Вони зупинили російські наступна сході і продовжують перехоплювати ініціативу.
Україна показала світу військову та моральну силу вільних людей, які обідналися для захисту проти агресії і військових злочинів.
Окрама тема принесла тут зараз якраз багато говорять, і вона була непублічною, зараз вже публічною.
Це те, що можна зробити для диблокади українських портів.
Ми з вами в минулому включенні говорили про ідею, яку ви звучують, про ідею за стосування військових конгоїв.
І час цієї зустрічі, наскільки я почув із дипломатичних джерел, це не обговорювали, втім говорили про ідею іншу,
про ідею передати Україні ракети.
І це може посприяти якраз диблокаді портів, і зокрема Одесу.
Одесу, окремо, згадують.
Ну і я попрошу наших режисерів зараз показати, ви побачите.
Це ракетні комплекси, які пропонують передати Україні їх два типи.
Ну, ось на ваших екранах має бути система Harpoon, яку виробляє Boeing, її дальність до 300 кілометрів.
І є ще одна система, тобто на вибір, поки не визначилася.
Це система, ви її маєте зараз на екрані побачити, називають її військові NSM, Naval Strike, її дальність до 250 кілометрів.
Ну і ідея якраз тому, що Росія змушена була би сама забрати свої військові кораблі,
бо розуміти має, що біля українських портів, українських портах, якраз є ці ракетні системи.
Система, завдяки яким будь-який російський військовий корабль, може повторити долю крейсера Москва.
Бо дальності вистачає.
Питання вартості виникає, бо, наприклад, один Harpoon коштує десь приблизну півтора мільйони доларів.
Але в принципі, військові експерти зараз кажуть те, що я тоді чую, що Україні вистачить від 10 до 25 таких ракетних систем
розмістити їх в портах для того, щоб по великому рахунку спробувати або успішно їх розблокувати,
щоб Москва вирішила не розвікувати і забрати свої кораблі.
Ну, звісно, є поки що дискусія, тобто немає конкретного рішення, є плюси, є мінуси.
Коли кажуть про Harpoon, то виявляються, що з дебільшого ракетні пуски здійснюють з води для України.
Це, в принципі, незручно несприйнятно.
З іншого боку, коли кажуть про Naval Strike, то тут є свої плюси, тому що для того, щоб підготувати українських військових,
для того, щоб їх використовувати, потрібно всього 14 днів.
Тобто, якщо рішення про поставки буде охвалено, то по великому рахунку і готуватися, для того, щоб використовувати ті системи всього два тижні.
В будь-якому раді очікується, що ця тема детально буде обговорена сьогодні під час зустрічі в Ренфштанському форматі,
що ця тема обговорю витиметься і надалі, бо дивіться, яка тут ситуація, сполучені штати хотіли би, і це теж поки пропозиція,
не займатися логістикою, на нацилати ці ракети через океан, попросити європейських партнерів, які їх мають на своєм озброєні,
у країні передати. Ну і тут виникло питання, що яка країна буде першою чи буде якась країна єдиною.
Це неодмінно спровокувало би дуже жорстку реакцію з боку Росії, відношені цієї країни, якщо її ракету збили, потопили російський військовий корабель.
І саме тому потрібен консенсус, потрібне, знаєте таке спільне рішення, і ось це спільне рішення, якраз їй шукають під час сьогоднішньої віртуальної зустрічі
в Рамштанському форматі, коли 44 учасники мають звірити годинники і мають виробити спільну позицію.
Колеги Київ.
Дякую, дімається, спільне рішення буде. Такий знайден, це був мій колега Дмитро Анопченко про перспективи переговорів Рамштанської групи,
де вирішується оборона підтримка нашої держави.
А далі поговоримо про виспеку енергетичну. Словаччина завершує будівництво газопроводу, який допоможе знизити залежність країни від Росії.
Ідеться про зведення інтерконектора. Завдовжки понад 100 кілометрів. Він приєднає Словаччину до польської мережі.
Завдяка чому можна буде використовувати всю європейську мережу СПГ.
Крім того, після закінчення будівництва, інтерконектора Україна отримає повний доступ до терміналів у Польщі та країнах Балтії.
Взагалі, позбутися енергетичної залежності від Росії – це зараз завдання номер один для європейців.
Уряди різних країн розробляють покрокові плани переходу на інші види Палова.
А наш Богдан Бербицький вирішив проаналізувати, як Європа підсіла на Голку Росії і як Путін роками перетворював газпром
на свій головний інструмент політичного шантажу і політичної корупції міжнародного рівня.
Помпанія, з якою ототожнюють усю Росію.
Це особис та найдорожча іграшка Путіна.
Від якої залежить енергетична безпека всієї Європи.
Вплив на міжнародному рівні, він однозначно є і буде.
Який він цей вплив? Чи можна його зменшити або звести на нівець? Ми згадали газові війни.
Україна і Росія так пережили з тієї час дві газові війни.
Чим вони закінчилися? Як Росія використовує право вентиля?
Ві чесправді газпром втілює абсолютно всі мрії Путіна.
Давайте з вами уявимо, що всі ці комфорки – це подача газу в Європу.
У кожну свою потужність та свій об'єм. Але вентиль у моїх руках.
