ДБР воює блічок ліцними.
Злічі ДБР документують злочиною купантів.
Винні будуть покарані.
Оперативники шукають диверсантів, воявляють колобарантів.
Ці злочини не мають терміну давності.
Про колобарантів та військових злочинців повідомляйте за номером 044 320707.
Разом переможемо.
Вікна і факти підбивають підсумки цього дня війни. Я Таряна Висоцька. Вітаю.
Українські військові успішно відбили ворожий штурм на околиці села Берестови-Бахмутського району Донецької області.
Водночас росіяни посилюють систему проти повітряної оборони на окуповані території Херсонщини, повідомили Огенштабів з СОУ.
Поки на передовій, наші захисники рішуче відбивають постійні навали ворога вінгатимуть ракетами по тилу.
Від потужного вибуху прокинулася сьогодні столиця близько сьома і ранку.
В небі вижгородського району відпрацювала наша протиповітряна оборона.
Як повідомили у військовій адміністрації знищено ворожий повітряний об'єкт.
На Миколаївщині у наследок ракетного удару двоє людей загинули в Галіценівській громаді.
Один тяжко поранений у Первомайській. Загалом, за добуді стало у Шкоджин 16 жителів області.
На Одещині сили протиповітряної оборони в ночі поцілили дві ракети типу ОНІКС,
які російські військові випустили з тимчасового купованого Криму.
За тиждень це вже шостий збитий гіперзвуковий снаряд ворога.
Дві людей загинули та ще 14 поранені середу обстрілу Дніпропетровчині.
На передодні росіяни випустили по області 5 ракет у Новомосковському районі,
зруйновано на автобазу, а у Кривому розі об'єкт соціальної інфраструктури.
Сподробицям Христина Венгаля Ускайте.
Понадобу рятувальники гасили полом'я в Новомосковському районі.
На передодні на автобазу росіяни кинули три ракети.
Спалахнула масштабна пожежа. І вже зранку з'явилася інформація.
Проще один вибух є жертви.
Вистався вибух одного з резервуарів з паливом.
Через вибух загинув один рятувальник.
Ще двоє госпіталізовано з опіками.
Загиблий рятувальник молодший сержант Ярослав Мірошник з серпня минулого року.
Він працював водієм 31-й пожежно-рятувальної частини.
Ще двох посерждалих десь анесників до правою до лікарні з тяжкими опіками.
Медики кажуть, за гроза їхньому життю не минула.
Той хворий, що госпіталізованою в Діонтонсині трапії,
його є за гроза життю.
І відновлення буде доволі важким, оскільки в нього постраждали кисти.
Це ще напряму буде пливати на його працездатність.
Бораненьце знали і цивільні середних дружина пана Геннадія.
Чоловік розповідає, в момент вибуху його жінка була на зміні на автобазі.
Боранена Тауп Печчина на велосипеді доїхала до сестри.
Тут її зустріли медики. У неї опіки 3-го ступення.
Сидять разбити всі важорок.
А людина, яка говорила, уїхала вілі, кому співала.
Там є була списавка, а там є руки голи. На ліси була мазута.
Загалом постраждало 11 цивільних людей.
Їх шпіталізували. Троя вже повернулися додому на амболиторне лікування.
А у життя одного медики врятувати не змогли.
У нього були опіки близько 90% поверхні тіла.
Сама посовідь – це вже травма, несумісної життя.
А також були осколкові враження, родної клітини, враженням легені.
І важкого ступення – опіковий шок.
Ще дві крилаці ракети напередодні вдарили по кривому рогу.
Двої людей дістали поранень.
Ворух обсеряв Інгулецький район до пізньої ночі на місті працювали рятувальники.
Зараз ситуація на цьому напрямку напружена, але повністю контролювана,
кажуть у військовій адміністрації.
Враг несював значкільній потері, живої сили і техніки.
Одновременна противнік продовжує мінірувати участки вдоль реки Інгулець.
Селью здержування наших войск стріляли із артилерії, мінометів, ЄРСЗУ вдоль всій ліній соприкосновення.
І дня не минає без обсерів прикордонних з Грисончиною населених пунктів.
Найбільше від ворожих атак потерпають жителі Апостолівської та Зелендольської громад.
На передодні були повеликі костромці, там є руйнування, але минулося без жертв.
Христина Вангліоска, Іденний Сінегін, Фактеї сітіві.
Єдині новини.
Лисичанськ – фактично єдине велике місто на Луганщині, яке на нині контролює Україна.
За кілька кілометрів від нього вже оповити димом та цілодобовими вибухами сіверодонецьк.
Але окупантин не полишають спробу атакувати.
І сам Лисичанськ, росіяни просто його знищають, кидають авіабомби та обстрілюють з артилерії.
Там вже немає ні води, ні газу, ні світла, всі дороги з міста під інтенсивними ударами.
Але нашому Олегу Корн'єнку таки вдалося потрапити туди наш репортаж.
На півпорожніми селами та грунтовками, прострілюваними дорогами, ми наблужаємося до Лисичанському.
З далеко загустих вшеничних полів веринає понівичина і росіянами один з найбільших гігантів промисловості в Ганщини.
Лисичанський нафтопереробний завод Йолож вже четвертий місяць російські війська обстрілють, але він стоїть і буквально кілька годин туди нове потрапляння і щось паває.
