На одній плюс один триває марафон. Єдині новини. Я, Соломія Вітвійцька, ІЦТСН.
Ракетами авіацію та реактивними снарядами російська армія ударила по позиціях українських військ та населенних пунктах.
Епіцентром боїв залишається Бахмут Мар'янка, повідомляє генштаб, а поки Росія не зусереджує, зусиляє і навколо Куп'янська, Лимана та Авдіївки,
у тимчасово окупованому Бердянську сталася Бавовна.
О четвертій ранку місто прокинулося від серії вибухів. За даними Центру стратегічних комунікацій, сили оборони уразили штаб одного із підрозділів окупантів у Бердянську.
Втрати Росіяно точнюється. Тим часом окупаційна адвіністрація заявляє, що російська ППО нібито збила 6 ракет, а 7 влучила на околиці міста.
Минулої ночі гучно було і в тимчасово окупованому Мар'юполі очевидці пишуть про декілька потужних вибухів,
схоже на роботу ППО на викладених ними фотографіях неба над містом, клубок Диму подібний до того,
що з'являється під час роботи протиповітряної оборони.
Також на окупованих територіях росіяни і далі переробляють освітні заклади на лікарні,
зокрема нові поліві шпиталі з'явилися у селах Запоріжчя та Херсонщини.
Українські оборонці продовжують тримати південно-західну частину Бахмута місто майже повністю знищено російськими військами.
Чи буде українська армія відходити з райцентру на Донеччині, поки що невідомо,
це рішення ухвалюватиме президент.
Про це в ефірі ТСН повідомив речних східного груповання військ з Су-Сергіч Гриватий.
Він назвав Бахмут містом української військової слави і містом гадьбируських російських військ,
адже вони витратили 9,5 місяців, щоб зайняти його за різними оцінками під час штурмів Бахмута.
Загинуло від 70 до 100 тисяч росіян.
Натомість українська армія заявляє, чареватий головну місію при отриманні Бахмута виконала,
а саме максимально розбила приватну армію, пригожена вагнерівців.
Разомість з тим про те, що Бахмут не зданий під час саміту у японських росімі наголосив Володимир Зеленський,
хоча його слова деякі зміть трактували помилково.
Як пояснив речник глави держави Сергій Никифоров,
президенту поставили два питання на друге про отвердження росіян,
що вони взяли Бахмут. Зеленський відповів, ні, зміж видали матеріали про здачу Бахмута.
І це наголошують в офісі президента, не є правдою.
Президент подякував українським захисникам за те, що тримають місто.
Пане президенти, чи Бахмут досі під контролем України?
Росіяни заявили про його взяття.
Я думаю, ні. Але ви маєте розуміти, що там нічого немає.
Вони зруйнували все. Там немає будівель.
Трагедія, але на сьогодні Бахмут лише у наших серцях. Там нічого немає.
Просто грунт і багато мертвих росіян.
Наші захисники у Бахмуті зробили чудову роботу.
І, звісно, ми цінуємо це.
Метр за метром української землії у Бахмуті намагаються відбити наші оборонці.
За останні тижні, за словами речника Східного групування Військ ЗСУ,
щодня воїна вдається зайняти від 250 метрів до півтора кілометра території міста.
І заразом вони знищують ворога цілими підрозділами.
Про ним, вірно, складну ситуацію на південно-західному напрямку Бахмутської ділянки фронту.
Кореспондент ТСН Олександр Моторний розкаже.
Там діля дальній лісополосад розмістківається до линія оборони противників,
до перших позицій ворога 500.
І це полі між нами, це полі бої.
Там теж не поле бою побагато розів на добу з неба атакує ворожавіація.
Захоти ріганці, ось така тільки що ти саме льос кинул, так що аккуратно.
Пасійно заходять, розів от 5 до 10 за день.
Безпосередньо на землі суцільна мішани на звуків.
Чуєте, стрілкотню, це вже конкретний передок.
Слухаємо, воно.
РСЗО приходить, посаджаєдям справи.
Розривою реактивних снарядів змінються пострілами гранатометів.
До вибухів.
Найрізноманітнішого штибу раптом домішується стрілкотіння кулемета.
Ревіння двигунів московецьких бомбардувальників
перекриває гуркіт гвинтів ворожі гелікоптерів.
Ти разом заходили, збросили.
Ну, на курді можна?
Ні. Один в район 10-19 улітел.
Вертолета, вертушка.
Він працює з ЗРК і зі Нітки.
Все зустрічають суттанці.
Вертушки випускають зглобоку у певтилу.
Зараз там, де наступ активний, наступ в нашому боку.
Там, де на Південному фланцію українські воїни
нині намагається відкинути. Русіян, як на ідалі від Бахмута, ситуація дуже складна.
Курдюм, азарянівка, і клющіюка.
Це три насамблених пункти, які...
Це зараз лінія фронту.
Так, які нам дуже тяжко даються.
Ціною відверто титанічних зусильзі,
знайце командир піхотного підрозду у 28-ї лицерської бригади,
наші штурмовики відвоювають в окупантів кожен метр території Південні-Шобахмута.
Тому, сковити, мерші накривають щойну втрачені позиції з важкої артилерії.
Я вам скажу, ми тут 5 місців їхні артилерії кожного дня.
Града до пакету десь приблизно 20-30 хвилин.
Я опять пакет вилітаю.
Стрелецьке протистояния розповідають піхотенці 28-ї механізованої.
Тут вже давно стали щоденним явищом.
Вархарелецький бій за останній час, майже кожний день.
Відстрілювати гранати з РПГ, каже Євгент рапляється,
що доводиться десятками за один бій.
Хотнадцять-десять вистріли нормально,
поніло, що має.
Бо і припаси з автоматичного гранатомета вилітають у відворожних позицій сотнями.
Готово відпрацювати?
Діночним, дещо п'ятрішнему, або рівні.
Один ушел.
Беліти ниже чекають.
Плюс, даю.
Кількість автоматних гікулеметних набою,
які бійці витрачають, аби зупинити ворог,
з'яснеться лівці, навіть ніхто не береться рахувати.
Звести ходили по лісочку, привідти бмахали.
Ми її тоже привідти отправляли свої.
Зброю високотехнологічного, з'яснеться Степан,
на самим передньому країй, йому доводиться брати дорог теж,
не раз і не два на день.
Я його засікаю, зупиняю,
витрачаю контроль, завесаю, і це там на автоматично присоцідає.
