини.
Нові санкції проти Росії у ці хвилини обговорюють на самій тювеликої сімки
і на зустрічі, яку проводять віртуальному форматі
присутні і наш президент Валдимир Зеленський.
На порядку денному головна тема – протидія Російської Федерації
та спільна координація цієї протидії.
Іде це передусім про можливість запровадження нового пакета санкції.
Ну і примітно, що дату проведення відеоконференції перед днем перемоги
у Росії 9 травня обрали навмисне.
Речниця Білого Дому Джен Псаки заявила на передодні,
що у Путі на безумовно до цієї дати планували перемогти всю Україну,
але нічого не вийшло.
І додала, що сьогоднішня зустріч – це не лише можливість показати,
як сильно згрутований захід у протистоянні агресії.
Але продемонструвати, що ця єдність потребує зусиль, крові, поту і іноді сліз.
Ну і новий європейський десант в Україні.
Президент Парламенту Норвегії Масуд Гарахані
і голова бундестагу Німеччини Бербель Бас.
Президентка бундестагу Бербель Бас зустрілися із прем'єр-міністром України Денисом Шмегалем.
Обговорили стратегічно важливі напрямки співпраці – зброю, санкції, фінанси та європейську перспективу України.
Прим'єр подіакував бундестагу у зарішення надати Україні важку зброю
і закликав Німеччину та Німецькі підприємства долучатися до відновлення України.
Далі Німкеня зустрілася із головою Верховної ради України Русланом Стефанчуком,
разом вони поклали квіти до меморіалу невідому солдату
і вшанували усіх жертв Другої світової війни.
Встигли політики і обговорити питання вступу України до Євросоюзу.
Ощільниця бундестагу наголосила докладатиме усіх зусиль,
щоб пришвидшити і спростити цю процедуру.
Війну Росії проти України врядовице назвала Загарбницькою
і такою, що порушує всі міжнародні норми.
І Джастін Трюдо у Києві.
Прем'єр Канадия раптований, оголошуючи про поївську,
відвідав українську столицію і підняв канадійський прапор
на подвір'ї посольства, відзначаючи повернення дипломатів до Києва.
Але на цьому не зупинився і поїхав до розтерзаного росіянами Ірпеня.
Фотографії з'явилися на сторінці мера міста Олександра Маркушина.
За його словами, Трюдо був шокований, побачивши численні домівки
Ірпінчан з руйнованні ущент.
Віримо, у подальшу співпрацю наших країн і щодо відбудови
українських міст після нашої перемоги, написав мер Маркушин.
І висловили сподівання, що Трюдо допоможе організувати
зусилля української діаспори.
І всі разом відбудуємо наш Ірпінь.
Перший день регулярних перевезень на залізничній лінії Києв-Ковель
знову крусують вантажні та пасажирські потяги.
І від сьогодні запущено регулярні електрички.
Міст через річку Ірпінь відновили всього за місяць.
Поки що правда лише одну колію, але в укрзалізниці
запевняють цього достатньо для нормального руху.
Роботу приймав і наш Сергій Моругон.
Він вже проїхався мостом і дізнався,
скільки ще таких або автомобільних поєправ нам слід відновити.
Шановні пасажири з третьої колії відправляють цей поїзд номер 55.
Біля високої платформи вже очікує новенька електричка.
Поїде в напрямку, який був недоступний з початку війни.
Нас бирають на столичному вокзалі і ми прямо з відси залізницею.
Поїдемо дивитися на залізничний міст,
який на початку війни був зруйнований через річку Ірпінь, а тепер відновлені.
Вчутня сюди до війни курсувало кілька десятків пасажирських та вантажних потягів.
І ще стільки ж електричок.
Це іна прямо в тозалізнична колія Київ-Бовель.
Їх збудували в 1901 році як стратегічну, також важливість в нас дорігає і до нині.
Бо один зі шляхів сполучення з заходом країни,
а отже і можливістю перевезення будь-якого забезпечення.
І от сьогодні ми приїжджаємо відновленою частиною мосту.
Лише у Ірпіні залізницею користуються до 65% жителів, каже, очільник міста.
Він нарятував життя.
І цей міст і загалом інші мости допомогли дали можливість окоювати 95% мешканців.
А далі ж буча, ворзель, бородянка.
Лише на цих відрізках відновити ще потрібно чотири менших переправи, ніж ця.
45 об'єктів залізничної інфраструктури, 19 кілометрів контактної мережі та тягову під станцію у бучі.
Незважаючи на те, що ця жахлива війна продовжується, вже за дорученням президента почалося відновлювання.
Люди повинні дуже швидко відчути, що робиться все державою для того, щоб поверталася нормальне життя.
Незалізничної інфраструктури лік іде на сотні.
Незалізними інфраструктами, як будівельні фірми, так і спеціальні, як от державна служба транспорту, яка відновлювала переправи у Романівці, на Варшавському шосе чи в стоянці на житомирській трасі.
Це вже буде повноцінний рух, тому члі важкогабаритної техніки.
Ми не будемо придумувати інші.
Це є тимчасова споруда, вона забезпечує рух і в такому плані ми будемо працювати.
