Та дійсно сьогодні сьогодні відповідно, ми співдня провели в Слов'янську, зараз перебралися сюди в Краматорський.
Найдеться тут Луна, ясерана повітряної тривоги, ми тут так, знаєте, сумно жартуємо, що скоро ці динаміки тривоги перегорять, тому що практично цілий день міста щось прилітає, щось вибухає, сирана не умовкає.
Кілька дуже потужних було вибухів в день, але зараз їх уже немає, ми не бачимо на щастя, не бачимо великих пожеж, немає такого, знаєте, притаманого чорного диму,
це означає, що нічого такого цінного і великого ворог не поціли, але буквально хвилин 15-му ми чуємо десь заколиці постріли вибухи,
навіть кулеметні черги, сподіваємося, що це не якийсь прорив ворожий, очевидно завтра ми вже дізнаємося, що саме тут відбувається.
Значна складніша ситуація в Слов'янському, ми там поїхали, подивилися, є руйнування, серйозні руйнування.
Ворог розбомбив базар, там немає, звичайно, ніяких військових і не могло бути на базарі, так, побачили 10, здесь більше 10 спалиних, зруйнованих магазинчиків,
місцеві мешканці кажуть, що ворожі російські війська стоять вже зовсім поряд, за 20 кілометрів це означає, що більші старих радянських арс-систем можуть доставати до міста,
власне вони і розстрілюють, тому така трохи ситуація напружена, всі тут розуміють, що ворог зібрав дуже потужні сили, щоб захопити североданець і Лисичанський,
відповідно, після захопення цих містів, всі ці, от бачите, чуєте зараз теж вибух, відповідно, ці арс-системи залишаються тут і тому є загроза серйозних обстрілів.
А от що у моїх колег, я запитаю в Наталі, на горною, Наталю, що у тебе?
Вітаю, колеги, доброго вечора, тримайтеся, слав'янський краматорськ, також хочу нагадати, що сьогодніші день звільнення
могло дуже дорогому моєму серці міста Бахмут, знаю, що там теж нелегко, там теж тримайтеся, що стосується Миколаївщині,
в нас збільшилася кількість ракетних обстрілів по цьому регіону, зокрема, опівдні випустили ще також ракети по Очакову та місту Чорноморськ,
але всі три ракети були збити силами української протиповітряної оборони.
Ранок в самому Миколаїві почався з того, що по місту прилетіло щонайменше три ракети, це були військові об'єкти,
над містом стояв такий дуже густий, дуже чорний дим, але найголовніше в цьому обстрілі це те, що люди не постраждали,
немає ані поранених, ані вбитих. Після також були завдані ракетні удари по місту Баштанка та поселищу Лимани.
Загалом по Миколаїву дістають зараз тільки ракети, і самі Миколаївці кажуть, що дивуються більше, навіть коли таких обстрілів немає,
хоча вони вже достатньо обридли. Яка ситуація на Харківщині? Запитаємо Валиксандра Моторного. Харків, тримайся, Сашко, розповідай.
Привіт, колеги. Ну, у нас, правді, якщо говорити про Харківщину і про її безпекову ситуацію, то тут, на жаль, без змін.
Буквально 40 хвилин тому над Харківщиною знову почали внати сигнали повітряної тривоги. Це вже у третє від стартого вівторка,
окремо для Харківського району, близько 2 години ночі, також була оголошена повітряна тривога. Якщо говорити стоматематично,
то вже понад 4 години, лише сьогодні, Харківщина живе, так би мовити, у повітряній небезпеці. І от, власне, близько 2 години,
у 2-ї 0-2, якщо бути точним, вперше, поролонала нині сигнал про повітряну тривогу, на 80 секунд раніше.
Зі сторони московицького білгорода Русня вдарила обіг Харкова балістичними ракетами. От, власне, це не змінно,
тому що по Харкову щодоби зі змінами лише часу і інтенсивності вогню Русня гатить балістичними ракетами.
От, тут, де ми зараз знаходимося, вирва переді мною у 3 людських зростей, сюди прилетіло на ранок неділі.
Насправді, тут таких вирв навіть стані 10-15 метрів одна від одної, аж 4. Той же день прилетіло також на нову боварію,
там зруйнувало школу і приватний будинок. На передодні, о 2 годині ночі, 2 балістичні ракети вдарили по Києвському району Харкова,
там рознесло пів споруди одного із місцевих ліцеїв, тобто звичайного навчального закладу.
І сьогодні о 2-2 знову такі, 2 ракети, ударили по багато страждальній салківці, рознесли пів споруди місцевого автомобільного технікуму.
От, один з місцевих працівників нам показав там місце влучання, вирва приблизно така сама, але там стояла газель,
так от у тому, що від неї залишилось важко впізнати автотранспорт,
чоловік каже, що двигун від того автомобіля шукали приблизно 1,6 годин, і знайшли його на відстані пів кілометри.
Це, от, красномонно, краще забудіки слова, говорить про те, якої потужності був заряд.
Що стосується безпосередньо лінії фронту, сюди на півно чи північному сході, на чуговибською зіомському напрямку тривають запеклі,
інтенсивні артилерійські обстріли, сподівається буде сюжет, ви можете подивитися, як це відбувається на північному сході Харкова.
Окрім того, український військові сьогодні відбили штурм расистів в районі Козачої Лопані і Слаюча Соснівка,
і мало того, окупанти у першу здійснили повітряне дистанційне мінування з гелікоптера К-52,
а лігатор замінували територію в районі циркунів. Колеги.
Дякую, друзі. Хайбережене бувас і всіх наших земляків.
І, як прусять наші глядачі, не забувайте про захисні шолома, навіть під час вімкник, бо буває гаряч.
Ми бачили кореспондент ТТСН Олександр Загородний зі Слов'янська, Наталя Нагорна з Миколаєва і Олександр Моторний із Харкова.
Були на зв'язку з нами. Дякую.
Українська армія. Тепер може вести рівномірний артилерійський вогонь у бікрашистів.
Так, відступ українських військових із Сівродонецька та Лисичанська, на робіж Федорівка і Бахмут, оцінює військовий експерт Олег Жданову.
Ворог, каже, тривалий час намагався відрізати українське військо і оточити його.
Натомість, ЗСУ вдалося висна жити його, а відхід дозволив зайняти зручні позиції,
поки Україна не отримає нове озброєння від міжнародних партнерів.
Одночас, Жданов певен, окупанти не залишатимуть спроб просунтися в глиб.
Найгрічішими точками стануть Бахмут та Слов'янськ.
Там вони так сам робитимуть спроби оточити наших військових.
Але чи вистачить у ворога на це ресурсів? Ще запитання.
Рашисти, ви знає експерт, нині відчувають проблеми із поповненням особового складу.