Фотористична антидронова рушниця у бойове положення переводиться з замит.
Пракція геть безшумно тарятує, каже воїн, десятки життів побратимів.
Можна прикрити свій підрозіл від збасування цих вогів на опозиції.
Бійців прикрити з неба, неспокойні, що себе почувають.
І вмішатим вистачу розвітку.
Водночас старушниця мало, чим здатне допомогти
проти бойової ворожої авіації.
Посліднє време сильна віація, їхня розходилася.
Можливо, вони збекатом проблеми, вони авіацію,
що ми трошки помовчали.
Навіть московицькі літаки з галікоптерами
не здатні загнати їх під землю, коли є ціль.
Це один з не керіваних так званих авіаційних ракет,
і ми, вірно, випущених з ворожних галікоптерів.
Саме в той момент, коли наші хлопці працювали
з автоматичного гранатомета,
а відбувалась чергова галікоптерна атака ворога.
Вони біля зброї 24 на 7.
І перепочинку ворогу не дають.
Якщо не бій, кажуть піхотинці,
найперше правило виживання однакове для всього фронту.
Блежати більше землі, менше висовуватися.
Буде жив, тому що пуля дура.
Спередової на Південному фланзі Бахмутської ділянки фронту
Олександр Моторний, Данил Лисенко та Сергій Шпортила.
ТСН – один при содин.
Мерафон – єдині новини.
Не маємо права допускати односторонніх спроб.
Силою змінити статус КВО в будь-якій точці світу.
Із такою заявою, за підсумками саміту у Хиросім'я
виступили лідери Великої Сімки і Глобального Півдня.
Спільно позиція учасників саміту G7 озвучив прем'єр Японія.
Всі держави мають підтримувати такий принцип статуту ООН,
як територіальна цілісність на голоший документ.
А конфлікти необхідно вирішувати мирним шляхом
за допомогою зіологу.
Саміту у Хиросім'я став потужним майданчиком для підтримки України.
Так, лідери провідних держав світу підтвердили президенту Зеленському.
Україна отримає необхідний бойовий повітряний потенціал.
І більше про плани союзників і про те, як проходив саміт,
кореспондент КТСН Катерина Федорченко розкаже.
Чи відбудеться ця подорожня було зрозуміло, чи не до останнього?
Найбільша завідстані у поїздка президента України
з початку повномасштабного вторнення.
Деталі, якої не розкривали зміркувань безпеки.
І ось український президент серед лідерів найбільших економік світу.
Президенти та глави урядів – Шані, Меччини, Італії, Франції, Канади, Японії та лідери ЄС.
Усі особисто відвід великих київ, де хто навіть пересиджував в укритті російський обстріл.
Тож підтримка нашої держави на зустрічі – холосальна.
Японська Хіросіма, що приймає саміт лідерів великої сімки,
стала майданчиком для історичного рішення союзників.
Сполучені штати погодилися на програму научання українських пілотів,
а також відкликали заборону для союзників на постачання нам сучасних бойових літаків.
Те про що Київ просив місяцями.
Тож британський прем'єр не втримується і на переговорах з Зеленським вітає президента України.
З тим, що рішення про літаки таке було ухвалено.
Одразу після цього ріші Сунак розкриває в повітряній коаліції.
Разом з Британією будуть також Шані, Дерланди, Бельгія і Данія.
Вони працюватимуть, аби забезпечити наші країня.
Необхідний бойовий повітряний потенціал.
До научання пілотів долучиться і Франція.
На перемовинах з Володимиром Зеленським, на полях Саміту, Емануель Макронна голошує.
Дальній візит українського президента може змінити правила гриву світі.
Адже на зустріч запрошення і представники Індії та Бразилії.
Країн, які досі не засудили Росію.
Я вважаю, що це також унікальна можливість обмінятися з багатьма іншими країнами півня, своїм поглядом.
Я вірю, що це може змінити ситуацію.
Іглава держави, в першу спочатку повномасштабного вторгнення, таки зустрічається з прем'єром Індії.
Розповідає йому про формулу миру, дякує за гуманітарну допомогу і за результатами зустрічі.
Отримує від Індійського прем'єра – запевнення у підтримці.
Тим часом група Симми за результатами саміту не лише домовляється про підтримку України і нові санкції,
а й ухвалює звернення до ще однієї – прихильної до Росії держави.
Китай закликають натиснути на Москву, щоб та припинила воєнну агресію та вивила свої військаз України.
І на завершення саміту відбувається зустріч президентів України із Получених Штатів.
Джо Байден має для українців гарну новину, не лише про Винищовичі.
Сьогодні я анонсую новий транс американської безпекової допомоги Україні.
Пакет виключатиме більше боя припасів, артилерії, бронетехніки,
аби зміцнити бой від проможності України.
Це новий пакет. Я насправді не знав детали, але я знаю, що ви надали нам дуже велику підтримку протягом цих років – на понад 37 мільярдів.
На передодні Володимир Зеленський вже обговорив підтримку нашої держави і подякував за допомогою лідерам Італії, Франції та Німеччини.
Сьогодні, в стих зустрітися з лідерами Канади, Сполучених Штатів і Японії, єдині зі світових лідерів,
з ким зустрічі так і не було, то президент Бразилії, який раніше звинувачував захід у розпалюванні війни і закликав до миру.
Коли у Зеленського спитали, чи не розчарований він, що зустрічі так і не відбулось,
президент України відповів, думає, що розчарований Бразильський колега. Катерина Федорченко, ТСН, 1 плюс 1, марафон єдині новини.
Ну і українська делегація зовсім скоро повертатиметься в Україну, подорождахі розсімі була надзвичайно плідною на заяви та рішення,
не в останню чергу щодо коаліції Венищевичів та ситуація до вколо Бахмута.
Під час звернення до японського народу та імпровізованої прес-конференції зі світовими ЗМІ, президент Україна Володимир Зеленський підбив підсумки своєї зустрічі із G7.
Найскладніше, якщо в Бахмуті була б якась військова тактична помилка, і люди могли би бути в оточенні.
Тоді знають всі військові, вони знають, що діти, як не допустити, щоб наші люди попали в полон до ворога.
Сьогодні вони виконують дуже важливе завдання.
Сьогодні вони знаходяться в Бахмуті, в яких точках ділитися не будуть, але це говорить про те, що Бахмут не охоплений на сьогодні російською федерації.
