20-е в Україні уже 95 днів наші захисники та захисниці боронять нашу державу та наближають перемогу України.
Ми ж продовжуємо працювати на інформаційному фронті.
У студії каналу рада Ольга Бутко та Андрій Сініцин наша команда підутувала підсумковий інформаційний випуск Марафону.
Зновини за неділю 29 травня перш за все стисло про головні теми.
Донців далося повернути матір, вивезу на окупантами Змаріуполя ексклюзивний матріал наших кореспондентів.
Яке хозброєнь чекає Україна від партнерів і коли баланс сил на фронті зміниться на користь ЗСУ.
Чим замінити продукцію найпутужнього виробника солі, що зупинився через обстріли.
Знову жертви і обстріли у Миколаєві. Одна людина загинула, двоє поранених про це, повідомо, у мерміста Олександр Сінкевич.
Рожі ракети пошкодили три багатоповерхівки, вибито близько 300 вікон та пошкоджені зовнішні стіни будинків.
Незпокійно було сьогодні і на Чернігівщині та Сумщині.
Окупант обстріляв при кордоні населені пункти областей в оперативному командованній північ, розповіли про те, що сім вибухів пролунали в районі Семенівки.
Ще п'ять поблизу Бачевська. Втрат серед особового складу у Збройних сел України немає. Вибух пролунав і в Харкові.
Очевидці ворюють про обстріли північних районів міста.
Вибло окупантів і стожківки та закріпилася. Українські військові продовжують обороняти Луганську області.
За даними голови обласної військової адміністрації Сергія Гайдає у напрямку попасної біля Кумишовахи ЗСУ відкинули росіян на два кілометри.
Траса Лисичанська-Бахмут тепер менше прострілюється. Гуманітарні вантажі відновили свій рух.
Ситуація в Сєві Родонецьку на пружина окупанти захопили один з севільних об'єктів, але місто під контролем України.
Є невеличкий успіх в Сєві Родонецьку. Ми вже про це говорили. Готель мир. Все ж таки, вони там закріпилися.
Далі в місто пройти не можуть, не суть втрати, але з готеля поки що вибити їх, на жаль, не вдається.
Нічого, це тимчасова ситуація.
Краматорськ та сусідні населенні пункти залишились без електроенергії про це, повідомляє очільник міста Олександр Гончаренко.
Каже, світло зникло після обстрілу. Перебило високовольтну лінію електропередач. Коли відремонтують пошкоджену лінію, невідомо, робота бригади ускладнана через постійні обстріли.
Орг продовжує наступати на Донеччині та намагається закріпитися в районі Леману. Про це повідомили в генеральному штабі збройних сел України.
Зокрема, Росія збільшила інтенсивність за стосування в регіоні артилерії та ракетних обстрілів.
Детальніше про ситуацію розпитаємо просто зараз у кореспондента ТСН Олександра Загороднього.
Саша, вітаємо тебе. Де ворогу вдається атакувати та закріпитися на раніше зайнятих позиціях?
На яких ділянках найсильнішими є саме нащі позиції? Де вдається атакувати українським войнам?
Вітаю, колега. Я хочу одразу сказати, що немає ніякого секрету.
Дійсно ворог продовжує атакувати в районі Лисичанська і Сєверо-Донецьке.
І намагається перерізати так звану дорогу життя. Трасу Бахмут Лисичанськ.
Ми сьогодні намагалися по ній проїхати, доїхати до Лисичанська, але нам цього не вдалося.
Тому що надзвичайно потужне були обці, але хоча й тут нам говорять, що там вже значно легше стало довратися, ми цього не помітили.
Доволі моторошні картини ми бачили у тих селах, які ми проїжджали по цій трасі.
Порожні абсолютно населені пункти. Там лежать побиті тварини.
Ми, наприклад, бачили, знаєте пошматовані посколками свиней напів з дичеві легкої.
Виникли певні проблеми зі зв'язкому?
Олександр, продовжуйте.
Так, я кажу, моторошна така абсолютно картина в селах, де побиті тварини лежать,
загибли свині, напів з дичеві лікорови ходять полями, їх ніхто не пасе,
горять сільські хати, які ніхто не гасить, людей там немає.
Тому ситуація така, доволі, знаєте, складна і напружина.
Про, знаєте, сильнікі сторони українських військових,
знаєте, не відкриваючи ніяких військових тайницько,
щоб одразу сказати, що ми вже десь третє тижнію працюємо тут,
тільки цього, ну, от останні три тижні працюємо на фронті.
І от за травень, наприклад, ми не бачили жодної, классичної ліні оборони,
знаєте, позиції українських військових.
Знаєте, до яких ми звикли шансі ходять військові, обороняють,
цього немає в принципі, тому що обороняти якісь поле,
тому що ворога така величезна кількість артилерій,
і він практично випалює все навколо,
це не є доречно і це є надмежливо обзлочинно,
тому що людей нам шкода.
Наші війської постійно маневрують.
Ми зараз можемо спостеріяти дуже маневрову,
максимально маневрову.
Наприклад, сьогодні ми вмикавалися, я вмикавався на свій канал,
один плюс один в місті, якусь обстрілювали, там були руйнування,
ми знали, що там немає боїв, і там ніхто,
ну, принаймні зараз можна з опиницію вимкнутися.