Ще кілька кілометрів і ось він, скалічий на Йолисичанськ, пошматований, замордований і ведведихаючий.
Колись 100 тисяч на Йолисичанськ нині перетворються на місто при Мара.
Без газу, світла та води. Нині тут залишилося щонайменше 15 тисяч людей і ті щодня намагаються звідсиви їхати.
Серед них і пані Марія з подругою на початку війни залишати місто не захотіли. Думали, що все менеця, мовляв як 2014-го.
Але цього разу війна виявилася не лише масштабнішою, але й набагато кривавішою. Російські окупанти прицільно б'ють по мирному.
Мою мівко розбили росіян. Пряме по паданням, це в чому залишилися, то ми їдемо з нічого з двома собаками.
Два снаряда во дворі, один у хаті, один без лідув. Все, ми не смачали. Нені звертись. Це чудома стала жива.
Ревакуаційні автобуси і нині це остання надія для жінок втекти з цього пеква та залишитися живими.
Та без своїх домашніх тварин повишати Лисичанськ не дуже хочуть.
Пожалуйста, ломайте.
Нині всі, хто залишається у Лисичанську на можі веживання, тримаються завдяки українським рятувальникам та військовим.
Гомонітарку сюди доправляти з кожним днем дедалі складніше. Шляхи постійно під обстрювами, банки не працюють, а ціни в магазинах захмарні.
Все продають і молоко, і колбаси продають. Колбаси дуже дорогі, 250 гривень кілограм.
Сьогодні я пошла, в рілях висеушниках попросила, а ті дають їх на чай води.
Вони живуть в основному в підвалах, а їсти готують навогнищі у подвірі і під звуки обстрів та вибухів, хоча на них місцеві майже не реагують.
Росія тут на Донвасі діє за тактикою 1995 року з містом Грозне. Не можеш захопити місто, просто його знищ.
І дотримуючись цієї практики, росіяни цинічно бомбардують мир на населення. Щодня місто потерпає від авіаударів.
І майже щодня окупанти б'ють саме туди, де переховуються цивільні люди.
Щодня росіяни в Лосичанську знищу до десятка житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Випалюють навчальні заклади і у попіу перетворюють культурні об'єкти.
Власне, ось воружа ракета, яка привитіла сюди в Лосичанськ, у самий центр міста із околиць Севєродонецька.
І бої тут фактично артилерійські, не припиняються ні намить.
За кілька кілометрів звідси вже видніться завода ЗООТ і сам обласний центр підконтрольної України в Ганчини.
Він оповитий густим димом та у цілодобових боях. Але хті, хто лишився у Лосичанську, сподіваються, їхнє місто не повторить долю севєродонецька,
виросташоване на пануючій висоті. Олег Корнієнко, Євгентур, Олег Цимбалюк, Факти Асі ТВ, єдині новини.
Іще одна непоправна втрата у боротьбі за Україну на Ізюмському напрямку загинув засновник і багаторічний керівник Ліону Свободи,
командир батальйону Карпатська Січ Олег Куцен на псевдокум. Легендарному командирові було 56 років.
На російсько-українській війні він був із 14 року. Побратими кажуть про надзвичайну мужністі мудрість свого командира
та його незламну віру перемогу України над московитами.
Під інтенсивними обстрілами Харківщина.
І зараз на прямому зв'язку з нами наша кореспондентка у Харкові, Тетяна Доцяк.
Тетяна, вітаю то, яка нині ситуація на Харківщині?
Вітаю вас, Тетяна. Добрий вечір країно. На Харківщині за добу через ворожі обстріли п'ятеро людей отримали поранення серед загиблих
і 73-річний чоловік, житель селища Донець і Зюмського району.
Окупанти вдарили вперше подінцю Зюмського району за повномасштабну війну і чотири людини поранені.
Російська армія вдарила посилищу Донець та сусідній Андрійовці на передодні вечірі,
влучила в нафтопреродне підприємство, масштабно пожежу гасять більше доби пораненого чоловіка
і в Чугуєві. На фронті запеклі бої окупанти дистанційно замінували черкайські тишки поблизу
рубіжного безуспішно вил розвітку боїм, зав'яці обстріляли золочівську громаду і намагаються наступати в Бік Харкова.
Окупанти щоночі обстрілюють Харків, не мов по годиннику, цього разу вдарили по одному з підприємств,
на щастя ніхто не постраждав, ворог планує наступати на Харків, певне нерадник Олексій Арестович,
на кордоні з Україною в російському білгроді накопичив до 7 батальйонно-тактичних груп.
Орінтовно 6 штурмовиків та 15 вертолітів, однакратник впевнений, що місто окупанти не візьмуть,
утім просунитися вперед, щоб знову гатити по місто артилерію можуть.
Через загрозу наступу Харківський міський голова Ігор Терехов скасував відрядження до Мадрида,
щоб оперативно реагувати на виклики і закликав містян не вірити фейкам,
які для паніки розповсюють окупанти, місто ніхто не здасть.
Мені необхідимо бит з вами, бит в городі, для более ефективної координації своєн,
по обороні города Хайков, для обіспічення максимальної жизнєдія теностя городи
і чоти роботи наших комональних предприятм.
Так, Харківян не зламати, війна показала, як сильно тут цінують свободу.
Ось, подивіться, самі історія про Українку і з Буряцьким корінням,
Харківянку, директорку спортивної школи, яка опинилася під завалами.
