Донбас
Скалічно окупантам Донбас.
Ой, міна слистить!
Що відбувається на езюм з комунапремку?
І хто живе з війною по сусідству?
Експлюзивний матеріал з есходу.
Хороший російський генерал – це мертви російський генерал.
Російський генералітет – це гірше, що дісталось у Росію
з падик від аргенського союзу.
Скільки високих чинів не повернулися з України?
І чому їхня стратегія настільки провальна?
Атрекціон – державний щедростік.
Я сказав, десь не чеслений.
Я цю жду.
Кому і які виплати обіцяють в уряді і чи довго людям доведеться чекати обіцяново?
Кому війна, кому мати рідна?
Хто і як нагріває руки на відбудові житла?
Будинок чомусь і досі стоїть розкрити.
І тепер дождь щоразу заливає квартири.
Про фінансові махінації на руїнах.
Триває всеукраїнський марафон «Єдині новини» в ефірі підсумковий випуск «Новин»
від інформаційної служби Інтера у студію Олексій Фадєєв.
Вітаю.
Найважчі дні за весь час війни переживає Северодонецьк.
Ворог не припиняє штурм, ані нахвилину.
На околиці росіяни стягнули додаткові сили з окупованого Луганська.
Мости, які вели до міста, підірвані.
А територію підприємства АЗОТ, у сховищах якого намагаються врятуватися
близько пів тисячі мирних жителів і з дітьми,
расшисти безжально бомбардують.
Із землею ворог рівняє інші міста із села Донбасу.
Ситуація в регіоні дуже важка.
Наш воінкор Руслан Смещук вирушив наізюмський напрямок
до кордону Донецької та Харківської областей.
Як виглядає війна, побачимо в його ексклюзивному репортажі.
Зараз ми їдемо на передові позиції Боргенківського і Зюмського напрямку.
В якийсь момент ця ділянка фронта була вкрай напорожена,
адже путро сіяни зустредали значні сили і намагалися відрізати
донбасські угольпування збройних сил.
Проте через вкрай вашку ворог розумного оборони
росіян тут не кровили, вибили техніку, особовий склад до того рівня,
що через втрати ті підрозділи російські,
які тут атакували, фактично перестали функціонувати,
як військова родиниця.
Ми зараз подивимось на власні очі, що тут відбувається.
Це кордон Донецької та Харківської областей,
ближче до лінії зітнення, тим гірше дороги,
тим більше вирв та ракет навкруги,
найбільше вирогідність піймати приліт.
Дарова вулєтку в російську.
Як повезе?
Ну, буває, обстріли, що попадаєм під обстріли,
головне – не зупинятись,
бо в рухому мішені трошечки важче попавшти.
Місцеві фронтові селища геть розбиті та знелюднені.
Прямо посеред двору тут можна побачити на розірвану авіабомбу.
Цю просто прикрили дерев'яшками, щоб випадково не штовхнути.
А поряд на сусідній вулиці демонстрація щобуде,
якщо вона все ж таки вибухне.
Такі вирви чи навіть не вирви,
а реальні кратери залишаються після розриву авіаційної бомби.
Ой, міна свистить.
Незвісно, постійні обстріли.
Далеко, далеко.
Це не бідь дебехов.
Так, ну чось починається обстріл.
В принципі, тут таке постійно,
сперіодично відбувається боїна короткій дистанції.
Повезло, що він попав в цю защиту,
і вона откинула снаряд, зламала свою.
Механіка запаяла, я кувалдував.
Знутрі вже, тому що він міг вилізти.
Він не міг відкритись, тому що завернуло там все.
Сергій Танківцев вони часто на собі відчувають цю важкість
для ближнього бою.
Його екіпаж зайшовся з російським танком.
Піхота просила помогти їм.
Ми вийшли, він з поврота виходив,
і він такий стоїть, менше 100 метрів,
і він раз вистрили, він не понятку дамі назад закотилися,
я вихопутав балістику чи щось.
А потім знову атака.
Я вискакую, щоб ще раз його влупить,
а він повернув пушку в сторону.
Я питаюся стренити, а менше конвір загружається,
і він плащен на мене, поверачує,
і як в кіноху не було видно, як снаряд вилітає в тебе,
і йому плюху вистрили,
і воно в мене воно вироткати.
Піхота вже його добила.
Його танк посічений осколками –
це наслідки полювання російських ракетників.
Такий вирвит – це так би мовити матеріальні знаки уваги
від ворожої артилерій до наших танкістів,
адже росіяни шукають, де стоять боєві машини,
шукають, яким чином, просто обстріляючи квадрат за квадратом
місця, де можуть розташовуватися танки.
Занимаються вігателем, там коробки хотіли.
Кришу подняють, коробки, посмотрите, регулювати,
а Серега – пулемети чисті.
І тут 20-30 метрів по нам давають гради падать.
Тобі, що вони в основному, як стріляють,
піхотінці їх по посадкам сія.
Града ми по нас вбарили, нас вирлили трохи гади.
Побили, вона вирки. Там біг, вирочки.
Ми як разу спіли, самі ремонтували машину, блин.
І воно воно в кайсет, як почали падати.
Як курчати під квочкою, під танк позаховувалися,
вирізли в ушак, свистеться.
Проте ще кілька тижнів тому вогнений тиск на нашій позиції був сильніший.
І самолеты ж були, і вертолеты, а здесь їхні самолети.
Я слышно, услышали ми, що вертушки їх не летають,
там вдалі, где-то здаліка отстрелювають.
Більше, ну, як такого нічого з них не летало.
Ви вимачте, з чим це связано?
Ви бояться.
І потім, ну, основі факта, що вони бояться,
тому що вони як не прилітають, ну, взбивають їх.
Ви ж вони такого не збивали, як в начальі вони.
Але найбільший тягар зараз лягає на українську артилерію і реактивний стольник.
Вели огонь по нашій пехоті, ми вгамували їхню зброю.
Протисуттєву перевагу росіян в стволах їх бівуть.