Ніяких двох, або трьох, Тлумачен цьому не може бути.
Далі є відповідні кількість місяців для навчання наших пілотів.
Ми будемо працювати, щоб ці люди були максимально, як ви йде одразу, освічені, люди, я маю нова зі досвідчення, люди з великим досвідом, щоб скоротити процес навчання.
Я не можу вам зараз сказати, скільки нам дадеться отримати літаків.
Я не можу вам точно сказати, коли це буде, ми будемо прискорювати.
Бо для нас це важливо щодня.
Ми втрачаємо людей.
Для нас завдання залучити всіх формулу миру, яка базується на нашому досвіді і на наших пропозиціях, яку я ще презентував.
На саміті G20 в Денизі минулого року.
Перешов час ми попрацювали дуже неповгано і сьогодні ми повинні залучити максимальний країн щодо першого установчого саміту.
Нададуть всі.
Що стосуються зброю про деяку не хоче говорити, але поки що, тому що її просто немає, але все одно питання, як завжди, глобальна питання артилерії.
Я повинен відповідати на них поки що дуже загально.
Росія відчує, коли буде контрнос.
Він п'ять разів чи все ходити заново.
Далі в ТСН історія контрактника ЗСО Сергія Долі, який переніс понад два десятки операцій.
Лікарі робили все можливо, щоб не тільки врятувати ноги, а й дати шанс бійцю самостійно ходити.
І цим шансом Сергій скористався.
Зради чого і кого розкаже кореспондентка ТСН Валентина Доброта.
Просто напросто себе вмикаю.
Милиця та палецю контрактник Сергій Доля сховав ушати, який вільно пресувається палатую.
Самомент поранення Сергій погано пам'ятає.
Лише бачив, що стікає кров'ю, але встати вже не сміх.
Наложив собі наливу ногу турнікет.
Направу ногу я вже не встигав, тому що зав'язався у нас в ближній бій.
Пару хвилин, бою я ще пам'ятаю, а далі...
Вже з часом Сергію розкажуть, що у найближчій лікарні йому зупинили кровотечу, зробили перев'язку,
але за 6 годин у турнікеті нога відмерла.
Здавалося, без радикального методу не обійтися.
Ногу взагалі хотіли відрізати.
Додямося, Сергій Доля прийшов за пару тижнів після поранення, але нижчі від родей.
Тіла нібито і не було.
Просто нічого не відчував.
Лише фантомний біль, цілодобовий, такий сильний, що і спати не міг.
Ніч, це взагалі саме гірше, що може бути.
Спочатку лікарія Сергій вірятували ногу, потім знімали біль, операція за операцією.
Просто їх не вчитаю.
А операція – ну, добре. Коли завтра, ну, добре.
З особливостями бойових травм наші нейрохірургії раніше не стикалися.
При вогнестрільних пораненнях, ушкоження нерві та зв'язок дуже великі.
Це не значить, якщо ми раніше не стикалися таким чином з військовою травмою,
що теоретично ми не були підготовлень.
Наша спеціальність вийшла із війн.
До Ківської інституту нейрохірургії Сергій потрапив через три місяці після поранення.
Відмерл ногу лікарі мали змусити. Знову ходити.
Але вона не моя. То що вона є, то вона є і все.
Перша самостійній крок і він зробив після 14-ї операції.
Поріжуть ногу, опять лежиш там неділядві і знову учишся ходити.
Нейрохірур Константин Костюк відкриває коробку за коробкою з написами «Слава Україні».
І там інструменти, без яких операція неможлива.
Вартість одного до тисячі євро.
Прямий пенсет. Я б жуково закривав.
А так, моя рука атаків. Я бачу, вона не перекриває в мікроско.
Полегшують операції, вони дають її безпечніше зробити.
І, звісно, на порядок краще з каниною я працюю.
Цього монітарного допомого до Києва привіз Галюк Томач.
Збирав у США разом з іншим нейрохірургом року Армонда.
Американський лікарі і раніше консультували та опорували українців.
А спочатком, повномасштабного вторгнення почали допомагати і витратниками.
Люк Томач добре знає, що таке війна.
Коли сьогодні та баба тікали з України віддругої, світової.
Це не я тільки бо я маю корейня, я маю дружина, українка.
Я думаю, я дійсно, такий момент, чи лі світ розуміє,
що то, що буває в Україні, дуже важливо,
що треба бути тут перемога і нашим завданням помогти, чим ми можемо.
Люк Томач каже, що нині він не лише ділиться власним досідом,
на опакі вчится і в українських лікарів.
Це контакти, які приєднані до задніх корінців спинного мозку,
а це сам стимулятор.
Щоб відновити кровобіг по носі, артерії Сергія замінили на штучні,
перешили м'язи, сухожиля та нервові закінчення,
а працювати сам нерв змусили вшитим під шкіру стимулятором.
Такий тверденький, спокійно.
Стимулятор на батарейках працює він за допомогою пульта.
Нейро-хірург Ігор Триття каже, так і пристрю можуть допомогти
знову стати на ноги бійцям, які мають порушення, функції нервів ніг.
Нас є буквально одиниці, де ми кажемо,
що ми не можемо тут досягнути якоїсь покращення.
Інша справа – це покращення на 20-30% чи на 90%
вісотків, парівно з тим, що було до травми.
100% відновити – це дуже проблематично.
Але покращити які життя, то майже всіх випадка досягаємо.
Ребілітація після таких операцій рік, але все залежить від
умотивованості пацієнта.
Хотілося бігти сразу.
Сергій Доля у лікарні у перше поцілував та притиснув до грудей свою уляну.
Донька народилася вже після поранення батька.
Мене одне було бажання – це як мрія,
просто взяти дитину, просто прогулятися.
Бути все.
Це все, що мене ставило на новий.
Сергій ще навіть не зняли швівг, а він уже думає,
чи може бути корисом на фронті.
Сила духу – це, власне, те, що найбільше вражає в Україні
американських гірургів.
Вони були сильно поранені, але перше питання було,
коли я можу назад до фронт.
І це надихає.
Валентина Добрта Андрій Вайтошкін, ТСН.
1 плюс 1.
Марафон.
Єдині новини.
Атака безпілотників до Дніпропетровщини.
Вночі ворох спрямував на область три дрони.
Усі їх збили сили проти повітряної оборони.
А вранці окупанти вдарили по Мирівській громаді на Нікопольщині.
Влучили по закладу культури.
