Понаємо, пара граємо, пара можемо, іще ти не винили. Реазомний, сильний.
7 година минула в Україні, об'єднаний марафон.
До вашої уваги втримуємо ефірі при своєї команда ТСН.
І ось з тисло про наєктуальніше на тепер
розпочинаємо з російсько-ракетного удару по Криминчудській ТЕЦ.
На тепло-электроцентралі тільки почали відновлювальні роботи,
до неї під'єднано 180 тисяч жителів міста.
Це ставить під загрозу її роботу під час наступної зими.
Загалом по Криминчуку завдено 12 ракетних ударів,
більшість влучили в наавтопереробний завод.
Замінуло добу українські військові, звільнили 6 сіл на Харківщині,
а загалом доокуповано 1015 населених пунктів
і з часу повному масштабного російського вторгнення.
На звільненні території повертається електропостачання, вода, зв'язок, транспорт та соціальні послуги.
Двохсотий російський літак збили українські захисники,
і стільки авіації Росія не втрачала в жодній війні за десятки років.
Мільйон українців в таку кількість людей орієнтується за безпечувати
всім необхідним міністерство оборони України,
про це заявив Олексій Резніков.
По суті вперше названа кількість громадян,
яка потрібна для боротьби з російськими окупантами.
До повному масштабного вторгнення кількістний склад ЗСУ налічував близько двохсот тисяч осіб.
Росія хоче сісти за стіл переговорів із Україною і з Заходом,
щоб укласти нову велику угоду.
Про це заявив радник президента Туреччини Ібрагін Калин місцевим змі.
І вперше, спочатку у повному масштабної війни,
голова Пентагону Лойт Остін мав розмову з міністром оборони Росією Сергієм Шойгу.
Розмова відбулася з ініціативи Сполучених Штатів.
Лойт Остін закликав Росію до негайного припинення вогнів в Україні.
За останні кілька днів на Харківщині,
Українська армія вже звільнила з десяток населених пунктів до кордону з Росією.
Тут залишилося кілька кілометрів кореспондент ТСС Андрій Цаплієнко,
для якого Харків рідне місто рухався вперед і з нашою бригадою, що наступає на ворога.
З дитинства, назва цього малювничого селища, в мене асуціювалась і щорічним відпочинком у тутешньому шкільному таборі.
Але зараз, для сотен тисяч Харків'ян, слово «циркуни» перетворилось на синонім смертельної загрози.
Саме тут базувались російські танки, гармати та реактивні системи, які перетворили на пекло життя міста.
З циркунів окупанти прямим наведенням били багато поверхівках в північній частині мільйонного мегаполіса.
Тут була російська вогнева точка, вон там спала на МТЛБ, а тут імпровізований склад боєпрепасів. Тікали так, що кинули їх тут.
Судячи з обличчя гіпсового тараса, Кобзареві дуже не сподобалась присутність дикої орди. І по російській бронів лучно прилетіло.
Українські військові перейшли в Контрнаступ та відкинули окупантів з циркунів.
Це, якби, Контрнаступ наш або вже наступ?
У нас відбувся наступ, тому що ми за два дні ми взяли як 25 кілометрову зону.
Харків одразу зітхнув з полегшенням. Російська артилерія від тепер не дотягується до спальних ополиць.
Та газіта російська, твої герої росії. Це, судя по всьому, роботи, їх там політи, які вони герої. Ну, їх уже нет.
В цьому будинку окупанти влаштували опорний пункт. Щойна українська армія перейшла в Контрнаступ.
Росіяни з віце накивали п'ятами так швидко, що не встигли навіть взути чоботи.
Взуття так, собі, чесно, конечне.
Один один цю зону.
Це, обтіхня армія в такому ходить.
В мене відчуття огиди. Там даже лиу окупанти, скрізь бруд та безлад.
Сир плавляний, слівачний, свікольник в триліторі, це, здаць, було сказати їжа, якою годують російських окупантів.
Пробиті танками стіни, розтрощення автівки та чимало орктехніки, на яку поклали око російські мародери.
А тут пральна машиночка і телевізор. Мабуть, приготували до вивезення.
Вони втекли, але підступно замінували все, що можливо.
Навіть вкраданим мейно, які збирались вивезти та не встигли.
Ось вона, пастка. Ця торба мала вбити людей, які повертаються до дому.