Українські артилеристи протисставляють кількості,
швидкість, прицільність і кваліфікацію.
Це як гра така, розумієте.
Хто кривий, хто быстріші, хто такого повіта, або не поїхати.
Ну, так.
Та і все.
Ну, вааа.
За попередь завжди планується пути по шляхи відходу,
куди і як і деш, яку сторону будуть обстрідувати.
Вони можуть прочесувати на умання взагалі.
Ігорь, навіть в таких умовах тут живуть мирні мешканці.
Борис єдиний, хто залишився в своєму селі.
Його ми зустріли, коли він шов у гості до своїх друзів.
Ті теж єдині жителі вже в іншому селищі.
Люди – наємовірного спокою та фаталізму.
Я роботав у мене тут, сторажу його в басі.
Триста після туди, куди їх перевезеш.
З одніх бомб подруги.
Ви дуже храби чоловік.
Нашу зроблю. Приготую.
Тим часом росіяни збільшують кількість обстрілів тилових місто Неччене.
Оборона українського Донбасу триває.
Руслан Смещук, подим ремонт, та Іван Шереметт.
Подробиці телеканал «Интер» для марафону єдиних новин.
Не припиняється оборона інших областей України, зокрема Ніпропетровщини.
У деяких районах області зараз дуже гаряче.
Так, десятки людей з Зеленодольської громади довелося евакуювати до кривого рогу.
Як відбувався порятунок мирних жителів, розкажемо далі.
Від самого ранку жителі Зеленодольська стоять на місті збору, чекають на евакуацію.
І з собою зібрали лише по кілька сумок.
Кажуть, жити під постійними обстрілями вже, ані сил, ані здоров'я не мають.
Покупно дрожат, все дрожат.
Там, на ті, як в старому чоловіку, і давлення, і все таке, що можна не дожити.
Укупанто щодня гадять по Зеленодольській громаді.
Під прицілом ворожих снарядів одразу кілька сіл та власне саме місто Зеленодольськ.
Гадять із різного калібру.
Зруйновені сотні будинків, дитячі ситки та ліцей.
Вогонь відкривають по мирному населенню і в день, і в ночі.
Вийхати під обстрілими самотужки проблематично, кажуть місцеві.
Тому без вагань погодилися на евакуацію.
Удобно, що автобуси приїхали з Києва Рога.
Якщо добиратися з своїм ходом, як ми їдемо, то треба кучі пересадок робити.
Плюс, що не з'яснені, чи буде транспорт чи не буде транспорта.
Один з найбільш масових обстрілів позелений на Дольській громаді.
Заснили пару днів тому. Загинула одна жінка, ще п'ять місцевих жителів, зазнали поранень.
Або уникнути ще більших людських жертв,
Кривирійська міська влада організувала евакуацію до міста.
Першими рейсами вдалося вивести 76 людей.
Вже по обіді люди були у Кривому Розі.
В Києвому Рогі намі організована системна робота з переселенцями.
Це помощ в евакуації, прийом регістрація, розселення,
медісинська і соціальна помощ, безплатна горяча питання,
видача продуктових наборів і так далі.
Загалом від початку повномасштабного російського вторнення
із Золандольської громади виїхали більше 30 тисяч жителів.
Утім, люди сподівається незабаром повернутися до своїх осель.
Олена Моделях, подробиці телеканал Інтернів Проподроска.
Область Мерафон, Єдині Новини.
Для кого з російських генералів війна в Україні стала останню?
Чини серед загиблою військової літи РФ розмаїть,
аж до командовачів армії.
От, приміром, яків рязанцев командовач 49-й армії.
Андрій Суховецький, генерал майор, заступник командовача 41-ї армії.
До речі, командовані цієї армії пошчастило в лапках найбільше,
адже ліквідувано і начальника її штабу Віталія Герасимова
загину навіть командир 1-го армійського корпусу Роман Кутузов.
Але чому взагалі гинуть цілі генерали?
А через провал російської інтервенсії лампасоносних високопосадовців
Кремль посилає на позиції, аби, так би мовити, навести лад у лавах, а свободітілі.
Але їм то не вдається.
У підсумку, ані гучних перемог, ані живих генералів.
В стратегію кар'єру та кадро віротації російського генералітету
Приски плово вивчив Богдан Вербицький.
Генералітет
Еліта армії. Генералітет. А який він в Росії?
Російський генералітет – це гірше, що дісталось у Росії у спадах від Радіянського союзу.
Переважно вихідці сукопутних військ танкових, як і сам начальник гінштабу Герасимова.
А що про нього відомо і що про своє командування кажуть російські солдати?
Вони просто екрані, тріпі екрані. Коману – вони просто екрані.
У чому причина такого діагнозу?
І чому в російської армії не виходить в Україні?
Від усіх офіцерів я чула одне.
Нам є чому повчитися в українських військових.
Ми проаналізували російських генералів, спроволили розібратися в їхній тактиці і зрозуміли,
де можемо обіграти росіян.
Вони просто екрані, прийняли і ті в атаку на ступлі.
Вони не можуть, скільки людей.
Вони – вона екрані.
Зам'ятитель командира полкави, вона вона, сказала 450 людей, готовий тю був.
У нас цілу екрані їли, їли, не беруть 100 людей.
З військової точки зору – тупість.
Це, якщо коротко, про першу хвилю повномасштабного наступу росії.
В саме тоді армія противника зазнала найбільших втрат і в живій силі, і в техніці.
Ви вам не стали відомі, ви не вважаєте, потрібно їх коригувати.
Про що це свідчить?
Це свідчить недооцінку.
Велику недооцінку Сеперника.
Недооцінивна сам перед саме він.
Знайомтись генерал Валерій Грасмов за освітою танкіст.
Може звідти такий потяг до неймовірної кількості танків на вузьких дорогах поліся.
Начальник генерального штабу спецоперацію Тобто війною керував з першого дня.
Але дещо надрадиційно.
Який зробив ставку на доктрині гібридної війни, або на доктрині керуваного хаосу.