Тому, припускаєш, Данов, решисти будуть влаштовувати провокації на власних територіях,
аби голосити часткову мобілізацію.
Одночас українське військо перебуваю на зручних позиціях,
тому на відграці наступу даватиме відч.
Вихід з Лищесчанська був дуже унікальний і зразковий.
Якщо ви побачите карту, то ви вразумієте, що там був виступ.
У нас били з трьох сторін, особливо з флангів.
Вони постійно намагалися підрізати ці фланги і взяти нас воточення.
І артилерія фактично перехресним вогнем діставала наші війська на цьому виступі.
Зараз ми відійшли і лінія фронту практично вирівнялися.
І тепер наша артилерія не растягнула на три сторони,
а стоїть в лінію і ми можемо засереджувати вогонь без посередня по артилерії противника,
або по наступаючих військах.
Сьогодні вранці Раши Стефдаре Липомиколаєву чорний дим було видно з усіх районів міста.
Ракетами цілили по військових об'єктах, але постраждали і цивільні, багатоквартирні будинки.
Свідком цього була кореспондентка ТСН Наталя Нагорна.
Сьома ранку у Миколаєві лунають потужні вибухи і над містом піднімається густий дим.
Його видно з усіх районів. Ворох намагався вдарити по військовому, але пошкодив лише інфраструктуру.
Чудом без жертв, але це будівлю, які там 6 ракет перелетіли по області, плюс баштанки, плюс лимани, селища теж в обмін будівлі стріляють.
Просто будівлю готили, згоріли, погано.
В Миколаївській обласній військовій адміністрації пояснюють, змоги збити ці 6 ракет не було. Тому і сирена пролунала між прилетами.
Миколаєві стаємо рано з першим і вибухи.
Проховуючи те, що Миколаєв обстрілюється пошинаючи за квитері Чорного моря, тамчасово купованого Криму і закінчуючи Каспійським морем,
дуже різні типи боєприпасів, дуже різний час підлоту, відповідно, дуже різний спосіб реагування.
Вибухова хвиля від ранкових ракет прийшлася на квартири цивільних людей. Після вибухів не минуло і години,
а люди вже гуртом наводять лад.
Балбануло, услышали, стекла посипались, вибіжили.
На фансередині вибухи вігно і одній двері на балкон.
Вибухи у цьому районі трапляються не вперше, тому тут вибало не лише скло, а ще й плівку та деревину, яке були закриті раніше вибиті вікна.
Біля лавок на землі єдини постраждали, чорному коту пробило голову. Люди викликали дворовій тварині, мініципальних ветеринарів.
І, видіумно, його заділо. Това кота, вважаються, прям голову, сколу попала. Так, в роді, люди, хоч живи, і все, ну, з животного пострадали.
Олена вже п'яти місяць спиті в коридорі. Ходила засмучена, після вибуху не могла знайти папушку.
Вище ніколи вошлася. Був вже мовить піч. Чого пушечка?
Члення сім'я більше 10-ї лет пошла. Вмісті кукуємо.
В цьому будинку залишилися переважно люди похилого віку.
Залетіло, і воно, по-разбивало, і воно, і все. Стріляли.
Єлизаветі Миколаєвні, 82. Навіть вибігти на двір сил немає.
За всію свою жисть і що не відділо такого.
Їй надопомого пришованок Сергій. Тяг навжі котри тазик збитим склом.
Третьий раз прилетає. Замахались пленку набивати. Так вам скажу.
Але оптимізму чоловікові не позичати.
Пережиром, я таки.
Додиво, що? Отвор.
Парними.
100% горитим. Ні то, що воду. Навіра, в смолі, гарячий. Тобто для них це, навіра, за щасті будет.
Так скажі. Просто вже ніхто не сіл.
Ще один прилет ракети був тут. Це інша район Миколаєва і теж військові об'єкти,
які ми не можемо вам показувати. Рятувальники трохи зморені, але задоволені.
Ми рятувальниками не втомлюємося. Ми працюємо заради перемоги Слава Україні.
Героним Славом.
Пожежа була не дуже серйозною. Більше було проблем з завалами.
Ракет на загрозу в місті залишається.
З Миколаєва Наталя Нагорний, Горсіри Тесергій Семенюк, ТСН 1 плюс 1, Марафон єдині новини.
Виїздити за майже області із дозволу територіального центру комплектування.
Справжню плутанину спричинило повідомлення генштабу про нові документи,
які нібито мають отримувати усі військово зобов'язані при виїзді з місця проживання в іншу область чи навіть район.
Але головнокомандовач заясували різалужний, реагуючи на повідомлення з міпро дозвільний порядок,
зауважив, козівок на перешкоджання переміщення осібов продовжнень ближчих днів з боку військового командування не надавали.
У Русі адвокатів збройних сил України розслумачили.
Військово зобов'язання чоловіки можуть пересуватися Україною без отримання відповідних дозволів.
Але при зміні місця проживання вони повинні звернутися до відповідних органів.
За жертва російського теракту протимирних жителів сьогодні молилися у Криманчуці.
На 9 день після влучення Рашіцької ракети у торговий центр повний людей у місці провели панахиду.
На неї зібралися кілька сотень містян. Друзі, колеги та рідні загиблих не стримували сліз.
Невеличкий майданчик у сквері біля ТРЦ перетворився на меморіал.
Живі квіти, іграшки, портрети.
Жертвами російської ракетної атаки стала 21 людина.
Ще одна жінка досі вважається зниклої безвісти.
У лікарніх іще перебувають зо два десятки поранених.
700 мільярдів доларів.
Стільки збитки вже завдала Росія під час повномасштабної війни проти України.
І це приблизна цифра, яку називають в Офісі президента.
Ми ж вирішили зафіксувати кількість руйнувань, за які загарбник має обов'язково заплатити.
Від 24 лютого і до нині в містах та селах
хорошисти заруйнували ущент 107 тисяч приватних будинків.
Знесення або капітального ремонту потребують 17 тисяч багато поверхівок.
Після приходу окупантів із нуля потрібно відбудувати 118 лікарень.
Дуже поруйновані ще 628 медичних закладів.
Під прицілом ворожих снарядів опанилися і українські заклади освіти
не підлягають відновленню 123 школи.
У 8 разів більше потребують ремонту.
У 55-50 пів більше ніколи не прийдуть діти, там не залишилося навіть стін.
І ще майже 700 пошкоджено.
І те, що вшиває наш Україну і з'єднує між собою міста та села,
мости через вторнення Русії, їх заруйновано 305.
І це ще не всі збитки.
За оцінювання прямої шкоди тепер взялася команда Київської школи економіки
разом із державними структурами, що нарахували,
що особливо загружує нам взимку.
Респондентка ТСН Ірина Прокофіва розкаже далі.
