Прасом переможемо.
66-та дуба від повномасштабного російського вторгнення,
нові запеклі бої та нові безновидні жертво ворога про це,
а ще про те, що буде з дефіцитом пального, говоримо нині.
Найважливіше події з України та світу
відстежимо в об'єднаному телемарафоні,
над яким працюють команди 1-plus-1 та інших телеканалів.
І зараз у студії TSN Святослав Гренчук і я, Соломія Відвідська.
І одразу про ситуацію на фронтах російської української війни, вона нині ось така.
Ворог намагається вести на 100-поздовж лінії зітнення,
найважчі бої зараз в районі Єзюма, поблизу попасної Рубіжного та Сівродонецька,
а також на півночі Харківської області.
По Харкову противник не припиняє гатити з артилерії.
На Харківщині наші спецпризначенні,
ці звільнили відорків міста Росколозова та населений пункт Момотове
у районі Сіверського доньця.
Орда встановлює понтонні переправи,
а наші сили в їхньому тилу підривають залізничні мости,
окупант веден наступ у районі Лимана, Сівродонецька та попасної.
За попасно та Рубіжне тривають важкі бої міста.
І наші війська Ворог продовжи обстрілювати артилерію та авіацію.
Маріуполь зазнає ударів авіацій Рашистів.
Наші підрозділи на Азовсталі героїчно тримають оборону.
І докладніше про Луганшину там через масовані обстріли місті сіл.
Людям, що залишилися радять не виходити з дому.
У упоминальні дні заборонено відвідувати цвинтарі.
У містах немає води, світла, перебої зі зв'язком.
Окупанти розстрілюють будинки, знаючи,
що в них досі живуть цвільні люди.
Репортаж кореспондента ТСН Рослана Гірмолюка. Далі.
Буває тут, що сядуть.
Втім свіжого повітря і промінцем весняного сонця
старенька виходить лише на поріг під'їзда, коли не стріляють.
Ні, діння, ні, ти куди я поїду? Щем я поїду?
Оце тій палкой, так і все.
Пані, ні, ні, майже 80 років вона лишилась у фронтовому сівердонецьку разом
зі своїми тюльпанами під розбитими вікнами.
Вистили.
Ми удівлюємося, що вони біднійки вистили.
Квіти встойли, а будинки – ні.
Будинок пенсіонерки теж постраждав після влучань градів.
Свіжі вирви на дитячому майданчику у сівердонецьку.
Так виглядає місто.
Окупанти руйнують інфраструктуру сівердонецька,
не залишаючи цілими, ні будівельні,
дитячих майданчиків, ні офістих приміщень.
Уседовкола розбитож, митки бетону валяються поруч.
Самих багато поверхівок – це колись були перекриття.
Будинки спалені від влучань снарядів окупантів.
Поприможливість вийхати і багато містян досі відмовляються
і лишається під обстрілими, знаючи, що снаряд може прилетіти
в їхню квартиру щохволинно.
Ми вже привикли, ми вже стоїм, слышим, свісті.
Ми вже знаємо, примерно куди і сидіемо курю.
Дядько Василь разом із сусідами спочатку персиджав у підвалі,
а потім, коли відправив своїх дітей з міста, повернувся до квартири,
харчується з минулорічних запасів угородини.
Уминітарку, ну, мужчина приїздав,
рибу в ядрах солену нам дав.
Такої от буває, щоб хто-то приїхав, щось.
До СЗС охадили, ну, там, дякую, теж обстріли били.
До уминітарки треба ще добігти. Це може бути дорога в один кінець.
Бояко з місцевих потребують не лише харчів, а й ліків.
А з ліками дуже сутужено, а що до отримання, допомоги обстріли,
настільки потужні, що далі за межі двору ніхто не ризикує виходити.
Окупантам не вдається захопитися Вєродонець,
тому його просто не іщуть зі створювальні артилерії, градів та смерчів.
Вони встрілюють цівільну інфраструктуру.
Ми неодоразово людей вивозили з безпосередньої зони бойових дій.
Люди, які хвалися, впадали з малюлітніми дітьми з грудніщками.
Тож, по можливості, по своєї рятували.
Але ворог – це справді є геноцид української нації.
Бо і точить цих сусіднім у Рубіжному і на околисяк Сєр-Радонець,
керосія не рахується з втратами і продовжують всунути дуже часто,
вдаючися до провокації, скажімо, видають свою техніку за українську.
Коли група вийшала, то вони два танка було з синями і з жальтими стрічками.
Тобто у них підступна тактика.
Вони нічим не нектують.
Інколи буває, де використовують севене севене, щоб показати їм тропу.
Щодо ви, говорять, нові будинки і гинуть люди.
У будинках немає газу, частково світла і вже води.
Окупант на умисне пошкодили артилерію водогін.
В подвалі потихоньку тічуть, там і беремо.
Андрій на своєму стряньку, може гуляти, поки за тисячі хоче вискочити за місто,
там ще можна набрати укрениць воду.
Тяжелого, я жаю, попав под обстріл, повліта лісток, лобіла машину всю на охнар.
Ну слава Богу, живу здоров'ю.
Кажде два дня їздим поводу.
Місто Борониці не здається.
Щодня в екоційні автобуси не мається когось забрати, але щоразу це стає дедалі важче.
І ті, хто не наважався виїхати вчасно, тепер змушені сподіватись на те,
що наші воїни зможуть відкинути окупантів від Сеградонецької,
якому гадалі, щоб ворожар талерія не могла побивати їх щохвилини.
Руслан Гермлюк, Михайло Путято, ТСН. 1 плюс 1 Марафон, Єдині Новини.
Європейське але, по так на заході вже почали назвати наш Маріуполь.
Українське місто в'єспорівнюють із Сирімським, але по яке повністю знищили росіяни своїми бомбардуваннями.
І те саме зробили з Маріуполем. Міни, ракет, артилерія, танки, авіабомби.
98% будинків Маріуполя знищено. Одна з небагатьох будівель, який дивом вдалося в ціліти – це Церква покрови Божої Матери.
Це найбільший храм міста, який розташований у самому центрі за 65 днів наступу
Попри кілька разову перевагу в людях і техніці, окупантам такі не вдається зламати спротив наших захисників,
які тримають оборону на заводі Азовсталь. Дей досі, окрім військових заблоковані цивільні.