Мова про розхитування інформаційного простору, про проведення інформаційних операцій,
про проведення психологічних операцій, про проведення розвідування диверсійних операцій.
Фактично він Сем Герасимова, його доктрин, це був Крим.
Але пішло все не за Кримським сценарієм.
Хто з мічом ки нам прийшов, б**ь.
Тут, б**ь, від міча, б**ь погівнють, б**ь.
Втім, росіяни продовжили йти.
Попри активне українські оперешли до того ж вже пристріляними нашою артилерією дорогами.
Вони просто і б**т, і б**т.
Без якого-либо помощі.
У нас нічого нет, а не просто нас подоросілерів.
Російська армія так воює, що найменш останні триста років.
Мамаємо офіцерів, які навчалися в Радянському Союзі,
скажімо так, останні 10-15 років існування СРСР,
потім вже робили свою кар'єру в російській армії.
Відповідно, вони застали і Радянському армію,
і Радянському військово-стратегічну думку, на такому вже нападінні.
З військовим експертом та істориком Василим Павловим
ми спілкуємося в парку перемоги Боярки.
Там позаду стела з іменами жителів міста, які загинули у Другу світову.
Вона якраз ілюструє військову стратегію Росії.
Просто ряда ми написана однею та саме прізвище.
Наприклад, у Боярці є три прізвище, які утворюють фактично це місце.
Це клеменки, лисинки і лахтадири.
Бачу, ви можете подивитися, просто скільки одного іншого прізвище
розташовано на цих плитах.
Це тому, що головний, який в нас є, що цього хоче.
Білою Росії.
Главна йому на лопаті.
Днайдь в шині.
Так і зробили, що правда змінили на посаді не офіцера,
про якого ця жіночка говорить, а найголовнішого – Херасимова.
Російськими військами в Україні почав керувати генерал Олександр Дворніков.
Я так думаю, що вища військова політична керівництва Росії,
яка основно шукає адекватну заміну,
і тому з'являлися вистільки персонажи як Дворніков.
Звані герої Російської федерации пресвоїна Дворнікову Олександру Владімировичу,
генералу полковніку.
Нагороджували його за війну у Сирії.
Дворніков командував там російськими військами.
Фактично артилеріє та авіація,
яка просто стирала мирні квартали, але по та інших міст.
Зараз цей сценарій активно втілюють у життя на українському Донбасі.
Щоправда, живою силою тепер бойові дії ведуть обережніше.
Вони намагаються ефективно кодись координовувати
той уже обмежений ресурс, який внехія.
Ресурс обмежився після кільського нафлінку.
Але цей ресурс у Росії поки не закінчується.
Артилерію і орки-хатіть майже цілодобово по всій лінії фронту.
І для НАТО це стало неочіконістю.
Вони не розуміють, що зараз війна може ще вестися так,
настільки щільним, інтенсивним артилерійським вогнем.
Вони вже в принципі формують свої доктрини так,
що така велика кількість артилерій не є потрібна.
Потрібні дрони, потрібні авіація, потрібні ракети.
Така компіляція досвіду Грузинського,
компіляція досвіду сирійського, але все це посажено.
Зостріли радянський досвід, який не передвичає
навіть, хоча б щонайменше ініціативу з боку вищого команду.
Я вже не кажу про ініціативу на рівні молодших командирів,
на командирів Среднього Лану.
Жовтан 2021-го – це останні спільні навчання ЗСУ та НАТО на Приазов'ї.
І саме вони руші на сила реформу нашій армії.
Молодий ли командний склад раз.
І ми, омолодий ли, його за рахунок того,
що дали керувати можливість офіцерам, які пройшли бойові дії.
За 2014-15 років ми даємо можливість децентралізувати
систему управління на нижній ланці.
Перехід на цей шов знизу, ніж зверху.
Тому що наша армія відрізнялася ці роки тим,
що вона не відходила від паперової армії, від бюрократії.
Коли є журнал – журнал.
Моя колега Ірина Баглай змінив українські армії,
і в генералітеті зокрема бачила на власні очі.
Бо спочатку бойових дій з 2014-го Ірина працювала на фронті.
А ще на спільних навчаннях ЗСУ та НАТО каже,
що альянсу є чому повчитися в наших офіцерів.
Це був 16-17 рік, коли військові, сполучених Штатів в Великобританії
прибували до нас.
Також мені розповідали наші десантники,
що вони просто ходили за ними і записували всюди, всюди записували.
І їх дуже вражало, що тими засобами,
давайте відвертоказати, не порівняти з НАТО,
що вони досягають таких результатів.
Яких, ну, наприклад, 11 вбитих російських генералів.
Богдан Вербицький, Сергій Калимник,
Подробець, телеканал Интермарафон.
Єдині Новини.
Застаріла ще радянська стратегія, тактика і техніка з одного боку,
численні воєнні злочини з іншого.
Так звана міць, так званої Второй Армії Міра,
покладається виключно на підступність та звірство.
Російські терористичні війська убили вже тисячі українців,
застосовуючи заборонену зброю,
приміром, касетні бойоприпаси.
Наскільки небезпечна і не людька така зброя,
які докази її використання Росією має міжнародна спільнота,
в відповіді має наша британська кореспондентка Світлана Чернецька.
Нові докази воєнних злочинів проти Росії.
Правозахисна організація міжнародна амністія видала докладне дослідження,
що до використання касетних бойоприпасів окупантами.
Експерти засоредилися на вивченні ситуації у Харкові,
і лише в цьому місті підтвердили 5 випадків використання забороненої зброї.
Ідеться про касетні бомби, а також російські бойоприпаси.
Це ракети, які викидають менші міни, що можуть вибухати пізніше.
У звіті міжнародної амністії описані конкретні історії
і названі люди, які постраждали від таких атак окупантів.
Зокрема випадок на дитячому майданчику у мікрорайоні індустриальний.
Чоловік з п'ятирічною донькою у цілі, а жінка зазнала значних травм.