Буквально під час вимкнення нас накрили кількома пакетами градів,
а потім це знову закінчилося,
тому ми можемо спостеріяти ось таку, ось зараз бачити картинку,
знаєте, ми не очікували, в перший раз в житті я побачив,
як летить граць, ось така велика труба, яку ми називаємо ракету,
і я встак їй над побачити, і навіть заховатися,
притулитися до якоїсь стіни, тому така зараз нам напружена тут ситуація,
щоб не закінчувати, знаєте, на якийсь такий абсолютно пісмістичний ноті,
і щоб, нуля в нас, немає якогось перемог, я би, звичайно, задоволення,
хотів би сказати, що ми звільнили якусь територію, але
згадайте, що було трохи більше трьох місяців.
Нам пропагандисти з Русі казали, що вони захоплять Київ, за скільки? За три дні.
Тепер вони хваляться тим, щоб вони за три дні, нарешті, могли захопити
то не повністю готель мир. До речі, там, ватерозі зупинявся,
не пане, і був готель. Ми бачимо, яка різниця.
Наші збройні сили нас обороняють, і ми боремося, це головне.
Що єдини вдалося точно ворогу, так це перебити високовольтну лінію
електропередач, в батьох містах тут вільний донечені не було світла,
але зараз відновили це тимчасово, але сподіваюся, що світлотки будуть.
Саша, дякую вам, не можу не сказати, бережіть себе,
наскільки це можливо в такій ситуації. Це був кореспондент ТСН
Олександр Завродній про ситуацію на Донеччині.
Ну, через неструмлення населених пунктів Бахмутського та
Краматорського районів заблакованими опинилися шахтарі.
Про це повідомив керівник Донечської обласної військової
адміністрації Павло Кериленко. 115 гірників залишилися під землею.
З них 112 на шахті центральні та троє на турецький.
Шахтарів намагаються підняти на землю.
Президент України Володимир Зеленський відвіде в сьогодні
передові позиції українських військових на Харківщині.
Лава держави ознайомився з опротивною обстановкою,
поспілкувався з захисниками України та вручив їм нагороди.
Наголосив, відчуває безмежну гордість за наших військових,
що дня, роззакуючи своїм життям, вони виборюють свободу для України.
Хочу подякувати кожного кожного з вас, за вашу службу,
службу вашого життя, за те, що не жалейте своє життя заради нашому, заради нашу державу.
Дякую за захист незалежної сцінної держави, бережіть себе.
Слава Україна.
Харківщину продовжують обстрілюватим, дістається і громадам області, і головному місто регіону.
Як зараз живе Харків, де знову лунають вибухи?
Чим опікуються нині містяний і як захищати рідне місто,
коли в ньому саме в цей час твоя родина.
Наш кореспондент Олег Решитняк збрав історії Харківян.
Боже, кошмар!
Запуски смертоносних ракет фільмують росіяни із Білгорода. Так обстрілюють Харків.
26 травня під ударом опинився житловий масив Харкова, Павлове Поле.
Через обстріл загинули 9 людей, серед них п'ятимісячна дитина.
Ще 19 місцевих поранені.
Усі мирні мешканці вбиті дитина, 5 місяць і батьку.
Мати в тяжкому стані.
Серед бараних Харків і також дівчинка. 9 років.
Олександр був у двох стах метрах від місця,
куди влучили російські великогаліберні снаряди.
Чоловік гулявись з собакою.
Шел по цей аліііі, на правилі солдата.
Усилшав яку-то вийстріл.
І сразу тут всі вхламі прилет.
Тоді Олександр збагнув.
Лічені метри врятували його від смерті.
Ми сейчас стоїмось, і ви можете не вистушати, як воно прилететь.
В ній може в ній в цьому моменті прилететь.
Як б Богом доно.
Наступного дня російські війська обстріяли малу Данилівку,
Балаклею та Салтенове.
Загинула 65-річна жінка.
Ще двоє людей поранені.
Ворох знову підступно біє по цільному населенні,
підступно отережизує його.
Ще на початку травня у весь Харків був під масованим вогнем.
Особливо дісталось східним районом.
Так тепер виглядає півнішна салтівка.
Ця 16-ти поверхівка Ледва вистула після серії авіаударів.
Її пробило наскрізь.
У ламки розсипані на десятки метрів.
На дорогах вирви.
Захадів самолет.
Штурмовик.
Він відбувався.
Він розвірнувся і збросив нам дві бомби.
Одна з них попала і в цьому дом попала.
Олександр служив на Донбасі раніше.
Його батальйон стояв на Донецькому напрямку.
Каже, що таке війна?
Знав. Але масовані бомбордування Харкова – це зовсім інше.
Коли я був на Донбасі, мені було легче.
Тому що там з мною не було моєї сім'ї.
Я був сам.
Ми знали, з ким ми воюємо, як ми воюємо.
І так далі тому подобається.
А тут це зовсім другое.
Я з сім'єю був.
Я боялся за свою сім'ю.
Мені дуже було тяжело.
У мене давление скакало почти до 260.
І з чотирічним сином та дружиною хувалися у цьому підвалі разом із сусідами.
Опалення зникло ще в першій дні наступу.
На вулиці був мінус.
Ні, як не обогрівались.
Просто заворачувались, тепло одивались і все.
Закривав кліонкою окною.
Але воно все влітало, тому що прилетишли туди, прилетишли по дому, по нашому.
Тут все шаталось.
Ми думали, що, якщо нас зараз завалить, ми отсюда не вийдемо.
Через тиждень після початку російського вторгнення Олександр вивіз сім'ю, але тепер повертатися нікуди.
Майже весь квартал не придатий до проживання.
Люди вивозять із квартир в цілілі речі.