Скільки я точно знищених мостів, автомобільних чи залізничних ракунок ще ведеться.
Їх сотні, взагалом в Україні, у нас більше 300 мостів, які зараз на під час цієї війни були зруйновані.
Тому ми зараз говоримо про десятки мостів, які відновлюємо, і відновлюємо тимчасовим рішенням швидківної, але насправді, це ще багато роботи попереду.
На кілька місяців щонайменше, але тут, на лінійки Євковель, вперше з кінця березня, запрацювали регулярні вантажні і пасажирські потяги,
а також двічі надобу – електрички.
За кілька днів у розкладі електричок додається ще десять маршрутів, а в пасажирських перевезеннях – три міжнародні напрямки.
Сергій Моргун, Валентин Шелко, ТСН – 1 плюс 1. Мерафон – єдині новини.
Лекції під звуки вибухів фото професора у військовому однострою, що проводить пари просто із окопу на передові, облетіло увесь світ.
Професор Ужоруцького національного університету Федір Шандор викладає на факультетах туризму і Суспільних наук 24 лютого.
Зразу після пар він записався до лав оборонців і за весь цей час жодної лекції не пропустив.
Чому кореспондент КТСН Цвітлана Денищук розкаже?
Добрий день. Проходьте, сідайте.
Восьморанка студенти Ужоруцького університету уже на парі.
Проспати не дозволяє совість. Можливо, кладачі вмикається прямо з фронту.
Чути мене.
Так, чути.
Професор Фадір Шандор записався у тероборуну у перший день повномасштабного вторгнення, проте від тоді жодної лекції не пропустив.
Ви так гарно засоціарозповідаєте, це все мені чого.
Це нормально. Це гаразд, якби було погляда лекції не читати.
Його слова часом приглушують вибухи, а про забинтован руку віджартовується.
Професор не уміє фати лопатами, а тепер вже уміє.
Та є таке трохи вдуші, що там людина все-таки на цій війні, це досить страшно.
Але він такий позитивний, коли на нього дивись, і тобі трошки, знаєте, стає легше.
В одній руці смартфон, в інший автомат – це професор на парадові.
Каже, не хотів, щоб студенти посеред симестру переривали курси, адже заміни у вишій йому немає.
Я викладаю спецдисципліни, дуже вузько направлені.
Дивіантна поведінка, масова поведінка, маніпулятивна поведінка для психологів.
І дуже загальній дисципліни можна змінити, а спеціалізовані важко.
Командери пішли на зустріч. Тепер з 4 до 8 ранку він на бойовому чергованні, а з 8 до 10 двічі на тиждень читає лекції.
В тому запевняє, не відчуває, та й студентам такі заняття на користь.
Це стало більше, де-то на пари. Я тих зразумію, що це із того варіанту на сленгу віймові звучить якось незручно,
бо уже при поднавійні та якось незручно перед ним не ходити.
Удомо, що він вчинить саме та колеги навіть не сумнівалися, мовляв, завжди намагався всюди встигати,
а його майже 30-річний досвід незамінний.
Саме він у 2006 році створив спеціальність у Жоруцькому національному університеті.
Туризму знавство так називалось. В 2013 році він був ініціатором створення факультету туризму та міжнародних комунікацій.
І нам дуже важливо, що він не полишає викладати скороботу.
Це він, він такий, який є і цей отака справженість.
Ось так минулого літа Фадір Шандор у спецпроекці ТСНД 33-й чи незалежності України проводив екскурсію Наталії Мосечук в Ужгороді.
Адже він один з кращих краєзнавців Закарпаття.
За його підручниками вчаться не лише українські студенти, а й угорські та швейцарські.
Саме неудство і зазумбованість цілої нації називає однією з причини вторгнення росіян.
Ті гоміноїди, бо тяжко їх назвати гомосапіанцями, а ці примати вони як якісь інші цивілізації,
прийшла, вторглася, тому що ми їм простір.
Вбивство навіть без ідеї, просто був бивство. Ідеїності, ідеології, повністю відсутні.
Тож каже, не лише оборонити на свої країну до перемоги, а й робити ми все, аби наступне покоління українців розслу освідченим і вільним.
Вигаданіщук Олександр Моторний, Олександр Піддубний, Закарпатті ТСН 1 плюс 1. Марафон Єдині Новини.
Спотворена історія на вулицях міст і сіл вигадані подвиги та міфи, на яких росли покоління Варадянському Союзі.
У рівному скинули по грудді диверсанта терориста Кузніцова і декмонізували вулицю тувинських добровольців.
Тих тувинців, які зараз йдуть убивати українців. Про музей окупації та справжні герої, дивіться далі.
Стала героїв Радянський.
Дядько Василь у відрах несе радянською історією. Це букви від прізвищ советських генералів.
Ще як був малий, пам'ятаю.
Колись їх шанували як богів, несли квіти і падали в коліна на 9 травня. Тепер ці скульптори на задвірках історії міста, за якими приглядає пан Василь.
Тракторами, кранами і руками в рівному декомонізують радянською історією.
Дуже багато таких пам'яток лишилися в рівному. Раніше не помічалося, які від скульпторів декомонізації.