І я вирішую, скільки й кому газу подавати, як і головне, який об'єм.
А може взагалі просто весь газ перекрити. І цим інструментом газпром користується дуже часто.
Свіжий приклад вимога для Європейців оплачувати російський газ у рублях.
Путін восьми в ультиматом що у березні у відповідь на блокування російських активів за кордоном.
Реалізувати комплекс мерку переводу оплати. Значнемо з цього з нашого природного газу.
Переводу оплати нашого природного газу, поставляємого в так називої недружестві наї стороны за російські рублі.
А якщо не будуть брати, отключим газ.
Уже відключають. Минулого тижня росія зупинила постачання газу для Фінляндії.
Головна причина – небажання хвині вплатити за газ у рублях.
Але як вийшло, що вся Європа, втручно з Україною, так довго сиділа на газу віглоці росіяни.
Плив на міжнародному рівні, він однозначно є і буде. За ними закріпили тільки трубопровідний напрямок, але він є найбільший.
Він, скажімо так, найцікавіший, де є найзручнішу ціну, для споживачів.
Тому, будь-яку випадку, газпром він монополіст. Він монополіст також в частині видобутку газу.
І приносить немалі кошти. Газпром не найбільший наповнювач російського бюджету. Поступає це нафті. Але заробляє монополіст солідно.
Там 2 трілені рублів, бо на хвилинку це 2 трілені рублів. На хвилинку це при нічому курсі.
Нехай не, якщо зробити на поправку, що він там міняється, але це майже 30 млрд. доларів.
І це тільки за минулий рік. Але є ще один дивіден для Кремляві газпрому – політичний.
Встретей Газпрома є такий рядок, що для дитягнення державних цілий.
Тобто в Росії ж виплішні цілі військові, політичні. І росія ніколи там не шукала супер прибутку.
Так вони шукали суперкорупцію, вони шукали там супер впливи.
І цей вплив, що на початку нулівих, почали доволі активно поширювати в Європі.
Газпром, на звичайну, глибоко в корінній європейського політичного класу.
І кожа ми бачимо сьогодні Шрюдера, найбільшого лобіста Газпрому і Путіна в Європі.
І після цього випишки, навіть нашольце розповсюджується на його колишнього помічника.
А ми постоянно слышимо чирадмірній зависімості от росії.
О тому, що треба обраничити доступ російських енергоресурсів на європейський ринок.
Але ви нас повинні розуміти, встаньте на нашу позицію.
Ми не повинні розуміти в цих услові, коли ми кожен день слышимо одно і тож.
Ми починаємо сьогоднісь кілька ринок.
2006 рік економічний форум Утомський.
На зустрічі президент Росії та канцлер Німеччини Меркель підписують довгір про співпрацю в енергетичній сфері.
До речі, головний німецький лобіст Газпрому Шрюдер теж присупів.
В тому, що 2006 відбувалася перша українська російська війна Газова, яка закінчилася новими контрактами із новими цілями.
Газові війни до 4-й, 9-й, коли вони підписали угоду, це були війни за вплив на пост революційну про європейську Україну.
Газ, це була стання нитища, щоб повернути Україну в минуле. Власне, вона і спрацювала.
В 2009-му Україна таки підписала нові газові контракти з Росією після вже другої газової війни.
Тоді 31 грудня на самий новий рік Росія перекрила транзит газу через Україну, бо ми його начебто крали.
З 1 января року Україна украла на своєї території 65-30 млн кубічних метров газу.
Є предложення сократити війну поставок на границю Росії України на тій війн, який Україна-україна.
Повторювалася така думка, що, мовляв, Україна не дійний транзитер, може десь там вкрасти газ, це неправда, звичайно.
Тому що є точка входу і тож Росія фіксує цей газ, є точка виходу, також-також Росія це фіксує.
Це б просто привід перекрити вентелі і залишити країну без газу взимку.
Чи могли ми тоді обійтися лише реверсом? На той час ні.
Тож в 2009-му Україна отримала ледне найвищу ціну за кубі Європі і геть невигідно на транзит.
Сьогодні працює тариф 1,7 долар за тисячу кубічних метрів газу з його прокачки на 100 кілометрів.
Такої ціни немає в Європі. Це не ринкова ціна, це політична ціна, це ціна шантажу.
На газових переговорах Біля Путіна весь час був Олексій Міллер. Газпром керує понад 20 років.
Він вхож до Путіна, він робить свою задачу в великому рахунку. Голова Газпрому – це Путіна, а Міллер – це його секретарь.
Який доволі довго на посаді тримається, або інструмент Газпрому працює. Поки.
Богдан Вербицький, Василь Міновщиков та Олег Невідомський – подробиці, телеканал, інтермарафон, єдині новини.
І дуже міцно, і на газовій, і на фінансовій голці Росії вже давно сидить Білорусь, і її самопроголошений президент навіть не думає позбуватися від цієї залежності.
Ба більше він активно позбавляє свою країну суверенності і незалежності, перетворюючи на сателі та федерацій.
Оте, наступна наша новина наче з паралельної реальності. В той час, як весь світ висловлю підтримку Україні та засуджує Росію, Лукашенко за непокоїнний планом і нато розчленувати Україну.