Осколки бойоприпасу потрапили її у спину, груди та живіт, пошкодили легені та хребет.
Вона померла в реанімації після кількох операцій через два місяці після вибуху.
І це лише один випадок із сотень зафіксованих правозахисниками.
Касетні бойоприпаси мають дуже сумнівну репутацію,
бо неможливо їх точно спрямувати, вони детонують у повітрі,
викидають велику кількість менших бомб, які вражають велику територію,
а отже несуть більшу загрозу цивільному населенню.
Люди, які віддають накази і вирішують використовувати таку зброю,
вони прекрасно знають на слідки такої зброї.
Це не люди, які, в пенять, зеленому не мають про те, що це за бойоприпасом.
Вони чудово знають ініхрасовки.
І мені вдається, що такі рішення російсько-педерацій використовувати
не поцільні кассетній бойоприпас, це свідоме рішення
мустрійної держави наносити таку шкоду цивільному населенню і іншого державу.
І життву уявлені, що це не повідальність, так не буде.
Відповідальність оце точно не внаставить.
Понад 120 держав світу підписали договір про заборону використання
кассетних бойоприпасів.
Щоправда, у цьому списку немає ані росії, ані України.
І в обох країнах є великі запаси цієї зброї.
Щоправда, перевірки правозахисників доводять,
що на відміну від армії окупантів збройні сили України
не використовують кассетні бойоприпаси.
Відомо лише про один випадок, який поки що не верифікували.
Проблеми з цієї зброї ще й в тому, що часто невеликі бомби
не дитонують, призіткнені і залишають загрозу на довгі роки.
Щодовше і щобільше кластерних бомб використовуватимуть зараз,
то гіршою буде проблема в кінці конфлікту.
Це ще й дуже дорога робота з їхнього знишкодження.
Лаосі у Камбоджі досі намагаються ущистити територію від кассетних бомб,
які шаскинули понад 30 років тому.
Ці бомби продовжув вбивати дітей, які в часи війни навіть не були на роджені.
І ми би не хотіли бачити таку ситуацію в Україні чи будь-якій іншій країні.
Росія продовжує заперечувати використання кассетних боєприпасів,
але їхнє застосування зафіксували не лише у Харкові,
але й в багатьох інших містах і селах на сході України.
І в більшості випадків. Цілком не виправдано,
бо на території ударів перебуває більше цивільних людей, ніж військових.
І уразі доведення всоді – це підпадає під класифікацію воєнний злочин.
Світлана Чернецька, Юрій Романюк, Подробиці,
Британське бюро телеканалу «Інтер» – марафон «Єдині новини».
Третьа зустріч у форматі Рамштаєн відбудеться завтра у Брюселі.
Головною тему на ній стане прискорення до ставки військової допомоги Україні.
Скликав засідання традиційно міністр оборони США Лойд Остін
і саме він має натиснути на партнерів, які з тих чи інших причин затримують постачання.
Переговори відбудуться завтра у 16-ті за місцевим часом у Брюсельській штабквартий Ріннато,
куди і прибудуть міністр оборони країн-шленів Альянсу.
Тож формат Рамштаєн засідатиме перед початком зустрічі міністи.
Найвісімнадцяту тридцять заплановано уже вечерю партнерів по-нато
з міністрами України, Грузії, Фінляндії та Швеції.
І вже в четвертого дня міністр країн-нато матимуть змогу
щерез предметніше оборити всі питання.
Визначитися і не балансувати між Україною та Росією,
закликав канцлера Німеччини український президент.
В інтерв'ю одному з німецьких телеканалів Володимир Зеленський заявив,
що чекає від Олафа Шольца і підтримки європейських прагнень України
і збільшення військової допомоги.
Ці заяви провинали напередодній мовірного візиту Шольца до України.
Приїхати він може вже найближчими днями у компанії президента Франції та прем'єра Італії,
візит, який готують, але не підтверджують Тетяна Логонова.
Наче будуть, а може і ні, у цей четвер, або всереду.
Візит європейської три кітака Христели Тандемо Олафа Шольца,
Маніеля Макрона та Маріо Драги.
Вже нанося, а жодною на 100% точної інформації про нього немає.
Італійські змі повідомляють політики приїдуть до Києва 16 червня.
Та ні, 15 вже за кілька годин виправляють французькі дипломати,
а потім беруть свої слова назад.
А німці, німці взагалі не називають жодних дат.
Спочатку хувентувати ймовірну поїздку відмовився речних німецького уряду,
ну а потім його шеф-канцлер Олаф Шольц.
Речник уряду вже сказав усе з цього приводу на прес-конференції.
Інформацію приховують не просто так, а зміркувань безпеки.
Від початку війни про всі візити топових європейських чи американських політиків
повідомляють постфактум.
Тобто лише тоді, коли вони вже перебувають в Україні.
А тут мова про приїзд одразу трьох лідерів.
Канцлера Німеччини, президента Франції та прем'єра Італії.
Отже, по привідсутністю офіційних підтверджень можна припустити,
що цей візит активно готують і відбудеться він найближчим часом на ймовірніше цього тижня.
А тепер трохи проочікування, адже їх дуже багато.
Від трій ківки в Києві чекають чіткою заяви,
що європейські важкового вики підтримують надання Україні офіційного статусу кандидата на членство в ЄС.
Окремо від канцлера Олафа Шольца пояснень, чому Німеччина ніяк не може відправити до України обіцяну зброю.
Про це лідерані Меччини питають мало не на кожній пресконференції.
Він відповідає, усе буде.
Було помилкою просто відправити портитанкові гаубиці 2000 найсучаснішу зброю у світі артилерії,
без інструктажу безналежного навчання.
Зараз у Німеччині українські військові проходять необхідну підготовку.
І відповідь на запитання, коли системи будуть надані, прямо залежить від цього процесу.
Те саме стосується і самохідних зенітних установок ГЕПАРТ.