Окремо стали звертати увагу. Їх дійсно є десятки. Але по місту, я думаю, що дійде до сотня разом з табличками.
Уся радянська історія – це пропаганда та вигадка таксторориста Кузніцова.
Москва зліпила розвідника, який працював у рівному і видавав себе за німецького офіцера.
Кузніцова та який на цьому місті вбив німецького генерала, насправді, це не була акція проти німців.
Це була акція проти українців. Тому що за те, що він бив цього генерала і розкіде в листівки тужи на цій вулиці,
була винищена вся весь цвіт еліта українська, я кажу, у рівному.
По груді диверсанта скинули напередодні. Брон за камінь, бетон і залізо – це те, що робили з культури і монументи, червоних генералів і техніки.
Культур наційність їх не дуже велика, але містецька цінність у нас є, тому що це цілий пласт історії і художники, які працювали на цьому.
Це твори мистес, зачастина з них. Збивати і переносити обов'язково треба, розбивати – не треба.
Вісів років іни, а весь цей радянський мутлок спокійно стояв в обласному центрі. Тільки зараз переименовують вулиці і прибирають панцерники.
До кінця травня це вже переименуємо, і хочемо це подати вже на сесі, і депутати вже примоті, і ми хочемо диконувати, взагалі, і повністю, наші місторі.
Ще місяць тому ці радянські панцерники дулами стояли направлені на Захід, а тепер на Схід, бо Ворох там.
Сотні сходинок до Обеліську, під яким колись грів вугонь. Це монумент слави.
Це музей слави, не українською, а радянською, рівно 37 років тому. В 1975 році, коли цей пам'ятник відкривався, я стояв тут, на цих сходах у почесні варті.
Тоді ми думали, що це було звільнення, як з'ясувалось, зважаючи на всі історичні дані, і те, що відбувається нині в Україні – це була окупація.
Усе декомунізоване залізо і скульптура переїде на цей пагорп. Тут вже створюють музей окупації.
Ми опозиціонуємо музей окупації, не тільки окупації нині, це були ті експонати окупації радянської 39-го року, німецької окупації 41-го року.
Також сучасна окупація зараз намагаємося там і танк притягнути з горівший.
Це буде все, що пов'язано з окупацією нашої держави будь-яким агресором.
Поки чиновники думають, народ вже робить народна декомунізація вулиці, якої німецькі окупанти гонали людей у 1941 році, а радянський у 1944-му виглядає так.
Це мурал, який створив художник Костянтин.
Відповідь Карліковому Карманичу, негу фразу «нравиться, не нравится, терпимо я красавіця», я думаю робота сама говорить за себе, Україна – це жінка, сильно незалежна, яка готова дати відсіч, яка нікому не буде підкорюватися, яка я вільною.
Відусі у радянського умісті хочуть позбутисься вже за місяць, а потім візьмутся за область, більше не буде чужої історії на цих терианах.
Руслан Єремолюк, Анна Махно, Олександр Ковтонець, ТСН 1 плюс 1 Марафон, Єдині Новини.
Ну а вона повторяє долю своєї бабусі. Рестораторка-волонтерка Вікторія Прхоменко залишається в Києві з першого дня війни і щодня годує півтори тисячі бійців з СУ і Тероборони, а також териянких киян.
Коли закінчилася Друга Світова війна, її бабусі було 17 років, але на Гнатівна Прхоменко весь час окупації Київщини намагалася нагодувати дітей і сусідів.
Про історію, яка повторилася через 77 років, кореспондент КТСН Ірина Маркевич. Розкажи.
Вона одягає фарту шевкухаря.
Зараз ми будемо готувати пасту з курінним філією.
Вікторія Прхоменко береться за приготування вичері.
Так, зі пасти.
Та тут ще не багато.
Відома рестораторка відкрила 30 закладів по всьому світу. Вона б зараз могла переїхати в будь-як Україну, але з перших днів війни. Вікторія вирішила, що свій рідний Київ не залишить.
Мені буде тут страшно, чи я буду сидіти десь безполізно за кордоном?
Ні, я так просто не маю. Це просто не має.
Щоб наближати по римугу України, свій ресторан вона перетворила на волонтерську кухню і тепер щодня.
Разом із командою вони годують військових ЗСУ, бідців тераборони, військова адміністрацію і стареньких, що залишилися у Києві без підтримки.
Десь 1,5 тисяч осіб. Спочатку ми втрьох це почали робити.
Потім до нас долучилися ще моя подруга, і мої друг, збило 5.
Нинішній кухонне волонтерство Вікторії перегукуються із іншою історію в її родині.
Олена Гнатівна Пархоменко, бабуся рестораторки під час Другого світової, теж годувала нуждених.
Вона розповідала, як вона кормила там сусідських дітей в баночках там супчик, коли це дуже великі голод.
З вересня 1941 року Київ прожив 778 днів під окупацію німецького війська.
Їжу вименювали на одяг і навіть в коштовності майже 400 тисяч киян по суті стали заручниками.
Бабуся розповідала Вікторії, що нацисти своєгосподарювання у Києві почали зпеременування вулиць.
Німці займали найкращі квартири в середмісті, зокрема на сучасній великій житомирській денині, розташований ресторан Вікторії.