Все розрушено до такої степі, ніщо.
Ви, вовжі Терехов сказав, що будуть сносити даму.
Внук в 166-у школу, зараз її розрушили.
Внука ходила, саді керівник, і там снаряд, то розрушено, поликлініка розрушена.
Це йдемо на салтівську, повністю полишений.
Віднощу з цієї квартири люди збралися швидко, усюди мотлух та склон,
а також віднощу, що саме у цій квартирі жили діти.
Ось обетка, дитяча розмальовка, дитячі книжки.
Таке дуже важке відчуття.
Життя Харків'ян кардинально змінилося.
Коли тут відбували ракети над нами, над головою, і чоловік не знав.
Сьогодні може бути на последній день.
Так бахає, ми вже к этому привикли.
Внівання не обращає.
Продуктові прилавки поступово наповнюються, кажуть місцеві.
Ціни зросли, вулиці міста все ще порожні.
Та дехто все ж повертається до дому.
На втроєнє на дому два місяці в Кремічі був.
А пол Харкова вернувась.
Харкова, слушайте, ще бойове ідістрі под Харкова.
Б'ют ті тварі.
За підрахунками місцевої влади у Харкові доведеться знести близько пів тисячі будівель.
Хто втратив житло отримає тимчасове помешкання.
А замість руйновеної салтівки побудують новий мікрорайон.
Олег Решетняк, Ігор Ковалчук та Євген Смірнов, Телеканалрада.
Підсумки – єдині головне.
Зараз з нами на зв'язку наш короспондент Олег Решетняк.
Вітаю.
Яка ситуація у місті зараз?
Мархаркова Ігор Терехов повідомляв про те, що велике увага зараз
здається саме розмінування міста.
Що вже вдалося зробити, чи багато небезпечний віділянок залишається?
Вітаю, колеги.
Ситуація у Харкові.
Загалі на Харківщі не із питання розмінування дещо складна,
тому що це досить тривалий процес.
Містсевлада закликає містян.
Утримутися від прогуля на клісу смугами велосипотистів.
Не їздити поки що велосимуга,
адже саме там знаходили уламки кассетних снарядів,
які ще не розірвалися собачників.
Утримутися від прогуля на так званою Зеленкою.
Міський голова Ігор Терехов закликав
не навідуватися до Лісопарку,
а саме до Алеї Слави.
Там ще мають працювати розмінувальники.
А що трокається, що до питання області?
Як зайвився голова Офісу президента Андрій Єрмак,
5% території звільнено,
але на цих територіях дуже складно працювати розмінувальникам.
Що говорити, навіть комунальники,
які не можуть відремонтувати електрику, газ та воду
в таких регіонах, які дещо щось відчойно звільнили.
Тому, звичайно, треба чекати та слухати про що говорить влада.
І після цього вже буде спокінним.
Дякую, колежі тобі.
Бережисова і знамена зв'язку був наш короспондент Олег Решетняк,
який розповів про ситуацію у Харку, відтан на Харківщині.
А зараз маємо свіше звернення президента України Володимир Озеленську.
Давайте послухаємо.
Міцні народи нашої незламної країни.
Усі наші захисники і захисниць.
Це моє звернення притвячено чотирьом містам України.
Харкову, Києву, Сєвродонейському і Кривому Рогу.
А через них всі наші державі, всі наші містам і громади.
Сьогодні я відвідав Харків і саме місто і передові позиції наших військових в області.
Харків пережив страшні удари окупанів.
Чорні, опалені вогнем, напівзруйновані житлові будинки міста
дивляться своїми вікнами на Схід та Півніщі.
Туди звідки були російська артилерія.
Звідки прилітала російська бойова авіація.
Вони дивляться на Росії.
І у них зараз як у церкелі російська держава може побачити себе.
Побачити, скільки всього вона програла за ці 95 днів повномасштабної війни проти України.
Росія вже програла не тільки битву Захарків, не тільки битву Закив і Північ нашої країни.
Вона програла власне майбутнє і будь-які культурні зв'язки з вільним світом.
Вони всі згоріли, зокрема і там на Салтівці.
Провів на раду з керівництвом області міста.
Подякував їм за те, що вони були і залишаються разом з Харківянами, разом з України.
І що дуже важливо зараз разом один з одним.
Вони співпраця на 100% армія, поліція, м. Харків.
Обласна державна адміністрація всі дійсно працюють напрямову.
І роблять це дуже ефективно.
Нажаль, чого не скажеш про місцеве керівництво по лінії служби безпеки України.
Я приїхав, розібрався з вільнив очільника служби безпеки України в області.
За те, що не працював на захист міста з перших днів повномасштабно-війни.
А думав тільки про себе особисто.
Дякі мотиви правоохоронці з'ясують.
Третина Харківщини досі під окупацію.
Обов'язково з вільному всю територію.
І на цей результат повинен працювати кожен на посадах,
як на місцевому рівні, так і на державному.
Перед поїсткою я підписав указ про нагроження наших захисників і захисниць.
222 учасника бойових дій відзначені державними нагродами.
Я мав честь сьогодні вручити особистою частину на ворот,
з цього указу та інших, щоб були підписання раніше в ході поїстки.
Дуже предметно обговорили з місцевою владою після воєнно відновлення Харкова та Харківської області.
Маємо застосувати тільки передові ідеї, тільки сучасні технології при відбудові.
Зокрема і безпекові технології, і найкращі пропозиції від наших партнерів.