Європейські партнери обіцяють, що біді нас не покинуть і 10 років 850 проєктів
і 750 мільярдів доларів.
Такий собі аналог українського плану Маршела,
масштабний план відновлення України,
презентувала наша влада західним донором у швейцарському Лугану.
Основним джерелом фінансування від будови
мають стати конфізковані активи Русії і російських ольгархів.
На цьому наголосив прем'єр-міністр Денис Шмегалю.
Під час свого виступу на конференції він показав карту українських регіонів,
де видно, які країни уже погодилися чи запропонували віднулювати
області України після закінчення війни з Русією.
Німеччина-Чернігівську, Канада-Сумську,
Сполучені Штати і Тореччина-Харківську,
Чехія-Фінляндія та Швеція-Луганську,
Бельгія-Миколаївську, Швеція та Нідерланди-Херсонську,
Швейцарія-Одесу, Норвегія-Керуваградську,
Австерія-Запоріську, Польща та Італія-Донецьку області.
Але велика конференція у Лугану – це ще й великий дискусійний майданчик,
кажуть його учасники.
За подіями там стежить кореспонтент КТСН Іна Боднари.
Іна Боднари, Івана, напрямому зв'язку з нами.
Іночко, вітаю, що представники української влади
і громадянського суспільства приїхали в Лугану
зі своїм поглядом на відновлення України.
Ми вже знаємо про що найбільше дискусії
і чи знаходять спільну мову, принаймні українці.
Доброго дня. Алло, дискусії в Лугану на міжнародній конференції тривали два дні,
і вони уже завершилися.
І те, що офіційні делегації уже покидають Конгрес Пол,
свідчайте, наскільки близько підпустили до них пресу.
А тут було чимало офіційних делегацій,
у свідчаті велича знатігність про порів, як ви бачите.
Тут були представники 40 країн Євросоюзу, Європи і не тільки.
Чималий дисант, справді, був із України це і народні депутати,
і урядовці, і пахівці, і з різних галузей, і представники бізнесу.
Чи були між ними конфліктами? Ми не чули,
бо нас сюди і не підпускали, але те, що ми бачили,
що українська сторона максимально доноцила план відновлення України,
який тут, на конференції, презентували.
Те, що я неодноразово почувала від інших представників,
офіційних делегацій інших держав,
кілька разів вона вона вона фраза про те,
що Україна повинна виграти війну і не програти мир.
І під сімком конференції стала така спільна декларація,
де задекларували, що будуть підтримувати нашу державу,
але наговосили, що Україна має продовжувати реформу
і боротися з корупцією більше про те, як відбувалися конференції,
які висновки дивіться далі у сюжеті.
Міжнародна конференція з відновлення України відбувається ось у цьому Конгрес-холі.
Наскільки високий рівень учасників цього заходу
свідчить надзвичайно високий рівень заходів безпеки?
Ось подивіться, усе довкола обнесено парканом,
ще й обито все чорною плівкою,
аби перехожі нічого не могли побачити, що тут відбувається.
Довкола велика кількість правоохоронців і силовиків і з автоматами.
По взохорону швейцерськими вуличками
поспішає український міністр інфраструктури.
Він переконуватиме за кордоні делегації,
що з відбудової України затягувати не треба,
щоб певні об'єкти слідзводити уже.
Тут і зараз будуємо Пантонний міст,
паралельно будуємо тимчасовий постійний міст.
Тобто, такі речі вони найбільш важливі зараз.
Відбудова, про яку говорив міністр,
входить до першого етапу відновлення України,
який прописаний у Національному плані реконструкції країни.
Загалом, план як відбудувати нашу державу
складається із 24 блоків і передбачає декілька етапів.
Зараз відновлювати те, що потрібно для життя.
Уже після закінчення війни
швидке відновлення шкіл, лікарень і третій етап –
це вже комплексна модернізація,
так, щоб збудувати краще, ніж було.
На усе, за попередніми підрахунками,
каже прем'єр-міністр України, потрібно 750 мільярдів доларів.
І більшу частку заплатити має саме агресор.
Основним джерелом відновлення України,
яке займе, має зайняти найбільший відсоток
в сумі коштів, які потрібні для цього,
мають стати конфісковані активи Російської Федерації
і російських олігархів.
Всі мають над цим працювати вже сьогодні і зараз,
тому що ми розуміємо, що агресор має заплатити
за ці руйнування, за цю агресію,
як тут Україну активно підтримала литва.
Ми маємо знайти кошти з наших бюджетів,
або здійснити колективні запозичення.
Але найбільш адекватний та справедливий шлях –
це арешті використання російських активів,
заморожених під нашими санціями.
Ми не можемо воскресити вбитих росію людей,
але у нас є реальний шанс змусити агресора заплатити,
тому що ці активи зберігаються в наших банках
і пришвартовані до наших берегів.
Шойцарія дипломатично говорить про приватну власність
і необхідність юридичної бази.
Право власності – це право людини.
Під час пандемії ми обмежували права людей,
бо це було необхідно і ми мали юридичні підстави.
Тому ми маємо розробити закони,
щоб не тільки заморожувати російські активи,
а і з'ясовувати походження цих активів.
Денис Мигаль тут же підхоплює,
що якраз час і змінювати законодавство
і мати юридичні підстави, щоби кошти агресора
спрямовувати на відбудову того, що він зруйнував.
Швейцерський президент промовчав,
а іноземні журналісти при першій жангоді запитали,
чи буде Україна боротися з корупцією,
щоб не було зловживань.
Нам потрібно зробити умови, де корупція неможлива,
приміром, за допомогою цифровізації.
Ми перевели в цифру багато послуг у сфері інвестиції,
будинства, архітектури.
Тоді корупція буде неможлива.
Я думаю, що вже в 2024-25 роках,
2025 році, ми будемо
найбільш цифрової держави в світі
і найбільш зручної держави
з точки зору державних послуг.
По завершенню конференції з відновлення України
учасники підписали спільну декларацію.
Понад 40 країн та близько 20 міжнародних організацій
зобов'язалися підтримувати Україну.
Наступного року така ж міжнародна конференція
відбудеться у Великій Британії, а згодом у Німеччині.
І вже там усі сподіваються говорити
муть не про відновлення, а про масштабну модернізацію,
яку вже можна буде розпочати,
бо Україна обов'язково переможе.
Інна Бодна, Орест Мальку, ТСН.
Один про один мерафон, єдині новини.
І це ще на все. Варте уваги сьогодні.
Відсовити СН далі.
Щоденник окупанта.
На цих сторінках російський солдат описує свою криваву подорож.
У чому з тих зізнатися солдат Армії Кремля?
Рослідування ТСН по сторінках рукописного зізнання.
Нові міста України.
Це завжди унікальна історія.
Що планують побудувати на місті Руїн,
які залишилися після навали загарбників,
яких помилок варто уникати.