Політологів, тим часом цікавий, чи стане візит шольца, макрона та драгі
народженням нового європейського формату підтримки України,
що замінить традиційний тандем з двох гравців – Німеччини та Франції.
Тетяна Лугунович, Славрулов, Подробиці Німецький бюро-телеканал «Уінтер», Марафон. Єдині Новини.
Деокупація українських територій залежить лише від швидкості
постачання нашим військовим потужного зброєння.
Проте Кевол Димир Зеленський заявив під час онлайн-прес-конференції журналістами здані.
Він зазначив, що від ефективних постачань залежаті подальші плани Росії,
щодо інших країн. Тому здатність української армії вдало протистояти країні агресорці
залежить лише від єдності Європи та всього сімту.
Були вже конкретні кроки. Кроки щодо посилення нашої армії зброє,
а потім були кроки щодо посилення нашої економіки фінансу оптимку,
а потім були кроки щодо послаблення економіки РФ.
Це санкційна політика. І саме в цих трьох напрямках потрібна об'єднання світу і Європу.
Воно дається нелегко, але від цього залежить нашу міцність.
Уповільненість, уповільненість звільнення наших територій від російських акупантів
дуже сильно залежить від цього об'єднання. Тому ми розуміємо, що це непросто.
Ми займаємося цим, якщо всі будуть продовжувати бути зміцненими,
а отже, об'єднаними ми точно переможемо в цій війні.
Триває підготовка до самі-то ЄС у Брюселі.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук здійснює робочі візити до різних країн світу,
аби залучити якомога більше підтримки та допомог.
А також переконатися у підтримці євроінтеграційних прагнень України.
Раніше європейське турнена підтримку нашої держави розпочав польський президент Анжей Дуда.
Нагадаю, 23-го і 24-го червня у Брюселі має відбутися засідання Європейської Ради.
Одне спитань – розгляд виснувку Єврокомісії, що до заявки України над членством в ЄС,
а також прийняття рішення щодо надання нам статус України-кандидата.
Напередодні у Брюселі Стефанчук заявив, що Україна готова провести всі необхідні реформи,
аби набути повноцінного членства Євросоюзу.
Вашингтон перекриє бюджетний дефіцит в Україні.
У Сполучених Штатах заявили про готовність виділятиє 1,5 мільярда доларів щомісяця,
аби український уряд міг стабільно виплачувати зарплати та пенсії.
Подробиться цього плану розкрив високопосадовець державного департаменту.
Його заяви обговоримо зараз з нашим спеціальним кореспондентом,
у Сполучених Штатах, Дмитро Аннопченко.
Зараз він на зв'язку із будівля американського конгресу.
Отже, Діма, вітаєво!
Новина, вкрай важлива.
Які деталі відомі зараз?
Льош, насправді, Сполучених Штати вперше кажуть відкрито і про цю цифру,
і про те, що вони беруть на себе зобов'язання
допомагати і у короткостроковій, і у довгостроковій перспективі.
Тому що Україні треба розраховувати не тільки на гроші і зброї,
які найближчими місяцями, але і на довгу підтримку,
на найближчий час.
Ну, і ось зараз головна проблема,
головне питання, яке вигникає щодо короткострокової перспективи,
це якраз бюджетний дефіцит, як його перекрити, як фінансувати уряд,
як виплачувати пенсії, зарплати стипендії і Сполучені Штати.
Це така серйозна, дійсно гучна новина.
Повідомили, що виділятимуть півтора мільярди доларів для України,
що місяця протягом щонайменше найближчих кількох місяців.
Ну, і повідомив про це заступник помічника державного секретаря
з питань Європи та Євразії, Дирек Хоган,
виступав він під час дискусії в Вашингтонському центрі Вудро Вільсона.
І, знаєте, що цікаво, це була така більше ретроспективна дискусія,
обговорювали план маршала, план, який існував після Другої світової,
ну і Хоган якраз каже, що те, що відбувалося тоді,
в після воєнні роки дуже сильно нагадує.
Туди помоготь реформи ті процеси, які відбуваються просто зараз.
Давайте послухаємо.
Для України і всього регіону ми взяли на себе зобов'язання.
Допомого, яку США надають використовуючи дві законодавчі ініціативи,
лише за останні три місяці перевищила 53,5 мільярди доларів.
І ми надаємо цю допомогу у повній координації
із нашими міжнародними партнерами.
Але суму, яку ви зараз почули, ці 53 мільярди,
це загальна сума, включає вона в себе і військову допомогу.
Ну і зрозуміло, що всіх тікавила, ну а що,
що до прямих бюджетних виплат.
Ну і Хоган повідомив, і наскільки його розуміють,
це вперше, про це кажуть публічно,
бо до цього були лише перемовини з українською стороною
і неформальні розмови.
Що штати, по-перше, формують чіткий графік виплат,
ну а, по-друге, збільшують обсяги фінансування,
послугити прямомова.
Українська влада має продовжувати працювати.
Образно ми маємо надавати допомогу,
щоб в вирядових кабінетах продовжувало горіти світло.
І це наша пряма бюджетна підтримка.
Ми вже взяли на себе з обов'язання виділяти
мільярд доларів, але зараз ми надаватимемо ще більше.
Фактично півтора мільярда доларів на місяць,
протягом найближчих 4-5 місяців.
Ще Хоган говорив про санкційний тиск на Росії.
Повідомив, що у координації з європейськими партнерами
з получені штати просто зараз готують новий санкційний пакет.
Тобто найближчим часом ми почуємо з вами
дізнаюємося про нові рестрікції проти Москви.
Ну а ще, ось це якраз цікаво говорив про можливість використання
за арестованих заморожених російських грошей
для того, щоб допомогти Україні,
щоб покрити, зокрема, витрати на відновлення
української інфраструктори. Ну і тут важливий меседж
високопосадовості держнепу якраз каже, що адміністрація
Байдена неодноразово заявляла про своє бажання.
Я тут процитую, бачити заморожені російські активи
частиною певного пакету репарації.