Як і Харків, так і всі інші міста і громади нашої країни,
які зачепила війна, маємо зробити такими,
щоб вони виглядали найбільш сучасно в Європі.
Повернення зі сходу у Київ в цей час залишає доволі
неоднозначно враження. Після мовчання салцівки,
заповнений людьми і усмішками хрищатик.
Після гуркоту артилерії, набередові розславленість Киян,
які сьогодні гуляли містом у цей, у День міста, День Києва,
який щороку святкує 1000 людей.
Але саме за таке щастя жити, жити своїм,
звичайним життям і просто тихо гуляти вулиці ми свого власного міста,
зараз і йде ця війна.
Ось що ми виборяємо в ній для усіх в Україні свободу і спокій,
те, що дійсно можна було б сьогодні відчути у Києві,
навіть попри сирену повітряної тривоги,
яка пролунала і в цей день. Тож я бажаю вам Кияни і Киянки,
брихти цей свій спокій, спокій життя, брихти своє місто
і обов'язково пам'ятати чого коштував захист столиці,
пам'ятати скільки життів віддено за столиці.
Я розумію, що у ваших очах вже літо.
Я все це розумію, але я хочу, щоб у ваших думках було це розуміння.
Нам ще належить боротись.
Війна ще не закінчилась.
Софія Ілавра і Андрійовський, і поділ, і Володимирівський,
і Рейтерський, і Ліпкий, і Хричати.
Я вдячний усім, хто зробив так, щоб окупанти більше ніколи не було міся тут, у Києві.
І я дуже, дуже чекаю на той день, коли зможу сказати подібні слова ще одному нашому місту,
місту, яке сьогодні мало би відзначати також свій день,
свій день так само, як і Києв, але Росія підійшла на то близько до нього,
на то значність сили зібрани на нашому Донбасі, на то підготовилось до наступу там.
Важаю дуже свилішним, що російські військові свою спробу захопити сіверодонець почали із того,
що зайшли в готель під назвою Мир.
Мир – це дійсно найперше мішень для росії.
Забравши у нас мир, в 2014 році окупанти хочуть забрати і все інше.
Буквально все. Хочуть не залишити нам, ані свободи, ані будинків, ані життя.
Внаслідок російських ударів сіверодонецько зруйноване вже вся критична інфраструктура міста.
90% будинків пошкоджені.
Більше 2,3 житлового фонду міста повністю зруйновано.
Немає зв'язку. Постійні обстріли.
Захопити сіверодонець – це принципове завдання для укупаційного контингенту.
І їм все одно, якою кількістю життів доведеться заплатити за цю спробу,
спробу підняти російський прапор на бульварі, як гірко зараз звучить ця назва – Дружби народів.
Дружби народів 32, де розташована сіверодонецька адміністрація.
Ми робимо все, щоб стримати цей наступ.
Не було жодного дня, щоб ми не старалися знайти більше зброї, більше сучасної зброї для захисту нашої землі,
захисту наших людей. Я вдячний кожному і кожній, хто тримає оборону сіверодонецька,
і демонструє купантам, що мир все одно буде наш, у всій нашій державі, на всьому Донбасі і звичайно у сіверодонецьку.
Ще одно місто, до якого я хочу звернути сьогодні, для мене, звичайно, місто особливе – мірідний кривий.
Сьогодні також відзначає день народження – вже 247. Мав би відзначати, але час не той, умови не ті, і ворог все ще на нашій землі.
Час, щоб святкувати, буде після, після нашої перемоги, а вона буде.
І сьогодні хочу побажати саме цього і своєму рідному містою, і усім містам, і громадам нашої великої країни.
Щоб час до перемоги був коротше, маємо працювати для цього усім, кожен і кожна безвиключен.
У своїй нагориційній промові три роки тому я сказав, що кожен із нас президент.
І саме зараз це відчувається найбільше, бо наше майбутнє залежить не тільки від моїх дій, у чому кабінеті, кабінеті президента України,
чи від того, що роблять в інших кабінетах Києва, але і від того, що роблять у Харкові, у Сумово, в Кривому і Адесі, у Львові і Ужгороді, в Лучку і Вінниці,
в Миколаїві і Дніпрі, в Житомирі і Чернігові, в Полтавії і Кропивницькому, в Чернівцях, в Франківську, в Тернополі, в Рівному, у Хмельницькому і Черкаса,
і звичайно, звичайно, в Херсоні, в Запорійській області і на всі території нашого Донбасу і в Криму.
Та єдність, яку побачив на власті отше сьогодні у Харкові, той героїзм, який проявляє щоден на наші воїни на Донбасі, та рішучість, яка є у Кривому, ось це наш шлях, шлях до того,
щоб в усій Україні, які раніше завжди відчувався спокій життя і щоб завжди панували усмішки, а не гуркіт артилерії.
Вічна слава усім, хто захищає нашу державу, вічна пам'ять кожному і кожній, хто загинув за Україну.
Слава Україні.
Героем Слава, це було звернення президента Україна за результатом його візиту у Харків та з нагоди Дня, Києва та сівер Донецька.
Грийня нашого наступного сюжету народилася та прожила понад 50 років в Маріополі.
Одного дня їй довелося покинути все і рушити в дорогу, довжиною в майже 8 тисяч кілометрів, проїхати 4 країни та 12 населених пунктів.
І врешті-решт, ця жінка знову в Україні, у Києві, у своєї доньки.
Ця історія Олени Васильівне, української пенсіонерки, які по приобстріле та бомбардування вдалося вибратися із Маріополя.