Трої поранених на Харківщині.
З реактивних систем залпового вогню загарбників дарили
по місцевому підприємству Куп'янська.
Винекла масштабна пожежа,
а вже за годину росіяни відкрили вогонь у друге.
Двоє жінок та чоловік потрапили до лікарні
і змінно вибуховими травмами.
Під вогнем опинився Івовчанськ,
там Рой Новань зазнали хати, автівки та господарчі споруди.
Загалом, за добу, росіяни атакували понад два десятки
населених пунктів області.
Двої людей загинули ще двоє поранення на Харсонщині.
У Бериславі окупанти скинули авіаційну бомбу на приватний будинок.
Під завалами загинули чоловік та жінка.
У Кіндіті, поранено місцевого жителя,
у селищі Станіслав під час нічної атаки зруйновано 12 осель.
Будинок культури та крамницю.
За палювальними боєприпасами
окупанти обстріляли житлові квартали Оріхова на Запоріжжі.
За артилерії реактивних систем залпового вогню,
безпілотників та авіації гатили по Гуляй-Поллю,
Степно-Гірську, Ольгівському та 14 населених пунктів.
За добу пошкоджено сотні об'єктів цивільної інфраструктури.
482 дитини загинули та майже тисяча дістали різні поранення
через російську агресію в Україні.
Ці нові дані оприлюдни в Офіс Генерального прокурора України,
але цифри не остаточні.
Кількість загиблих та постраждалих дітей через розв'язану
росією війну в Україні ще встановлюють
і в містях бойових дій на тимчасово окупованих,
а також звільнених територіях.
Майже пів тисячі дітей постраждало у Донецькій області,
у Харківській майже три сотні, понад сотню дітей
на Київчині та Хрисонччині.
У цьому списку також діти із Миколаївщина,
Чернігівщина, Дніпропетровщини та Луганщини.
Авіаційний скандал у Грузії наборай обертів,
аве-перевізник Джорджан Ейрвес заборонив президентці країни
зробитися своїми літаками.
Це стало відповідь, а заклик Саломезу Робішвілі
бойкутувати цю кампанію, бо та почала здійснювати рейсі до Росії.
Протести у Грузії спалахнули кілька днів тому.
Натлії згоди влади вперше за чотири роки відновити авіасполучення із Росією.
Відповідно пропозицію, аби підкупити дбілість,
і минулого тижня зробив Путін.
А Грузинський уряд дозволив здійснювати премірейсі трьом компаніям,
як в Україні, як в Україні,
і тим, що обслуговували політи до анексованого Криму.
Президентка країни виступає проти, але не може вплинути.
Буває номінальну посаду на передодній у Грузії.
Відбулися протести й проти візиту доньки міністра Закурленик Справ Росії.
Катерина Лаврова разом із чоловіком Олександром Винокуровим
перебувають під санкціями заходу після повномасштабного вторнення до України.
Але днями обидвою приїхали до Грузії на весілля родичів.
Відсотило місцеве населення, що родини прийшли із протестами під готель,
де ймовірно зупинилися подружжя.
Її почали закидати яйцями усі мікроавтобуси, які звідти виїжджали
із криками «Росія нам не місце в Грузії».
На місце підтягнули правоохоронців та спецпризначенців,
її почалися затримання.
Що найменше 16 людей доправили до відділків.
Президентка Грузії повідомила про скасування весілля,
а дочкала Лаврова із чоловіком покинула країну.
Руйнівні повинні в Італії.
Прем'єрка країни достроково покидає саміт великої сімки через павитки на Батьківщині.
Висока вода вже забрала щонайменше 14 життів.
Її завдала збитків на мільярди євро.
Найбільш уражена північа Італія, сильні дощі накрили регіон
після багатомісячної посухи, і зливи не вщухають досі.
Метеорологи кажуть, за 36 годин випала піврічна норма опадів.
Місцева влада вже оголосила нигайну евакуацію
близько 15 тисяч жителів.
Багатьох доводиться забирати на Човнах, а де кого гилькуптерами.
Людей розселяють по готелях, спортзалах і навіть музеях.
Влада постійно рекомендує не приїжджати до охопленого стихію регіону,
бо там лишається найвищий.
Червоний рівень небезпеки і є за грозу сувів.
Через павотки довелося скасувати також один із етапів
перегонів формули 1.
Організатори змагання, натомість, вирішили пожертвувати 1 мільйон євро по страждалим відповині.
І далі говоримо про пляжний сезон від початку війни.
Через міну небезпеку в Одесі його офіційно не оголошували,
не збираються цього робити і у Києві.
Людям радять утриматися від відвідувань пляжів та зон відпочинку,
оскільки там не передбачені захисні споруди.
Чи дослухаються люди до заборони?
Ми розпитаємо на живого у кореспондентів ТСН,
але не вичерняєвої з Одеси та Івана Боробьова у Києві.
Вони побували на найбільш популярних пляжах своїх міст
і готові розповісти, яка там ситуація на живом.
Вітаю Івану, а то що ти бачиш довколо себе?
Чи є відчайдухи, які таки йдуть до води попри застреження?
Тобі слово.
Солю, вітаю тебе так. Такі відчайдухи є, але їх не багато.
Ми зараз знаходимося на одному з більших пляжей столиці.
Це Київський пляж Венеція.
Але якщо навіть порівнювати з нашим минулим включенням людей,
більше не стало.
Але на мою думку, це не через те, що вони дотримуються рекомендації.
А через те, що попри на відсонячну таку погоду сьогодні дуже сильний холодний вітер
і людям пребувати на пляжі просто не дуже комфортно.
Ну і в принципі, от рішення не відкривати Київські пляжі
через вісутність укриттів в рекраційних зонах,
ухвалено військовим керівництвам столиці через ракетні атаки
ворожі, які ще й посилилися останнім часом.
І у тім з досвіду минулого року може сказати, що мало хто дотримується цих рекомендацій.
Цьогоріч ситуація абсолютно не змінилася.
Наших людей мало що лякає, навіть ракетне небезпеки.
Не стає на заваді вважання покупатися та позасмагати.
Ми поспілкувалися з деякими з людей, як вони ставляться до рекомендації,
не відвідувати пляжі і як діятимуть у разі повітряні тривоги,
пропоную послухати.
Понятно, безпаснося на має значення.
Решать себе удовольстві, лишній раз пити з друзями,
пообщаться, поіграти в футболи,
чи просто позанимати спортом, поодихати.