Цей мерафон єдині новини.
ТСН про 132-ий день полномасштабного вторгнення Росії.
І зразу про ворожі втрати.
Найбільше їх росіяни зазнають чинені на славянському та донецькому напрямках.
Загальніш цифри за даними Генштабу зараз такі.
Від початку полномасштабного вторгнення
українські воїни знищили 36350 загарбників.
Півтори сотні окупантів українські захисники ліквідували вчора.
Урожайним виявився День на дорогу броньовану техніку.
Її угорга за минуло добу поменшило більше, ніж на два десятки.
Загалом, Росія не втратили вже майже 1600 танків та 3772 бойові броньовані машини.
Трачає загарбник і артилерію.
806 ворожих арт-систем виведено з ладу станом на сьогодні.
Також українська армія знищила 247 систем реактивної артилерії
та 105 систем протиповітряної оборони.
Українські армії збили 217 ворожих літаків, 187 гелікоптерів та 660 беспілотних літальних апаратів.
Число знищеної автомобільної техніки і цистерні спальним на сьогодні 2634.
Ітоді початку по намасштабного вторгнення українські захисники втопили 15 рашистських кораблів і катерів
та збили 144 крилаті ракети.
Лавина вогню російські окупанти за допомогою створюєї артилерії, авіації та реактивних систем
залпового вогню просто стирають з лиця землі українські села на Прикордонній Харківчині.
Час до часу ворог там пробує ще й штурмувати лінію оборони наших захисників піхотою.
Але у контактному бою українські воїни не залишають чужинцям жодного шансу на успіх.
Тож після чергової піходної невдачі росіяни знову засипають все на вкруги важкими артилерійськими снарядами.
Кореспондент ТСН Олександр Моторний із репортажем.
Сутра, раз, 10, за цього дня обстріли йдуть.
Ну так, по часу, по полтора, по два.
Тут вирує підземна життя, бо ворож артилерія мовчить дуже рідко.
Замолкають, щоб поміняють позиції. Накривають квадрати, площа чистять.
Найменша спроба визернути із укриття на поверхню обертається розривом ворожу артилерійського снаряду чи навіть залпом реактивних радів.
Надто інтенсивно, кажуть український військові московицька артату трівняв усе із землею напередодні.
Імтенсивно було, тому що вони імстили нам, за те, що ми спалили їм техніку. Камаз двохосний і МТЛБ.
Вчора більше, набагато більше. І точніше, да, і точніше. Корікіровка і все по нам.
Безпілотні розвідники окупантів, що у режимі реального часу коригують артилерійські вогонь, кружляють над передовою цілодобово.
Прийняв плюс московані.
На своєму бойовому шоломі з'яснється зураб гілки із листям, на свіжі міняє по кілька разів на день.
Цивільному певен воїн у нас даватиметься смішним, та тут на нулі реально рятує життя.
Ну, і нам бачить, війна 21-го століття. Ви, дрони, безпілотники, авіації, артилерії.
Московецькі командири, кажуть наші військові, дуже сильно покладаються на технології та ще більше на кількість артилерій з бронетехнікою своїх бійців.
Так само, як і артилерійські снаряди, росня геть не шкодує.
Вперше, арта, починає отворити. Після артилерійського обстріла питаються пройти танчики проїхати.
Потім піхота питають теж маленькими групами, по 10-15 чоловік, бувають, що через ліс питаються пройти.
Відповідно, і роботи в українських піхотинців теж вистачає.
Безпіхоти нікуди. Безпілотники можуть нанести там вогневі ураження попротивнику, але закріпяться вони не можуть, закріпяться бонуси тільки піхота.
Так що якби технологі військові не йшли вперед без піхоти, без махрині, куди? Піхота мусить кропроливати.
Відвоювати окупантів українську землю, каже Зураб, теж безпіхоти не вийде.
За такого щільного ворожу артилерійського вогню, головна цілодобова мета №1 без втрат втримувати робожі оборони.
Найперше ж тактичне завдання у цих українських воїнів, наділянці їх відповідальності, не дозволити ворогу зібрати ударнеогруповання.
Ваша задача, яким тут сконцентрірують війська, для нас, якщо кожен день, вкладски.
Гради, вигад, або рибок.
А де лягає? Там же?
Просто під вогнем зрозуміти, звідки стріляє ворож артилерія, і передати координати цілей нашим артилеристам, то мало не головний алгоритм, який щоденно дозволяє зменшувати.
Русійськорду.
Тут дежур.
Раз, два, три, чотири, пять.
Зовлістьку.
Це знову, теж градові працювали?
Сланий, на походу, експаліно.
Вишли, згуд дайшов.
Вони, вони, згуд дайшов.
Да, я ж кажу, я спалив щодо вихток.
Зпередової на Харківщині Олександр Моторний, Олексій Осавчук та Сергій Шпортило. ТСН. 1 плюс 1. Марафон. Єдині новини.
Він вдерся на нашу землю у ніч на 24 лютого.
В прицел я відділа громну полосу даму до самих мнегаітажах Харькова.
Цей ночі все це поливалося гнем градів.
В прицел я відділ, як гріла все.
Це була просто огромна полоса горящих дірівень.
І описав всі злочини росіян на українській землі.
У власному щоденнику, де смакував кожен постріл російської артилерії,
із заздрістю описував, як заможна живуть українці.
Було дивно, коли знайшли зоши, тому що він має в собі більше 10 історійних,
де військово-службовував зброєнних сил, розписував, як все відбувалося.
Це, як щоденник окупанта, унікальний документ свідчення солдата армії Кремля.
Його передали мені наші армійці, котрі звільняли Харківщину.
Я пройшлася слідами з Загарницького походу.
І я, Юлія Кирієнко, розповім вам, хто був його автор і для чого він прийшов на нашу землю.
Дивіться, тільки в ТСН.
Об'єднаний марафон продовжує купанта 1 плюс 1, і далі про історичний момент.
Вінляндія та Швеція підписали протоколи про вступ до НАТО.
Уручіста церемонія відбувалася у штабу квартири Північного Атлантичного Альянсу у Брюселі.
Йенсек НАТО, Єнц Столденберг, назвав цю подію історичним моментом для скандинавських країн.
При цьому наголосив, двері Альянсу залишаються відчиненими для європейських демократій,
які готові і хочуть зробити свій внесок у нашу спільну безпеку.
Далі протоколи про приєднання будуть надіслені для ретифікації в усі країни НАТО.
До героки, і Фінляндія, і Швеція дотримувалися нейтрального статусу.
Однак після вторгнення Росії до України кардинально змінили свою думку.
І вже 18 травня подали заявки про вступ.
Ну і після початкового вступу Фінляндії до НАТО Росія раптово відвела свої війська від Фінського кордону.