Її бабусью німці двічі намагалися вивести до Німеччини на примусові роботи.
Їй було 17 років. Оби два рази вона вистрибнула спотягою і повернулася до дому.
Почама вона проходила сотні кілометрів пішки. Ховалася, поверталася в село на Києвщині в будинок до своїх родичів.
Там у війну змогли вижити 9 родітей їх родини.
Страшна була історія, коли вони в снупах сіну ховалися.
Німці штиками кололити снупи, щоб якщо там хтось є, щоб вбити.
І як вони там затискали рот, а молодшим братам та сестрам, щоб вони просто не закричали від жаху.
Війна не зламала Олену Гнатівну, каже Вікторія.
Нас бабуся була уго-го.
На все життя, а бабуся прожила 93 роки, залишилася бажання нагодувати усіх, хто потребував цього.
Якщо борщ, то варила не менше 10 літрів, якщо холодець, то у найбільшій кастрюлі.
Деякі рецепти бабусі Вікторія і нині використовує у своїх гастро-експериментах.
Такі голубці з зуткою, в соусі з білого наліву, це ж також, це бабусі присвячено.
Поки Вікторія фасує вичері, згадує, на 9 травня дім бабусі був завжди переповнений гостями.
Вона готувала пишні столи і повторювала, головне, щоб війна ніколи не повторилася.
Але сьогодні рестораторка Вікторія на 74-й день російсько-української війни готує вичері нашим захисникам.
Імрія про день, коли зможе приготувати святковий стіл як бабуся і запросити усіх бійців,
яких вона готувала під час боїв Гостома, Льбучі, Рпіні, нині вони воюють на сході.
І Вікторія чекає їх з перемогою.
Ірина Маркевич, Данія Косаковський, ТСН, Одинклі Судин, Марафон, Єдині Новини.
Вшинували жертву нацизму, але без агресора.
У світі відбулиться заходи до Дня пам'яті та премирення.
І президента Крини агресорки, який розв'язав війну проти України, на них не було.
Путіна Західній лідери не запросили.
Якщо офіційна частина заходів була схожою у різних країнах –
покладання квітів до пам'ятника невідому солдату, спілкування із ветеранами та промови Західних лідерів,
то не офіційна вивелися в кольорах нашого прапора.
Сьогодні у світі відбулися одночасно масові акції на підтримку України,
яка саме зараз бореться з новою російською формою нацизму.
Загадати і вшанувати тих, хто загинув унаслідок протиправного російського вторгнення,
у День пам'ять та премирення закликав британський прем'єр.
Борис Джонсон наголосив, повага і вдячність тим, хто воював у попередніх конфліктах,
нині посилює рішучу налаштованість підтримувати боротьбу українського народу.
І кроки за для цієї підтримки в Лондон робить конкретні.
Зокрема, анонсував новий пакет підтримки України на мільярд 600 млн. доларів,
до якого увійдуть і поставки систем контр-батарейної боротьби,
обладнання для заглушення GPS і приладів нічного бачення.
Сполучення Штати цей день пам'яті та премирення відзначають антивоєнне моралі,
яке в ці хвилини збирається у Нью-Йорку.
Паралелі прості, Путін – це гітлер нашого часу,
а також новими санкціями, які проанонсував Білий Дім.
У Нью-Йорку працює моя колега Ольга Кошеленко.
Олю, наскільки взагалі цей день важливий для американців?
Що кажуть вони тепер, коли через 77 років
нефашизм підняв голову у самому центрі Європи?
Але якщо вони зараз кажуть героям слава,
дуже такий щемний момент для мене не можу просто стриматися
тому, що так добре відчувати себе серед своїх.
Власне кажучи, цей день, справді, Путін зробив науцінений внесок
для того, щоб американці згадали про Друго світову війну,
згадали дуже глибоко про цей день.
До речі, днями на таймсквер, це головна площа Нью-Йорку,
з'явилися такий великий світловий экран,
який сповіщає про те, що 9 травня – це ніяк і не день перемоги
для Росії, це насправді день її великої ганьби.
І ось тут, на цьому мітингу, який зараз збирається
у центрі Нью-Йорка, він лише розпочинається.
Справді, люди приходять для того, щоб сказати,
що Путін зробив те, що насправді їм
здаралася неможливим, він відродив фашизм у Європі.
Справді, для американців, для європейців ця тема,
нібито була вже прожита, закрита.
І ось Путін зробив так, що люди знову говорять про те,
що фашизм живий і його відродилася,
а б саме та держава, яка декларувала перемогу
і, власне, кажучи, намагалася присвоювати перемогу над фашизмом.
І паралелий, насправді, дуже багато у поведінці Путіна та Єтлера.
Це і абсолютно де-гоманізація ворога,
це і калимові бомбардування, це і журстокість
і журстокість, неймовірна до мирного населення.
Це і повторення практики генуциду.
І що важливо, от сюди приходять на такий міт,
і не лише українці, яким, звичайно, болить те,
що відбувається на нашій батьківщині, але й приходять американці,
тому що вони не можуть просто стояти у острень,
розуміючи, що відбувається у нас.