Що це?
Це рюкзак на колесіках. Кращучка називалась.
Я так вимаю, що в середній...
В середній слух, собрані вищі на виноз. Просто не могли, але вони затягнули, замінивали.
На электрогетинаторію, ось тут, стоїть прикриті книгами.
Яка це розтяжка? Ми туди не ліземо. Придається, стері будуть розбиратися.
Тут, в церканах, на схожій розтяжці напередодні загинули дві жінки.
В селищі працюють сапери, а українська армія рухається на північ.
Це величезна російська колона, прямувала у Харків.
Її ціною свого життя героїчно зупинили українські воїни.
Жоден з росіян не прорвався у місто, але це не зовсім військова колона.
Поліцейська розгвардія планували стріляти в мирних.
Це Гумова куля, 12-го калібру.
Це куля для розгону демонстрації, або мирних маніфестацій.
Для мирних людей це небоєва куля.
Тобто вони їхали розгання в Харків?
Звичайно.
Судячи з маркування боєприпасів, розгвардійців пригнало сюди з одного з найдепресивніших регіонів Росії.
Управлення федеральної служби військ Национальної гвардії Російської Федерації по Удмуртської республіки.
Удмурт. Я вибачу, що ви тут робите?
Просуваючись в бік кордону, українські війська днями збили кілька гелікоптерів.
Захопили чимало трофейної техніки.
На власні очі бачу.
Основний заробіжний постачальник танків до України – російська армія.
Трофейний російський танк Т-72.
В нормальному робочому стані бачив, він лише трохи місцями подряпаний, але вже перефарбований українськими війнами.
Тож буде воювати від тепер на стороні добра.
Лише підкротити, підчаманити і вбій.
Сьогодні його запускали, працює бездогадно, заводиться так само бездогадно.
Не встигла російська орда відкотитись від Харкова, як місто почало уживати.
Збирають сліди війни. Протягом доби обіцяють відновити роботу міського транспорту.
Іначе не закінчилося, ви вже приводите місто до ладу. Дякую вам.
Ну що, Харків буде жити?
Будуть, по-любому.
Місто герой перемагає війну та вмірить у своє відновлення.
Андрій Цапільенко, Руслан Манушчак, Микола Голопко. ТС, Марафон – єдині новини.
Садять картоплю біля згарешт, бо будинки сплюндровані російськими бомбами.
У новій речі на Житомирщині зруйновано третину села.
Просто в городах могили, укупанти вбили трьох місцевих жителів.
Люди, що повернулися, намагаються прибрати зруйновані двори і сусідські завали.
Попри те, що речі не розпаковують, бо знають, на що здатні білорусські сусіди,
які зараз проводять уздовж кордону військові навчання.
Далі репортаж кореспондента ТСН, Руслана Ярмолюка.
Хрест середгородини, яку сам посадив, це мгила місцевого баяніста.
Василь Іванович, в йому восколками.
Хтось говорить, що відірвало ногу, хтось говорить, що майже відірвало, але він стік кров.
Його жінка і місцевий ходили, просили до русських,
щоб пропустити нас, відвести людину в лікарню.
Вони сказали, і діть, поки ми вас не розстріляли.
Там, де ще три місяці тому вирувало життя,
і прогуляє вітер крізь розбойці шибки поліського будинку.
Ми проснулися від того, що гурки тлонає, вікна в хаті дрібіжать,
стіни, здається, що теж зараз попадають.
Так почалась свійна для Тетяни.
З дітьми та речами вони тікали з села, в якій вже заходили окупанти.
20 метрів від машини, пролуна вибух, зірвалася міна.
Ми зрозуміли, що треба укриватися,
бо думали, що почнемо нас накривати, ми почали тікати.
Десятки фундаментів і деморів – це все, що лишилося від цього кутка.
Жодного військового об'єкту самі лише сільські дерев'яні та цегляні будиночки.
По моїй вулиці три, три, і все, все згоріло, дотла.
Викміг так і тікав, дядьково Димир біг з окупацій разом з односельцями лісами.
Відпочивали разом два, три по п'ять филин.
Молоді і мамі Оксані пошчастили, бо змогла виїхати на авто.
Сім чилик в таврії. Троє з перді, троє з задії, менше сім їх в багажнику.