Про це він заявив Путіну на зустрічі у Сочі. За для побачення з господером Кремля, Лукашенко ще в п'ятницю прилетів до Росії три дні смиренно чекав на одієнці.
Найголовніша тема для двох диктаторів – Україна, за чию долю обидва не аби як переживають. Один – стираючи українські міста і вбиваючи мирних людей, а інший – надаючи свої території для ракетних установок.
Справа труба – український політик, який теж ще не так давно радо їздив у гості до Путіна.
Зараз активно дає свідчення СБУ Віктору Медведчук, розповів, як і зачияю допомогою виводив з державної власності частину нафтопроводу Самара Західний напрямок.
Докладніше про це далі.
За минулий рік Кремлівський диктатор отримав кілька гучних ляпасів з Києвам і всі вони, пов'язані з його кумом Віктором Медведчуком.
Спочатку українська влада закрила три телеканали, що належали на РДП та таражували про російські неративи.
Потім посадила Медведчука під домашній арешт.
Будемо продовжувати борьбу за те, щоб не законних обвинений мені не предіявляли.
І нарешті на 48-й день повномасштабної війни росії правоохоронці піймали віп-утікача та показали публіці, розгубленого політика у наручниках та піксельній формі.
Та про все по порядку.
Одіозний компутін на Україні має спеціфічну репутацію.
Йому закидають державну зраду та зприяня діяльності терористичних операцій.
Бо ки наших воїнів бували на пронці, держава відправляла валізи готівки, керівник рівник терористичних організацій.
Після того, як Росія захопила частину Донбасу, Україна опинилася на межі енергетичної кризи.
Тож тоді вирішили купувати вугілля на світовому ринку.
Однак у РФ були плани взірвати реалізацію цих контрактів.
Напоміч прийшов Медведчук.
Він допоміг легалізувати постачання Палива з так званих ЛДНР.
Чим поставо Україну в енергетичну залежність від пристаників Російської Федерації та вказаних псевдореспублік.
Загалом про російським терористам переказали кошти на суму понад 200 мільйонів гривень.
Це доводять, а у діозаписи розмов один із голосів, на яких, як підтвердила експертиза, належить Медведчуку.
Ну що, подписали ми все, слушай.
І по Донецьку і по Луганцу з двух сторон пічать і поставили, і деньги пошли.
Завтра перший аванс попаде на місто і в Донецький Луганці.
Також ім'я Медведчука фігурує у ще одній скандальній справі.
Нафтопродукто провід самара західний напрямок.
У українського народу, хтось, і ми вже розуміємо, хто поцупив цю трубу.
І ми просто зараз є процедура повернення власниць українського народу.
Все цього продуктопроводу довольні такого потужного, 1333 кілометри.
Спочатку скандальний політик відхрещується, мовляв, до цієї труби стосунку немає,
втім зараз позицію змінив.
В этом була моя руль.
48 днів від початку повномасштабного вторгнення Росії Медведчук переховувався на Київщині.
І нарешті, коли захоті вибратися зі своєї схованки, його піймали українські спецслужби.
У цьому короткому відеозверненні нарде-путікач просить обміняти його на захисників та жителів Маріуполя.
Которі знаходяться там на сьогоднішній день і не мають возможності безпасного виходу через гуманітарний передур.
Втім, схоже, кум Кремлю не потрібен.
Там вже відмовилися від обміну політика на героїв азовців. Мовляв, такий обмін нерівноцінний.
До того ж Медведчук громадянин України, то ж, можливо від безвиході,
одіозний нарде-п почав давати свідчення і відкрито розповідати про всі схеми.
Трубою я начав займатися. По просьбі перешин.
Затриманий нарде-п переконує, що 5-й президент не лише звернувся до нього з проханням сконтактувати з керівництвом РФ,
а й забезпечив необхідні рішення в усіх українських інстанціях.
Деньги виведіли через фіктівний договор, контролювали всі ці випроси
і його ближайший фінансовий помощник, спеціаліст по даним опросам Макар Пасеню.
А заробив на трубі Порошенко вдвічі більше, ніж у неї вклав.
Якщо за трубу він заплатив 23 млн. доларів, то за год зароботик составлял 41-42 млн. доларів.
Захист експрезидента вже відреагував на такі заяви на РДП.
Всі заяви Медведчука на адресу Петра Порошенка – це очевидна інформаційна диверсія в інтересах країни-агресора,
бо порушення внутрішньополітичної єдності сьогодні працюватиме не на українські інтереси.
А ще Медведчук розкрив вугільну схему.
Вона, за його словами, налагоджувалася у XIV-XV роках, а вугілля закуповувалося посудті у Ваташків, псевдо-республік.
Государственный апарат – вишій должностна іліця,
позвольнявиме господинам Порошенко, організували, наладили і реалізовували цю схему
поставок вугля з неконтроліруємими території на території України.
В ході допиту політик назвав кілька відомих прізвищ, серед яких ексучильниця
нацбанку Валерія Гунтеріва та колишній нардеп Ігор Кононенко.
У СБУ кажуть – далі буде.
«Слідство триває. Триває робота з підозрюваним Медвічуком.