Про таке свідчить супутникові знімки за останній місяць, які дослідили фінські журналісти.
Від кордону росіяни відвели понад 101-й важкої техніки із військової частини,
що розташована у Мурманській області. Це за 70 кілометрів від Фінляндії.
Там служить 80-та окрема мотострілецька бригада, яка налічує 2 100 військовослужбовців.
За підрахунками військового експерта із Фінляндії Марко Еклунда,
разом із технікою, з військової частини могли піти до 800 військовослужбовців.
Росія могла перекинути їх в Україну для участь у війні.
Нищі тая цивільні об'єкти і все, що забезпечує наше мирне життя,
щоб українці зрештою не витримали і самі попросили владу про переговори та поступки окупантам.
Назив ставку Кремль, коли зрозумів, що на полі бою ми даємо решистам віціч.
Не враховав одного. Такий цинізм і кровожерність загартовують нас іще більше,
бо стає очевидним, чого чекати від так званого русского міра.
Тому ми не ламаємося, але ще чітко фіксуємо збитки і руйнування, за які загарбник обов'язково заплатить.
Кореспондент КТСН Ірина Прокофіва. Про це далі.
Хось так, виглядає, Україна нескорена. Уражена трьома тисячі мирошистських ракет.
14 щодоби. Кожна з зарядом до пів тонни небезпечного тротилу.
Абсолютна більшість впала на мирні міста і села.
10 українських областей напряму постраждали від активних бойових дій.
1027 міст звільнено. Ще більше двох тисяч перебувають в окупації.
За оцінку прямої шкоди нині взялася команда Київської школи економіки разом із державними структурами.
За їхніми підрахунками за 130 дік. Росія зруйнувала інфраструктури на 100 мільярдів доларів.
У мирний час Україна три роки вжила на ці гроші.
Чотири роки знадобиться Україні, щоб відбудувати на ново знищені росіянами 24 тисячі кілометрів доріг.
Це півдов жини екватора. 305 мостів впали через дії окупантів.
І вони були не просто інженерними спорудами, вони сшивали країну, як і залізничні колії.
Під час повно масштабної війни було пошкоджено з 1600 об'єктів Україзалізниція.
Протяжністю в 3400 кілометрів це колії, підстанції, засоби зв'язку.
Майновча залишилася на окупованих територіях. Укразалізниця бажає втраченим.
Через вторгнення Росії затихли порти та замовкли двигуни пасажирських літаків.
В економічному вимірі це колосальні втрати. 12 аеропортів опинилися підборожен прицілом.
Те, що Росія намагається стерти будь-яку згадку, про нас чітко підтверджують дані Мінкульту.
Рашисти знищили більше культурних пам'яток, ніж загарбники у Другій світовій війні.
Найбільше дісталося Харківщині, Донеччині та Київщині.
Загалом 407 воєнних злочинів – росіян проти культурної спадщини України.
А ось це – докази знущання над мирним населенням. За женевськими конвенціями лікарні не доторкані, втім Рашистів це не зупиняє.
За 4 місяці війни зруйнованувщент 118 лікарень, ще 628 пошкоджені.
І це не рахуючи дороговартісного обладнання, яке росіяни банально вкрали.
Вісток немає жодного цілілого вікна – це одна з тисячі шкіли, які потрапили під ворожісна ряде.
123 зруйнованів щен. Це означає, що 67 тисяч учнів ніколи не сядуть там за парти.
Ще близько півмільйона чекатимуть, поки стіни відновлять.
Загарбники позбавили власних колес – 105 тисяч автовласників та найбільший наш біль – нерухомість.
Тратили більше, ніж побудували за останні 5 років. 17 тисяч багато поверхівок, 107 тисяч приватних будинків, більше непридатні до життя.
Росіяни позбавили 900 тисяч українських родин – даха над головою.
А це три з половиною мільйони українців, що ризикують залишитися без тепла в зимку.
Все ускладнюється ще й тим, що Росія предзільно нишчить ту інфраструктуру, яка це тепло постачає.
Більше 300-ень котелень пошкоджені. Три теплої електроцентралі треба будувати з нуля.
Уже шість тес потребують ремонту. Найбільша атомна електростанція в окупації і працює на півтора блоки земість 6.
Поживання дійсно впало, але радіти нічому – це означає, що бізнес став.
Ось це один з 20 зруйнованих вчент торговельних центрів.
Росіяни знищили ще близько двох сотень об'єктів складської інфраструктури і ще три тисячі супермаркетів.
І це лише зафіксовані дані.
Втім, війна забирає у нас найцінніший капітал – людей.
І хоч Прекордонна служба оптимістично звітує, що в'їжджає нині більше людей, ніж полишає межі країни.
Ми знаємо точно, що це лише третина біженців.
Українки поки не готові вести дітей туди, де над головами літають російські ракети.
Ірина Прокофіева, Валентин Шелко, Олег Гараченко, ТСН.
Один присудин, марафон – єдині новини.
Впрацювати вікування для України, відділяючи 100 мільйонів фунтів стерлінгів на військову допомогу.
Про це повідомив прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон.
Політик додав, що окрім фінансової допомоги, ці регіони надали прихисток 9 тисячів українських переселенців.
Тим часом Нідерланди виділили для нашої країни 200 мільйонів євро.
Через МВФ ці кошти витратять на повсякденні потреби державного сектору країни.
Зокрема, виплату зарплат державним службовцям, шкільним учителям, медичним працівникам.
Крім того, як заявили представниці уряду Нідерландів,
вони готові підтримати Україну у притягненні до відповідальності тих, хто вчинив воєнні злочини на нашій території.
Ну а доказів цих злочинів, де далі більше, вдарся на українську землю, грабував, убивав і нищув майно українців.
І все це описав на папері.
У редакції ТСН опонився рукописний щоденник-укупанта.
Його наші кореспонденції Юлія Кирієнко особисто передали армійці, які брали участь у звільненні Харківщини.
На сторінках щоденника злочини армії Кремля, які такуло в області від початку полномасштабного нападу.
Юлія Кирієнко дослідила рукописний документ свідчення і проїхалася за гарбницьким маршрутом російських солдатів.
Тож хто був його автор і чому вирішив все записати щоденнику?
Дивіться далі.
Мене в руках унікальна річ – справжній щоденник-укупанта.
На цих сторінках російський солдат описує свою криваву подорож в Україну,
відмічаючи кожен день перебування на нашій землі від початку полномасштабного вторгнення.
Цей щоденник нам передали українські бійці, які брали участь у звільненні Харківщини.
Тепер ми поїдемо туди, аби показати і розказати вам, хто ж був цей російський солдат.
Рострощені будинки Центру Харкова.
Знищені висотки на околицях, які обстрілювали окупанти, сотні загиблих мирних.