Поки російський поборудувальник, рівняли село земле на іншому кутку в хаті,
заклякла від страху в 80-тишістерічна баба Люся.
Може з місяць бомбіло і у ранці, і у день, і у вечором, і у ночі.
Я не знала, коли грубу топити.
Що в димний, і щоб не бачили, і що в мій тут.
Простреньку усі в панеці заболе.
Так і пересиділа в хаті.
Всю окупацію від голоду врятувала бульба.
Усе виїхали, а я як на хутарі живу.
Ви знаєте, води немає, свято немає.
Нині у село повертається люди.
В одних і є, де жити в інших немає.
Гуманітар-кашчановниками десь їздить, але тут і ще не бачили.
Одна село дають, а буквально кілометр просто забувають.
А всі ліда через ліс ще є люди.
Там не багато, там перу чоловік лишився.
Аби осінню не голодувати, усі навіть ті, що вже немають будинків,
засіяли землю біля руїн.
Їстиш треба щось.
Посадила картоплю, буряки, морку, цибулю, огірки навіть.
Полола полуницію.
Білоруський кордон залічені кілометри.
Повітря тут найелектризоване від небезпеки.
Так виглядає з село Новорадчя, в Нородському районі.
Це село одне з перших пронюло удар окупантів,
адже до кордону всього лише кілька кілометрів.
І зараз люди дуже задепокоені тим, що там проводяться навчання.
За ворогом спостерігають військові і місцеві жителі.
Тут працює і сарафанне радіо.
Кордон дуже близько.
Фільування є, давно никуда не дивається.
Там співно чи більше ніхто не вірить.
Військові ці водового моніторіють з землі і з повітря у весь периметр кордону.
Останній час знову з'явилась інформація, що є поживання на кордоні з того боку.
Така інформація надходит.
Ми відслідковуємо, ми готуємося, ми контролюємо цю ділянку.
Мого дамама Тетяна зробила усю господарку і тепер може спокійно зібрати про всяк випадок тривожного ліску.
Рюкзакі дітей стоять зібрані, наша станка стоїть.
У двох пакетах стоять я поклала желізні кружки, ложки, каструлька, консервація.
Солнце сідає за обрій на фоні побитого з калками лісу,
десь на узбідчі у траві і воді розкидані частини панцерника.
Як нагадування місцевим, війна нікуди не пішла і ворог поруч.
Руслан Єрмолюк, Михайло Путята, ТСН, 1 плюс 1 Марафон, Єдині Новини.
Росія твикине завжди.
Будуть розкривати смішки.
Сотні мертвих російських військових лежать увагу на хрепрежераторах.
Забирати їх росієн не хоче.
Нема цього, нема доказів, що він загальнов.
А на окупованій території тисячі трупів російських окупантів просто неба.
Тахабарі з родичів, які їх шукають.
Промогильних у Донецькою потяг Смерти на Київщині.
Як кореспондентка ТСН Марія Васильєва?
Розповім вам далі в Марафоні. Єдиня новини.
Конфісквати російські активи і передати їх Україні для відбудови.
До цього закликав країни Великої Сімки, глава нашого МЗС Дмитро Колеба.
Проважливі переговори під часустрічі міністрів закордонних справ Джой Сім.
Далі в сюжеті журналістів ТСН.
На сімейне фото глав МЗС країн Великої Сімки запрошують представників України та Молдови.
Потім глава МЗС Канади Мела Ніжолі, одягнена в жовтосиній костюм, скаже Кулебі.
Певно це наша десята зустріч за останні 10 тижнів.
Наш чотой відповість. І все ж треба посилювати співпрацю.
Конфіскувати російські активи і передати їх Україні для відбудови.
Тому це закликав країни Великої Сімки, глава МЗС України Дмитро Колеба.
Для цього країни ще мусить ухвалити відповідне законодавство.
Канада вже зробила такий крок.
Я переконаний, що решта країн Великої Сімки також це зроблять.
Радше швидше, ніж пізніше.
Росія повинна заплатити політично, економічно і фінансово.
Санкції проти Росії треба посилювати Наполягая Київ.
Отільки Євросоюз досі шукає єдності щодо нафтового ембарго.
Прочається у Горщина.
З інших країн уже лунають пропозиції приймати санкційний пакет без ембарго на російську нафту,
щоб не блокувати інші санкції.