Полказово прилюдне в дані про те, яку ціну вже заплатили расчисти в Маріуполі.
Українські воїни знищили понад 1100 окупантів, півсотні танків, десятки БТРів та БМП. Оборона міста триває.
Після ракетного обстрілу столиці затримали двох ймовірних коригувальників. Про це повідомий перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін.
Ракети влучили в стратегічний об'єкт та багато поверхівку в Шевченківському районі столиці у четвер вранці.
Ввечері вулицю біля будинку перекрили, бо невідомо, як далі вистоїть з поруда.
Вона має конструктивні ушкодження. Епіцентр вибуху був на другому поверсі. Саме там жила наша колега колишня ТСНівка,
а потім журналістка радіосвобода Віра Гирич, яка заглинула. Також постраждали 10 людей.
Серед них чоловік 33 років має складну травму ноги. Це був перший день, як він повернувся до столиці після повному масштабного вторгнення.
Кореспондентка ТСН Ірина Маркевич має більший подробець.
Рятувальники виносять тіло. Його щойною знайшли під уламками бетону. Ця загибла жінка, наша колега Віра Гирич.
Вона понад 10 років була продюсеркою ТСН, останній час працювала на радіосвобода. Друзі та колеги вже знали, що ракета влучила у її дім.
Однак її не було серед поранених, не було і офіційних повідомлень про загиблих. Однак телефон Віри, в перто, не відповідав.
Набирала 10 разів, і цей факт, що не беруть трубку, він неприємний і дуже. Я розумію, що дзвонили десятки людей.
Яксяйки закінчилась командантка година колеги Віри зранку приїхали до будинку. Віри на квартира була на другому поверсі.
Ракета безпосередньо влучила в її дім. Всю нічі телефон, бо вона зв'язкла. Сьогодні зранку колеги приїхали сюди і попросили рятувальників обстежити поверх, де жила Віра.
Її знайшли в коридолі під уламками стін. Віра туди виходила під час повітряних тривог. Вона повернулася до Києва, як тільки відійшли російські війська.
Поспішала в Намішаєва, де в окупації місяць виживали її батьки. Тата і мама, яким за 80 хотіла забрати до себе у Києв, у свою нову квартиру, але вони не погодилися.
Віра була не лише продюсеркою, вона працювала перекладачем чи мали героїв голівузьких фільмів, заговорили українською завдяки їй. Усі, хто знав Віру близько, кажуть їй неможливо було не любити.
Під час останнього ракетного удару по столиці постраждали 10 ролюдей, четверо госпіталізовані, найтяжні травми у Ігора.
Ракета прилетіла на метрів 5 від мене. Щоб на секунд 10, 15, другий прилет, я вже відчував, що мене заваляхало повністю так, що я не можу вирісти.
Ігор повертався з роботи і шов вулицю його засипало у ламкам обетонної стіни. Він чойно повернувся до Києва. Це був перший робочий день у Барбершопі після повнамасштабного російського вторгнення.
Без роботи було сумно. Щоро повернувся, наче все криво тут.
У 33-річного Ігора посічена обличчя з ашито губа і лоб. Амбутована фаланга пальця на руці складни перелам ноги, яку ще будуть оперувати.
Тут кістка зламана, це медіальна кісточка. І тут малого мінкова і була вивихнута ступа.
Рух по вулиці, де трамувався Ігор від нині заборонений.
Будемо перекривати дорогу, щоб тут не їздили машину, тому що не відомо, як себе поведе будинок надалі.
Булиця буде не проєзна, але ще для спецтехніки.
Цей дім нещодавно побудували. Родина Оксана робила ремонт і збиралася переїхати у свою нову квартиру.
Вирішили здійснити свою мрію, жити десь в хорошому місці, ближче до центру.
Люди вигрібають у ламки з клазі своїх квартир на перших поверхах, розгрібають за вали офіси.
Ось тут щойно закінчили ремонт. Це мала бути стоматологічна клініка.
Тримали всю документацію, мала вже відкриватися незабаром.
Комісія має обстежити цей будинок і дати висновок чи придатний він для відновлення,
зруйнований перші і другі поверхі, пошкоджені опорні конструкції.
Острятувальники воносять у ламки крилатию ракети.
Цю зброю росіяни використали проти українців, які вечірі повернулися до дому, займалися своими звичайними справами
і просто хотіли жити.
Ірина Маркевич, Андрій Романок, ТСН.
Один пісодин, Марафон.
Єдині новини.
Ми не здамося.
Генсек ООН написав послання українцям після свого візиту до Києва.
Коли Росія випустила по українській столиці крилаті ракети-калібри,
він якразу зустрічався з українськими урядовцями.
Я був вражений стійкістю і хоробрістю українського народу, написав Антоніго Тереш.
Я поїхавши з України.
Моя послання їм не просте.
Ми не здамося. ООН подвоїть з усиля, щоб рятувати життя і применшувати людські страждання
у цій війні, як і в інших війнах.
Ці вільні люди платять найвищу ціну.
Щоправда, жодного слова засудження.
Згарбницької війни Кремля в посланні немає.
Росіяни ідень і нащадки нацистів, які роблять із Донбасу, випалину землю.
Іхні порядки в окупованій частині Маріуполя не відрізняються одгітлерівських.
Про це Володимир Зеленський наголосив у черговому вечірньому зверненні.
Він подякував усім країнам посольства, яких відновили роботу в Україні.
Таких зараз уже 27-го, крім цього, висловив особливу вдячність Америці за Лендлість.
Я впевнений, зараз Лендлість допоможе Україні та всьому вільному світу подолати ідейних спадкоємців нацистів,
які роз'язали війну проти нас на нашій землі.
Лендлість та інші програми підтримки України – це конкретний доказ того, що свобода і нині уміє захищатися від тираній.
Зараз вже 27 іноземних дипломатичних представництв працюють в столиці нашої державі.
І це надзвичайно важливий жест підтримки України, за який ми всім їм вдячні.
Ростріляних, спалених і закатованих російськими купантами українців досі знаходять у звільненій від загарбників Київській області.