Мені немає смисти в себе відказувати.
Намагаємося додамо рекомендації,
а особливо, коли нічні обстріли,
але відпочивати і займатися також потрібно,
як хочеться куди себе вибиратися.
Ближче то породи, ближче то водички.
Тляж поки перемагаю.
Через тепло погоду людей на пляжах кожного дня
стає все більше, кажуть, тутешні рятувальники
цьогоріч на два тижні.
Раніше навіть почали працювати столичні лайфгарди,
кажуть, у разі повітряні тривоги вони в гучномовець
попереджають про небезпеку від почувальники ФІС,
прямо у їх вукриття.
Тут, до речі, у гідропарку воно є.
Ось, кажуть, лише одиниці дотримуються поради пройти до нього.
Більшість все ж таки залишаються засмагати далі.
У разі повітряні тривоги лайфгарди
сповіщають про це на пляжі у рупор.
Увага, повітряна тривога.
Просимо пройти до найближчого вукриття.
На гідропарку, на пляжі Ванеція,
найближче вукриття, це метро-гідропарк.
Там, де підземний цей перехід, це є вукриття.
А які рекомендації та заборони діють у Одесі
чи дотримуються одеси цих рекомендацій та заборони?
Запитаємо в моєї колеги Олеї Нечерняєва.
Вона зараз з нами на прямому зв'язку також.
Але навітаю тебе.
Яка ситуація у вас зараз у Одесі?
Вітаю, колеги.
Ми в курортній Аркадії.
Саме цією Олею одесити активно прямують нині на пляж.
Ми, на жаль, ближче підійти не можемо змерткувати оборони.
Це прохання військових.
Ми прямо в включення біля узбережження зараз заборони.
Але ми встили побачити, як і Одеси та гості міста
скучили за водою, не з кінченим потоком, просто йдуть, йдуть на пляж.
Хоча море закрити від початку великої війни
і нинішній курортний сезон також під заборони.
Не дозволяється бути на пляжі, а на то купатися в морі.
І на сам перець це через міну небезпеку після штормів,
бо і припаси зриваються з якорів, дріфують,
можуть опунитися у будь-якому місці на узбережжі.
Турік на Одесчині та Миколаївщині загинули семеро людей,
які наважилися купатися.
І від початку цього року до берега Одесчини
прибива більше двох десятків проти корабельних мін.
Потужність такої морської міни здатна розтідати у ламки
на відстань до двох сот метрів,
а дитинація в воді здатна надати ушкодження
в тому числі людині на відстані одного кілометру.
Були випадки з відривом голови.
Тихіба такий ризиквартий.
Окрім мінисної і іншої небезпеки,
це у стрілю ворох може поцілити просто у натоп на пляжі,
а сховатися нікуди.
Ліня у збережжі – це не тільки лінія небезпеки,
а ще й лінія оборони.
І треба усвідомлювати, що ворох з динамиспостерігає,
він концентрує свою увагу там, де велике скупчення людей.
Але що ми бачимо на пляжах Одеси, люди купаються,
люди засмагають їх багато.
Натто у ухідні приходять цілими родинами
і з дітьми забороною її безпекою нехтою.
Щоб не робити, переворачувати цими вирівками,
там переграджують, все равно люди купаються.
Тому це все-то безпалєнно.
Якщо ти любиш морю, любиш купати.
Ми дійсі ми привикли з к морю.
Моніціпальні пляжи відкриття не анонсують,
але ширість очутки, що в Одесі облаштують одну-дві зони біля води,
це буде дозволено відпочивати.
Але офіційно у міськраді це поки не підпочивається.
Тому у його році ми не були на морі.
Ви вообще не заходили сюди.
Але якщо, якщо розуміють, що це біза пасна зона,
то влачі було б прекрасно.
Я вірю в ЗСУ.
Обезпечити ці місця відпочинкою відмін, це дуже непросто,
але навіть, якщо б такі пляжи дійсно відкрилися,
то вона не може вмістити всіх охочих, вони точно не зможуть.
Студія.
Дякую, колеги, кореспонденти ТСН Іван Воробьов,
був напрямому зв'язку із Києва,
Олена Черняева з Одеси, і, зокрема, розповіли про ситуацію
із пляжним сезоном у цих містах.
Від завтра, в разі оголошення повітряної тривоги,
до столиці не пускатимуть великих вантажівок.
Ідеться про увагу понад 4,5 тонн.
Міська влада так вирішила, щоб не створювати заторів.
Крім того, у разі оголошення повітряної тривоги,
на земний громадський транспорт зупинятиме це не одразу,
а довозитиме пасажирів до найближчого укриття.
Це може бути станція метро під земний перехід, або ж підвал житлового будинку.
Водії комунального транспорту вже обізнані із мапу Сховищ,
мають їх роздруковані при собі.
Маршрутокі запевняють діятамуть ідентично.
Утім, до сьогодні маршрутки рухалися і під час тривоги.
У КМДА також запевнили, що по закінченню тривоги
пасажирам не доведеться в друге платити за проїзд.
Можна буде скористатися вже придбаними квитками продовж години.
Спорт для людей з інвалідністю.
Плавання танці на кріслах колісних,
боча легка атлетика усього в Україні,
для людей з порушеннями опорно-рухового апарату,
зору, слуху та розумового і фізичного розвитку є 35 видів спорту.
І всім це можна займатися безоплатно.
По привійну спортсмени активно тринуються та готуються до змагань.
А ще отримують найвищеного рода і навіть під час вимкнинь електроенергії
займалися при світлі лігтариків.
Як проходять тринування та як спортсмени з інвалідністю
стають мотиваторами для інших.
Кореспондент КТСН Валерія Ковалінська розкаже більше.
Юля збирається в басин.
Багатуразово переможниця та призерка чемпіонатів і купків України сплавання
показує ТСН своїй медалі.
Для мене дорога, але все на селою больша.
Юлія Станкевич – 19 років.
Через генетичне захворювання її заріст – 86 сантиметрів вага 10 кілограмів.
Нечодавно дівчина стала майстром спорту сплавання
серед спортсменів з порушеннями опорно-рухового апарату.
Я критка воді без цього не бачу, ну себе дальше і десь.
Мрія пролазти на свою мініатюрну нішку.
9,5 сантиметрів та про паралімпійські ігри.
Твій результат – 1,22 – 26.