Так робити не треба, каже Колеба.
Якщо цей пакет приймуть без нафтового ембарго, то президент Путін матиме всі нагоди спідкувати.
Бо це буде перший випадок, коли єдність Європейського Союзу буде порушена і все через позицію однієї країни, у Горщини.
Не покується міністри і через світову продовольчу кризу, як наслідок війни проти України.
І обіцяють знайти шлях, щоб попри російську блокаду вивести українське зерно і звільнити склади для нового вражаю.
А найбільша Україна потребує західної зброї. За словами Колебу, це ракетні системи залпового вогну та авіація.
І поки Німеччина повторює, що літаків надати не можуть, бо це зробить їх стороною війни,
Великобританія готова підтримувати військово і далі.
Від ЄС, як і від країн великої сімки, звучать обіцянки допомогти фінансову.
Я впевнений, що наш сигнал буде потужним, а рецепт зрозумілий. Це більша підтримка України, в тому числі військово.
І ми, як Європейський Союз, готові додати новий транш у розмірі 500 мільйонів на військову підтримку України.
А додаткові 30 мільярдів євро для бюджету України готові надати країни великої сімки.
Це рішення мають озвучити вже міністрі фінансів групи СМИ, коли зустрінуться в Німеччині наступного тижня.
Із Німеччини Наталія Фібріг, ТСН, 1 плюс 1, марафон єдині новини.
Паре вазимо, передамо, переможемо.
З єдині новини, розуми сильні.
Кожний захисник України має свою унікальну суперсивість.
Знайомтись. Генерал-майор Віктор Ніколюк, позивний Вітер.
Він бачить плани Ворога наскрізь.
І як Вітер, не знає перешкод.
Ні, повідомить однозначно.
Під його майстерним командування.
Козаки регулярно дають про чуханів армії Росії, яка несе величезний втрати.
А я доблі за нами.
Тепер Вітер має звання героя України.
Слава героям. Слава Україні.
Нескорені міста України.
Одеса. Малювниче місто на самісінькому березі Чорного моря.
З давних часів територія сучасної Одеси була ласим шматочком.
Для осмальської імперії, російської імперії,
нацийської і Німеччини, а сьогодні для фашистської Росії.
Нарашисти. Не робіть мамі нерви.
У неї українське серце.
Одеса. Нескорена.
Україна.
Україна.
Україна.
Слава Україні.
Про підтримку нашої країни говорять усі.
Україна захищає від росіян цілий світ.
Ми завжди обстоювали демократію.
І перші створили демократичну конституцію.
Десять відсотків світового експорту зерна забезпечує Україна.
Ми прискорюємо глобально цифрову трансформацію.
І першими в світі створили державу у смартфоні.
І сьогодні ми заради демократичних цінностей.
Та нашої перемоги об'єднали весь світ.
Світ, який знає, що Україна – це країна вільних людей.
Перемога за нами.
Соціальний проект Катерине Осацчині.
Знайти своїх.
Не втрачайте надіги.
Ви знайдете своїх рідних.
Від початку війни ми, разом з командою,
створили телеграм-канал «Пошук зникли».
Дісімнадцять тисяч українців чукають і знаходять зникли,
завдяки нашому проекту.
На сьогодні нам вдалося об'єднати більше, ніж півтори тисячі родин.
Щоб знайти рідних і близьких, залишайте заявку
в нашому чат-боті телеграм-канал.
Кожен з вас може долучитися до «Пошук зникли».
Разом ми сильні.
Зробимо все, аби ви знайшли своїх.
Поракомаю, параграю, пора можемо.
Щодені новини. Разом ми сильні.
Один пісун, один продовжує інформаційний марафон.
Ви не зважаєте, що українська влада вже багато разів
пропонувала забрати тих, хто знайшов свою смерть на нашій землі.
Про злочинців для України та водночас звичайний непотріб для росії.
Кореспондент КТСН Марія Василєва.
Далі.
З іншого боку бриш.
Щас.
Сотні мішків з тілами убитих російських військових.
Їх звозять сюди у спеціальні вагони рефрижератори з усієї Київщини,
а деякі везуть навіть з Підхаркова та Чернігова.
На кожному з мішків вказані місцевість звідки привезли труп і дата.