І вона буде продовжуватися. Буде продовжуватися робота з іншими підозрюваними.
Ми рухаємося послідомо, але крапки в цій справі повинен поставити лише суд».
Карина Вакеріва, подробиці телеканали Інтер Марафон, єдині новини.
Довічне ув'язнення. Саме такий вирок сьогодні виніс російському солдату Судстолиці.
Це перше рішення щодо окупанта, який убив цивільного українця на Сумщині.
Вадим Шишимарін вердит, слухав з опущеною головою більше про справу,
яка має стати судовим президентом. Яна Танчак, розповість.
Безпроцендент на кількість журналістів і українських, іно земних.
Судовий процес над російським військовим тривах кілька тижнів.
Це швидко, та й затягувати процес не було жодних причин.
Бо ще на допиті СБУ ось цей невисокий 21-річний Вадим Шишимарін визнав.
Він убив безбройного українця.
Увітлі подороги гражданського, які розмовляють по телефону.
Мені приказали вистрию, я вистрию в нього одного черед.
Вон упал.
Сталось це на Сумщині в селі Чупахівка ще в перші дні війни.
Він, що Шишимарін був командиром відділення 4-й танкової кантемирівської дивізії з Московської області.
Вони переднули український кордон, за кілька днів мали супроводжувати колонус пораненими до Росії.
Дорого їх розбили збройні сили України.
Тоді акупанти відібрали машину у місцевих.
Потім дорогою побачили цивільного.
Він, храпний чкалтейк, був ущий.
Він розговорив по телефону.
Він сказав, що він вистачив, що він звинить військові.
Тим приказав стрілити.
Я не вистрию.
Потім, після невідстої війна служби, він сидів справові охладителя,
але розговорився, почав гражаючим тоном не приказувати,
що я вистрию і обгуміти, що ми не доїжджаємо нашу війську,
щоб ми не визивалися з мобужки, нам вважається пасу.
Потім зрозуміли, їм краще здатися вполон.
Під час судових засідань Шишимарін неодноразово просив вибачення у дружини загиблого Олександра Шеліпова.
Жінка на оголошення вироку не приїхала, добиратися далеко.
Ще на минулому засіданні, вона розповіла, бачила Шишимаріна біля свого будинку.
І її чоловік якраз вийшов з дому подивитися на наслідки нічного обстрілу.
Побачила о чоловіка відсутну, який я пристрілала колістику, він був здуром автомата.
Я тоді біла, він пристрілала колістику, прикурила до столба і стояла, зляхала, це стояла.
Мені тут мабуть кілки, а може більше.
Тоді як у цих луше я обрадувала стріла, злянула в другу сторону, в другу сторону, злянула, як і не чоловік.
Чоловік пані Катерина загинув на місті. Йому поцілили в голову. Сам Шишимарін насуді визнав.
Злочини наказ командира міг не виконувати, але на нього тиснули.
Судка яття обвинуваченого Ширин не вважає.
Мовлях, він знав, що вторгся на територію суверенної держави.
І вбивства цивільних – це порушення законів та звичай війни.
Тож, за грати російського військового відправляють довічно.
Сув не довіряє показанням обвинуваченого та відхіляє довели захисника про те, що Шишимарін не мав намеру вити цивільного особу.
Звичай, цихону фактичну змітою позбравити життя цивільного, а нормальну, сподіваючись на те, що він не вважає.
Адвокат Шишимаріна, що на початку судового процесу, закликав суддів, виправдати свого підзахисного.
Після оголошення вироку журалістам заявляє. Дія російського військового неправильно кваліфікували.
Я вважаю, що наразі дії мого підзахисного стосовно того, що він порушив правила та звичайно.
Вони є невірними.
Шишимарін має право на апеляцію. На це у нього є 30 діб. Якщо вирок набуде чинності, може просити про помилування.
Проховуючи ті докази, які були зібрані у ході до судового розслідування та дослідження судового кримінального проведження,
сценарій, за якого Шишимарін може бути визнений, не винувати ущінену цього кримінального правопорушення, я вважаю нереалістичним.
На моє переконання до вічне ув'язнення волі є покаранням, які відповідають ступені у того кримінального правопорушення, який в чині в обвинувачений Шишимарін.
Цей вирок окупантовіг, який прийшов з війною на українську землю перший, але точно не останній.
На Полтавщині минулго тижня почали судити двох російських військових, які гатили по житлових будинках на Харківщині.
Вони також вже визнали свою провину, а дружина Олександра Шеліпова Катерина, хоч і просила для вбивстві свого чоловіка до вічного ув'язнення
не заперечувати ми, якщо його обміняють на українських захистників і зазов всталі.
Яна Танчак, Василь Міновщиков, подробиці телеканал Інтер Марафон, єдині новини.
Знетлі безвісти. Кількість українців, про яких нічого невідомо їхнім рідними, близьким, з якими був трачений, з'язок стрімко зростає.
І наближається до 20 тисяч. Стільки заявок отримують в офісі уповноваженої справ людини.
Правозахистниками, активістами, вдається відшукувати інформацію про тих, кого в останні бачили на окупованій території.
Когось росіяни вивозять на територію федерації і саджають там у тюрми, когось катують на окупованих територіях.