На предодній в Макарівській громаді і правила екзомацію тіл чотирьох місцевих жителів.
І поки що не всіх із них вдалося розпізнати, одне з таких захоронень помітили електрики, коли відновлювали світло в селі Калинівка.
Більше розкаже кореспондент КТСН Інна Лебеденко.
І змогили дістають тіло 27-річного Едуарда. Поруч дитяча кепка, а під нею зошит.
У мене усі маленькі дитячі повеложили свою кепку.
Як саме і коли загинув чоловік, ніхто так досі не знає.
В останній Едуарда бачили живим 28 лютого. Того дня він разом зі своїм кумом Дмитром їхав заправити авто.
Прийшла в очірідь нам, в бок, в пасажирську двері впередню.
Я затримався, вздав задню, побігали з автомобіля, розбігали зразні, зторони. Я їм бачив, як він біг.
Чоловіка знайшли аж на четверту добу. Убитим за півтори сотні метрів від автомобіля.
Наступного дня поховали, як могли тоді. Тепер єдина, чого хочуть рідні та друзі. Едуарда їдно попрощатися і похоронити.
Не було можливості таке, не гроб купити нічого. Збили самі ящі, викопили яму самі, похоронили.
У сусідній завалівці слідчі та криміналісти проводять екзогумацію ще одного тіла.
Неподалі кісільський голова, який вже знає, це Юлій Школа. Йому було 60 років і його вбив російський снайпер.
Коли заходили колони від Бродянки сюди до нас, він рахував техніку, в яка йшла.
І в цей час збивого охоронення снайпер його пристріляв.
Засталося ще 26 лютого. Хоронили місцеві жителі теж без струни під обстрілами. Тут російські окупанти гатили і поживих і помертвих.
Один приход був, христий вон побити, а другий там далі, за цим воно приход, бо вон пам'ятник побити.
Імена ще двох загиблих, яких екзогумували в Макарівській громаді напередодні, поки не відомі.
На це захоронення в Калинівці випадково натрапили електрики, коли приїхали в село відновлювати світло.
Подивився з боку, побачив, якийсь пагур, такий невеличкий. І біля нього, ну, як потім з розвивкуся, але подумала, що ще десь, може, тварину прикопали.
Тоді ж у селі саме працювали прокурори, які фіксували руйнування та пошкодження.
Тепер вони повернулися на місце разом із поліцією.
Спід насип у землі дістають тіла двох чоловіків – обовз, віазані руки і вогнепальні поранення. Усі речі – залийці кров'ю.
Звичайно, що це зроблено військово-миросійської федерації, тому що ця територія села Калиніка була окупована.
Імовірніше, це жителі сусідніх сіл, які було спіймано. І подальшому вони підавалися катування для отримання той, чи іншої інформації.
Тепер слідчі та прокурори встановлюватимуть хто ці чоловіки, і за яких обставлен їх убили.
Передусім почнуть шукати їх серед тих, хто їх в списку зниклих без вісти.
І на левиданку Олександр Шиян, ТСН – один присоедин Марафон – єдині новини.
Заява пролонала під час її візиту до ГАА, де голова дипломатка Британія зустрілася з офіційною представниками міжнародного кримінальному суду,
який також розслідує скуєнні росіянами злочини.
Ліст Траз наголосила британські спеціалісти працюватимуть зі світками сподто та відеодоказами, і вони мають досвід розслідувань звалтувань.
До нашої держави місця прибуде вже в травні, а поки ж до Києва повернулася пані посол Британія Мелінда Сімонць.
І зазначила, дорога була довгою, але воно того варте, і вона рада знову бути в Києві.
Десятки бойоприпасів щодня знайшко джують сапери на Запоріжі.
Росіяни гадять просто по містах та селах, попри те, що там немає жодного військового об'єкту.
Чостина ракет не розривається через ембарго, а ще стизмушені використовувати чіпи та процесери ще сімдесятих років.
Тож смертельні подарунки засівають городи.
Кореспондент Теса Яків Носков розкаже більше процес.
Отак, запоріжські хлопці знайшко джують бойоприпаси.
Тут у виселянці їх просто неймовірна кількість.
Це село піддається обстрілом ледне з першого тижня війни.
Будинка лікарня та навіть церква з пам'ятником невідомому солдату для росіян жодної цінності немають.
Отак працює Ураган, страшні ракетні системи, якими кривить запоріжські села.
Протягом двох тижнів по виселянці було більше 30 прийотів.
Ось такі подарунки лежать просто на людських подвірях.
Господар у нас, правда, пошчастило, бо не розірвалося.
Виселся туди, був тут хлопок над нами.
Я думаю, вертоліт падає.
Звук такий.
Я дійшов тут, в дворі не мене, не ходився.
У дійшов метрів 10 і упхало.
Якби ракета спрацювала, тисячі оламків розбили б тут усе.
На кілометр від місця вибуху.
Але навіть зараз це може статись будь-якої миті.
Поки хлопці несуть снаряд якомога далі, техніка копає для нього могилу.
Чому російські ракети так часто не спрацюють, пояснюють сапери.
Кажуть, тут процесори та плати 50-річної давнини.
Купити сучасні через санкції расчисти вже не в змозі.
Не обходиться і беззвичайного російського нехлюйства.
Не спрацював вишибний заряд, який знаходиться в середині ракети.
Вона не розкрилася у повітрі.
Тобто можливо якась несправність була в самій її боку керування, або ще десь.
Можливо віцерів порах, який був вишибному заряді.
Равли касепери врятували, а от касетну смерть закопують і нагуртають над нею ще тільки метрів грунту.
Останні приготування.
І вибух від якого земля здрагаються навіть за сотню метрів звідси.
Буквально за 200 метрів нова знахідка, просто на городів чоловіка, який цим дуже невдоволений.
Бачите, яксяка город, 130, це двома, так у куру зусадить.
Маймісяць підходить, треба садитися, а так що, бурян костить.
Треба розвіновувати.
Ну, звісно, як, ну, у нас там не буде лежати.
Більшість таких знахідок розповідають піротехніки намагаються підривати на місці.
Перевозити їх на полігон смертельно небезпечно.