І в цьому мішків зберіглися, що в цьому мішків
вказані місцевість звідки привезли труп і дата.
В цьому мішків зберіглися, що в цьому мішків
вказані місцевість звідки привезли труп і дата.
Більшості з них тут вже кілька місяців.
Майже щодня цей поезд смерті приймає нові і нові пакунки.
Їх складають так, щоб місця вистачила наступним.
У більшості з них уже немає аніймен, аній облич.
Обгоріля, розірвані, об'єдені дикими тваринами.
Вони багато тижнів влежали десь просто не,
бо їд не змогли, або не захотіли забрати їхні товарищі росіяни.
Деякі мішки зовсім маленькі, бо в них лише шматки,
тіл, які вже неможливо отізнати без ДНК експертизи.
Один із українських військових з цієї групи транспортування
та пошуку загиблих сувороб, переджає журналістів.
Що мертві ціла не можна демонструвати
без часткового закриття кадру.
Будет розкриватись мішки, щоб це не порушувало моральні атичні норми.
Це вам потрібно буде на вашому відео закрити,
щоб захистити права от померлих.
Вони теж мають свої права відповідно до міжнародних конверцій
і міжнародного гуманітарного оправу.
Лише на деяких мішках є прізвище,
це ті, в кого в ціллі документи або нашивки зименем.
У таких випадках українська влада сповіщає родичів в Росії.
Ось тут можна прочитати прізвище Більтика.
Певні державні структури і правохоронні орехани,
що вона не встанови, знаходять родичів.
Така робота ведеться і є вже кількість бажаючих,
які готові забрати тіла своїх родичів.
Проте знову, що на даний час на міждержавному рівні
через відсутність відповідної ініціативи
з боку Російської Федерації,
намагає механізму, як це може всаділо вирішити.
Росія числення заклики України забрати своїх мертвих просто ігнорує,
адже тоді загибли можуть вважатись зниклими безвісти.
А від так російський уряд непогано економить на компенсаціях.
Цілком можливо, що сотні мертвих росіян так і не потраплять
до своєї невдячної битківщини.
Якщо Російська Федерація буде зацікалано в тому,
щоб ці тіла звідси забрать, Україна їх, звісно, віддасть.
Якщо такою зацікалості не буде, вони будуть знаходиться,
тут зберегатись стільки часу, скільки ви значить уряд нашої країни.
А після того за кошти державного піджету будуть захоронені.
Ті, кого вдалося ідентифікувати, будуть похоронені під своїми іменами.
Пахований там сержант Іванов, військовосужбовець, країна агресора.
Ті, хто не ідентифікуваний, будуть поховені, як невідоми
військовосужбовці країна агресора.
Україна дотримується міжнародних норм щодо загиблих ворогів.
Шокує, як до своїх загиблих ставляться самі окупанти.
З однієї з розмов, перехоплених СБУ стало відомо
в Львівському, величезний могильник, де ціла загиблих лежать
просто неба, як назвалище.
Російський військовий розповідає про жінку, яка кілька днів
шукала там свого родича.
Під час наїхала там в Донець.
Така, коротше, роба, говорять, палка.
Та піла днів, платила гроші.
Ліжав один на одного.
Коротше, платила гроші, нормально заплатила.
І ось так переважила, а на нього.
У хоронці могильника озолочуються.
За хабарі допомагаючи рідним шукати своїх
по кілька днів перевертаючи ціла, які лежать там
одне на одному.
Палка, висотой, висотой, в сьогодні рост.
Він вже, проще, зробить, що пропал в Львівському.
Це не можна, це палка.
На те, як говорити, здоров'яно, здоров'яно,
толі не поля, а горожина, цепина,
ніхто воні підкають.
І, коротше, це там, три тисяча метти возять.
У цей час в Росії продовжують брехати про те,
що загиблих військових в Україні
лише трохи, більше тисячі.
Свою брехню про військові втрати в Москві
навіть захистили державною таємницію.
Тож більшості із цих, хто вірив у своїх нібросаєм,
доведеться на вікі залишитись в українській землі.
Марія Васильєва Ніна Грушецька, Володимир Черенков,
ТСН.
1 плюс 1.
Марафон.
Єдині новини.
За топлені городи, подвіря та будинки.
На Чернігівщині, Десна, вийшла з берегів у селі Макошини.
Десять сімей були змушені покинути своє житло.