Основне джерело звісток – це ті, кому пошчастило вирватися з полону. Саме вони у першу чергу намагаються з'язатися і з рідними зезниклих.
Але її ті, хто оценічно наживається на людському горі.
Наступна історія про нову хвилю шахрайство, яка може накрити сім'ї полонених українців.
Вторглася під троколорами, принесли собою смерть.
Знищені будинки, загублені родини.
Вінна розділила близьких та рідних, які мали тікати від обстрілів, трачаючи зв'язок один з одним.
Він пропав з Києвської області, ми не можемо його найти від 2-го метри. Він пропав з напарником.
І вже майже три місяці Олена розшукує свого брата Олександра.
Свої обличі попросила не показувати – через страх.
Нищодавно їй написав невідомий і здавалось би приніс довго очікувану зв'язку про Сашка.
25 тисяч гривень стільки вимагали від Олени за інформацію про брата.
Проте жінка не розгубилася і попросила надіслати фото Саші.
І тут вимагай з Мінефтон почав докоряти жінці у бездушності.
Він наче мені казати, смисливе не будете, він вам не потріпен, побійтеся Бога.
Дуже Бога часто вспоминав.
Сказав, як це вам не треба, це ваша кровіночка.
Це вже досвід, який ми маємо з 14-го року.
Коли шахраїви користовують намирити телефон у телефоні в рідних,
тих, хто, як правило, зник безвість.
Свої контакти люди самі залишають у соцмережах,
де виставляють фото зниклих і з надіюю отримати добру зв'язку.
А натомі спотрапляють у тенета шахраїв, які наживаються на розпочі та біді.
Людина, яка втратила зв'язокі своїм близьким, особливо, якщо це мама,
вона хоче повірити, що голос, який вона чує, це голос її дитини.
Голос приглушений, здалеко.
І в мамі здається, що вона чує голос у її дитини.
Вона погоджується з будь-якою пропозицією,
тому, чи свої заплатити гроші.
І дібрали навіть дуже схоже голос. Мати не відрізнило.
Страх і біль. Мама Вадима пережила залічені секунди.
Коли почула, що і син тяжко поранений.
Сказали, що я дуже поранений. Треба термінову операцію – 6000 доларів.
Мама пошла шукати гроші і дала трубку у сестрі.
Вадим, ревун, мій колега, воінкор-оператор, у той час він був у відрядженні у зоні бойових дій.
Зв'язок на позиціях був із перебоями, тож перетелфонувати і перевірити, інформацію рідні не могли.
Від шахраїв сім'ю врятував холодний розум сестри.
Вона і запідозрила трошки, попросила назвати дідвочі призвище мами.
І тут пішла трошки лайка, а я не так говорити.
Затікавила, каже Вадим, і точно сума, яку попросили аферисти.
Бо саме стільки гроші нещодавно отримав його батько.
І це навело на думку шахраї із близького кола.
Суму знали. Зброя була, ми сливська продана буквально 24 місяці до того.
І знали, напевно, мене собистом.
Схоже, історія сталася з моїм колегою Русланом Смещуком.
Його шахраї відправили у полон, аби вименити гроші у батьків.
І він також у цей час працював на фронті.
Холодний розум батьків, який одразу після цього мені передзвонили, дедзвонилися.
Я сказав, що це нормально.
І якщо ще дальше будуть такі дзинки, щоб вони не реагували.
На них з'язалися зі мною, з'язалися із керівництвом.
Зараз родичів полонених та зниклих безвісті може накрити нова, потужна хвиля таких шахраїських атак,
про внузує експертка.
Бо днями в мережу злили цілу базу військово-полонених.
І з даними з місцем полону і усіма персональними даними.
І перша та голова порада для родичів.
По прибажання дізнатися, бо десь щось прозникло рідну людину.
Не треба погоджуватися.
На жодну пропозицію, яка пов'язана з грошима, то нічим це загрожувати не буде більше.
Але перед тим, як то зробила наша героїня Олена,
краще вгамувати емоції дізнатися номер банківської картки, на яку шахраї просять перевести кошти.
По цієї картці ми можемо знайти її волударя і зрозуміти, хто це.
А після того, як шахраїська атака відбита, правозахисники радість захищати свої права на захист персональних даних.
Бо хтось ці дані злив або продав злочинцям.
Витік персональних даних.
Або в'язково потрібно звертатися за захистом своїх порушених прав.
Спочатку можна звертатися доуповноважено, спочатку до розпорядника інформації,
доуповноважено, поуповноважено з прав людини.
Звичайно йти до суду за захистом своїх порушених прав.
Звичайно, що це має бути розголошена, такі ганебні факти.
Такі дії шахраїв можна кваліфікувати і як тортури, та це довести в суді складно.
Психологічні тортури та катування не вимірюються.
Влена, впевна, не її брат живих, який решта рідних зниклих безвістів на цій війні.
Не втрачає надії отримати добру звістку.
Єдине досі не може огофтатися від людської нисості та цинізму.
Як можуть люди наживатися на чужому бурі, я цього не роздиваю.
Ірина Баглева, сіль Дендін, подробиці телеканал «Інтер», Марафон, єдині новини.