Тому що це сучасні боєприпаси, і не зрозуміло, чому вони не здетунували.
Тобто, яка у них проблема.
Можливо, там десь накольний механіст нехватило мілі метра, півмілі метра до капсулі дознатра, що він спрацював.
Лише у Василянці Саперес нашкодили вже вісім ракет.
Лишилось іще 10. І так тут, практично у сюде.
Через постійні обстріли ці хлопці працюють безвихідних.
Їх, вочевидь, ще довго не буде.
Навіть після перемоги.
Яків Носкова Андрій Хуповка, за поріччя ТСН.
1 плюс 1.
Марафон.
Єдині новини.
Перехопом, переграю, переможемо.
Іще ти ні новини. Реазом ми сильні.
Україна і Україна.
Про підтримку нашої країни говорять усі.
Україна захищає від росіян цілий світ.
Ми завжди обстоювали демократію.
І перші створили демократичну Конституцію.
10 відсотків світового експорту Зерна забезпечує Україна.
Ми прискорюємо глобально цифрову трансформацію.
І першими в світі створили державу у смартфоні.
І сьогодні ми заради демократичних цінностей.
Та нашої перемоги об'єднали весь світ.
Світ, який знає, що Україна – це країна вільних людей.
Перемога за нами.
Ми скорені міста України.
Суми.
Молоде місто з козацьким характером.
Резиденці перших українських промисловців і меценатів.
Край партизанської слави.
Міста, яке прогнало загардників.
Бо з борогами у сумах.
Розмова коротка.
Шуми вистаїли.
Шуми на скорені.
Любов до України.
Єдна є допомогати.
Такої діства щас, країна стала бордися у Суваміра.
Отклет гуманітарне склад при участь Азбрежанської діаспори.
Рамини наші брати з крутний час пройшли нам на допомогу.
Запросили нас на безкоштовні обіди.
Ромські громади фактично включені на абсолютно різних рівнях.
Щоб Москаля не було наче вігати на Україну.
Всіморізні. Вір мене.
Найдстейць.
Бать голяк банди.
Ажігей. Рільна Україна.
Але робимо все для української перемоги.
Це злона на просто закінчить.
Україно житиме вічно.
І все буде добре.
Слава Україні!
Слава Україні!
Романдер Мограй.
Командир третього батальйону.
72-го і бригади збройних сил України.
Зазнищення ворожої танкової колони біля броваїв.
В результаті чого загинув російський командир танкового полку.
Отримав найвищу державну нагороду герой України.
Нам надходила інформація, що великого угруповання військ противника.
Знаходиться на кордонах з Україною.
Тому відповідні заходи були в житті.
Розповідає підполковник.
Герой Романдер Мограй.
Сміливість.
Не горить вогні.
Вона його гасить.
Триває телемарафон «Єдині новини» і зараз в ефірі ТСН.
Через ворожжі обстріли частко возруйновано близько 10 будинків Криворізького району
на Дніпропетровщині.
Рашисти гатили по Зелендольської та Широківській громаді.
Під ударами опинилися одразу кілька сіл Велика та Мала Кустромка і Мар'янське.
Це населені пункти на кордоні Дніпропетровської та Херсонської областей.
Потерпілих за даними військової адміністрації немає.
Однак люди гинуть через нерозірвані касетні бойеприпаси, які щодня прилітають сюди.
У малій Кустромці селянин вирішив перевести снаряд на амопеді.
Тобто детонував, урятувати чоловіка не вдалося.
Це вже п'ятий такий випадок у регіоні.
Без житла і майже без звіри у завтра.
Багатодітна родина з Єрпаня зуставась без даху над головою.
Таких історій в Україні вжитися чи у цій сім'ї четверо дітей і їм просто ні дежити.
Російські снаряди з чотирьох сотень помешкань нового житлового комплексу
обрав саме їхню квартиру.
Наслідки цього влучання побачила кореспондент КТСН Юлія Кирієнко.
Інна з чоловіком вперше після звільнення Ірпаня бачить,
на що росіяни перетворили їхню квартиру.
Від щойно відремонтованого житла у сучасні новобудові лишилися лише стіни.
І те не всі. А майно перетворилися на попіл.
У цьому житловому комплексі понад чотири сотні квартири та російський снаряд обрав саме їхнє помешкання.
Родина з відси виїхала всього за тиждень до цього дня, хоча й зволікали до останнього.
Якби лишились, все могло закінчитись трагічно.
Тут була хлопці в комнату, шафа, там кровать стояла двох ярус. Тут письмові столи.
Вона історія стала однією з десятків тисяч в Україні та особлива тим,
що тепер аж чотирьом дітлахам Іни та Олександра Геть не має дежити.
У першу класника Ярослава замість письмового столу щось, що нагадує звичайний табурет,
який стоїть у притул доліжечка.
Мені говорить, якщо віднімати, то буде правильніше.
Наразі вони знайшли прихисток за 300 кілометрів від Рідного Дому.
У мічетверо дітей разом з батьками живуть у маленькій кімнації батьківського дому Іни.
У нас 9 чоловік. Мама, статом, бабуся, 95 років.
Ми з чоловіком, в мічетверо діток.
Тут настільки тісно, що дві доньки сплять разом, аграються і навчаються по черзі за єдиним письмовим столом.
Це марюпаль.
Середня Софійка має хист до малювання і показує, які тепер малюнки створює, і вони геть не дитячі.
Це саме страждальний, такий город.
Там розбомлені.
Усі доматим згоріли. Видано, що вони стали зовсім сірі. Там було колись дуже гарно.
Так само гарно, як і в їхньому рідному Ірпені, до поки не прийшли росіяни.
Коли перші снаряди прилетіли на Гостомальський аеропорт, у них вдома.
Це було неяби як чутно, згадує інна.
Під звуки вибухів збирались дуже швидко. Тож речей із собою майже не взяли.
Це життя великої сім'ї влізло в ось цю єдинну валізу.
Що я туди кидала, в той паніці я і сама туди не думала, в когось вийшла п'ять штанів, жодної білизни, в когось вийшла одна білизна.
Їхали сподівались, що за тиждень поверниться.
Цього дуже хотіли діти, особливо дівчата, які не встигли забрати із собою свої улюблені іграшки.