Через повінь вода в кімнатах поде куди сягає метра.
Дехто вулицем рухається на Човнах.
Жителі кажуть, вода прибила досить швидко,
зреагувати не встигла, і звернувачують стару стуселища.
Бо кажуть, він вчасно не загативдам,
бо наш чиновник має відповідь,
і техніка, і між киспіском були готові.
Люди самі сказали, що проти.
Вода, мовля, вже відійшла.
Тепер староста вже написав заяву на звільнення.
І через бореві у Києві впала липа метрополита Петра Могили.
Вік дерева оцінюють у майже 400 років.
Один зі 100 борів не встає вперед поревами вітру.
Негода прогналася Північу країну.
В України у чотирьох областях – Київський, Чорнігівський, Сумський та ще Житомирський.
Не лише виривало дерево з корінням, а й зносило дахи.
Кореспондент КТСН – Валентина Доброта.
Далі з подробицем.
Сантиметр за сантиметром – арборист.
Тобто фахівець із догляду за деревами.
Ігор Сінгер уважно глядає місце ушкодження липи.
Навколо обмація коруп.
Його лошує вердикт.
Ураження важкі, але вони не критичні.
Вітер відчахнув величезно-скалитно гілко.
Газа лишилося ще дві.
Попередньо обстеживши дерево, Ігор Сінгер каже – липа житиме.
Липа може давати сильне відростання, навіть після сильних хуланків.
Липу Петра Могіла я встані знімала три роки тому.
Тоді вона з легкістю витримувала двох чоловіків-арбористів,
які її обрізали ранію весною.
Це ботанічна пам'ятка природи. Одна з найстарших – Лип Києва.
За приказами її посадив метрополит Петро Могіла
поручі церквою, яку він і будував на місці зруйнованого
ще монголота-тарами 10-ного храму.
Ві клипи, кажуть науковці, цілком збігаються щасом аматорських розкопок
Петра Могіли на місці 10-ної церкви.
Науковці припускають, що тоді ви садили цілу липову алею.
Як били по дерево, він її посадив в пам'ять про жертв Киян,
які загинули ось ці десятині церкви, коли на Києв напала орта.
Дерево за свій поважний вік багато чого бачило.
І цей буревій у Києві не перше за його життя.
Річ не лише у погоді, кажуть фахівці,
липу раніше неправильно лікували.
Були закладені помилки вже багато років тому.
Якщо ми подивимося, бачите, оцей стерчок, на якому стерчить табличка.
Це було однією спричинку у шкодженні.
Вростає кора і вона дає можливості фізичної розчахнення конструкції дерев.
Вітер Укєві був такою силою, що навкруг їй все просто літало.
Вітер Іща Ацький я такого що не виділа ніколи.
Він виривав дерева з корінням, відповали ніксто уборів.
Заніч столичні урятувальники звільнили 11 машин та 5 проїжджих частин.
Дерево навіть зруйнувало електроопору.
Загалом у Києві від вітеру упало 7 десятків дерев.
Него давирували і навколо столичного ріону.
На Житомирщині місцеві зафіксували вітряни вихор темного кольору, схожий на смерч.
А на Сумщині кружляли дахі.
Це в шості вітер зірвав покривлю з будівлі басину.
Хож шкоджено інші споруди.
На Чирніївщину буревій нагнал по лобобурю, за якої нічого не було видно.
Дві сотні будинків на півночі обласі зоставилися без дахів.
Дерева падали, мов зірники.
Тим часом у Києві з понеділка дитерніше діагностуватимуть липу Петра Могіли.
За чистять місце Зламу на чверть розвантажать шапкій дерева,
щоби стобури не зламалися під їх вагою.
Військові литні, які зараз є, їх необхідно підтримують за допомогою арошної конструкції.
Тобто фактично таки певні ходулі зробити, але які не вроставить,
які просто підтримують саму вагу цей гілок.
Ця липа завжди була туристична принадою,
тож не дивно, що до ушкодженого дерева поскодилися витріщаки.
Ну а розпиляний комунальникам і старий стобур липи.
Пустіть, ні, не на дрова, а на арту-об'єкт, яким він буде, ще не висначивися.
Валентина Доброта Андрій Ветушкін, ТСН, 1 Плюс 1.
Марафон – єдині новини.