Скоро йнага.
Міни, зруйновані дороги та вчентро з бомблені будинки.
Чернігівщина і з труднощем, але потроху почала огофтуватися від наслідків війни.
Майже місяць села, навколо Чернігова, були окупованими.
Тепер люди, власно, руч взялися відновлювати, зруйноване.
Та не у всіх вистачає на цей гроші і сил.
Як дають собі радом, бачив Данію Снісер.
Понівечена та напів зруйнована.
Така зараз з Чернігівська область.
Регіон, який одним з перших прийняв на себе, ворожий удар.
Тут росіяни вбивали, мородерили і знищували все.
Лісосмоги і узбіччя доріг на Чернігівщині залишаються небезпечними.
На їх розмінування знадобиться тривалий час,
подекуди на дорогах можна знайти ось такі сюрпризи
від окупантів у вигляді ракет, які не здетонували.
За пеклі бої були зосереджені навколо Чернігова,
у найближчих селах.
Через них расшисти намагалися проробати собі коридор до міста,
а далі до столиці.
Втім, наші військові стримали орду.
21 день в окупації, десятки ущен зруйнованих будинків
і сотні постраждалих від російської окупації місцевих жителів.
Це село Лукашівка, неподалік Чернігова.
І хоча від часу окупації минуло вже майже два місяці,
люди й досі уговтуються від пережитого.
Все погоріло, не те, що безничого вставить,
у чому були в цьому там.
Олексій Тамара на щастя змогли пережити
на лише окупацію айбомбардування.
У цихній будинок ворог поцілив кілька разів.
Перший приліт родина пересиділа у погребі.
Я другий раз туди перехавалася в ту яму.
Я вспіла, а з чоловіками не вспів.
Я кажу, вже хата горить.
І бомба, що вона упала туди прямо.
І це таке у нас велике здання.
І разрушило все.
І горіло, так горіло, щоб ми не могли б дити.
І загорається крыша.
А скільки гаряєш тіє, а скільки загорається сарай.
І все. Нічого ми не могли зробити.
Їхні будинок рашисти зрівняли із землею.
Вщент вигуріло і все господарство.
Тепер самотужки розбирають завали і вивозять сміття.
Біткаються, що зараз навіть даху над головою немають.
Тому нічого не предлагає.
Зайови, заяви, заяви.
Уже скільки їх можна писати.
У нас подивіться, що вони такі панорогривали.
У цьому ще не побирали, бо не успіли.
Уже шаришини гаровток і посадить.
Не відсаживали, що вони панорогривали.
Такою свою хату побачила пані Тетяна.
Він повернулася у де окуповане село.
Будинок хоч і встає, але потребує ремонту і генерального прибирання після орків.
Уже шуми побачили.
Ви ж бачите, забора немає.
Вадота лежали, тож чоловік піднял.
Усе патломувати є.
У хаті двери сломати, окна побити є.
Міццеві згадують, рашисти спеціально розташовували свою техніку у дворах людей.
Бо ж знали, що наші військові по цивільних об'єктах вогонь наведуть.
А такий вигляд середини має місцеве церкви у селі Лукашівка.
Як розповідають місцеві, коли російські війська увійшли до села,
вони облаштували у церкві свій військовий штаб, а також з хрон з боєприпасами.
Під тимчасовий контроль село окупанти взяли 9 березня.
І от крили двері, я крикнула, кажу...
Не вбивайте, тут кажу, я йдіть.
Події тих днів пані Ні напригадує зі слюзами,
як російська армія, погрожуючи, обшукувала всі погреби,
відбирала телефони, грабувала та руйнувала.
Син побачив, як із города заїжджало в двер два танки.
Вони розстреляли в машину, бус, розстреляли хату.
Тоді якось ми вибрали момент і з дітьми, і баба наша мати моя.
Вибігли в сусідній погреб.
Від будинку родини пані Ні не лишилися лише стіни.
Зараз вона із дітьми живе у сусідів, які погодилися прихистити сім'ю.
А от де жити далі, жінка не знає.
Я пошла, щоб написати цей совет, якусь заява виплату, допомогу, якусь.
Вони сказали, надо було писати до 31 березня.
Як до 31 березня, як у нас тіліхони російські, в перший день позабирали.
Інтернету не було, куди я поїду. Безсовісний.
У Лукащівці віддій росармій постраждав кожний двір,
зруйнований або пошкоджений кожний другий будинок.
Усе, на щепки. Німа не одної ціла і довжчі.
І шикварині не одної ціла, і так воно вже драбило.
Уся клав, вже бачите. Так сяканулося, і снарядом тим, тим, тим, воно...
Зарай, то і що вже немає і балки, каже, тим посякло.
Неуминули руйнування і двір любові Іванівних. Бабуся пережила Другу Світову.
Каже, що ніколи навіть і не думала, що Росія піде на Україну.
Старенька згадує, як ворожжі військові здивувалися.
Коли почули, що їхнього так званого визволення ніхто не чекає.
Ми прийшли визволять вас адвласті Зеленську.
А ми калим, що в нас усе добре. І вони самі прямо у диві, що, ага, так і,
знаєте, узкахлади у резині, в чаботях, такої метро росту.