Але через Росію. Скільки громадяни Україною вимушено опинилися на територі агресора, і звідки їм чекати до помоги.
Ексклюзив кореспондентів телеканалу Рада Валерія Дерманживої та Оксана Ясницької.
Із квітами в руках та слезами на очах, пані Олему на столичному залізничному вокзалі зустрічає донька Оксана.
Своє обличчя просить не показувати за для безпаки родичів.
Оксана розповідає, що найперше робитима як разом із мамою приїде до дому.
Мама і донька набачили в чотири місяці. Пані Олана – пенсіонер. Усе життя прожила в Маріополі.
24-го лютого росіяни почали обстрілювати місто, а уже наприкінці березня жінці довелося виїхати.
У нас закінчили з продукти і закінчилась вода. Залишатися немає смисти.
Вони в 4,20 починають б оббити город і десь закінчують. Хочі поводу піти, не підаєш.
Олена подолала шлях довжиною у майже 8 тисяч кілометрів.
Маріополь без іменни Новоозовсь, крестов на Дону, Москва, Судак, Санкт-Петербург, Нарва, Талін, Варшава, Катовіце, Перемашель і врешті Київ.
Як виїхати на територію підконтрольну Україні жінка, не знала.
Місцеві ж розповіли, що є шлях через так звану ДНР.
Ми сіли в автобус, паспорт перевірили і беззимі на нас відвезли.
Є таке село. Два автобуса, один село, автобус, другий село.
Початку діти з дітьми пропускали, потім вже ми там кухня.
Солово організованим, поїли там, чи можна два рази було їсти.
І розміщайтесь. Я бішла по класам, подивився, люди на матрасах лежать.
Там і собаками. Там ліжка були. Старі люди сиділи.
Я говорила, де місце?
Він стосов.
А я вона цих стос і висоток стола.
Згодом із цього села пані Улана вирушила до Ростова на Дону через Новоазовськ.
Там довелося пройти фільтраційний табір.
Значало сфотографували, потім відпечатки пальця взяли.
Потім, у нього перечень вопрос.
Він мене задавав, як я вирішуюся.
Я вирішуюся до 2014 року.
Я відповідала, як може, у Маріу політих, спокійно.
Ми не стріляли.
Ми приїхали в Ростов.
Там на секунду я оделись.
Це така вещка.
Та тільки.
Ну, і взяли білет на Москву.
У російській столиці живе колишній чоловік Улане.
Там вже знайшли волонтерів, які мали допомогти жінці повернутись в Україну.
Я казалася, що мені купили путемку в центрі реабілітації Домодедову.
Я там була більше 20 днів.
Згодом родичі жінка порадили їхати в Крим.
Зняли там квартиру, зарегиструвались.
Думали, там жити.
Ну, сказали, що, якщо до 20 апреля ви приїхали, то був посустрований.
Помогли, ну, в му, з квартири, з питанням.
А так, тільки на свої средства.
Перечекавши у судику з тиждень, пані Улена вирушила до доньки в Київ знову через територію Росії.
На поїзді Ліна Радська.
Ми доїхали до Ліна Рада.
Затім прийшли кераніцу, русською, естонською.
Оказалися на реві, там я переночувала.
Люди помогли, устроються.
Затім, оцей візьмі Талін.
Посадили на автобус.
І ми так добралися до Варшави.
Показінка прямувала із естонії в Польщу.
Її донька Оксана шукала волонтерів у Варшаві.
За допомогою журналістів вдалося знайти пані Уляну, яка допомогла Олені дістатисть перемишля.
А там уже жінку зустріла знімальна група телеканалу Рада.
Мамши зможуть допомогти?
Ми зараз їдемо в готель.
Та можна буде повечеряне.
Звукніли про повідси.
Наступного ранку пані Олена Потягом виїхала до Києва.
Свою історію називає великою подорожжою.
Я, звісно, від себе не могла.
Я настарась ті лет буду путішествувати.
Але, по-числення, наобороту, удовольсі принесло.
Я даже не ожидала, що я іщу могу.
Пусть ще побуватись.
Будинок жінки у Маріуполі вщент вигурів.
В місті хазі йнують окупанти.
А тому повертатися нікуди, каже поки житими у Доньки в Києві.
І подібних історій майже півтора мільйона свідчать дані офісу Омбудсмана України.
Саме стільки громадян України опинились на території держави агресора.
Хтось виїхав сам, рятуючись від бойових дій.
Когось вивезли примусом.
Однак і ці цифри приблизні кажуть в Національному інформбюро.
Ми не можемо зараз точно її сказати,
тому що не маємо доступу до тієї території, на якої їх вивезли.
Але підрахунки є дуже різні.
І це точно велика кількість.
Депритують абсолютно на різні території Росії, а також Білорусії.
І, звісно, щоб вивозять з наших, скажімо, областей,
де відбувалися бойові дії.
Всі, Херсонська, Харківська, Чернігівська, Луганська, Донецька, звісно.
Громадянам України, які опинились на території Росії,
дають основну і важливу рекомендацію зберігати документи,
хоча б в електронному варіанті на поштовій скринці,
адже фізично документи можна загубити,
а телефон можуть вилучити російські силовики.
Доцільно мати при собі копії, паспорту, за можливості фахівці радять
записувати жодних документів від росіян, відмовитись від переміщення
до бульзіках таборів і шукати вийхід на волонтерів чи правозахисників,
які можуть допомогти вийхати в Третьі країни,
а звідти з обажання можна повернутися в Україну.