Втім пояснює, що це питання, яке зараз обговорюється,
питання, яке є на порядку денному, але воно не просто
з точки зору юреспотензії. І зараз чиновники на етапі
якраз і шукають юридичні механізми, як це зробити.
Ну і отже, в Вашингтоні вирішили діяти разом із країними
великої сімки для того, щоб коли знайдуть цей самий юридичний
механізм, він був спільний і для Америки, і для країн
Європейського Союзу. Але Хоган сказав, що в принципі
вони шукають зараз у зходжене рішення, але це знову цитата.
Зовсім не означає, що робота не виконується, але
конфіскацію російських активів вона може бути, але це набагато
простіше сказати, ніж зробити. Але як бачите, ця ідея
обговорюється, і те, що знаєте, колись ця ідея виникла тут
в конгресії, її не сприймали серйозно. Як бачите, зараз
ВСДП покаже вже не просто про цю ідею, як таку, а про конкретні
шляхи, допомоги Україні, конфіскації, кортів,
перерахування цих коштів Києву, які є американська
адміністрація, разом з Європейськими Союзниками,
досить серйозно шукає.
Колеги Київ.
Дімо дякую за докладну розповіді. Добрі новини.
Це був Дмитро Аноченко, наш спеціальний кореспондент
з Вашингтона про ініціативу американської влади щодо
соціальної допомоги Україні.
І на продовження соціальної тематики – виплати під час
війни і пенсії, допомога малозабезпеченим та сім'ям з дітьми.
Цього річту, цього переліку додалася ще одна категорія
внутрішньо переміщені особи.
Як держава підтримує тих, хто змушений був покинутись
свої думівки через напад Русі?
Та чи реально отримати пенсію, якщо твоє місто
окуповано відповіді на ці та інші питання,
шукала Анна Камінєва?
Втекти від війни у безпечне місце.
Через напад Русі є кожен шостий українець,
був змушений покинити свою думівку.
Хтось виїхав за кордона, хтось в іншу область і таких
внутрішньо переміщених осіб в Україні вже понад 4 мільйони.
Держава виплачує їм грошову допомогу вже кілька місяців.
Та є ті, хто гроші ще досі не отримав.
Чому? Коли будуть виплати?
І з якими проблемами з'ятнулися українці при оформленні статусу ВПО?
Давайте про все по порядку.
Спочатку про саму допомогу.
Всі, хто отримав статус внутрішньо переміщеної особи,
може отримати виплату 2 тисячі гривень надорослого,
3 тисячі на кожну дитину або людину з інвалідністю.
Гроші будуть нараховувати автоматично на банківську картку,
вказано під час оформлення статусу ВПО.
На гроші можуть розраховувати українці,
житло, яких зруйновано або непредатне для життя.
І при цьому вони подали відповідну заявку
за стосунку чи на порталі дія.
А також по расселенці змість,
де ведуться активні боєвідії,
або з тимчасово окупованих територій.
І що місяця? Список таких ріонів оновлюється.
Нині у пареліку певні громади 8 областей.
Донецькою, Луганською, Дніпропетровської, Запорійської,
Харсунської, Миколаївської, Сумської та Харківської.
І з повним переліком можна ознайомитися до сайті Мінри інтеграції.
І як оформити статус ВПО та відповідно грошу водопомогу?
Прийти в цнав чи відділ садзахисту,
або подати заявку за стосунку дія.
Дмитро разом із Дрожиною та Донькою на початку березня приїхали до Львова.
В Сумах на той момент були боєвідії.
Сумська область була на той момент наповнена російськими військами.
Суми були оточені.
І ми через перший вже відкритий коридор вирвалися.
Вирвалися і тут же у Львові оформляли статус ВПО.
Ми надіялися, що Україна у смартфоні, але нікуди від бумажок не дінишся.
Тому ми фізично, декілька разів ходили в садзахист,
писали заяву для отримування довідки ВПО.
Після того вже ми могли написати заяву на отримання допомоги.
І ще раз прийти забрати довідку.
Зрештою через півмісяця гроші таки отримали.
А от пані Оксані, переселенці з Харкова, дивилося свої виплати вибивати,
хоча статус ВПО отримала доволі швидко, ще в квітні.
Вони посмітрили там в соцстрахі, якщо я у них в базі.
В базі я у них не висвечувалась.
Мені сказали, що ще раз писати заявління.
І тоді, можливо, вони там щось зробили.
Прошла недія, нічого не мінялась, я поїхала опять туди.
Гроші жінка таки отримала.
Сума прийшла 2 июня, прийшли 15 тисяч.
Тобто, з розчитоків саприлю місяця – це по 5 тисяч.
Та є ті, хто допомогу все ще чекає.
Переважно, це українці, які оформили статус ВПО після 1 травня.
Як це зробила Мілана, дівчина понад три місяці була в окупації в Мелітополі.
Виїгати змогла лише не при кінці місяця.
Добиралась я дуже непросто, в течение 4 сутки.
Я вже м'яю статус біженця, тоді я їхала з своїм папою.
Він через 20 ми уже сиділи зі столом з менеджером.
А нам сказали, що дать нечислення.
Відсюджую.
Чекають виплат і рідні маргарити круглової.
Жінка до Дніпра приїхала з Харкова ще в середині Березня.
Разом із мамою та тіткою вони пенсіонерки.
Так, як наші бабусички не мають ни смартфонов,
ніколи цифрових гаджетів.
Тому ми, втарого числа, цілим машини.
І приїхали в офіс соцзащити.
Своє виплат і Жінка вже отримала, одразу за 3 місяці.
Бабушки наші ще цю помощні не вийшли,
тому що це була формлена 2 мая.
Тобто, втрата, вони вже, ну, часу, каже,
ну, ми жджемо в конце цього місяця, як об'яснювали,
где-то, від 20-их числа, як буде очерідний транш.
А черговий транш – це 12,5 мільярдів гривень.
Нардепу вже проголосували зі спрямування цих коштів
на програму підтримки внутрішньо переміщених осіб.