У вас навіть світ нас та у бах, ясвальти є.
Так, каже, що в нас усе добре.
Сусідня із Лукашівкою село Слободав ціліло. Тут зруйновані, хіба, кілька хат.
У нас була виранда. Вони її зацепили, мабуть, чи бетером, чи танком.
Звалили ось ціна виранди, те, що залишилися, то виранди, доски якісь.
Мабуть, вона її мешала, тому що вони приїжджали туди бетером.
Юрій проводить нас своїм двором. У хаті його матері окупанти жили.
В першим ділом вони робили, як казали, зачистку. Заходили в кожен двір, пробивали, якщо були машини, пробивали колеса.
Зразу і займали всі мобільні телефони.
А чоловіків зігнали в сарай. Юрій згадує, як вони катували його сина. Били просто так, для розваги. У хаті ж влаштували гармидер.
Це мабутіхніх. Це їхня книга. Вадучу, що вони її читали. Книга. Велика тєчасне вайна, 43-й год.
Я нашов, у мене такої книжки не було точно.
Залишилися, на згадку, їжа окупантів. От такі трилітрові банки із розсольником.
Ми щас його відкримемо, вилимо в компостну яму і будемо нас добре для наших садів, городів.
Родина Юрія, як і десятки інших у селах навколо Чернігова, тепер самотужки ліквідувають наслідки війни.
Та найбільш проблемним питанням залишається житло. Особливо для тих, кого Росія залишила без даху над головою.
Даніил Снісер, Максим Шевлін, Олег Знак, подробець ціла канал «Интермарафон» – єдинах новин.
Мужні стійки та сильні, вони гідні, нащадки, козаки, ви, героїв «Интер», вони вірні в Україні та вже 30-ти ліття, боронять її.
Сьогодні своє професійне свято відзначає морська піхота України.
У цей складний для країни час хлопці, дівчата у блакетних беретах стримують морськовську орду на всій лінії фронту.
Та навіть підворожими обстрілами знаходять час привітати один одного.
«Сьогодні у нас особий праздник, день морської піхоти, я вас всех поздравляю, а чистого серця от души у Україні».
«В Україні! В Україні! Молодець!»
Ось так, непорадові і вповній бойовій виклаці українські морські піхотинці сьогодні святкують своє професійне свято майже по всій лінії фронту.
Цей мужній хлопці з легендарного 503-го патальйону морпігів.
Саме у початку російського вторгнення підрозділ ні на день не полишав передової і був у найгарячіших ділянках Донбасу.
Це відео одного з боїв, коли підрозділ буквально за кілька годин вибив Рашистів села поблизу Мар'янки.
В тому, що ворог біжить під натиском української морської піхоти, нічого дивного, каже Тарас,
адже в жилах наших вояків та чебурхлива Козацька кров.
Це, скажімо, зірцева морська піхота навіть на столітті.
Ми несемо ці традиції казацькі ще з частів Геймана Сагайдачного.
Служимо сьогоднішній Україні, як служили тоді казацьки, і фактично ми є насіями цього генокоду.
Під час боїв у березні та квітні 503-й батальйон не тільки звільнив до десятка населених пунктів,
а й спромігся пополнити свої лави новітньою броньованою технікою.
Замість фашистської літери З. Тепер на цій російській БМП-3 майорить український прапор.
Втікаючи, окупанти кинули цю машину майже непожкодженою. Тож вона зараз правно воює проти своїх колишніх власників.
Це абсолютно нова машина. 19-го року випуску, тобто нульцева пробіга немає.
Проблема тільки, хіба що, з запчастинами, але я думаю, це тимчасове питання.
Запчастинами не будете брати.
У виробника.
Під час одного з боїв, розповідає Володимир, 503-й батальйон захопив до двох десятків одиниць різноманітної російської техніки.
Серед якої три неожкоджені танки останньої модифікації. Т-72Б3 2020 року випуску.
І ці машини зараз всі встрою.
Ми з ребятами сработались, вони нам помогли, що таку подарочек.
Бо наша машинка німножко поламалась б старенька, а на ремонті. Чим-то треба роботи виганять эту росню.
За неділю освоюли, в принципі, нічого сложного нету.
За проявлену можність та героїзм для бійців 503-го батальйону прямо на передові.
Сьогодні провели урочисту церемонію нагородження. Офіцери, сержанти та матросли отримали ордени та медалі.
Полінця Адмитра Леєнідича, орденам за мужі з третього ступення.
Служу українському народу тамерській піході.
Українському народові українські морпіги служить дотінця, адже їхнє незламне гасло. Вірні завжди.
Станіслав Кохачук, Сергій Дубінін, Ігор Щепет, подробеці телеканал «Интер», марафон «Єдині новини» до Дня морської піхоти України.
І у день морської піхоти у Кирпошта випустила нову марку, присвячену російському воєнному кораблю, а точніше його потоплення.
Сьогодні рівно 40 днів від тоді, як збройні сили України знищили Москву, флагман «Чорноморського флотереф».
Спецпогашення поштової марки «Русський воєнний корабль» все відбувалося за участі президента України та командовачів військоморських сил.
Марка вийшла тиражем 5 мільйонів екземплярів.