Валерія Дерманджиєва, телеканал Рада, для підсумків єдині головне.
Захід на зброї їде до України.
Майже щодня ми утримуємо повідомлення про поставки до нашої країни,
як ствольної артилерії таки важкої техніки необхідної для того,
аби вибити окупантів із захопленими території.
Як швидко необхідна техніка потрапляє до наших захисників
і чи у достатній кількості, дивіться далі.
Що там видно?
Так російські окупанти атакують позиції українських військових на Донеччині.
Ворох застосовує велику кількість ствольної артилерії, не шкодує бойеприпасів.
Вони збирають проти українських військових у весь арсенал,
включно з вогнеметними системами.
Запеклі бої тривають і на Луганщині.
Однак Генштаб ЗСУ запевняє, фронт тримають часом,
вдаючись до тактичних відступів, аби зберегти людей.
Відсутність стратегічних успіхів росіян бачить із західні союзники України.
Уся вогнева потужність росіян, включно з артилерією та авіацією,
допомагає їм лише локально.
Донбас – це інша територія, вона рівніша, більш відкрита багатополів,
малі, міста і села.
І оскільки він на сході України, то ближчий до кордонів Росії
та їхніх ленцюгів, постачанні і ресурсів.
Вони тепер більш обережно просуваються, щоб не зайти за далеко.
Зброя західних союзників, яка надходить в Україну, вже працює на фронті.
Цього тижня Міністерство оборони України оприлюднало відео далекубійних гаубиць.
Французьких цезарів та італійських ФХ70.
Також на узброєння ЗСУ Данія передала проти корабельні ракети Гарпун.
Ми отримуємо наземного базування пускові установки.
І до них відповідно кількість ракет Гарпун, які дають крім Данії
ще наші дружні країни, такі як Велика Британія, Нідерланди.
І я думаю, ще країни приєднаються до цього.
У Москві істерично відреагували на останній саміт у форматі Рамштайн,
де антипутінська коаліція з понад 40 країн домовилася максимально
посилити оборона здатністю країни.
Речниця МЗС Росії Марія Захарова прямо звинуватила США та союзників у тому,
що через них Росія не може досягти успіху в Україні.
Також Кремль докладає з усилля, аби розколоти єдність західних партнерів.
Так, німецьке видання ДПА поширило інформацію про нібиту
неформальну таємну угоду між деякими країнами членами НАТО.
На чебто вони не планують постачати важке озброєння для ЗСУ.
Однак майже відразу Чехія, Словачина та ще кілька країн Альянсу
спростували цей закид. Ніякої змови не існує,
і конфронтації з Росією ніхто не боїться.
Очільниця британського МЗС Ліс Страз зазначила,
Києву надаватимуть стільки зброї, скільки треба буде для перемоги.
Ми повинні бути готові до довготривалої підтримки України,
тому що ми прагнемо захищати свободу та демократію.
Ми чітко розуміємо, що підтримувати Україну танками,
літаками цілком законно.
Ми маємо бути впевненими, що Україна продовжує
отримувати важку зброє та нашу підтримку.
Працюємо на тим, щоб в Україне обладнання відповідало
стандарта НАТО. Зараз у них багато колишньої радянської техніки,
а нам треба, щоб вони були здатними, захистити себе у майбутньому.
У цьому напрямку ми вже працюємо з Польщою.
Чеська Республіка також може долучитися.
Закликав союзників по НАТО збільшити військову підтримку України
і британський прем'єр-міністр.
Борис Джонсон заявив, ЗСУ потрібні реактивні системи
залпового вогню, які можуть вражати цілі з великої відстані.
На передодні адміністрація Джо Байдена так і схвалила
відправку в Україну реактивних систем залпового вогню.
До цього президент США вагався із цим рішенням,
побоюючись непередбачуваною реакцію Путіна.
Їдеться про високоточну взброю і з супутником наведенням.
Торгуватися з країною, яка взяла в заручники сотні мільйонів людей,
у нас є краще ідея.
Світ має демовитися про передачу Україні «МЛРС-систем»
та іншої необхідної важкої зброї для деблокування
Чорного моря. Далі ми все зробимо самі.
За інформацією американської преси, адміністрація США
має намір передати Києву ракетні системи
залпового вогню «Хімаріс» та М270 МЛРС,
оснащені керованими ракетами М31.
Інформацію про це поширило видання Нью-Йорк-Таймс
із посиланням на американських чиновників.
Україна очікує, що це докорінно змінить
світу вища на фронті, на користь ЗСУ.
Щоден працюємо над посиланням нашого захисту.
Це передусім постачання зброї. Кожного дня
наближаємося до того, що наша армія
буде переважати окупантів технологічне і ударною силою.
Звичайно, дуже багато залежить від наших партнерів.
Від їхньої готовності надати Україні все необхідне
для захисту нашої свободи. Я очікую
всього приводу хороших новин вже наступного тижня.
Сергій Шепель, Телеканал Рада. Для підсумків – єдині головне.
За вищені ціни на пальне в умовах воєнного стану не припустимі.
А тому тих, хто порушив правила ведення підприємницької діяльності,
чекатимуть штрафи та інші адмінзахуди. Так кажуть в уряді.
Із-задороченням прем'єра фахівці Держпродспожевслужби
спільною з військовими адміністраціями над споліцією та податковою
вже відправилися перевіряти АЗС.
За попередніми даними, як тільки уряд призупинив держреагулювання
на продаж Пального, понад 70% заправок завищили його вартість.