Навіть тоді, коли дізналися, що у квартиру вулучив снаряд, все одно вірили, вони вціліють. І диво сталося.
Він досі пахне гаром, але це не заважає Вікторії його, чим душ притискати до себе.
Цей ведмедик для дівчинки неяби як аційність, адже це остання іграшка, яку дівчинці подарувала її мама перед тим, як дуже захворіла.
Мама його мені подарила мішко. Потім, коли її не стало, то я з ним спала, він вижив.
Цей четверо дітей не всі між собою рідні брати та сестри Іна та її чоловік Олександр побрали скільки років тому, коли кожен вже мав по двоє своїх дітей.
Тож, аби усім було дежити, подружжя склало до купи свої зоощадження, ще трохи грошей взяли у родичів і придбали спільне житло.
Незадовго до повнамасштабного вторнення закінчили там ремонт. І в мить все забрала війна.
Миша, дуже-дуже сподіваюсь.
Я дуже добре її не ролі.
Що її ролі-то може.
А збиралися.
Де будуть жити Іна з чоловіком досі не знають, адже відновлювати зруйноване війною житло просто немає за що.
Поки лише подали у дію заявку про знищене майно.
Ми сповістимо вас про наступній кроків, коли буде визначен порядок та розпочада процес компенсації.
Натомість діти із абсолютно дорослою, у певненістю, вірять. До дому вони повернутся.
Я хочу, щоб ми вернулись в Яропінь і хоч, щоб Україна перемогла.
Щоб поїхати вдох.
Юлія Кирієнко, Олександр Шиян, TSN 1 плюс 1, марафон «Едині новини».
Дефіцет Пельного, який нині є в деяких містах України, скоро зникне, але ці не зростуть.
Останнім часом ситуація на ринку Палева ускладнилася через масовані обстріли на автосховищ по всій території країни та зупинку Крименчудського нафтопереробного заводу.
Його расшисти кілька разів накрили ракетами. Пальнеж, яке імпортують за кордону, тепер стало складніше доставляти через проблеми в логістеці, зокрема заблоковані порти.
Як результат, на деяких АЗС продають бензин лише по талонах. Інші встановлюють ліміти на кількість літрів для однієї людини.
Через це в Києві міська влада закликає людей обмежити пересування приватним транспортом і за можливості пересісти на громадський.
У Кабмінню обіцяють вирішити проблему вже за тиждень. Урядовці дозволили мережам АЗС продавати нафтопродукти дорожче, підвищили торгівельну надбавку на 40%.
Продож наступних 7 днів дефіцит буде ліквідуваний. Оскільки оператори мають законтрактовані обсяги на території Західної Європи, і зараз ми вирішимо питання, як завести їх на території України найшвільшим чином.
Дана ситуація произведе до незначного подорожчин нафтопродуктів. Це пов'язана сам перед збільшою ціною логістикі через складні маршути та вкористання кількох видів транспорту.
Ще одна тимчасова переправа запрацювала на Київщині поблизу Гостомалі. На трасі Київ-Коваль відкрили місць через річку Ірпінь.
До сьогодні, щоб дістатися обуччі чи Гостомалі, доведалися користуватися об'їзними шляхами та витрачати чимало часу.
Най сміливіші користувалися на півзруйнованим шляхопроводом, який підірвали ще на початку російського вторинення, аби зупинити наступ ворога на Київ.
Докладніше в матеріалі кореспондента ТСН Ігоря Бондаренко.
На трасі, яку у народі називають варшавкою, постійні затори. Тут і до війни, через велику кількість автівок у час пік, можна було тягнутися кілька годин.
Нині ж ваваму руху заважає заруйнований міст через річку Ірпінь.
Кожен, хто наважується проїхати аварійним мостом, ризикує життям.
Напівці лілий прогінь покосився, а дорожні полотно вкритовили чезними провалами. Але такими дрібницями місцевих водій вже не злякати.
Після двохнєтель подголбами вже не чого не злякали.
Вони подстрашно їхати під цим угоном.
Але все ж їдете.
Їдемо потремо.
Від тепер жителі Гостомиля Ірпинята Бучі їхатимуть до Києва значно швидше. Тимчасову переправу військові звели за 10 днів.
Металеві прогони Бруста Дошків. Військові запевняють переправу може працювати кілька років.
Новий міст витримує навантаження до 60 тонн, а, значить по ньому, можуть їхати вантажів киї громадський транспорт.
Також переправу обладнали тротуаром для пішоходів.
А цей міст у Фастівському районі Киющі не вирішили капітально відремонтувати пошкоджені частини шляхопроводу, де монтують.
Замість них ставитимуть нові. Це буде дешевше за тимчасову переправу і надійніше при експлуатації.
Чотири параліоти демонтований, і міста них 8 поставим пригодних для дальше використання.
Це капітальна ремонта, а дальше буде 5-сантиметрівчий асфальт табітона і повністю буде дорога відновлена, і громада буде використувати не один рік.
Воколи цих Києва майже готова ще одна тимчасова споруда із заліза та бетону переправи за кілька днів пропускати мавтівки до Фастова.
Поруч зруйнований міст, який зупинив ворога на підступок до важливої залізничної станції.
Річка Ерпінь та вчасно піддіровані шляхопроводи врятували столицу від оточення.
Коли вони відклювалися там, немає. Починають шукати. Як же ж об'їхати?
Токи найде сюди дорогу, потім прийшов, а тут знову. А тут бар, актар, на всякий випадок.
А тут вже артілерія якась прилетіла і все. Наступ вже немає.
Від початку повномасштабної війни на Київщині зруйнували 37 мостів. Третину з них підірвали російські окупанти, тікаючи додому.
Одинадцятимчасових переправ вже працюють, а решту зводять.
16 ми зараз закінчуємо цього місяці. Залишається два ми зробили обхідних дороги і по сьому ще ведуться обстеження і розміновання.
До кінця травня ми плануємо, що по всім подібним мостам переправу можна буде переміщатися.
Відновлювати зруйновані мости похища не поспішаються залежитими від оперативної ситуації на фронті.
У разі повторного нападу на Київ, українська армія вже знає, які переправи підриватиме, які захищатиме відворога.