Тоді ось тут, в облвістька адміністрації 1 березня,
тоді окупанти вдарили по центру міста калібрами.
І жінка не тільки не сломалася, а й продовжи боротьбу за незалежність.
Це таке місце, в якому я сьогодні умерла.
Вона об'їжджала цю місце 10-ою дорогою, досі був їйця темрявий вибухів.
І вперше за три з половиною місяця наважиться зайти всередину.
Щоб не було страха, тому що ситуація 1 марта,
вона поселила тому, що мені не було відома раніше, страх за життя.
Ці кадри приголомшили чинив весь світ. Дві ракети калібр влучають у центр мирного міста.
Під ударом окупантів опиняється обласна державна адміністрація, вже тиждень як військова.
Ніно гранино, це щось таке не видно.
Під завалами десятки людей середних і Аюна.
Фільми ужасов, після взрива, такий серий воздух і ти видиш воздух.
Вон серий, така глужка, яка так кричить.
Ракета впала в 10 метрах від облаштованого волонтерами буфету для тероборонівців.
Там вже котрий день Аюна поїла захисників чаем, годувала гарячою їжою.
Я стояла спиной, ззаді були ралети, і я увидела вспышку.
Я у мене в голові мислила, що яка світ, якщо за ралети, і інтуитивно я закритись, і я дуже сильно закричала.
Отямалася жінка вже лежачі на спині і без можливості поворухнутися.
Це сильним присмаком бетону й печева у роті.
З тих пір вона не наведеть печиву.
Це, чесно сказати, був найбільшого страху, що я целе під землю і можу погибнути просто,
тому що мене не услышать, і я умиру просто від нехватки воздуху.
Аюна Морозова в минулому тренерка сплавання нині директорка спортшколи Олімпійського резерву,
де до повномасштабної війни виховувала майбутніх чемпіонів.
Та окупанти знищили те, що вона любила всім серцем.
Знайдеться, що в Україні готувала с'яна, клачкова, салік, лісагур, Деністі Лантів, Андрій Сьординов.
Не зламатися, дивитися супернику овічі і перемагати.
Саме цьому вчила юних спортсменів Аюна.
Це і стало допоміжним їй, коли пішла вмість севоти роборону.
Це було черги з тих, хто першим зголосився захищати країну,
рятувати поранених та волонтерити.
Саме на них вважає Аюна і полював режим Путіна.
Після першого ракетного удару по центру Харку ва жінка ще чула, крикли людей.
Після другого все стихло.
Пізніш рятувальники знайдуть під завалами тіла 24-х людей.
Я не можу кричати, на стук-то вони услишат.
Я зглочила Харка, міталіста.
Це точно услишат.
Три з половиною години Аюна пробила під завалами, за терпло тіло, закінчувалася повітря.
Вона вголос говорила сама з собою, щоб не збоживолити.
І досі пам'ятає того, хто першим заговорив з нею з волі.
Це був волонтер Євген. Більше його ніколи не бачила.
Женя, дай Бог здоров'я, тебе, твоїм дітям, і большое, большое, спасибо, що у тебе хороший слух.
Вже тоді, коли Євген розріб завали, Аюна почула голос свого чоловіка.
Він вже кілька годин відчай душно шукав кухану.
Вон, не знаю, на адреналіній, сдвинула тих кусок бітона.
І Андрій розплакався, я говорю, ну ти теж нашл міста, плакать.
Вон, грито, о, ворчит, значить, живай.
Вона дивиться в очі прірві, яка ледь не поховала її живою.
Забути, каже, ніколи не зможе.
Але точно знає, стала сильнішою.
Давайте отсюда вийдемо.
Ось таку босу запорошено щойно визволено спід завалюв.
Її сфотографував харківський фотограф Сергій Козлов.
Він впізнав Аюну і віддав її фотодокази страшного злочину Кремля.
Вона була вся перепачка в пилі.
Вона була, по-моєму, без одного предмета обуви.
Вона на ній була кровь.
Вона не дуже реагувала на окружающих.
Ну, було видно, що чек в шокі.
До цього вайуни була лише ось вся світлина зроблена.
На телефон чоловіка порана не обличчя біля ока підшкірою шматок скла.
Саме з цим фото вона 1 березня звернулася в соцмережах
до своїх родичів-бурятів і до всього народу,
який прийшов нести в Україну так званий «руский мір».
Я наполовіну бурятку, я родилась в буряті.
Всі граждані соседній сторони, ви всі в відвіті за то, що працює.
А буряти ви тим более, бо ви здесь били, ви знаєте.
І радічого русского міра буряти приходять.
Вона вірить, що стане як імріяла міністеркою спорту,
натренує ще не одного чемпіона, яким пишатиметься вся країна.
Але це вже після перемоги над країною агресоркою.
Мені кажуть, що всі там сошли сума.
Масова сошли сума.
Все і стороною, найбільшої міри, стороною ідіотів.
Тетяна Дуцяк, Ігор Тамбів.
Програма Вікна СТБ.
Єдині новини.
В Україні прийшов унікальний мітинг на підтримку окупованої Харсонщини.
Він бувся онлайн.
Він був, що рух не на сильницьку спротиву, жовта стрічка.
В Інстаграм на сторінніці організаторів 36 тисяч людей
умовно вийшли на найвідомішу в Харсоні проспекту Шакова
і писали в коментарях, що Харсон – це Україна.