І оцьогодні тут познайомилися з такою літньою парою Нью-Йорксів.
Давай послухаємо, що вони сказали.
Я не українка, у мене немає української крові,
але я відчуваю цю трагедію.
Це велика трагедія, я відчуваю, що роблять росіяни.
Це жахливо, вони гірші занімці.
А у Вашингтоні сьогодні відбулися традиційні
меморіальні заходи вшанування на меморіалі
Другої світової війни. Там, до речі, були присутні
американські ветерани, учасники Другої світової.
Це звичайно люди дуже-дуже такого поважного війку,
їм під 100 років, але тримаються, вони дуже можню.
І навіть стояли під час виконання гімно.
Але цього разу, цього року, по чесною гостою,
була пані посол України у Сполучених Штатах Оксана Маркарова.
І вона там виголошивала промову.
І це, звичайно, теж невипадково на державному рівні
у Сполучених Штатах визнають ось ці зв'язки
рашизму та фашизму і виявляють підтримку
України у сімах можливими засобами.
Ну і саме завтра, дуже символічна, президент Байден
збирається підписати закон про Лендліс для України.
Він, власне, каже, що міг зробити це і раніше,
тому що закон було охвалено, ну вже,
напевно, понад тиждень тому, але чекали оця такого
історичного важливого для Путіна Сакрального дня
9 травня для того, щоб підписати.
Ну і сьогодні відбувась я віртуальна закрита
зустріч групи Симина, який був присутній
і президент України Володимир Зеленський.
Про це повідомляє телекомпанія CNN.
І там, зокрема, обговорювалося посилення подальше тиску
на Росію. І анонімно чиновник Білого дому
вже пронансував, що ідеться про новий пакет санкцій,
який, включатиме, закрима обмеження
на три головні російські телеканали.
Власне, пропагандистські засоби масової інформації,
які відріжуть від рекламних коштів.
Також будуть нові візові обмеження
на велику кількість російських та білоруських посадовців.
Ну і так само будуть накладені вперше.
Персональні санкції на правління,
на керівництво газпромбанку. Це дуже важлива фінна
Станова, яка продає російський газ
у Європу.
Ну і зараз мітинг, ось це і на якому ми
перебуваємо, лише розпочинається.
Завтра сподіваюсь, як може показати більше картинки,
більше того, що тут відбувалося.
Але слава Україні.
Віроєм, славолечко. Дякую.
Вся ця підтримка нам важлива, від простих американців
і від їхніх політиків.
Ну і дуже важливо, що вони єдині підтримці України.
Це була власкор ТСН Ольга Кошеленко
із Нью-Йорка. Дякую.
Ну а перша лед із Случинних Штатів побувала в Ужгороді
і зустрілася із першої леді України.
Цю поїздку до останнього не анонсували
Зміркувань безпеки, пресу теж не запрошували.
Разом із Оленою Зеленської, Джил Байден
побувала в Ужгородській школі і поговорила
із переселенцями із Зони Бойових Дій,
які там живуть.
Раніше, дружина американського президента
побувала в Румунії та Словаччині.
Теж відвідувала притулки облаштовані для
українських біженців.
З Ужгорода Джил Байден повернулася до Словаччини,
там у Братеславі та у вишньому неміцькому
нові зустрічі з потерпілими
від війни українцями, мамами і дітьми.
І в Україні із Случинних Штатах
сьогодні значають День матері
і Джил Байден, яка сама
пропрацювала вчителькою багато років,
сьогодні не знайшла слів у розмові
із українською мамою і вчителькою,
яка поскаржилася,
надзвичайно важко пояснювати дітям,
чому на нас напали Русіяни.
Це надзвичайно важко зрозуміти
і повіла Джил Байден.
То 8 травня чи 9 травня,
апарат перемоги чи День пам'яті за загиблими
за Радянського Союзу, це було свято
безумовної перемоги, ще правда
у цьому святі не згадували жертво
цієї війни. За різними оцінками
в її загинули близько 80 мільйонів людей.
На то місці Європа
відзначала 8 травня як День пам'яті та
премирення.
Як змінилися українські акценти
у відзначенні цих дат, розкажу
кореспондентка ТСН Ірина Коваленко.
Ось так на майдані незалежності
у 2012 починали уручистості
до Дня перемоги,
саме великою відчизняною на сцені
дата 1941-1945.
Утім всерізку змінилися у 2014-му
після анексії Криму та окупації
Донбасу. У 2015-му
Верховна Рада ухвалила пам'ятний день
8 травня, День пам'яті та
премирення. Новий закон
встановив заборону пропаганди
публічного використання нацийської
та комуністичної символік і законодавства
зник термін «Велика відчизняна війна»
з'являється термін Друга світова
і дата не 41-го,
а з 39-го року.
Змінються і акцент свята
з історії військових дій на
історії конкретних людей.
А від так відмовував від святкування
на користь ушанування.
В Україні усе більше людей вважають
що треба відзначати 8 травня
День примирення, а не 9 травня.
День перемоги.
Воно нацизмом перемога, а взагалі
не зовсім перемога, тому що
скільки народу утратили.
Це має виглядати як День пам'яті.
Це День пам'яті, перемога, то вона така
сумнівна.