Проте військові переконані, до другого спроби захоплення Києва справа не дійде.
Ігор Бондаренко, Андрій Марченко, ТСН, 1&1, Марафон, єдині новини.
Запросив як Зеленського та Путіна. Президент Індонезії заявив, його запрошення на саміт великої двадцятки приняли як у Києві, так і в Москві.
Запросити президентів України і Росія Джокові додо вирішив через війну.
Саміт відбудеться в Індонезії в листопаді і до цього час, ось подівається від додо.
Пійна закінчиться зустріч джі-двадцять стане стартом для глобального економічного відновлення.
Чи приїде Путін на саміт, чи візьме участь по відеозв'язку?
В Кремлі поки що не кажуть. За повідомленнями запрошення лави держави агресорки викликало спротив участини країм великої двадцятки.
Наприклад, президент США Джо Байден раніше закликав Росію з джі-двадцять виключити і навряд чесяде за один стіл із Путіним.
Як саме бойкутуватимуть, очільника Кремля наразі невідомо,
а днями на зустрічі міністрів фінальців джі-двадцять під час виступу представника Росії західні міністрів полишили залу.
Її можна переплутати з Україною, принаймні за кількістю прапорів національної символіки синюжотого на вулицях і переживання нашого горя.
Це все про литву одна з тих країн, яка виявляє величезну солідарність з Україною і сама відчуває загрозу вторгнення чи не щодня.
Майже не мають бомбосховищ, але не бояться, бо кажуть історично, литовська держава вміла давати про чухана росіянам про неймовірну вдячність людей, яких прихистила ця країна.
Кореспондент КТСН Натальіна Горна відчула це на собі і далі розкаже.
В якийсь момент тут складається враження, що ти в Україні. Наша символіка тут на кожному кроті.
Прапори на будинках, синюжовці серця у вікнах барів. На зустріч тобі обов'язково виїде автобус, який нагадає, Вільнюс любить Україну.
До мурах по шкірі. Прапор видно з вікна моого готелю, прапор у холі і біля серця у їстинаса на рецепції.
Ми знаємо, ка чому вам потрібна така помощ.
Едина слідкоя за новинами на центральному литовському телеканалі. Біля логотипа – український прапор.
Бармен Раді іще українські військові руйнують російські імперські плани.
Він з гордістю згадує, як Литва налегко виходила з підрядянської окупації.
Ужар мене було 14-х років і я стоял тут, але три ночі як танки їхали там з ціляві.
Символом спротиву тоді сталося це місце. Вільнюська телевежа – 326 метрів. Звідси видно, все місто.
Дивінський прапор прийняла на залежність. Башту атакували. Порана лишу найменше 140 мирних людей.
Під час захоплення телевежи загинало 14 литовців.
Когось зачавили колесами, когось застрелили. Відси радянської альфи і досі не визнають. Це вони вбили мирних людей.
Імена загиблих тепер написані поруч, але саме з Литви почався розпад радянського союзу.
Вільнюс – це столиці Литови чи України? По пропорам, я навіть важко сказати. До речі, найбільший прапор – Вільнюс, а зараз український.
Ми їздимо по Вільнюсу з Русланусом. Він литовиця, але бабці з дідом жили на Львівщині, то і українською спілкується як рідною.
Це не лише ваша війна, це наша війна. Це не поборома, не лише такому пориві душі. Ми можемо стикнутися з тим, ми знаходимося в Вільнюсі, столиці Литвів,
ми знаходимося ще ближчині шкарків, знаходиться від кордону з Росією.
Він пояснює мені – литовці чудово розуміють, якщо Україна не вистить, то Литва стане наступною жертвою агресії.
Ми так само маємо бути винищені в їх розуміні, як і українці.
Видачи під силу, маленькі Литві ви стояти проти Волитенської за розміром Росії.
Литва, як великий кнізець Литовський, вона 250 років залізав історіця, але не перерна війна з Росією.
І тому у нас на рівні ДНК існує такий код, що ми не маємо комплексу, який має Європа, що там до миротворення Росії,
що там до побоєвання Росії. Тут такого немає.
Поїхав вонтати протес, новий протес в Харків. Поїхав один і якраз кинувся під вибухи.
За Олександром Терещенко ми зустрічаємося випадково. Він кіборг, який втратив дві руки у жовтні 2014-го.
Війна застала його в Харкові. Потім снаряд прилетів і в його дім Миколаєві.
Бо і припаси не захворожі, бо не розерувався застряг один на под дві рігло.
Вже місяць, як він живе, тут одевується, як не втомно допомагають литовці.
Міністр оборони сказав, що у нас така проблема терео, тому що у нас там поштанці, хлопці в спортивних костюмах воювали від жомали техників.
Він вирішив таки створити прецедент 10 тисяч євро свого представництвого фонду.
Він сказав, що відтаю нам потрібно миколайцьку треоборони.
Вони закупили на це тактичні окуляри, рукавички, на колінники.
Потім ще зробили благодійний борщ і працівники міністерства оборони збирали ще на два дрони грошей.
Він живе поруч із оцим написом, який попереджає Путіне. На тебе чекає.
В цій же будівлі волонтерський центр, де збирають допомогу українцям.
Тут же знайшла свій прихисток його землячка Надія.
Вона вивезла своїх дітей з Миколаївщини, їх четверо – Тимур, Артем, Аня та наймолодша Христина.
Ані скоро вісім – вона зовсім трохи молодша за російсько-українську війну.
В литовській школі її нові однокласники зустріли пачкою малюнків.
Важаємо ваші наці, сили, можності.
Аня народилася на світ, коли її батько ховав першого загиблого новійні друга.
Звісно, що тато і тепер на війні, але тут всі переживають. Давно не звони.
Коли виходить на зв'язь, тоді розказує. Каже, що все добре. Але мама каже, що входав, то це заріз.
Їхні ігри в тихому місті про війну.
Вони вже не лякаються літаків, які літають вздовж вікон і співають.
Так же співпало. Момент, коли спілкуємося, обмами чотирьох українських дітей. Звонить телефон.
Ці кілька днів у Литві здавалося б може допомогти не думати про війну.