Також акція зібралась 75 тисячу подобань
та майже 20 тисяч поширень.
Мітинг тривав онлайн, щоб до нього змогли долучитися і Харсонці,
які не можуть протестувати фізично.
І щоб жителі інших регіонів могли показати, як вони підтримують місто.
Харсонщина одна з перших потрапила під окупацію росіян,
але дуже довго боролись із загарбниками, відчайдушними протестами
і з українськими пропорами національним гімном,
просто перед автоматом російських військових.
Тепер, коли окупація там стала ще більш журсткою
завдання всієї України, нагадуєте, Харсонцям, що вони поміртають.
За час окупації з 28 лютого для Харсонців
не було жодного зеленого чи гуманітарного коридору.
Люди виїжджають під обстрілами на свій страх і ризик.
Активісти зникають щодня, їх катують і вбивають.
Тим, хто залишився в регіоні, кончо бракує продуктів та ліків.
І вже кілька тижнів немає українського мобільного зв'язку та інтернету.
А щоб вибратися із пекла самотужки, доводиться йти мінними полями.
Моторошні історії з окупації зібрала Христина Гавришев.
В последній раз ми бачили, коли нам одягали пакети.
На голову наші взгляди...
наші взагалі совпали.
Ми так друг на друга посмотріли. Я не знала, що це прощальний взгляд.
Цей день Олена пам'ятає до найменших дрібниць.
Тоді у її дворі загуркотіли російські танки.
Рашисти завели вдім напівживого чоловіка.
Ліцо залишилося крові, влаза наполнений крові.
Ліцо просто чорне від прикладу.
Олену з сином теж схопили і відвезли до відділку поліції.
Там вона слухала, як продовжували катувати її чоловіка.
Лише за те, що він захищав свій край від окупантів.
Віталій Лапчук був тероборонівцем.
По-другому він поступить не мог.
Жінку з сином таки відпустили.
Два місяця вона вірила, що її чоловік теж виживе.
Про те, що стало вдовою дізналися минулого тижня.
Ціло Віталія знайшли у річці Херсону з гирою на ногах.
Освободять Херсон там всі всі всі всі, ось дуже много.
Лише офіційно в регіоні зникло безвісти майже 250 людей.
Щодня це число зрустає.
Люди живуть у страхучі, не приїдуть завтра за ними.
Може прийти у п'ятій ранку з обшуком до тебе до квартири, забати людей і так безвість.
Усіх місцевих, які вперто не коріться окупантам, рашисти сприймають за ворогів.
Їздить вообще ніка може.
Може бавка іти з пірашками.
На нічі, це її полковник, корицірувавшись в артиліру.
Масштабні протеста, яке ми жителі Херсон ще не дивували весь світ.
Нині проводити надто небезпечно.
Та люди, як можуть, показують окупантам тут не раді.
Волиці міст в синюжовтих кольорах скрізь патріотичні написи.
Навіть три кольори надовго не затримуються.
Постіно на будівлях, де росіяни ставлять світ три кольори,
хтось залазить, знімає його вішею український прапор.
Тому росіяни почали навіть мінувати ці місця.
Уже кілька тижнів у регіоні немає українського мобільного зв'язку.
Домашні інтернет не скрізь, тож більшість людей навряд чи подивиться цей сюжет.
Росіяни вміють ізолювати їх від правди, намагаючись створити російський мір, там, де його ніколи не приймуть.
Нині роздають російські паспорти, але навіть для картинки не збирати чергу, не можуть.
Їх взяла дорога кубка колаборантів.
Не ходять в регіоні і рублі попри байки окупантів,
хоч деякі магазини змусили виставити подвійні цінники.
З мобого точення ніхто рублів в руках навіть не трима.
Та згривнею в регіоні складно.
Влада намагається виплачувати пенсії та зарплата, але технічно це важко.
Росіани знищили електронні ключі та печатки.
Зняти готівку з картки нереально працює лише приват банк.
Видають по тисячі, а черги колосальні.
Щоб зняти готівку в банку потрібно саймати чергу
о 1 годині ночі, тому що внаше комененська година.
Мінняйле вже роблять на цьому бізнес, видають готівку за велику комісію.
Окупанти повернули Херсонщину в 90-ті,
перетворюючи її на суцільний стихійний ринок,
де люди заробляють, аби вижити і шукають дешеві харчі.
Це розплюстрися ті аспекти у Херсоні.
Я самовоко все продає ця віда дороги на ринку.
Як ми не померили від антисенитерії, я не знаю.
Рятують регіон фермери.
Овочі продають за копійки.
Збувати їх ніуди.
Вивести у рожайне, дають окупанти.
Ті, хто наважився, змушені були викидати тонни помідорів та огірків.
Росіяни тероризують фермерів і змушують співпрацювати.
Продавати збіжжя за бестінь для Криму та Росії.
Хто не буде спрацювати, вони заберуться від інших,
а інші придуть займутися, прям будуть спрацювати.
Найважче в регіоні з ліками.
Мізер завозять з Криму і продають на базарах.
Не вистачає їх навіть в лікарнях.
Виживають завдяки волонтерам, але їм все важче діставатися сюди.
Парально їдуть до обстріла, а інколи машини йдуть по два тижні.
Воді живе в машині прямо.
Втикти з цього пекла складно єдиний безпечний шлях через Крим.