Ти ж знаєш, ти можеш краще.
Чи сталось, трошки рука булить.
Ну нічого.
Молодець.
Тренерка Юлії згадує, як їй запропонували перетив інваспорт.
У них велини, невагаючись, пішла сюди.
Тут віддача від самих дітей набагато більша.
Батьків спортсменів перелічують, як на їхніх дітей позитивно впливає плавання.
Це і реабілітація, це і впевнений собі, і переконання в тому,
що всього в цьому житті потрібно добуватися своїми роками.
Всі групи ми ж спрацюють, і тому краще тренування немає.
Це можна приревняти з ОКК.
А це – танці – на паркеті Чемпіони світу.
Олена Чінка та Олександр Оніщенко готуються до наступних змагань в Італії.
Це допомагає просто жити.
Не тільки тримати себе в формі, і емоційно якось триматися,
і психо-емоційно, можна сказати, але і просто жити.
Тренерка розповідає, танці на візках – це складно.
Були випадки, коли приходили бажаючі, але одразу йшли.
Казали, що так.
Чінка одна із таких.
Вона прийшла. Я танцюю, але так не зможу.
Вона змогла.
Вона навчилася користуватися візком.
І вона досі має успіх.
І навіть під час вимкнення світла через російські обстріли
продовжували тренуватися.
Якусь ми перелаштовалися, брали якісь динамики,
працювали з фонариками.
Свої навички відточують тут, якщо вона випадалася.
Усі навички відточують з 35 видів спорту.
І готові допомогти кожному, хто виявить бажання.
Якщо людина з інвалідівці хоче займатися спортом,
вона може звернутися до цевих регіональних представництв інва спорту
по всій країні.
За останні 5 років ми так потужно підтянули рівень.
В 2017 році на дефріпійських іграх Києани
звоювали 6 золотих медалей.
В 2022 році вже 30 золотих медалей.
Це дуже приємно, якщо в США 20 золотих на всю країну.
У столиці, щоб доїхати на тренуванням,
можна замовити соціальний транспорт.
Тут тренуються грати в боча.
Цей вид спорту дозволяють тренуватися людям
з важким ступенем порушення опорно-рухового апарату.
Якщо в інший вид спорту вони не можуть себе долучити,
то тут хім можна займатися.
Це гра на точність, на координацію, це командний дух.
Це якісі життя на ступі більше і вищі.
Ми були недавно в кубах Новояверівська.
Артем показує на телефоні фото.
Мені подобається зайвати всі завиї міста.
Для підтримки свої упризову медаль Артем подарував іншому хлопцю.
Медаль піливав вместо подарю.
Майбальчик там, і ми треба було подняти мотивацию.
На футбольному полі триває тренування.
В одній частині футболісти з порушеннями
опорно-рухового апарату.
З іншого боку спортсмени, що грають у тихий футбол.
Ну, є трошки такі нюанси, що подсказки нема на полі.
Але коли змагається у тебе рівної можливості,
на початку матчу, а далі уже сама гра покажує.
Дмитро Українець в професійному спорті вже 22 роки.
Благодаря тому, що я в футболі, я знайшов багато друзів.
Під час активних воїнних дій на Київщині минулого року
готували хлопців до Кубку світу, що проходив в Італії.
Вони поїхали у травня місяця, виграли міжнародний турнір,
стали чемпіоном і світу, і ми пишаємося цим.
Окрім друзів знаходять і кухання.
Легко атлет Дмитро Вишинський на змаганнях у Львові познайомився з дівчиною.
І вони разом уже 9 років.
Сьогодні мона з татом Дмитра та його тренером оболіває за нього на квальфікаційному забігу.
Дім Мазнародження має порушені слуху.
І тату, і мама з повною тратою слуху віддали його на спорт у дитинстві.
Минулого року на Дефлімпійських іграх у Бразилії він завоював золото та срібло.
Став сміливіший, став впевненіший в собі.
Бажаю всім дітям не боятися, треба шукати свою дорогу в житті.
І сміливість себе виправдовує.
Є багато людей з інвалідністю, які досягли дуже високих висот.
І нам потрібно все ж таки розвивати цю сферу, адже ми сьогодні ще раз на Голошу воюємо з ворогом,
який, на жаль, колічить наше населення, колічить наших дітей.
Президент національного комітету спорту людей з інвалідністю України Успішних спортсменів
називає життєлювним прикладом для наших війців.
І коли поряд з цим хлопцем війна знаходиться хлопець на виску, красивий, самодостатні, сильний,
готовий подавати будь-які фізичні бар'єри, який одружився, який відбувся у житті,
який чемпіон по спорту і по життю ефект рівний-рівному він на виску і про Олімпійс на виску,
вони усвідомлюють те, що дорого дежиття є.
Валерія Ковалінська, Тетяна Хому, ЧТСН. 1 плюс 1, Марафон. Єдині новини.
За біги, входа пам'яті, вистави і різно манітні заходи.
Цими днями по всій країні проводять акції на підтримку захисників Азосталі,
який рік тому склали зброю і вийшли у полон.
І ось менш ніж годину тому на Софійській площі фінішував мото пробіг до річниці полону
Грищних захисників Маріуполя.
І там наразі працює кореспондент Катеса Анаолена Мацюцька,
маємо з нею зараз можливість поспілкуватися на живо.
Вітаю, Олено. Тож, який головний посил учасників цього мото пробігу?
Розповідай.
Вітаю, Соломія. Дійсно, третій день сюди на Софійську площі приїхала близько сотня байкерів,
які долали шлях від очора зі Львова до Києва.
І, власне, на Софійській площі їх тут зустрічали родичі військовополонених,
які рік тому, а деякі навіть більше року тому потрапили у ворожий полон.
Зрозуміло, всі ці люди, і весь цей мото пробіг,
покликані показати те, що своїх родичів тут в Україні чекають із полону.
А так само, що потрібно привернути увагу не тільки до військовополонених,
які рік тому виконавши наказ вийшли з Азовсталя,
але і тих всіх полонених, всіх бранців, які в інших місцях потрапили до ворожого полону.
І, власне, колонна очолювала жінка, син, якої строковик потрапив у полон рік тому.
Вона зі Львова до Києва, їхала у футболці з фотографією свого сина.
І, власне, ось які головні меседжи від людей, які чекають своїх рідних вдома.