Як вона була здобута.
Прибивось мого і 9-го.
Тому що люди різні.
Наші батьки звикли 9-го.
Весь світ 8-го.
У світі символ Дня пам'яті квітка Маку.
Її графічне зображення
є своєрідною алюзією.
З одного боку воно у особлює квітку Маку,
а з іншого крива вислід від кулі.
Сьогоднішня війна
вона змушує нас
зрештою
відмовитися від тих нарати,
які ми отримали спочину Віродянського союзу
і які активно культовувалися
в Росії.
В Росії активно просувається
тема Дня перемоги як
військового здобутку.
Щороку молоді росіяни марширують
парадом з георгівськими стрічками,
демонструють озброєння.
Але не згадують смерті, трагедії людей
злочини та нещасті,
які принесла війна.
Саме це лежить в основі Дніф пам'яті в Європі.
Натомість ВРФ насаджується міф,
що виключно завдяки героїзму
росіян, а не сила ми у всіх народів
тодішнього СРСР
та союзників здобу та перемога
над нацизмом. Російське гасло
можем повторіть, замість європейського
ніколи знову.
Багато поколінь в Радянському союзі
пишалися тими нібито трофейами,
які їхні діди привезли
з Німеччини. Чи це в години, чи навіть
якась запальничка, але
вони були предметом горності
і сьогодні знову ж таки
і ця пам'ять
про можем повторію
і до Мородерства також стосується.
І це Мородерство ми бачили скрізь,
куди ступила російська армія
на території України і саме всі ці
наратили. Виключності
російського народу акцент на перемозі,
який перетворився у пропаганді
на Пебіда Бєсія, зокрема
поспрояв, тому що росіяни
нібито мають повне право
іти війною туди, куди хочуть.
Війна це не
параде, це не марширування,
це справді бідар.
Щоб не асоціюватися із Пебіда Бєсієм
Росії 9 травня і
після повномасштабного вторнення
Росії в Україну у Верховній Раді
зарестрували проект закону, аби
відзначати 8 травня разом
з усією Європою. День пам'яті і
перемоги над нацизмом у Другій
Світовій Війні. І саме цей день
зробити вихідним, але після
закінчення воєнного стану. А 9 травня
разом з усіма країнами ЄС
відзначати День Європи.
Ірина Коваленко, Андрій Хлус, ТСН
1 плюс 1, Марафон, єдині новини.
Журналісти канала 1 плюс 1
працювали сьогодні із двох столиць
Києва, який став центром опору
новим фашистам і Берліна, де у 1945
була підписана капітуляція
і який досі дуже обережно
жукає своє місце у світовій
системі безпеки.
День у Берліні провели мої колеги
Наталка Мусічук, Руслан Шаріпові, наш
німеччині Наталка Фібрік
і вони ще раз на зв'язку з нами. Друзі,
сьогодні було багато гости і багато розмов
про те, чому історія все-таки повторилася
і на місце німецького фашизму прийшов
грашизм ваші враження, які
висновки для себе ви зробили
після цих розмов.
Ну ало, висновокодини він
напрошується сам собою. Наші діди
колись ось тут перемогли нацизм
і поставили крапку в тій
ті трагічній історії. Ну а нам
виробили, що виробили, що
десь у нас виробили, що
у нас тут, навколо нас зібралися
така міні акція нашого
українців. Українців було дуже багато
і ми багато
обігмалися, ми багато
плакали і люди говорили про те, як вони
хочуть додому, ніхто не хоче
залишатися десь на чужині, всі хочуть
додому, всі, всі без винятку.
Тут прийшли
в цьому сьогодні, а збереться
і в цьому сьогодні, і в цьому сьогодні
всі без винятку. Тут прийшли
і дорослі, і жінки
чоловіки, які зараз воюють
на фронті, і діти,
і собачата, і кошенята, тут були, здається,
всі. Тут було
півукраїни. І ми дуже співчували
цим людям, але
дуже їх підтримували. І ми сподіваємося, що
всі ми знову скоро об'єднаємося на нашій
на рідній землі. Так, і
дуже багато говорили також про історію,
про історію Другої Світової Війни, про
історію великої відчизняної війни, про те,
що її потрібно переосмислати в тому
трактування радянському, в тому трактування
російському. І не соромитися говорити
про подвиги українців, не лише в Україні,
а й на всіх фронтах, а вони відзначилися
і в Японії, як виявляється, і
в Норвегії, і в Польщі.
Ну, а на майданчику,
який тут поруч не подалік від нас,
працювала Наталка Фібрік, вона
спілкувалася сьогодні з українськими активістами.
Наталко, тобі слово, розкажи про своє враження.
Так, вітаю, колеги, бачите, я усміхаюся,
тому що я зарядилася справді
такою енергією, таким теплом
від наших людей до нас також
підійшли наші люди, наші українці,
і там була представна не вся Україна,
це були люди із Херсоною,
за поріжження із Дніпра,
Києва, Чернігова, Львова
і це так
класно бути от поряд зі своїми.
І говорили
з волонтерами, які допомагають
нашим людям тут влаштувати,
дуже багато чого роблять.