П'ятсот-чисот доларів з людини.
Прити доведеться фільтраційний табір.
Виїжджати до наших територій по-іншому
ризиковано через десятки російських блокпостів.
Окупанти не раз розстрілювали колоний, відправляли на міні поля.
Розповіді тих, хто це пережив, нагадують голівуцький бойовик.
Ти витамо от всь їздять, ви там можете поїхати.
Я кричу, це мінне поле.
Мінь багато, їх видно.
Це великий міний такі противотанкові.
З одного боку танк, з другого боку вертольотиці російські.
І ми стали дощити, не знаємо, куди, що нам робить.
За весь час на Херсонщині не було жодного зеленого чи гуманітарного коридору.
Росія-Вперту не погоджується, хоча було понад 20 звернень,
зокрема від папи римського.
Днями буде ще одна спроба.
Анонсує приїзд керівника Червоного Христа в Україні Ірина Верешчук.
Щоб вони дозволили саме Червоному Христові,
бути тими, хто буде представляти міжнародну спільноту
і міжнародне гуманітарне право на Херсонщині.
Щоб у них був коридор.
Та найбільше жителі Херсонщини чекають наших військових.
Лише їхні наближення вселяє віру,
що скоро це пекло закінчиться. ЗСУ вже поруч.
Ми вже близько 10 км від Херсону.
Тому чекайте на нас, друзі.
Ми пов'язково будемо тримайтесь.
Все буде Україна.
Христина Гавреш Даниїл.
Сліж – факти.
Айсі ТВ – єдині новини.
Українці, які почали самотужки відновлювати потрошче на житло,
також отримують компенсації, запевняють в уряді,
але слід офіційно зафіксуват руйнування на папері.
Влада визнає, відшкодування власникам зруйнованих осель
не почнується швидко, адже йдеться про величезні суми,
яких у бюджеті зараз немає.
Нині через дію українці подали більше 206 тисяч заяв.
Той як все зробити правильно?
Наталя Кулик.
Тут теж небо видно.
Ось це дитяча була.
Двоповерхова квартира у затишного передмісті Києва
Ірпені, Мрія, Оксане.
Тут обставляла кожен куточок.
Нині заходить сюди і плачі.
Ворожий снаряд прилетів у дах.
Другий поверх квартири знесло.
Щоб не затікали дощі, зробили тимчасово накриття.
Дірки в стелі, в усіх квартирах на поверсі.
Воно вже псується. Його треба робити зараз.
Звичайно, поки сезон будіверний ціліто,
тому що зиму воно не переживить.
Влучило і в два будинки поблизу, один вигорів,
в іншому знесло дах.
Від квартир на горі залишилися стіни.
Усі три будинки – це одне ОСББ.
Мешканці вже розуміють,
компенсації так швидко не отримають.
Вже почали самотушки міняти вікна.
У будинку Оксани власники готові скластися грішми
на відбудову даху.
Але до кінця не розуміють, як все зробити,
аби потім отримати відшкодування.
Люди, які готові своїми силами щось робити,
вони змушені ці чекати, тому їм відкрито кажуть,
що якщо ви зараз почнете розбирати,
завали і щось будувати,
то потім ви не зможете довести ступень пошкоджень
і відповідно можуть бути проблеми із компенсації.
Якби відразу сказали,
що ви робіть за свої гроші,
потім ці питання будуть вирішені
по співіду компенсації,
то вже починаючи стій на цих будинки,
вже була підремонтована.
Нині зруйнований житловий фонд
у всіх областях обстежують спецкомісії.
Чи можна будинок відбудувати і як, чи потрібно зносити?
Це роблять ліцензовані приватні компанії і державні.
Усі потрощені рашистами бородянці
будинка обстежують фахівці
Соличного університету будівництва і архідектури.
Кажуть, ось з такими зараз нічого не зробиш.
В цей гляному будинку відійшли несучі стіни
еторцеві і фасадок.
Але багато будівель постаждали менше.
Їх справді треба ремонтувати, чим скоріш.
По цьому будинку, умовно, час до осені.
І через те, що чим більше дощі відде,
тим більшу агресію сприймають
несучі конструкції на себе.
І вони можуть прийти в нікплоатовний стан.
Поки законопроєкт щодо компенсації
зазруйноване житло неохвалений, чекає другого читання.
Але тепер у власників, які зафіксували руйнування
у дії, буде цифровий документ, який підтверджує збитки.
Нарешті, уряд затвердив механізм обстеження будинків.
У мінерегіоні пояснюють, якщо люди готові
власними силами, відремонтувати житло
мають звернутися до місцевої влади.
Та сформує спеціальну комісію,
яка детально зафіксує пошкодження.
Власнику зобов'язані надати копію документа.
Акту огляду буде достатньо для початку робіт
в своєму помешканні.
І ми, скажімо так, дуже раді, що громадяни
свідомо ставляться до питання великої кількісті руйнаці,
і зголошуються самостійно виконувати ці роботи.
Зараз мінерегіон думає, як у гроші оцінювати збитки,
очевидно виплачуватимуть середню вартість, вікон, дверей
чи інших буд-матеріалів.
Детальний механізм буде після ухвалення закону.
Людям радять зберігати всі чеки.
Деокуповані області Києвщина, Сумщина, Чернігівщина
напередодні отримали по 400 мільйонів гривень.
Але цю гроші вистачить, хіба, над рівні ремонти.