Нагадати людям про те, що в нас у спільстві ще дуже багато полонених,
які потребують повернення до своїх сімей, підтримати весь мариупольський гарнізон,
який захищав нас, тепер ми повинні боронити їх.
Рік невідомості, біль, постійно бачікування, кожен обмін,
постійний перегляд списків, надія, що все ж таки наш рідний буде в тому списку, немає.
Але ми не обускаємо руки, ми сильні, ми обов'язково дочекаємось нашого рідного.
Власне, дійсно, як рік прожити в таких емоціях люди не знають,
до стимену, в яких умовах перебувають їхні рідні у полоні,
кажуть багато з них тяжко поранені і незрозуміло, який стан здоров'я у них зараз є.
Вони сподіваються і вірять, що буде зроблено усе для того,
щоб українські героїні повернулися додому із полону.
Звісно, всі очікують на перемогу, але для родин ось цих людей,
усіх родичів, тих, хто зараз опинився у ворога, всі кажуть так.
Ми очікуємо на перемогу, але неодєвною частиною цієї перемоги
має бути повернення рідних студії.
Дякую, Олена Нажива із Центру Києва.
З нами була зараз кореспондентка Тесана Домацюцька.
Зокрема, там завершився мотопробіг, присвячений захисникам Маріуполя,
котрі вже рік знаходяться в полоні.
Ну і далі в ТСН історія одного із бійців Маріупольського гарнізоном,
який із першого і до останнього дня тримав оборону Маріуполя,
а потім Азов Сталі.
Андрій Єгоров на позовний комуніст у полоні Воленівці був свідком вибуху
бараку із азовцями і говорить, що це був черговий жарсток і злочин росіян.
Наразі буде його розповідь, а вже о 16 я до вас повернуся
із оновленим випуском ТСН.
Отже, що насправді відбулося в Оленівці?
Що було у найскладніші дні оборони Азовсталі?
І чому Анатолій Єгоров поклявся більше ніколи, не здаватися в полон?
Кореспондентка ТСН Оксана Родіонова поспілкувалася із комуністом
в річницю виходу з Азовсталі. Дивимося разом.
Дивимося разом.
Азов, зданецька рада.
А чого пошелся туда слухати?
Звичайте Україну.
20 травня 2022 року.
Останні захисники Азовсталі виходять з території заводу.
86 дні воїнни героїчно тримали оборону
оточеного російськими військами Маріуполя.
З незламної Азовсталі виходить і команди Роти.
Анатолій Єгоров, Азовець, позивний комуніст.
Посидили в автобуси і привезли нас в Оленівку.
Везли нас в сопровожденням, в БТР.
Виторіотиш там були?
Мій 24, мій 8, так от над нами, всю дорогу.
Просто я не розумів новіща.
Ми такі попоказати, що вони дуже крути от дивиться якими.
Як ви сприйняв цей наказ здатись, більше вироти виходить?
Ми сподівалися, план буде інший.
План буде, що ми виривимось наливою,
досі додавчимося по місту, прямим виривом.
І вони там нас десь тиждень ще будуть калопат.
Телекул, коли, як ми розказали, і, визуміти,
нам просто треба було би бросити своїх поранених.
Їх дуже було багато.
І ми виходили именно із цього.
Було ті, хто не хотіли?
Скажуть, що я не підуду не впорати?
У нас безупречна репутация командира,
тому його приказ виконується, ставить все-таки.
Азонаві у нього був Малахід, аперативний призем.
І коли Малахід на зв'язку, це просто взрив.
І він особисто командовав контраст у повновсім.
У нас були вактівні оборонення, ні в гухой.
Чому витрималися за Всталь?
На ідеї.
Ми розуміли, що чим більше ми будемо здержувати їх,
тим більше буде шансів нашої держави.
Їх була задача – пройти маршом до одні пра, як мінімум.
Тому їм встали, як киска в орле.
Найважчі дні для тебе, або особисто.
Саме-саме вишкій день – це відход з лівого берега,
саме у самого Зовсталь.
Ти розумію, що локально цю винути програв.
Не було противотанків за собі і снарядів для мінометів.
В останній місяць ми були на боєприпасах, які згоріли.
Їх не можна використовувати.
Потім, коли вже нічого не було,
проскапило цю історію і використовували гривший боєприпас.
У нас посмертна чуб, китський медиктанк вирот.
Він там більше ніж 30-ки враніровані техніки спали в своєму танку.
Я бачив, як він працював, він викатувався по моєї команді,
викатувався на моєму боческі фронту.
Я його координовав, він викатувався один на два танки,
і два танки горіло.
Між позиціями нашими і противниками
була платка невелико сіра зона.
І там заходився садочка.
Бувачив танк?
Просто такий взрив, мір помінявся.
Тебе якби перенесли кудися, все горить,
пліти поразвалували, і так далі ми через все-таки відтвер вилазили.
Дуже повезло, що це був останній снаряд.
І він відкатися на призрядку.
Якщо б він вистрили ще один, ми не вижимо.
Можна говорити, що ти народився сирочці?
Та ні, там багато таких случаів було.
Коли ти зрозумів, що стація дуже критична?
Та одразу. Я подважаю тему, лютому вже побачив динамику.
І ми з'їжджали по єдиний дорож.
Вінших не було.
І ми розуміли, що закроється коробочко.
Після того, як відійшли з Маріупелі на зуставлю,
це десь день мені надобалося осознати,
все прийняти і все, і потім стало легко.
Що ти усвідомив?
Всвідомив, що життя має закінчаться там.
Приставив планувати, надіятися на щось,
розачаровуватися в чомусь, просто виконав роботу.
Просто хотілася більше себе забрати у вироті.
Коли вже ми у кінці квітня відійшли на зоставлю,
там вже був знищений два склада.
Назвалось воно Магазин 10, Магазин 20.
І вироски в травні місце були на цій магазині, під кулями.
І хлопці кажуть, там в одному місце ми знаємо коло.
Там присели на снайпер.
І що ходили? На важливу?
На важливу. Таке, не було другого, іншого вибору.
Там знаходили, там було срем'ясо, жарко став.
Воно почав вигнить, і хлопці там принесли масло, слівечне.
Вони запахом, вона, що нове життя, так.
Ти должен щось там розкапать, ти прям копать.
Це груда мусора, і ти там щось знаходиш.
Якийсь мішок, якийсь з кури, якоїсь крупи,
і хлопці в одного разу принесли там такий шар сира.
Це круто було.
Ми питалися це зробити під той момент, коли вводили цивільних.