Але тут грають джаз у синю жовтих ліхтарях.
Концерти на підтримку України.
І проти сучасного фюрера.
На центральних вулицях згадують вбитих українських дітей.
Згадують війну.
Здавалося б це все припинеться вночі. Але фонтани, будинки, мости підсвічений синю жовтим.
Все навколо говорить. Тримайтеся, ми з вами.
З Литви, Наталя Нагорна, ТСН, Один Преседин, Марафон, Єдині Новини.
Мовчати про загиблих поранених та полонених в Україні.
Бо така інформація зриваю призов, закликав свого губернатора, військовий комісар Пермського краю під час прямої трансляції засідання.
Перед цим, що правда попросив її відімкнути.
Він заявив, цитую, певний резонанс у суспільстві після тих новин заважає призову.
Після цього трансляцію справді перервали.
Від самого початку широкомасштабного російського наступу,
росія називає всю правдиву інформацію про свої втрати фейками.
І її забороня, її поширення під загрозою кримінального покарання.
Медичне волонтерство допомагати Україні приїхали двоє нейрохірургів зі Сполучених Штатів,
які не злякалися війни і вибухів.
Разом зі своїми українськими колегами беруться за нацталдні випадки.
Оперують навіть під час повітряної тривоги.
Кореспондент КТСН Наталка Волосацька спостерігала за їхню роботу.
Піший перегід на українську польському кордоні американських нейрохірургів зустрічає їхні товари з Ірпеня Пластун Іван Пукіш.
В одній із валіз гостей – медичні інструменти.
Одразу після приїзду медики поспішають до дитячої лікарні оперовати.
З України його бабуся з дідусем і дружина розповідає люктоми чи 2014-го вони заснували родиний фонд разом для України.
Поруч, з українськими лікарями пропорував вже майже сотню дітей.
З колегою не зупиняються і зараз.
Не можна сказати, що все тут зовсім безпечно, віна іде.
Я знаю, вже пара разів там були вибухи тут в Львові.
Просто було важливо зараз приїхати і показати, що ми з вами...
Я маю друзі в Україні і хвилююся за них.
Я 4 роки провів з американськими військовими в Афганістані.
Я знаю, що таке бомбардування і їхні наслідки.
І те, що ворожі війська вбивають цивільних, бомбляд лікарні – це жахливо.
На американських лікарів чекає 16-річна Іра у неї рідкісна хвороба судин,
через яку слабнуть м'язи іноді дівчина не може навіть ходити.
У ті судини мені постійно звузуть, і не може мати інсульти,
може мати ціна, може доти гіщ. Я ще зважана, я рада.
У тих, я рідкісне втручення, скажімо, я бачив, яких випонують кілька разів,
але нема можливості самостійного виконання.
Тим часом сина Вікторії Схмельниччини вже оперують.
Два роки тому розповідає жінка. Помітала зміни у його поведінці.
Похитування, таке підтанцьовування, якісь такі рухи повторювалися.
З'ясувалось, у голові хлопця одразу три пухлини. Зараз видаляють найбільшу.
Тяжко, але я знаю, що ми в надійних руках.
Операція триває 12 годин. Складно було навіть дістатися до пухлини,
розповідають лікарі.
Близько розташовані дуже критичні важливі структури.
Місці, де у нас виникають, де у нас ходять нерви, які керують очіми.
Близько розташований так званий стобур головного мозку, пошкодження якої взагалі критичні.
Але от хлопчик вже приходить до тями.
Вона подиваєся на мене. Може, що очі відкрайні?
За цей приїзд українські американські нейрохірурги провели три складні втручання.
Зараз планують свій наступний візит і сподіваються, що він вже буде у мирну Україну.
Наталка Волосацька, Орест Малькутлів, ТСН 1 плюс 1, Марафон, Єдині Новини.
Я просто вам захоплюсь.
Я безмежно.
Пішомся, мама.
Кожний захисник України має свою унікальну суперсиви.
Знайомтись, генерал-майор Віктор Ніколюк.
Позивний вітер.
Він бачить плани Ворога на скрізь.
І як вітер, не знає першкод.
Ніколи дінат однозначно.
Під його майстерним командуванням.
Козаки регулярно дають про чуханів армії Росії, яка не севели чезни втрати.
А я доблі зонали.
Тепер вітер.
Має звання героя України.
Слава героям.
Слава Україні.
Ой, в Україні.
Тей волонтер.
Все можливі.
Слава Наці.
Слава Україні.
Україна.
Слава Україні.
Все відшукають.
Всіх нагодують.
Всіх хвостиків урятують.
Тім подарують.
Налітаки насбирають.
Лікарям допомагають.
Колиськову заспівають.
Захисників споряджають.
Кожного обіймають.
Слава Україні.
На весь світ Україну прославляють.
Волонтерському роду.
Не мав переводу.
Вся Україна.
Дякую вам.
Україна.
Україна.
Слава Україні.
Пропідтримку нашої країни.
Говорять усі.
Україна захищає від росіян цілий світ.
Ми завжди обстоювали демократію.
І перші створили демократичну конституцію.
Вони вирішили.
І перші створили демократичну конституцію.
Десять відсотків світового експорту зерна
забезпечує Україна.
Ми прискорюємо глобально цифрову трансформацію.
І першими в світі створили державу у смартфоні.
І сьогодні ми заради демократичних цінностей.
Та нашої перемоги об'єднали весь світ.
Світ, який знає, що Україна – це країна вільних людей.
Перемога за нами.
Перевинтуємо, перев'язуємо, переможемо.
Щодені новини.
Резумно, сильні.
В ефірі «Один плюс один» триває все українські телемарафони і СТСН.
У Росії вибух на великому фармацевтичному підприємстві.
Завод «Синтез», що належить холдингу, який зокрема виробляє вакцину від COVID-19,
зазнав серйозних пошкоджень.
Твердять, що інцидент стався через вибух парів метанолу
на третьому поверсі виробничої будівлі, але причини ще не з'ясовані.
Пожежа охопила близько 200 квадратних метрів циху.
Частина, якого обвалилася, постраждав при нами один співробітник.
Його шпіталізували.
Сім'ї з половиною мільярдів доларів, на який Росія могла побудувати,
наприклад, тисячу сучасних шкіл, витрачено на вбивство українців.