Це ремонт, дахів, покрівли, вінькон, невелічкі ремонти,
які людям необхідно зробити зараз для того, щоб в осени,
вони могли спокійно жити.
Гроші вже заходять в Київську області.
Зараз роботи вже йдуть.
Втімчасом в уряді чесно кажуть,
певноцінний процес виплати компенсації розпочнеться тільки після того,
як Україна отримає заморожені на заході російські активи.
Десятки тисяч знищених будинків і квартир – це мільярди.
Мінемальна оцінка зараз складає вже понад 40 мільярдів доларів.
У бюджеті наразі такої суми немає,
адже всі кошти ми пріоритизуємо і спрямовуємо на оборону.
Працюють з партнерами, аби отримати ці гроші, чим скоріш.
Поки ж єдиний вихід власникам житла починати
і поступово віднохлювати його самотужки.
Наталя Кулик, Ілля Кондратенко та Іго Шатайло
Фактайсі ТВ – єдині новини.
В усіх новобудовах країни відтепер мають обов'язково бути укриття.
Відповідний закон затвардила Верховна Рада,
а ще парламентарі одностайно проголосували звернення
до держав, членів ЄС і спроханням надати
Україні статус кандидата на вступ до Євросоюзу.
Народні обранці вже традиційно для засідань парламенту
зраз воєнного стану майже всі законопроекти
підтримали конституційною більшістю,
а сьогодні їх було два десятки.
Понад 300 голосів віддали за заборону російської музики
в українських медіа та громадському просторі.
Також забронили імпорт та розповсюдження книг
та іншої видавничої продукції з Росії.
Проголосували депутати і за вихід, і з низки угод СНД.
А найголовніше сьогоднішнє звернення до Євросоюзу
підтримали 315 народних обранців.
Нас унікальний шанс, до якого Україна шла 10 річами.
Ховна Рада України просить 23-24 через 4 місяці
після початку цієї ганебної війни
отримати перспективу нашого членства в Європейському Союзі
та отримати статус кандидата.
Слава Україні!
Наступного тижня перспектива членства України в ЄС
має бути затверджена юридично.
За це голосуватимуть Європейські Раді.
Свою рекомендацію вже надала Єврокомісія,
а також ідею підтримали Києві президент Франції Менею Ельмакрони
і канцлерні мечени Олов Шольц.
То що має відбутись після набуття нашої державою статусу Єврокандидата?
Далі у сюжеті.
З початку повномасштабної війни з Росією з 24 лютого
офіційний Київ пройшов приблизно половину шляху до ЄС.
Тож Брюссель на знак підтримки нашої держави заявив,
Україна може стати членом Євросоюзу
і максимально пришвидшив всі йорадичні механізми.
Україна продемонструвала відданість європейським цінностями
стандартам і вже до війни почала свій шлях до Європейського Союзу.
Але зрозуміло, що держава має виконати низко важливих реформ.
Позитивний висновок Єврокомісії експерти називають певним авансом,
бо українці своєю боротьбою за свободу вкотре довели,
що за європейські цінності платять своїм життям.
Але от з точки зору законодавства ще потрібні реформи.
Нині йдеться про сім блоків.
Найбільше актуальним є питання, що до провадження законодавства
про судову реформу, закон про вищораду правосуддя зміни.
Вони вже проваджуються.
Ми можемо сказати, що ми вже нашлях повиконання рекомендації
більшість антикорупційних закладів ті, ще й ще стадії реалізації,
або ми розпочнемо роботу іще до конкурсу національної антикорупційної биро.
А вже далі Україна та Євросоюз опрацьовуватимуть інтеграцію
в усіх сферах економіки та політики.
Скільки часу це займені, хто нині прогнозувати не береться.
Головне, що є обупільне бажання озгодити план спільного життя, як найшвидше.
Коли Україна завершить переговори за усіма,
цими 30 плюс політичних сфер,
тоді ми станемо вже на розі набуття повного членства.
На етапі набуття статуса кандидата дуже вагому роль зіграла наш опір російської агресії.
Наша здатність боронити європейські цінності,
наприклад, свій власний європейський вибір.
ЄС вже почав допомагати нашій державі економічно, прибрав мите на українські товари.
Доступ до ринку ЄС допоможе перекрити воєнні втрати,
вважає міністерка економіки Юлія Сверединко.
Нинішній екстраординарний формат фактично і є нормою в середині ЄС.
Тому Київ сподівається, що цей режим Брюсель вже не змінюватиме
та навіть більше Євросоюз відкриває країні кандидату
фінансування зі своїх структурних фондів.
Якщо ми покажемо і продемонструємо таку ж відданість і ясність у нашому бажані
виконати ці рекомендації, тому перший бар'єр
виділення України великих коштів буде перейдений
і ми звичайно зможемо називати процес відновлення
справді планом маршала.
Однак серйозні зміни можливі лише після припинення активних бойових дій.
І Росія розуміє, видачи нас, то б в Україні відтягує повнаційний початок
нашого членства в ЄС.
Але Брюсель, де вчитки сигнал, чекає на Україну і готовий
мільярдами євро відбудовувати нашу державу.
Вороніка Бойко Андрій Гетьман, Fakta.TV.
Єдині Новини.
Вони теж герої цієї безжальної війни.
Сьогодні своє професійне свято віднайшають українські медики.
Вони пережили складну дворічну боротьбу з COVID-19.