Свої черги придбати символ перемоги над Москвою біля головпоштамптів у багатьох регіонах країни годинами чекали тисячі людей.
Марки купували і для себе, і на подарунок.
Від завтра зробити покупку можна буде ще й онлайн.
Шастина марок стануть лотами на благодійних аукціонах, а зібрані від продажу гроші підуть на потреби нашої армії.
Я дуже щаслива.
Я чому щаслива, тому що я цю марку хочу подарувати нашим друзям у Франції.
І я дуже щаслива, тому що я можу відправити цю інформацію, цю марку, надію на перемогу.
Я бачу, щоб ми всіх фашистів потопили і швидше їх вбили.
Ті, що ми знаємо, а аукціони вже міряються десятками мільйонів гривень, які зелучили для збройних сил України.
Люди по всьому світу проводять аукціони, беруть наші марки і зелучають кошти.
З наступною маркою, якщо ви будете якопрято придбати онлайн, от була запитання.
Ви зможете додати благодійний важвнесок, будув несений на рахунок збройних сил України.
І теж саме, коли ми будемо продавати на міжнародних майданчиках.
Великий міжнародний майданчик у ці дні працює у французьких каннах.
В світню відомий кінофестивалі.
Значення цього майданчика для висвітлення української теми не можна недооцінювати.
Вже за аутро у каннах відбудеться доброчинний вечоро-акціон на підтримку України.
Серед лотів – постери до найзнаменитіших наших фільмів 20 століття,
а також оригінальний сторій борт до стрічки тінні забутих предків Сергія Параджанова.
Окрім того, роботи українських художників, зокрема картина Владислава Шерешевського Кець,
написана 19 березня 2022 року після обстрілів Маріуполя російськими військами.
Тоді діти вибігали з будинків, тримаючи в руках лише домашніх котів.
А Іван Марчук представить два свої полотна гостям.
Вечора покажуть відео презентації про українських кіноматографістів,
у яку зараз змушені захищати Україну зі зброю в руках.
Захід організований за підтримки мерії КАН, усі отримані кошти будуть передані в Україні.
Європа друкує українські книги.
Для наших дітей обиті не втрачали з'язок із батьківщиною.
Понад 70 тисяч примірників від закордонних видавців
уже доступні вимушено переміщені молечі.
Вся допомога у грамках проєкту книжки без кордонів
під патронатом 1 леді Олени Зеленської,
які країни безкоштовно допомагають українцям.
Дивіться в наступному матеріалі.
Понад 6 мільйонів українців покинули рідні домівки через агресію Росії
і виїхали за кордон.
Ледь не половина з них – діти.
І саме молечі найважче звикнути до нового життя.
Навколо все чуже – середови, ще люди і найголовніше – мова.
Заспокійтесь відчути зв'язок із батьківщиною,
злучи за сотні кілометрів звідти
і навіть поринути у подорож до дому,
допомагає рідне слово – українська книга.
Ми вирішили заручитися підтримку до добрих людей
і надрукувати книжки, щоб роздати цим дітям,
вимушених переселенців за кордоном.
Так і взяв свої початок проєкт «Книжки без кордонів».
Суть його така.
Українські видавці безкоштовно надають макети книжок.
Таких надали понад 40 і дозволяють вільно розповсюджувати
позамежами України.
А за кордонні благодійники, власним коштом,
друкують примірники і роздають дітям.
Це дуже теплий, такий людський, гуманний проєкт,
який свідчить про між людську солідарність.
Тому що перші книжки були надруковані
виключної приватної ініціативи, деякі друкаринь в Польщі,
в Німеччині, в Норвегії.
З кожним днем до проєкту долучались нові видавництво
і громадської організації.
Проєкт підтримали українські відомства.
Зараз його разом з українським інститутом книги
реалізовують Мінкульт, МЗС,
і взяла під свій патронат перші ладі України Олена Зеландська.
Більше 70 тисяч книжок вже роздано надруковано нашими колегами
в восьми країнах Європи.
І зараз, ми думаємо, що найближчим часом
ця кількість більше це десь до 100 тисяч.
Кожен днем, фактично, різні країни долучаються
за свої ініціативи в тому числі до цього проєкту.
Вже долучились 15 наших посольств у різних країнах,
зокрема маленькі українці вже безоплатно
можуть отримати дитячі книжки в Болгарії,
Польщі, Литві, Латвії, Швеції, Словаччині і Німеччині.
Звичайно важливим є залишати батьківщину в серці
в подумках, в рефлексі і книга.
Це, мені, здається, найкращий інструмент.
Переважно, це книжки для дітей віком від трьох до дев'яти років.
Їх дітки переселенці отримують в центрах допомоги біжінцям,
у школах, доступні і в бібліотеках.
Їноземці, які допомагають реалізовувати проєкт,
приємно вражені якістю українських книг.
З'являють це видавці, які настільки захоплені,
що в першу житті хочуть купувати права в українських видавців
і вже друкувати ці книжки для комекційного розпоксюдження.
Тож книжки без кордонів – це не тільки про підтримку
вимушену переселених громадян, а й усього українського –
пополіризацію нашої культури на весь світ.
Ірина Марків, подробець телеканал «Интер» – єдині новини.