І говорили про те, наскільки наші люди
дивують німців, оскільки,
ви знаєте, вони приїжджають
і не дають собі часу
якось розслабитися, відпочити,
вони одразу питають,
де можна знайти роботу,
де вчити мову.
Вони не хочуть приймати
допомоги від когось,
їм всього хочеться досягти
самостійно своїми силами
зробити це своїми руками.
І це те, що дійсно
дуже вражає німців.
І ви знаєте, оця ось така світла історія
вона, справді, перекрила мені
отоюд сум
і отоюд жах, який я відчувала,
коли працювала над історією
про місто Демін, німецьке місто
така місце незручної
правди
про перемогу, де
у 45 році так боялися
радянських солдатів,
що масово накладали на себе руки.
Тож я вірю, що
тепло, любов, переможе
і цю війну, переможе
всіх расшистів.
Колег.
Дякую, друзі, я теж сподіваюся, що недалеко той час,
коли ми всі українці будемо
знову разом в нашій
мирній Україні.
Мої колеги залишаються
у Бреліній і на день завтрашній, 9 травня
цей ефір
каналу 1 плюс 1. Дивіться, у понеділу
починаючи із 21 години.
Історію свою треба пам'ятати і берегти
із руйнований музей Григория Сковороди
відбудують.
Українські та іноземні маценати вже готові давати
кошти на відновлення садиби,
в якій прожив останній дні свого життя
всесвітньо відомий філософ.
Нагадаю, будівлю музею,
щент зруйнували росіяни, поціливши у нього ракетою.
Навіщо вони знищують пам'ятки історії.
Дізнавався кореспондент ТСН
Олександр Загородний.
Уставку виспівують жаби, на сонці
збирають болотні черепахи,
під дубами та липами бують квіти.
Григорий Сковорода добрих півжиття
мандровав світом і таке здається
знайшов райську місцину,
де прожив останні роки свого життя
і помер у будинку, який і став його музеєм.
Але у травні 2022 року
росіяни запустили свою
ракету.
Де було ліжко, дай он помер.
Ліжко стояло, а там куточку.
Не має ні ліжко, ні книжок,
де вам цілів пам'ятник Сковороді.
Вогонь його не зачепив.
Вдоволі бере хти і найцініше експонати.
Скриню Григоря Савича
і оскрипки – годинник.
Директорці Наталії Міцай
ніби хтось нашіптовав.
Все потрібно сховати.
Говорити звичайно ми не будемо.
Ди, але...
Це ви вирішили, що потрібно
вже щось робити.
Ви якось була перечуття?
Ну перечуття. У мене весь час тривуга була.
Музей Сковороди росіяни розбомбили вночі.
В будівлі чергував син Наталії.
Але він дивом майже не постраждав.
Чоловік вийшов з музею
за кілька секунд до вибуху.
Тепер Наталія Ваню наважає.
Сина і вберіг Сковорода.
Це зараз Григоря Савича знають як філософа.
Але його сучасники говорили про нього як і про містика.
Наприклад, він передбачив у Києві чому
у 1770 році.
А ще точно знав, коли помре.
В той день попрощався з усіма.
Посидів під улюбленим дубом
навіть викопав собі могилу
і пішов спати, то більше не прокинувся.
Вони божевільні просто.
Чому треба була улуча тю музею?
Тут що? Стратегічний об'єкт.
Тут військовий були.
Що тут було? Тут просто культурний заклад.
Мабуть хоче, як хотіли знищити нашу пам'ят.
Знищити нашу культуру.
Знищити взагалі цю красу,
яка тут знаходиться.
Цю пам'ятку.
Зараз пам'ятка в жолігідному стані.
Бляха з покрівлі висить на деревах.
Стіни ледь тримаються.
Відпочинують, що тут є знову кімната музею.
Бачите, стіни щатліють,
але працівники музею кажуть,
вже готуються відновлювати цю будівлю.
Звичайно, у цього шкода.
Але ж з коворода він ж не в цеглі,
і в стінах, він ж в думках і в серці.
А ще тут на Харківщині кажуть,
в Москві, яке оце це витворили,
вони за нашого Григория Савоча
відповідатимуть.
З Харківської області
Олександр Загрідний, Іван Головач,
ТСН 1 П'ясядин,
Марафон 1. Новин.
Все згоріло,
а вона вціліла.
Полковник Макола Журавлєв,
одній із квартир Бородянки знайшов ікону,
що пережила решистки бомбардування,
чий самотужки відерстав рувал.
Тепер шукає власниця образа,
бо штам на згаріщі забову взяти її
номер телефону, і навіть імені
не запам'ятав.
Кореспондент КТСН Олена Лоскун
побачила дивом уцілілу
ікону на власній очі,
і каже, кого вона береже зараз.
Микола Журавлєв цілює ікону.
Святинь у полковник збройних
сил знайшов у Бородянці
на вулиці Центральній.
Ось у цій розстрочені
рашистами багато поверхівців.
Можна сказати, що був ракет на бомбовий удар
і щось дуже важке, тому що
бачите, проломило пів будівля.
І все повелітало, і шибки, і вікна.
Узвільнене від окупантів місто
Микола проїхав наприкінці квітня.