І це йдеться лише про ракети, випущені по наших містах та селах.
Журналісти Forbes порахували, скільки ракети-обивці коштували загарбникам.
За даними видання від початку повномасштабного вторгнення
Росія випустила тисячу триста ракет.
Двісті тридцять п'яті з них ракети-калібр,
кожна вартістю в шісті з половиною мільйонів доларів.
Приблизно третина від загальної кількості снарядів ракети-класу X
— це сучасніша зброя і, відповідно, врази дорожчі за калібри.
Невеликий відсоток становлять радянські точки У,
вони значно дешевші.
З даними Міноброни РФ коштують по триста тисяч доларів,
а найбільш використаної скандерів.
Загальна вартість лише ідентифікованих ракет,
що випущені по Україні, становить щонайменше 7,5 мільярдів доларів,
це до рівні приблизно річному російському бюджету на освіту.
Випускний Вальс під час війни скасовувати його
і таким чином робити подарунок росіянам
у Крупивницькому не збираються.
Там 11 класники, серед яких чимало переселенців із гарячих точок,
вивчають танцювальні пай і вірять,
завдяки нашим військовим дзвоник у школах, таки пролунає.
Проте як життя перемагає війну?
Кореспондент КТСН Олена Шворак розкаже.
Перші танцювальні круки не надто рівними сфайтом шкільного подвір'я.
Однучасно робить сотня випускників.
Вправно виходить не у всіх, чи на кожній репетиції танцюристів більше.
У Крупивницькій щодня приїжджають сотні родин,
які тікають від обстрілів. Одна з них – Гриків'ян Канастя.
Ми дуже довго були в метро тижні три, а потім приїхали сюди.
Коли чуєш вибухи, вже було спокійніше в Харкові,
а коли тиша від незвичності було навіть тримтіло все.
Але зараз вибухнулики.
А це вальсує Кирилл Звугледара. У новій школі адаптувався в мить.
Дуже нравится незвичайно жити у великому городі.
І школа теж набагато краще, що була в мене.
Трити невипускників – саме переселенці.
Усі шкільні предмети нині онлайн, але на репетиції вальсу. Їх таки кличуть.
У школі робимо багато активностей, щоб діти могли комунікувати, могли бачитися.
Відчували школу, відчували, що вони і учтям школи.
Попередні роки на такі репетиції доводилася трошки їх змушувати,
щоб вони не пропускали, то сьогодні цей рік ми не маємо цих проблем.
Вони всі приходять, абсолютно нікого не потрібно до цього мотивувати.
Танець поставила шкільна хореографиня вальсуватому діти
під українські цимбали.
Цимбали – це культура України. Для мене цей вальс і для випускників – це відродження України.
На підготовку випускники мають місяць і переконані.
Вальс станцюють вправно, а те, що останній дзвонок відбудеться,
сумнівів не мають, вірять у ЗСУ.
Олена Швора, Криман Круніч, Кропонизький ТСН.
Марафон, єдині новини.
Українські зірки в Дніпровському метро безкоштовної концерти
лишували просто на станції вокзальне артисти.
Кажуть, в такий спосіб хотіли підтримати цивільник і водночас подбати про безпеку глядачів.
Проект назвали «Життя переможе».
Кореспондент КТСН Ольга Павловська бачила, як усе відбувалось.
Рекордна кількість людей на станції Дніпровського метро.
Одне з найкорочих у світі досі недобудоване до середмістя.
В останній місяці стало бомбосховищем, а тепер і концертним майданчиком.
Кілька тисяч глядачів також влаштовують міні-конcert.
Кличуть себе артистичним батальйоном.
Ще дня виступають у шпиталях, військових частинах та напередовій.
Безпочтовний концерт у метро влаштували, аби підтримати цивільних,
що мають свій власний фронт.
Я думаю, що ми сьогодні цей дух серйозно піднімемо, а вони нам.
Тому що цей світ побудований на взаємодії.
І в мирній час і військові ми потрібні один одному.
І ми можемо разом зробити багато більше, ніж кожен клєм.
Пасажири, що приїжджають до станції НБАК,
здивовані втриматися від танців та свівів не можуть.
Прикольно.
Поднятий дух, оптимізм, віра, победу.
Як бальзан на дух.
Ці стреси, це чудово, що хлопці приїхали і нас підтримують.
Ми їх також.
Спеціфічна акустика та гол потягів не заважають,
кажуть артисти, навпаки, додають особливого ефекту.
Некращий місць, це абсолютно безпека.
А те, що їздять з потяги, те, що люди йдуть,
приходять головне, що артисти звертаємося до людей,
ми допомагаємо один одному.
Не обійшлося і без жартів.
Пірві, нескільки дні казали, що юмор не місце,
це странно в цій ситуації, але потім як-то вже общаєся з людьми,
а особливо, нас ще общається з воїнами,
то я розумію, що це дуже важний елемент для того,
щоб не зайти сума.
Артисти кажуть, такі виступи влаштують і в інших українських містах
з обов'язковим дотриманням заходів безпеки.
Улюпалось полцандрополіжній проти СН-1 пісудин Марафон
і єдині новини.
Посеред другій Нухаркові Святослава Керчук відзняв нову версію пісні обійми.
Цей кліп Гурто Кеаниль заготує для відкриття українського павільйону
«Мерси» на Вінниційському бієнале.
На відео вони грають в одному із харківських дворів,
довкола все понівичина жодного втілілого вікна.
Це двір відомого палацу праці.
Його зволиш ще 1916 року, він вистояв у дві світові війни,
але зазнав серйозних руйнувань у березні
під час обстрілів харкова російськими загарниками.
«Мерси»
Ось і чекаємо обіймів з найріднішими, вже підмиреним українським небом,
і звіруюв перемогу, продовжуємо об'єднаний теломерафон,
щоб у вас завжди була перевірена і оперативна інформація.
І наступного годину в ефірі працювати
мають ведущий один п'ес один Марійшка Падалкою,
Рослан Шаріпов, а оновлений інформаційний блок від команди ТСН вже у 9-й.
Залишайтеся з нами із упевненістю, що все буде Україна.