Усе це принесла із собою на нашу землю армія Кремля,
яка і досі тероризує місто щоденними обстрілами з ракет.
Цей непримітний зошит серед купи Мотлуху знайшли наші солдати,
коли зачищали від окупантів тутешні села.
Наша задача зачистить, пройти, присмотреться дело.
З одного з цих приватних будинків російська армія цікала і кидала гетюсе,
зброю, техніку, документи і один з солдатів покинув його.
Щоденник окупанта.
Було дивно, коли знайшли зошит, тому що він має у собі більше десятий сторінок,
де військово-службовувався зброюних сил і розписував, як все відбувалося.
Гортаючий цей щоденник я щораз уставлю собі питання.
Хто автор цих рядків?
Що він тут забув?
І починаю своє дослідження звідси,
співнічної салтівки Харкова.
Саме її описує російський солдат,
посадийський, смакуючи кожен постріл артилерії.
Тільки слухайтесь.
Господі, це була страшна, но красивая ночь.
В пригороді Харькова много поселка з частими домами.
В приціл я бачила громну полосу домов до самих многої этажі Харькова.
Цей ночі все це поливалося гнем градів.
В приціл я бачила, як горила все.
Це була просто огромна полоса горящих деревень.
Небо було кроваво-красного цвета всю ніч на нашими градами і на деревнями.
Це було ужасно, але як же красиво.
Я запомнила це на всю свою житті.
В пам'яті своє я це відмінив, як кровавая ночь.
Стріляла посалтівці 25-та артилерійська бригада Росії.
Як потім сказав, один із полонаних солдатів робили це наумисно.
Сам не блюдав, що реактивний дівзер, кладуть 16-ти тажки жилої давай.
По какому гарані?
По хайку.
Ця кривова ніч зі спогадів окупанта у пам'яті врізалась навічно тим,
хто був живою мішенью для ворога.
Перший 16-тий тажка воно-то.
Славно, смажеш.
Він був.
Він, скоріст, церкнув.
От туди, якраз, попадання сішли.
Ну, тут були два-три прийлета.
Мій співрозмовник, український арміць, на псевдому фаса.
Він один з тих, хто знайшов щодинник і читав його.
Разом ми дізналися, що російський солдат із Пскова підписав контракт
в свої 20-тс.
став розвідником 25-ю окремої гвардійської мутострілецької бригади із міста Луга.
А псевдомав ПЕС.
А, не позивни мені, будь ласка, це його позивни.
Чого?
ПЕС, мардячий ПЕС.
Це не був офіцер, це не був якийсь командир, але це був військовослужбовець, контрактною службою.
Тобто він вже проходив службу на першу рі.
За щоденником, вбік українського кордону зоколи з російського білгорода,
ПЕС на своєїй бойовій машині висунувся в ніч на 24 лютого,
у складі розвідувального батальйону.
Його підрозділ намагався закріпитись на підступах до Харкова.
Це моя перша горяча точка.
Однак героїчно відзначитись у боях не вийшло.
Натомість записів 20-річного солдата ми ще раз переконуємося,
що російська армія – це армія Мародерів.
Ледь не в кожному рядку він описує,
як наживаються на українському майні російські загарбники.
Ми стали в якому-то поселку, весьма багато, кстати.
В цьому домі стояло бмв325, заводиться з кнопки старт.
Кришатки дивиться.
В якому-то другому домі парні нашли дочь Чаргер.
Кабріалет, вроде, де там у станк, був екранна укропська рублівка.
Автор цього щоденника описує селище церкони,
що всього у кількох кілометрах від Харкова.
Звідси добре видно висотки міста, а ось тут був їхній штаб.
Що не знищили, безбожно розмародерили.
Я не вперше в такому місті, але повсяк час дивує,
яким безладом себе оточують путінські солдати.
Навіть там, де сплять.
Грали на баяні, пили сок, мультіфруктовий,
Росія, Республіка, адегія.
Так і живи.
Повсюди, де були, лишали по собі соцільний смітник.
А всі речі, до яких торкалися, маркували своїми символами.
Нелюди навіть знущалися над тваринами.
Об'єгала просто собака збуку езе,
не спинене бітати чи нарисована краска.
І грабували повсюди, де могли.
Навіть цей зошит, у якому писав свій щоденник,
пес вкрав.
І я вам це доведу, а поки розкажу про спеціфічні вподобання окупанта,
вони вразили навіть наших воїнів.
Парни нашли кінжал в яком-то домі.
Господі, яка кожа вон красивий.
Глаза горят на нього.
Попрошу вже мало продать мені вовро сію.
Хто-то інструмент іще, хто-то ювелірку,
хто-то нотий і прочого електронику,
а я мені інтересують тільки оружі.
Позже нашли таганок і казан з кришкою і клапанами для виходу пари.
Індюшка там готовилась прямо божественно.
Коли стоїть кастрюля Тєфаль,
якась кастрюля за так півтори дві тисячі гривень,
а вони готують ви казанів, баняку,
всіх баняків просто кермили домашніх тварин.
Мародерство окупантів сягнуло свого апогею,
коли ми зрозуміли, що зошитой якому російський солдат веде свій щоденник,
теж крадений.
На одній історінок він описує будинок
з чималим запасом алкоголю вино, бренді,
який я ніпіл ніколи в житті.
А на обкладинці зошита слога Ниталійської компанії,
яка продає алкогольні напою,
відомо всьому світі і в Україні зокрема.
Тож наймовірніше, що у той самий погреб,
який описує окупант на цих сторінках,
був у будинку представникацієї компанії.
Військово-службовиці, контрактної,
служби зброєнних сил російської федерації,
напряму просто мародерят.
Є в цьому щоденнику одна яскрава деталь,
яка видає російську армію.
І це тій, кого Кремль не визнає за своїх.
Їх, натомість, видав 20-річний окупант.
Ми впервые увиділи представітелі човика,
рідат в ногі, камуфляш такої,
красовках, ніберцах,
це парні човика, найомники,
частна військова компанія,
офіціальна їхна територія РФ,
ніж це офіціальна.
Ходять слухи, а нідолго не живуть,
год два ні більше.
А російські солдати-контрактники ще менше.
Автор щоденника в стих списати
всього 9 сторінок, так коротко тривала його
перша в житті за кордон на подорож.
Кривава подорож російського солдата в Україну.
Скільки водки та ще ні випіта
на своєй свадьбі
ще ні на жрался.
Та не судилося.
Ми вас за двох сотель.
Як потім від звітою
генеральні штабу України,
живими з його підрозділу
з Харківщини вибрались геть не всі.
У зв'язку з непоправними втратами
в районі Харкова підрозділ 25-ї
окремої мотострілкової бригади Луга
6-й армії залишили зону бойових дій
та повернулися до району на селеного пункту
Нехотєвка, Білгородської області.