Зараз документ на підписі у президента і половина цієї суми
вже розписана, кажуть, у мінсецполітики,
бо є ще ті, хто досі не отримав виплати за березень та квітень.
Майже, я, по прикреслі всі ці люди, вже отримали виплати.
Залишилися десь близько 200 тисяч.
Це люди, де які подавали через дію і які сьогодні в ручному режимі
опрацюють заявки у органі Судзакисту.
Треба перевірити.
Переселенцям грошима допомагають і міжнародні організації,
як от, приміром, ООН.
Мало забезпеченим українцям автоматично нараховують по 2220 гривень.
І ці кошти надаватимуть упродовж трьох місяців.
А мінсцполітики вже запустило сайт,
де можна подати заявку на отримання такої міжнародної допомоги,
а ще там є усі відповіді на усі запитання щодо соціальних виплат.
Приміром, чи виплачують пенсію тим,
хто на тимчасово окупований в територіях відповідь міністерства?
Так.
Але за іншою схемою, якщо в людини банківська картка,
виплати приходять на неї.
Якщо ж раніше гроші проносив поштар, тоді...
В людині відкривається вищад банк по замовчування рахунок
і її пенсія зберігається.
Ми десь 300 тисяч, там, де ми не бачимо людей,
там, де ми не можемо їм висталити.
Але я ще раз скажу, нам все одно волонне, людині донести,
що твоя пенсія тебе буде чекати, тобі треба вийкати.
І от після вийзду з окупації людина зможе забрати усі свої кошти.
Тим, хто вийздить, держава також надає так звані миттєві гроші,
прямо на вокзалам, пасажирам евикуаційних потягів.
Затравень таку допомогу вже отримали понад 3000 українців.
Поки що виплати дають на вокзалах Дніпра, Тальвова,
Уплана, ще Ужурад, Івана Франківська та Чернівці.
Анна Каманєва, Олег Нєвідомський,
Подробиці телеканал «Інтер» – марафон.
Єдині новини.
Дощ у квартирах уже став звичним явищем для мешканців будинку
у самому центрі Бучі.
Під час бойових дій російський снаряд зруйнував частину даху,
але підрядна компанія, що взялася робити ремонт,
вирішила зняти весь шифер навіть цілий.
Нову покрівлю покласти мали, але цього досі не сталося.
Тепер мешканці будинку шукають махінаторів,
аби покарати Михайло Манилюк,
взявся допомогти дубитися справедливості.
Буча – центр міста.
Зруйновані російськими окупантами житлові будинки,
ось цей уже кілька тижнів стоїть із вибитими вікнами та без даху.
Приїхав жек, демонтував просто всю крышу, бросив шифер ввес.
Знішень не пообирав.
Тут идет щас дождь, все електрика, все подоткрити.
Це відоом мешканці пятиповерхівки зняли одразу після того, як дах демонтували.
А ось такий вигляд горище має тепер.
Тут усюди будівельна сміття, у кількох місцях видно потрізкану кроку,
яка може будь-якої миті обвалитися.
Оце і кусок був зруйнований і на цю сторону пробити, все.
Прийшов приліт навск, так говорили.
Все зняли.
Ігор скаржиться.
Будівельники встигли накрити кроку гідропілкою,
що правда закріпили її погано, і вода притікає крізне.
Підрядна компанія, по суті, зробила тільки гірше,
залишивши без даху над головою всіх мешканців будинку.
Борожий снаряд знищив лише 5% даху,
а от ремонтники вирішили зняти увесь шифер.
Мали покласти нову черепицію, але будинок чомусь і досі стоїть розкритий.
Тепер дождь щоразу заливає квартири на п'ятому поверсі.
Ірина показує нам свою оселю.
Наслідки протікань бачимо, що й наступивши на поріг.
Зі стелі повідставали шпалери.
Сипіться штукатурка, підлога теж мокра.
Ось почало відставати.
Затопило балкон, затопило вікно.
Зараз можна побачити.
Повідставали.
Так, повідставали.
Мене питання, навіщо робити підготовчі роботи?
Якщо вас немає,
чим покривати, тобто ви зняли і зробили ще гір.
Що по всьому будинку і людей немає.
Ремонтників тут не було вже кілька тижнів.
І тому власники квартир щоразу після дощу підставляють відрата тазики,
аби хоча б не затопити сусідів знизу.
Коли почався дождь, спочатку чуємо, ходимо,
і пішло від того, що вона був дощ.
Від цієї витяжки тупо,
от так от зняла я витяжку,
і просто лилося водою.
Даже малесенький дощ, і в нас починає текти.
Людмила розповідає,
в Єгікьому власі довелося зняти люстру,
аби не сталося коротке замикання.
Нам допомогли.
У нас збереглося під час окупації,
і вона був дощ.
Вона був дощ.
Те, що в нас збереглося під час окупації,
а зараз, воно, зі своїми недологими діями,
нам просто все уніщують.
Власники квартир переконані.
Дах у будинку можна було б давно перекрити.
Тим паче, що наприкінці квітня
Італійський і Хуманітарний фонд
надав півмільйона євро на відновлення житла Убучі,
яка частково постраждало від війни.
Ця інформація є на веб-сайті
і на земної організації.
За отримані гроші, посадовці мали встановити
у пошкоджених оселях вікна, відремонтувати дахи,
полагодити під'їзні дороги.
Втім, у міськраді кажуть,
від іноземних благодійників, наразі,
не отримали ні копійки.
Можу напривели, які жаль,
констатувати, що ні Італійських,
ні Британських,
ні інших фондів кошти Бученська міська рада
знову повторювали,
що напривели, які жаль, не отримували на відновлення.
Все в стадії обговорення, дискусій,
пропозиції відповідні,
розрахунки, в якими ми подаємо,
станом на сьогоднішень день
зачищено, стропільна частина виконана,
пара бар'єр відповідно,
теж плівка зроблена, чекають фінансування,
з дня на день очікується,
що буде департаментом, підписана угода
з даним підрядником
і відповідно, буде фінансування
і ремонтні роботи.