Одразу з 24 люту стали на першу лінію медичного фронту.
Днювали та ночували на роботі.
Під постійними ракетними обстрілами рятували поранини,
хоперували та приймали пологи у підвалах, без світла і води.
Медики швидкої вивозили і вивозять постраждалих під прицільними обстрілами.
Продовжують працювати в лікарніх в окупації,
бо не могли залишити пацієнтів.
І досі українські медпрацівники не покидають понад 200 шпиталів
на захоплених територіях.
Надають форим допомогу попри бракліків.
Нажаль, Росія вбила щонаменьше 12 цивільних медиків
і понад 700 лікувальних закладів зруйнувала вщент.
А вони працювали на блокпостах та позиціях,
перепливали на човнах річки, щоб виконати свою роботу.
Виїжджали до вакуїваних людей, щоб оформити їм грошову допомогу.
Поки арміці тримають фронт в країні,
працюють волонтери, медики, комунальники,
а також банківські працівники.
Сьогодні наша розповідь про робітників – приват банку,
які під час війни дбали,
аби гроші були в усіх військових і пенсіонерів,
розповідає Оксана Михайлова.
Тут досі вибиті вікна і посічені осколками стіни.
Але Ірпінське відділення банку запрацювало,
хоча в пам'яті досі перші дні вторгнення.
Бачили, як нічні ці обстріли були,
які заробу були над Гостомилим, як наші хлопці,
бронили Гостомель.
Це не передає словами.
Свою родину Іван повіз до сквери, там вступив до тероборони,
якось йому зателефонували з керівництва банку
і запропонували спецзавдання.
Попереджаю, що це буде військовим,
як кажу без вагань, як кажу, ну так,
а що, ні, треба робити, допомагати наші армії.
Військовим, які в перші ж дні кинулися захищати,
потрібні були зарплатні картки.
Це було нагальне питання, щоб видати ці картки,
щоб успішні були зарахувані на ці картки
і щоб військові могли ці кошти,
наприклад, там передати народичів.
Івану відовелося їх видавати прямо на позитіях.
Ми приїжджаємо в поле, бачу, хлопці працюють,
криють окопи.
Звісно, в таких умовах швидкістний інтернет – це мрія,
але є завдання.
Включив на інтернет, на мобільному телефоні,
взяв планшити, пішов до хлопці видавати карт.
Хлопці були здобовлені, як це, ну, як.
Видаєш з карт, і вона одразу активна.
Ну, по також.
Що військові найперша ціль і мимоволі підроздачу
може потрапити він, Іван не думав.
Кожене на своєму фронті.
Ми на фінансовому фронті.
Якщо скажуть, що треба військовий фронт передив,
передив військовий фронт.
Ми на своїй землі ми її будемо захищати.
А колега Івана Зфастова, Анна, виконуючи свою роботу,
знайшла людину, яку вважали без вісти зниклою
півтора місяці.
Та все по порядку.
Перший тиждень повномасштабного вторгнення.
Ірпінь здригається від вибухів.
Жінки з родини та разенків вирішили виїжджати.
Голова сім'ї навідріз відмовився і залишився.
Сказав, що я буду тут у Ірпіні,
до нього приходили волонтери, приносили її,
жуводу, все ми були, наче,
постігну на зв'язку.
А ж, раптом 12 березня, коли світом
розліталися фото-евакуації
з легендарного Романівського моста,
Тетяна Петрівна з донькою побачили серед
евакуованих і свого чоловіка.
Буквально на наступний день
син з зятям поїхали на вокзал,
обійшли все, не знайшли.
Чоловік погано бачить,
тому мобільного немав ніколи,
а всі важливі номери
тримав записані на папірці.
На пам'ять не знав.
У нього завжди були на листочку всі телефони
мігі і всіх дітей, всіх трьох дітей.
Та під час авакуації чоловікавів один військовий,
а сумку з речами та всіма номерами
не сла інша людина.
І вони загубилися, і так чоловік
зник для всіх.
Повернутися вірпінь не міг,
бо ще місяці шли бої, а потім територію
розміновували.
Зателефонували всі лікарні,
які можли, куди довозили.
Далі людина зникла, він не зник,
ну от нема зв'язку.
Так минуло півтора місяці.
Тим часом Анну на іншому кінці Київщини
відправили до одного з місцевих будинків
і вважаючи на формию
для вакуування.
Він не пам'ятав жодних контактів
всіх своїх рідних.
Було болюче дивитися,
як плача сивий чоловік.
Це був той самий Микола Іванович.
Розпитавши в чоловіка дані про рідних,
Анна через доступну систему
знайшла номер дружини.
Було багато сліз, багато
щирих емоцій,
тому що цього чоловіка, як засувалися,
вже понад півтора місяця розшукували його рідні,
і вона могла знайти.
Анна щаслива, що просто виконуючи свою роботу
повернула батька, дідуся й чоловіка родині.
Я бачила, що цей чоловік
був дуже засмучений,
він дуже переживав,
він дуже сильно плакав і дякував нашому відділенню.
Ми бачили підтримку людей,
підтримку всіх,
постали, ну,
і всі ми ром знайшли.
Оксана Михайлова, Дмитро Матвієнко та Дмитро Кобзар.
Факти є сітві.
Єдині новини.
У світі сьогодні відмечають день батька
для українців.