Командир 25-ї бригади архипів
200-й,
3-й урод у 25-ї бригади
в перші минути положили
25-ї полностью візні
і просто не оставлять нього нічого.
Зі сторінок щоденника зрозуміло.
Війна, мародерство, пиятика
та вбивства – все, що в стих попачити
цей молодик за своє не надто довгий життя.
Цим просякнуто кожна сторінка
рукопису пса.
Але чому він його писав?
Він, коли соцмережі «Тік-Ток»,
геть витіснили епістолярний жанр.
Я показала його графологу.
Він міг поговорити до неї з теми,
яким ми цікавилися,
або ніхто не злокував.
Він нічого не був цікавий,
тому він вирішив виста в цей щоденник,
щоб викласти своєвці
міркування саме на папері.
Людина погано адаптується в соціалі.
Можливо, є ознаки агресії.
Чи б цікавиться очар?
Загалний інтелект.
Ніж часореннього, емоційний інтервект
його дуже занижений.
Вмістити усе, що описане
у щоденнику,
хронометражі випусків новин не дозволяють.
Але цей рукопис мають точно побачити,
якомога більше українців.
Тож я вирішила передати його у музей.
Сказала б нашим музейним сленгом
це не то, що важливий експонат.
Це бамбєзний експонат.
Щотирнадцятого року ми збираємо
артефакти, що мають
відношення до російсько-української
війни.
Їх у нас вже майже двінати тисяч.
Нам жодного разу не треплялися
ось такі епістолярні жанри
окупанти.
Ірина збирає артефакти війни.
Росії в Україні вже дев'ять рік поспіля,
але таке бачить вперше.
Каже, навіть під час Другої Світової
подібного, аж так відверто солдати
не писали.
Умовно людина, це не людина, це окупант.
Але мабуть те, що він ніж ким
не міг поділитися, але хотілося.
Хотілося поміркувати, лишити свої думки.
От він міг довірити, це
лише паперу.
Ворога потрібно знати в обличчя.
Потрібно розбирати буквально
кожну-кожну фразу, вибчати.
І за цим не можемо багато чого дізнатися
за цими епістоляріями, що за ними
стоїть, дізнатися про їх
морально-психологічний стан.
Тепер щоденний кокупан та стане одним
з ключових експонатів у Національному
музеї історії України у Другі
Світовій Війні. І доповнить експозицію
Україна Роспяття.
І я впевнена, свого часу цей рукопис
долучить і досудових справ проти
росії, адже на кожній його сторінці
описані золочини армії Кремля.
Юлія Крій, Янко Ірина Проков'єва, Ігор Сулій, Ігор Сірий, ТСН,
один плюс один марафон єдині новини.
Це марафон єдині новини і ТСН.
Семирічну дівчинку та її мама,
які постраждали під час ракетного
обстрілу у Києві, сьогодні виписали з лікарні.
На виписування прийшли ті, хто їх вирятував.
Коли вони діставали Жені з підзавалів,
ніхто з чоловіків не міг стремати сліз.
Літовальники кажуть, дівчинці допомогли вижити те,
що Женя займалася гімнастикою.
Вона змогла правильно згрупуватися
і буквально скластися
у повітряній кишені між бетонними брилами.
І єдина річка уціліла
у понівоченній квартирі пов'язана
саме з гімнастикою.
Що це? Дивіться у сюжеті
кореспондентки ТСН і
Рина Маркевич.
Женя з мами готується до виписки.
Дівчинка почуває себе добре,
а у мами компресійний перелам хребта
і їй не можна вставати.
Їй надо місяць лежати, а потім місяць
зущов в корсеті.
В те, що вони вижили після ракетного удару,
дивуються навіть рятувальники. Артур Моркотенко
це він, витягав Женю з підзавалів.
Це не дійшла до місця.
Тут ще все говіло було, ще куча пилу.
Він сьогодні підіймаються на поверх,
і сам пережив найдраматичніші хвилини
за усі рокі роботи рятувальником.
Хвапці, які сиділи, це все бачили.
Майже у всіх на очах були слюди.
У всіх.
Тому числі її в мене.
Женя кричала, звала на допомогу,
однак де вона знаходиться.
Серед пилу, крику, вогню не було зрозуміло.
Під бетоні плити, що обвалилися,
поставили підпірки.
Артур зміг просуватися, лежачі
і раптом у шпарині побачив ногу.
Часточкою її ножки, правиль.
Побачила, що вона була зажата
металелами конструкціями.
І профіль була, і
меблевий.
Зверху палав вогоня,
які вже гасили, на женю почала
крапати гаряча вода. Артур просунув
у шпарину куртку від форми і зміг її
накрити. Знизу треба було
розв'язати арматуру, щоб якось підтримати
дитину. Його колега Максим
почав говорити з дівчинкою.
Дуже важливо було, щоб
Женя не мовчала, і тут Максим
натрапив на тему, на якож ження
найбільш охочі відгукувалася
посеред хаосу.
Вони говорили про любов.
Завалячо хлопець Артам 7 років,
що буде 90 разів мультика.
Цю розмову чула мама Женя,
яка лежала під завалами.
Вона не могла говорити, але
чому був, то вона не могла
говорити.
Вона не могла говорити, що
вона не могла говорити, але чула,
як рятувальники підтримували її дитину.
І найбільше їй вразила
ця розмова про стосунки.
Якраз, по-мою, це про любов, про
замужество, я думаю.
Ці розмови вгамували паніку.
Женя була здатна слухати і виконувати
прохання рятувальників.
Ось через цю невелику шпарину їй дістали.
Женя не була сильно ушкоджена,
бо, по суті, вона змогла скластися
в маленьку книжечку і поміститися
в повітлену кишеню між двома
і згодженими брилами Женю витягли в свідомості.
Вона могла говорити.
Коли Женю зносили цими сходинками,
єдине, що вона просила це врятувати маму.
Вона дуже чітко вказала,
де вона знаходиться.
Завдяки цьому рятувальникам вдалося
досить швидко витягнути її спід завалів.
Вона, в общем-то, спославі себе.
І меня, мені, кажеться,
благодаря її не узнали,
що там їздять.
У Катерине пошкоджений хребет
і її чоловік та то Жені загинув під завалами одразу.
А у семенічної дівчинки
лише садна і подряпене.
У квартиру, в якому вичали ракета,
яка вигорюла вщент, у який усе
перетворилася на пил,
рятувальники знайшли єдину
неушкоджену річ.
Ось цей тоненький гімнастичний купальник,
розшити камінням на згарищі,
виблизковав як новий.
Рятувальники Жені Катерине сьогодні
поспішать вахмадит передати купальник
і привітати дівчат з випискою.