Роздавав людям гуманітарну допомогу,
аж раптом до нього підійшла подружія.
Жінка попросила
оглянути її квартиру.
Чебова не лишила там рашиста, растяжку, або міну.
Вона усе ще сподівалася знайти
серед руїн, бода якійсь у цілілі речі.
О тут була дробина, о так ми її поставили.
І залізли.
Нас гаришчим еколам побачив ікону.
На стіні єдину річ, яка пережила бомбардування,
навіть скло не тріснуло.
Ікона була справою стороною висіла.
Одна єдина, все решта,
було вже спалено.
Як в ціліла ця ікона,
і справді загадка, оскільки квартира,
де мешкали господарі,
вигоріла вшент.
Полковник, впевнений, це чудо.
Пригадує тоді, упавна коліна і ледь не заплакав.
Ікона була трошки
пожжона зі сторін.
Дуже було багато штукатурки.
Тобто десь такий слой.
Розчулина жінка каже,
без вагань подарувала ікону,
який не менше староків.
Вона сказала, солдати,
ікона тебе вибрала,
і це буде твій духовний обіріх.
Образ Микола відтер від бруду
і дбайливо реставрував.
Я її пошпаклював, тут пошпаклював,
вибачите, і оздобив
фарбою.
Ви самі це все зробив?
Так, бо я є столір четвертого розряду
по вигатованню художньої меблі.
Єдина про що тепер жалкоя у власниці ікони
не взяв контакти
і навіть не запам'ятав її імені.
Є лише ось ця з нею фотографія.
Не чули нічого при цій іконе?
Ігор Пашивайлогин директор
Національного музею Революції Гідності.
Разом із колегами у вічніе прикмети
нової Україно-російської війни.
Хотіло б спити такі артефакти музей?
Дуже хотіло.
Зараз у колекці музею уже близько 100 різних предметів.
Що це у вас тут таке замотане?
У таку бумагу?
Та та сама знамані та бордянська шавка.
Її демонтували із розбитого расшистськими авіабомбами будинку.
Теж у бордянці і теж на вулиці центральні.
Неподалік від того Демикола Журавлів знайшов ікону.
Шавка уже стала символом
стійкості та незламності нашої нації.
Щоб зняти найвідомішу в Україні,
кухонну шафу із четвертого поверху
залучали рятувальників.
Можна підлянути, але не розгортати,
хочемо зберегти навіть те нашарування
копоті пилу, яке збереглося.
Заборони не торкатися і ось цього керемічного півника.
Він залишився не похитно стояти на шафі.
Щоб показати його нам, Ігор Пашавайло одягнув рукавички.
А сьогодні я такий півник може коштувати на аукціоні?
Я думаю, що дорого, бо чим більше медійний розглаз,
тим дорожче, але мова ж не про умонитарна цінність, а історична.
Зроїн квартири до музею також взяли двері та гумовий келемок.
Ну, ще маємо цей домофон, це ж якраз ці квартири.
У колекції ще й ось цей вовк, пошкодженом,
яку Ігору жку знайшли на центральній площі Бородянки.
Так що, каже, що вас звернеться, скажеться моя ігнашка.
Якщо дитина захоче повернути для неї ця велика пам'ять, то ми повернемо.
Ось, благословіть будь ласка.
Тим часом полковник Микола Журавльов ікону з Бородянки
вирішив собі не лишати і до музею не віддавати,
а віднести до каплички при військовому навчальному закладі.
У мене даже сльози радості. Пусть люди моляться, а вона людям не допомагає.
Військовий каплан такому подарунку радіє.
Упевнений ікон, яка врятувалася у вогні, допомагатиме людям.
Вона має захищати військову безпосередньо.
Оскільки у нас військова навчальна заклад, то в першу чергу наших захисників,
а також всіх тих людей, з яких вони будуть щеромолитися.
Капличка буде відчинена для всіх.
Микола ж сподівається, що цей сюжет побачі джінка,
яка дала йому образ, бо каже подарунок цей басцінний.
Я хотів її потиснути і поцілувати руку за такий дар.
Олена Лоскун, Андрій В'ятошкін, Тамі Колоришенко, ТСН.
1 плюс 1. Марафон. Єдині новини.
Ми не випадково поставили цю розповідь на фінал нашого вечірнього випуску.
Боякіп – виправдання. Пітлому нападу на Україну не придумувала московська пропаганда.
Якби не перекручувала і не переписувала вони історію,
в тому числі і Другої світової, фактом залишається одне –
саме небо на боці українців у нашій справедливій боротьбі за волю.
Тому разом з нашими збройними силами, з нашими героями на фронті втилу
Україна не здоланна. І я ще раз нагадаю,
гасло нинішнього дня пам'яті перемогли тоді, переможемо і зараз.
Слава Україні!
Кульки воєнної караби! Приплакаю, влажить коружа не стасно!
Кульки воєнної караби!
Відео!
Песня доля, зкинуть нашим ворушеньки,
щадо самостойці,
самоноб'єм півень врача у своїй сторонці.
Сошуй, півол, і поважив,
Слава, злого, і позбравив,
Чому не врача у Слава, злого,
Слава!