Він проходить крізь призму війни,
яка розгіднала сотні тисяч сімей.
Татусі пішли на породову волонтерію,
чи воюють на економічному фронті
заради перемоги.
Як в умовах війни підтримувати зв'язок батьків
і з дітьми, і чому?
Це зв'язок нині безцінний,
розкаже Аліна Матвічук.
Аліна Матвічук, дмитро Матвієнко та Дмитро Матвієнко
Дмитро Матвієнко, дмитро Матвієнко
Привіт, Ромаш.
На бойовому червомальні.
Як у нас справи?
Між ними тисячі кілометрів.
Тату, Тарас Тополя, фронтмен Гурту Антитіла
від початку повномасштабного вторгнення
Ітеро Боронець.
Нині під Харковом.
Дій теж з мамою, тимчасово у США,
у бабусі з дідусем.
Спілкуватися виходить лише по відео зв'язку.
У нього ніч у них день.
І так щодня вже три місяці.
Дуже радіють, коли він звони,
постійно йому показують свої нові малюнки,
свої дизягнення розказують.
А для тата, звісно, це підтримку.
Дуже, дуже сильного злюблення.
І сумою за маму.
Ми теж з тобою.
З лютого війна розлучила майже половину українців
зі своїми коханами та рідними.
І це вже почало позначатися на психічному здоров'я.
Каже психологиня і ведуча ранку
у великому місті на айсітіві Юлія Зорій.
Надто це стосує ці дітей,
які в один момент стали дорослими іпоки.
Ми бачимо лише малу частину траву.
І відсутність батьків.
І, не дай Бог, втрата батьків, втрата батька.
І ця розмежованість віддала місто,
що мама з дітьми десь далеко,
батька, що він є в Україні.
Точно це будуть різні,
просто стравматичні синдроми.
Це точно будуть якісь депресивні стани.
Нині у більшості випадків діти розлучаються статусями.
І ось тут Юлія Поточню.
Яку ж роль відіграє саме батько у житті дітей?
Вставлення батька до дочки.
Воно розвиває, додає дівчинці в певненості в собі.
Вона собі фармає уявлення про те, яким повинен бути чоловік.
Хлопчику дуже важлива згода батька.
Його те, що він підтримує,
те, що він завжди буде поруч.
У тимчасовій розлуці з дітьми і багато дітна родина решетників.
Сини у Франківську, батьки у Києві.
Ви, мовляєте, я рятую технології, жартує Гриша.
Привіт, привіт.
Сашуня!
Ви раді, привіт, син.
У них вже не перша.
Покоління виховується за принципом дружньої сім'ї
та плакання родини хцінностей.
Хрестена згадує, у її житті сама батько зіграв важливу роль.
Твої батьки 40 років разу,
у моїй теж майже 35 з гаком.
Але завжди я пам'ятаю своє дитинство,
що тато брав дуже активну участь у моєму вихованні,
оформування якогось мості, то гляду.
Він багато працював, від часу його не було дому,
але все одно він присвячував мені свій вільний час.
І дитина, коли вона відчуває, знає, що тато поруч,
десь є, і він будь-який момент там прийде,
якщо буде потрібно, це дуже важливо.
З початком війна сім'я чимала волонтери, допомагає дітям.
І саме у волонтерських пунктах кажуть дуже відчутна та потреба.
Малечі у підтримці і любові.
Ми зараз маємо максимально всієї країної згуртуватися,
аби діти не відчували відсутність батька.
Знаходити можливість якось, провідувати дітей,
ось шукати цей контакт, коли ти можеш обійняти,
коли ти можеш приголубити, навіть так,
всправді, психологи кажуть, що якщо є можливість
притиснути, обіймняти вашу дитину, сусідську робітце
і тим самим ми будемо лікувати наших дітей.
Порадила шо одна, любіть своїх дітей.
Любіть своїх дітей, ставтеся до них як дорівних собі,
пояснюйте їм, розмовляйте із ними,
не применюєте їхніх емоцій чи переживанням.
Їм важливо розуміти, чому так відбувається,
чому ми переїжджаємо, чому тату від'їжджають,
чому мама сумна заплакана і тривожна, взагалі щось відбувається.
Важливо саме говорити, чесно і відварто,
як з дітьми так і один з одним, каже Олена Туполя.
Ми домовились колись бути часами
і говорити про свої почуття,
про все, що ти хочеш сказати і коли ти хочеш сказати.
Це незалежності, святка.
Тетка, ми тобі чекаємо дуже і чекаємо,
поки ти й до нас пролетаєш,
поки війна загінніться, ми з тобою трішки побудемо,
потім палати до дому.
Добре, зайчики.
Ми зробимо своє справу, я бо я всього привечу до вас
і заберу вас за завдом України.
Гаріна Матвійчук, Володимир Коваленко,
програма Вікна, СТБ – єдині новини.
Рівно через 15 хвилин наш ефір продовжить ексклюзивне інтерв'ю Андрія Данилка,
який вразив своєю відвертістю всю знімальну групу
марафонів і її день новини.
Також буде концерт Вірки Сердючки,
який вона днями дала у київському митрополітені.
Легенда української сцени розважала глядачів
і улюбленими композиціями і новими україномовними піснями.
А свій виступ вона розпочала із хіта, який нині знає вся Україна.
На цьому мене все, а марафон триває. Тримай мустрій і як ми швидше й нам перемоги.