Тож як зустрічають перевіряльників на АЗС,
які найчастіше знаходять порушення, де ціни взлетіли найбільше?
Ну і головне, коли Пального буде достатньо,
щоб задовольнити потреби українських водіїв?
Нам треба керівника, або когось,
щоб ви повідомили у повноважні особи,
яка поможе представляти вашу інтересу про то,
що у вас на заправці проводиться позапланова перевірка.
Мені треба, щоб ви мене допустили до перевірки.
Такий початок має чи не щодруга позапланова перевірка АЗС на Хмельниччині.
Посадовці просто не допускають і заправку закривають,
щоби не відповідати на питання, як сформували ціну.
Тобто, почому вони купили і почому вони продали,
і куціну вони застосували. І чи вони декларують цією?
Щоб дізнатися це, доводиться викликати поліцію,
яка досить швидко реагує на ситуацію.
Тай поліцейських сприймають не на то любязно.
Найпоширеніше порушення, а звезди декларують вартість пального.
Тож підприємства мають спочатку зафіксувати нову ціну в дешт про спожив службі
і застосувати її не раніше, як на четвертий день.
На заправках Хмельницького пальне знайти можна, але його вартість різниця.
Тредер, який адекватно вистачує ціна різна,
вважається від 44 гривень до 65 гривень.
Це залежить від порядності самого підприємства.
Є ліміти на одну машину, це по бензинах.
20 літрів ліміт на дизельне пальне, 50 літрів ліміт і на гастрит.
Поставки у нас як і у всіх мережах відбуваються періодично.
Моніторинг гринку Палева щодену проводять і на Закарпатті.
Наразі це одна з небагатьох областей, де порушення мінімальні.
Спекуляцій з тінами на пальне були зарістровані впродовж кілько гнів у березні.
Там був трошки перехідний період, такий невеличкий.
Порушення незначні, а на сьогоднішній день якихось таких значних злогжувань не виявлено.
Надіємося, що буде так і надалі.
А ось найбільше завищення цін на пальне зафіксовану столиці.
Із понад 80 заправок, які встигли відвідати працівники Держпродспоживслужби,
що найменше у половини із них ціни на 95-й більше 60 грн за літер.
Я б на вашій місті запитав у центральному офісу і попитав їх бачення, цю ситуацію.
Водіїж намагаються викручуватися хто як може.
Об'їжджали, що більше 50 не буде, і йти, вам по 64.
Черги великі, та й не стоїмо. Більше пішки.
З'явиться, будемо їздити, більше не з'явиться, не буде.
На кожній другій АЗС вартість на пальне зросла більше, ніж на 30%.
Та попри високі ціни, черги на заправках не зникають і заправитися проблема.
Втім, уряд запевняє, що вже через місяць пальне буде у тій кількості,
щоб задовольнити потреби громадян.
Богдан Олійник, Володимир Ситюк, Євгеній Путята, Валентина Мойсеенко
та Тетяна Шимон, телеканал Рада для підсумків єдині головне.
Бойуть рекорди і цін на сіль.
Тепер цю найпопулярнішу приправу сміливо можна назвати білим золотом.
Через постійні ворожі обстріли найбільше у Європі підприємство
і Соли видобитко Артем Сіль припинула роботу.
Щоб не опинитися без головного компонента консервації,
українці масово кинулися робити запаси.
А деякі підприємці, побачивши такий попит, взялися накручувати ціни.
На Вінниччині сіль з прилавків зникла ще на початку тижня.
Її варгійсь коливалась від 12 до 35 гривень.
Щоб полиці не постували, їх заставляють іншим товаром.
Однак дефіцит однієї з головних приправ паніки у покупців не викликає.
В Інтернеті знала, що це з солью немає.
В принципі мені з піпачки ще є, але просто ми з чоловіком маємо дачу.
Ми значити з солью, залишуємо помідори, гірки, тощо.
В принципі, в мене патріно буде на перше серпня.
Тобто треба багатеньку.
В принципі ми не страждаємо.
У піпачки, що в мене є, нам повинно вистачити.
Ні, з солью не відчула дефіцити і не закупляли.
Я її чітно не шукала, тому що в мене дома її.
Чула, що і я думаю, що це просто вона повернеться.
Так сказав, працювати в магазині, що просто вона буде безупакована.
У нас декілька, ну, не багато є, але якщо потрібно вже на засолку,
то ми вже починаємо хвилюватися.
І в мене знайомі, наприклад, вчора телефонували, що вони вже розшукують її.
І розшукують вони в супермаркетах і на складах.
І на безарчиках маленьких, але немає ніяде.
І це вже таке хвилювання у людей.
Експерти кажуть, без сольів українців перспективі не залишиться.
Бо з 2 мільйонів тоннт щорічного виду будку на Артем Солі
наша країна споживала лише половину.
Що говорити з параметрів, проаналізованих на основі тверезої, логічної поведінки,
то я б навіть на смілюся можливо сказати, що дефіциту соля немає.
Є підприємство Удругобіч, яке вже обіцяв найближчим часом
наростити вразилий виду будок, що може компенсувати.
Удругобіч і на Львівщині вже збільшили потужність містевой селиварні.
Сіль тут добувають не в шахті, а випаровування в соляної підземної ропи.
Відновити виду будок і здавно покинути Гродовищ
пропонують працівники Харківського НДІ основної хімії,
які через активні бойові дії змушені були переїхати на Івано Франківщину.