Дівчата не можуть повірити, що така тендітна річ
вціліла і згадують, що саме в цьому купальнику
були усі головні перемоги Жені
на гімнастичних турнірах.
Женя збиралася сказати своїм рятівникам
головні слова, але розхвилювалася
і передала листа, де було і написано
те, що вона хотіла сказати.
Сьогодні Женя йде до дому,
тепер вона разом з мамою житиме у бабусі.
Попереду ще робота з психологом,
поки ж вона мріє, щоб мама
встала на ногі і піклується про неї, як може.
Коли мама зможе ходити, Женя просить їй
купити собаку. Дже красила,
саме такого, як подарували рятівники
тільки живого, аби поруч завжди
був особистий захисник.
Ірина Маркевич, Андрій Марченко, ТСН
1.1. Мерафон, єдині новини.
На завершення, через повернемося до дні
із найважливіших подій для України
цих двох днів.
Ми отримали світову підтримку на шляху
відновлення країни після військової
агресії Російської Федерації.
Про це йдеться у декларації Лугано,
схвалені за результатами
міжнародної конференції із відновлення
України, яка тривала у цьому швейцарському місті.
Приставники понад 40 країн світу і
близько 20 міжнародних організацій
пообіцяли підтримувати Україну
політично, фінансова та технічно.
Що ми повинні врахувати?
І яких помилок уникнути,
щоб зруйновання росіянами наші міста
стали ще краще, аніж були?
Кореспондент КТСН Валентина Доброта
розкаже, це, на прикладі,
відбудови Варшави, яку
німецькі нацисти знищили
майже вщент.
Понад 800 тисяч українців через
російську агресію залишилися
без дагу над головою.
Деякі міста взагалі перетворилися
на руїни.
Уже втрачено, що найменший третину
виробничих потужностей.
Відбудова по воїнию України
мати ми багато спільного
з відновленням Європи після
Другої світової.
Почерк німецьких нацистів та
російських військ схожий.
Українські міста Росіяни руйнують
цинічно і дополегливо, так само,
як і німці, скажімо, знищували
польську столицю Варшаву.
Місто обстрілювали, накривали
килимовими бомбардуваннями
та підривали будівлі. Так нацистим
стилися за Варшавське повстання.
Маріуполь, чердній,
охтирка – це лише початок
списку понівечених міст України
за їх стійкість та
опір Рашистам.
Після коральної акції нацистів
із майже мільйона жителів у Варшаві
зосталося не більше тисячі людей.
Місто було в соцільних руїнах
і навіть лунали пропозиції
перевести уряд до Лодзі.
Але люди стали повертатись і
самотужки бралися
за відновлення свого житла.
Зараз ми навіть бачимо
по відновленню Верпінній Бучі,
як люди самостійно зі згарища
намагаються вже своїми руками,
залучаючи друзів і знайомих
відбудовувати будівлю.
Це є елемент
внутрішньої безпеки українця.
Україн хоче б жити в своєму житлі.
Урбані Світалій Селик
разом з однодумцями в зруйнованих
містечках під Києвом
допомагає людям розгрібати завали
в їхніх помишканях.
Колись його бабуся так само
розчищала зруйновани німцями
київський хрещатик.
Допомагаємо законсервувати будівлі,
в яких можна ще жити,
бо будинки треба зберегти
наприклад до наступного року,
поки у держави чи у людини не з'явиться
нормальне фінансовання.
Варшава зруїн повставала дуже повільно.
Грошей не вистачало, будівельні сміття
перемелювали для бетону.
Старе місто – історичний центр Варшави
відновили просто ідентично тому,
як було раніше.
Для цього навіть використовували картини
17-18-го сторіччя.
Як результат –
реконструйований старий центр Варшави
тепер під захистом Юнецком.
Тут немає якогось рецепту,
який підійшов для нас абсолютно,
це завжди унікальна історія.
Архітектор Андрій Яцентюк
вивчив досвід відновлення з зруйнованих
фашистами трьох європейських міст.
Варшави, Ротердама та Гавра
і каже, Україні потрібно
шукати свій шлях.
Основний та головний принцип
це повернути,
як мога, швидше людей,
почати відбудову
і вирішити,
почати відбудову
дуже локально і дуже
максимально близько до центру
міст жилих кварталів
житва, навіть тим часом, щоб люди повертались.
На циститі лиспрямовано бомбили
те, що дороге полякам.
Королівський палец Гавршавська опера
або Великий театр.
Вони стали відновленими символами Варшави.
Таким, коли стане і Маріупольський театр.
При відбудові Варшави
архітектурний так би мовити копіпаст
використовували лише
для відновлення історичного центру.
Сама структура міста
дещо змінилася, а стала чіткішою.
Варшаву стало легше перетинати
з однієї частини в іншу.
Отже, для українських міст
нинішня відбудова – це шанс
стати краще. Каже Андрія Центюк.
Якщо врахувати
всі попередні, урбаністичні
помилки.
Один із принципів, по якому живе
вся Європа, це комфортний публічний трамфт.
Якість повітря, екології,
менше часу на стоянні
випробках, це має
некивий ефект, коли весь
бізнес на правом оберезі
більчість житлових кварталів
і житла, аналіома.
Це треба
розосереджувати.
На відновлення Варшави пішло півстоліття.
На шлях відновлення теж тривали і може
стати справою не одного покоління.
Для відбудови потрібно врахувати
не лише демографію,
зручність, фізичну безпеку,
як кажуть експерти, хоча б
мінімально, економічно, незалежність.
В селах важливо відновлювати
не тільки там особисті будинки,
будинокультури, сільрадої
школи, але відновлювати
підприємства,
якісь локальні бізнеси, давати людям
дешеві кредити, щоб вони засновували
свої маленькі підприємства.
Бо в переважній більшості сучасне
українське село виробляє просто
ресурс. Це знову ж таки
про безпеку, бо чим більше
у нас дрібних підприємств,
тим важче зламати економіку
країни.
Для відновлення Варшави поляки створили
спеціальне бюро, щоб пришвидшити
темпи, навіть націоналізували землю,
а само відбудову розпочали
ще до закінчення Другої Світової.
Нам також, попри активні
бойові дії на Півній Сході,
треба давати людям надію
на нормальне життя, на
деокупованих територіях.
Валентина Дбрита, Марія Мальниченко, Іван Павлович,
ТСН – 1-1
Марафон –
єдині новини.
Що починати відбудову,
можна вже просто зараз показує
приклад Київщини, ну а наше головне завдання,
друзі, максимально підтримати
наших зафісників на фронті,
від них, від їхньої стійкості та відваги,
і від того, як вони забезпечені,
залежить головне, коли на нашу землю
прийде мир.
Далі об'єднений Марафон – єдині новини
підхоплюють наші колеги з каналу Рада,
для перемоги разом, і все буде Україна.