Це засталя. Я особисті подивався, перенесили людей пахило в віканруках,
якісь там завали були і так далі.
Що вирозуміли, коли вони є фабки, дали фаб під цьому бомбу, вагоні рітеля.
Рілься, тридць, строчала з бетонний блок, вріслася, пробили його і строчала.
Тож, що ми вижили, то я думаю, що просто нас берегуть для якогось більш глобального ціля.
Чотири місяці комуніст провів у російському полоні
у волноваській виправній колонії №120 – Волинівці.
Як до вас ставилось Волинівці?
Набуло води.
З початку.
Усіголі не було.
Скільки днів?
Десь тиждень.
Тиждень не давали пити?
Тільки чай, столовий чай. Це чорна вода.
Не було солі і сахар.
І за солем була проблема, що організм не держав волову.
Тобто й попив і пішов в туалет.
З якої вагонити?
Потрапив полон.
Рігав я туди, там по 140.
У мене є фото тільки-тільки.
90 кілограмів, там були росики, охороняли.
І для них немає різниця з Донецько, з Києва, з Харкова.
Запріжжував, вони не розбирають.
Якщо б я попав на Донецьке сезон, я думаю, я б не вийшов свідти.
Чому не допрежався?
Ну, бо були случаї, коли хлопців забували до Донецьких.
Був случай, я забув позвоною по хлопцям.
Він Донецький, і він попав в полон раніше, ніж ми вийшли.
І його відвезли до Донецька, тіпа якслядоватюра.
Аслідчий казався його другом і забив його на смерть.
У мене був полонене на Маріупеля.
Коли ми відкатувалися з Маріупеля, визо всталь,
ми розуміли, що під вогнем будемо виходити на легке, то есть зброя,
мінімальне речі і так далі.
І було варіанти б застрелити, його відпустити.
Я його відпустив.
В ніч проти 29 липня 2022 року в одному з бараків колонії Воленівці
пролу наввибух. Загинули 53 ранці.
Понад 100 було поранено.
Що насправді було у Воленівці?
Це казньо було.
Казньо вони хотіли показати, що ми ударили по-своїм.
Був фугас закладаний у бараку.
Два їх було.
Один в бараку, один поряд з бараком.
Вони хотіли імітувати перші пристріли чи потім другу.
Вони часті чистили від станоків, поставили кровати.
Дуже-дуже плотно кровати поставили.
Щоб плотно сиділи і внутрі закопали, вкаєкась у вас.
І з наружу.
З наружу перший взірвався.
Через декілька хвилин, другий взірвався.
По цей взриви працював їхній град.
Вони хотіли імітувати, що їхній град почав працювати в наші сторони.
А вони вистріли, по гради не попали, поварпали, по бараку.
Ти ти був, коли стався цей вибух?
До 150 метрів наш барак знаходився від цього.
Вишу на вулиць.
С нами був в Полонні 555 в Аспітальмарі у Польській.
Медики почали.
Вони їх допускали десь дві години.
Там дуже багато хлопців загинули, витікли, потерікували.
Потім їх поврозили в Камази як скот.
Поранених хлопців без першої медичні допомогли, повезли в лікарну.
Ну, в якийсь там Оспель, Баницьку.
І теж хлопці там загинули на етапі вакуації, якщо це може назвати.
21 вересня 2022 року на території 4 країн відбувся масштабний обмін військово-полонненими.
Звільнили 215 оборонців.
Зокрема командира полку Азов Дениса Прокопенка.
200 бійців поміняли на Кума-Путіна, Вікторами Дведчука.
Ти знав, що ти їдеш на обмін?
Ні.
Нас вивели, нас везли півтори доби.
Мене до сьогодні в шраму пішо цієї поїзки залишилося.
Уже скільки більше пів року пройшло.
Від чого шраму?
Від стяжок.
Вони настільки їх затягнули.
Затягнули руку в локтях.
І затягнули, що коли ми вже чернігаві розрізали стяжки,
я отак де їх з кожи доставив.
Півтори доби.
Рубки тут не чувствують.
Передавили нернайкальчання.
Нас загрузили в Камази як скотину.
Зв'язане очі, зв'язане руки.
Обці тіряли.
Зазнання.
Охоронець взяв ботолочку на шатуря.
Відкритив її кінов.
Ви бувачі вважовки тихатільних потєусі.
Ти ж дирентовані, очі зав'язані.
Були прикладом.
Були шокером.
Я був впевнений, що нас везуть кобікуєсті на розплю.
У нас привезли в Таганрох на взлетну сму.
Там бордеся метра 80 см.
Нам повезло, нас снімали.
Так, аккуратно.
Хлопців сусідня Камази скидували.
З такого висоти назвали.
Потім вони кажуть, їди на звук.
Хтось стра попадав.
Не бачили.
Тим було дуже весло.
Дивитися, ми десь сіли.
Підкривається шлюк.
Холодно.
Я говорив, ні.
Це на Турці.
Я зражимів.
Я дуже догадувся, що це Москва вонючий воздух.
І завели нам тавра, Єндольфа.
Хлопців, які сиділи у Львфортову.
Потім ми знов злітіли.
Я припадняв скольч.
На гвазах побачив, що вороски не мира.
Тоді я поняв, що це обмінський зв'язер.
Перші твої кроки на українській земі?
Я не колись це не забуду.
Багато-багато кред з швидкої допомоги.
Жінка стоїть у Мецестра, Фіїф, Фельдшістс.
Вона достає, відкриває пластик твий контейнер.
Там будь-які роботи, вона собі під хлопців держить.
І це зараз таке нагребає.
Ти розумієш, що ти дома.
Це все залишилось.
Що для тебе страшніше було Азосталь чи Оленюка?
Оленюка, конечно.
Полон або за Осталь, я побрав би за Осталь.
Там ти особо, ти даєш війця чпості.
Потеріп противника намного вищі, ніж твої.
Та ти чувствуєш воином.
А полону для мене більше не буде.
Я більше не здамся.
Якщо навіть буде така ситуація, я буду стрілятися.
Сам собі поклявся, що я життя положу,
не буду руйнувати цілу державу.
Багато з тих, хто повернувся вже знову встрою?
Девнісоти декільці років.
Зараз проходимо пітотовки на полігоні,
перейдемо в війносвіт молодому поколінню,
новим хлопцем, коли до нас прийшли.
Готуємося до контакт-наступу.