Наразі в лабораторіях колишнього інституту галургії,
тобто соляної справи, науковці досліджують з перспективи
відновлення виду будку солі з природних джерел-прекарпатття.
Ми здійснюємо аналіз, входимо в певне відносене з місцевого органів влади
і формуємо інвестиційну пропозицію для патенційного інвестора.
Ми сподіваємо, що першу церго це буде саме національний інвестор.
Уряд вивчає можливість відновлення виду будку і на закарпатті.
Покладів солі, які має місцевий солодвинський солерудник,
вистачить для всієї країни на сотні років.
З 2010-го його шакти законсервовані.
Частина затоплені, але факівці запевняють.
Можна і доволі швидко побудувати нову шахту на безпечній ділянці
і сворити нове підприємство.
Або ж пропонують факівцям Артем Солі релокуватися на закарпатті.
Закарпатті там солерудник безпосередньо
має залишки в районі 250 млн тонн солі.
Ми запропонували Артем Солі періїхати і розгорнути свої потужності
на базі нашого приємства.
Звичайно тут потрібно швидко буде,
по порядку читати документацію, але якщо буде таке рішення,
то ж державне підприємство Артем Сільця, державне підприємство.
Якщо буде таке рішення про його переміщення,
я думаю, це буде ще більш швидше, ніж розбудова нового підприємства з нуля.
Якою буде собі вартій солі з нових виробництв, поки невідомо.
Але українці нато дорого платити не погоджуються, навіть за умов дефіциту.
Хочеться по-дваці, діляні, по-двести?
Уже зараз декто з продавців на ринку відмовляється брати сіль на реалізацію,
називаючи ціну на неї неадекватною.
Я не знаю, які поставщики, які предлагають по 40,
ти по 45, то поскільки продавати?
Вчора прокленив, получила тищу штук.
Мені треба тої солі, що я на 2 рублі зароблю, я її не почу.
Разом з тим фахівці кажуть,
основним споживачем солі в Україні є не харчова промисловість, а хімічна.
Досить багато хімічних препаратів випускаються, виробляються з використанням солі.
І відсутній солі, а там дійсно критична.
І харчова промисловість і не на другому місці.
На другому місці це дорожні господарства.
І там не тільки дорожні господарства, це аеродромні господарства.
Там також вироблені. І тільки на третью місці харчова.
Фахівці кажуть, варті солі стабілізуються тоді, коли припинуть коливатися ціна пального.
А альтернативні виробнисов в Україні в майбутньому зможу не лише покрити дефіцит,
а зробити нашу країну потужним експортером солі.
Іван Сірецький, Анна Ружін, Валентина Мойсаєнку, Тетяна Шимун, Ірина Коваленко,
телеканал Рада для підсунків-ядині головне.
Слов'янськ місто, яке потерпає від постійних обстрілів росіянами.
Раніше тут проживало 100 тисяч осіб,
на тепер вдалося евакуювати 70% мешканців.
Майже щодня з міста йдуть автобуси, які вивозять населення песпечні території.
Один з таких евакуаційних автобусів зустрічали у Дніпрії наша колега Валерія Холодова.
Понад 70 людей з Донецької області сьогодні вакуували до Дніпра.
Більшість – це жителі Слов'янська, а також Костянтинів, Кайбахмед та Краматорська.
Всі залишалися вдома до останнього, але врешті зрозуміло, що можливо зараз єдиний можливість виїхати.
Сильно бомбанулися, і за цього в верхню уліці, в першому разу бомбанулися, ми вирішили виїхати.
Ми доїхали до Краматорська і з Краматорська нам помогли до Дніпра доїхати.
Дом дорожав, стєк подорожав, але вже сіль моїх не було, вже все.
Анілі Ман взяли, це ряду з нас.
Наші ребята і жилизнодорожний мост, і такий мост, зарвали, де машини.
І ми в надежі були все, вже танки не пройдуть, а не ставять переправи свої.
Безкоштовно евакуацією з найгорячіших точок забезпечують волонтери з Дніпра.
Вони працюють з першого тижня повнемасштабного наступу і вивозять людей щодня.
Там на Донеччині їм організувати людей допомагають там тежні військово-цивільні адміністрації.
Наслуганський облас не доступний, тому ввозьмуть тільки з Донецької області.
Зараз централізовано ви бачите, ми вивезли, благодаря адміністрації Славянська,
ми змогли вивезти нескільки автобусів сьогодні, і вчора три автобуса, це більше, до около 55 людей.
Значала ми почали евакуувати на легкових автомобілях.
На сьогодні наш автопарк насчитує более 8 16-містів, 20-містів, больших микроавтобусів.
Ми стараємося не їздити в совсем опасне місце,
і, естественно, постійно маніторію ситуацію, що, де як працюють.
Якщо десь якось опасне, ми все знижуємо на час на два, може, на день,
але стараємося не різковувати не автомобілами, не люди.
Люди, що приїжджають до Дніпра, зустрічають тут, допомагають їм,
скоордонують їх, розвозять по вокзалам та садять на поїзди,
або ж знаходять тимчасовий прихисток і розвозять по шелтерам.
Валерія Холодева, Локсандр Моренко, телеканал Рада,
загальнонациональний мерафон, «Єдині новини».
На сьогодні це всі головні новини.
Станом на цьогодину.
Куманда телеканал Рада.
Дякую вам за довіру і прощайте.
В студії для вас працювало сьогодні Ольга Будко та Андрій Сініцин.
Тримайтеся бережить себе та своїх близьких мобов'язколов-перемушимо.