Виконання робіт, це 2-3 дільні часу
і роботи будуть виконані.
За словами міського голови,
грошей на відновлення Бучі зараз
катастрофічно не вистачає.
Виконані вистачають повільно,
десь вікно замінили, десь двері, десь підлатали дах.
Тоді як нової покрівлі
потребують 12 багатоквартиних будинків
у місті.
Маємо гарний сигнал від уряду,
що київська область, так само як
Чернігівська, Сумська, ті території,
які звільнені, що отримує другий
транспорт уряду.
Це відбувається не так швидко, як би нам всім хотілося.
Ми це розуміємо,
ми знаємо цю проблему,
до нас звертається дуже багато людей
з цим питанням.
Прошу вас, будь ласка,
поставитись до цього питання з розумінням.
Голова Київської обласної
військової адмістрації пообіцяв,
дах у будинку, де живуть наші герої,
перекриють із дня на день.
А от в обслуговуючій компанії
жодних прогнозів не дають.
У райні Війна,
я не знаю, чи воно вірне цих,
я розумію, що
десь комфорт
максимально, і мені не робивши
більше в цьому плані повезло,
бо мина хата згрилася у моїх батьків.
Тому мені немає за що поражувати.
Все, що можемо, то робимо.
Та фахівці обслуговуючої компанії
все, що вирішили хоч якось допомогти людям.
Поки не перевезли нову черепицу
для їхнього будинку,
дах обіцяють тимчасово перекрити
брезентом.
Аби в квартирах на 5 поверсі,
принаймні, не йшов дощ.
Михайло Менилюк, Володимир Дєдов,
Подробеці телеканал «Интермарафон»
єдині новині.
Поклик рятувати життя
наша наступна історія
про родину військових медиків,
яких розділила російська окупація.
Він у полоні расчистів надонечені.
Вона у Києві
і з немовлям чекає на повернення
свого чоловіка, який до останнього
оперував поранених військових
та постраждалих від ворожих бомб
Маріупольців. І продовжує
свою справу навіть у полоні.
Про героїчних медиків розкаже
Даніл Снісер.
Ми з чоловіком познайомилися
ще на першому курці, коли вчилися
в українській військовій медичній академії.
Через рік ми вже одружилися.
Зараз вже тривод як мир азом.
І насі давно у нас було поповнення
наш маленький синок, якому вже виклинились
5 місяців.
Ольга та Володимир Шапкові – військові
медики, і за фахом, і за
покликанням. Подружжя рятувала
життя наших бійців на сході протягом
останніх років. Володимир
хірург у військовому шпиталі
в Маріуполі. Вже під час війни
продовжував самовідно оперувати
поранених українських військових.
В останній раз я голос його почула
5 березня. Він
телефонував мені, але зв'язок був
дуже-дуже сильно поганий.
І все, що він з тих спитати,
це як синок, як наш.
Я відповіла, і просто зв'язок
обірбався
моментально. Більше я його голос не чула.
Через вщин зруйновану
медичну інфраструктуру у місті, сюди
у 555 військовий шпиталь
везли усіх хворих
найчастіше в важкому стані.
Коли на лікарні окупанти скинули
бомбу, всім вцілі лим довелося
евакуюватися. Що відбувалося
далі з шоловіком Ольга
не знала, адже на зв'язок
Володимир перестав виходити
жодної офіційної інформації
ані про місце перебування, ані про його
стан не було.
Коли ми легали спати,
я шукала свого чоловіка.
Думала, що він в Палоні, або
де він, хоч і знатися, хоч і якусь інформацію.
Але нічого
ніякої інформації я не знайшла.
А нещодавно,
це десь тиждень тому
виклало відео
про медиків, наших медиків,
які знаходяться там
і дають допомогою нашим захисликам.
І ось я побачила
перший раз, я свого чоловіка побачила на відео.
Це те саме відео, про яке
розповіла Оля, його
оприлюднули окупанти.
Кімната переповнена нашими військовими
серед них
дійсно чимало травмованих. А от і сам
Володимир. Як він
надає допомогою
пораненим.
Допомога – це одне слово тільки.
Там дуже багато поранених
вони потребують допомоги нашої.
Там немає медикаментів.
Їх
їм потрібно нашу допомогу.
Що ми їх...
Поранені помирають.
Лікувати нема цьим.
З відео стає зрозуміло, що належною
медичною допомоги нашим полоненим
там ніхто не надає. Тож
лікуватися змушені власними силами.
Згодом з догадки про місце
промування Володимир підтвердив він сам.
Після трьох місяців
мовчання Ольга таки пошула
голос свого чоловіка.
Восьмого червня мені
заданих телефону. Це був
не знайомий номер. Було написано
з Великої Беританії. Я підняла
трубку також дуже
поганий звецьок.
Він мені сказав
розмовляв російською мовою
і сказав, ало
Оля, прив'яте, та я Вова
я впленув.
Я встила за питати,
де місце знаходиться, де саме
ти в полоні. Він сказав
в Денидській області
є ліновка.
Це сезон, 120-та колонія.
За офіційними даними
обласної адміністрації до в'язниці
Воленівці, окупанти звозили
усіх тих, хто вижив у Маріуполі
під час бомбардування.
Цей військові і цивільні
лише жителів містай тих, хто не пройшов
фільтрації там за 3-4 тисячі.
Ситуація
є досить критичною. Дані звіти
надходять мінімальні. Є певні люди,
які звідти виралися. Вони
в жахливому стані розповідають, що та
відбувається. Це справжній
констабір, тортури, туалет раз на добу,
жодних прогулянок. Тобто
це просто жорсткі умови утримання.
Ну і в принципі це колишня
українська колонія. Вона була призначена
для утримання людей засуджених
довічно. Чимало серед в'язнаних
і Маріупольських медиків.
З ним
в госпіталі я знаю, це
також мої одногрупники.
І одногрупники, які були
медикі з-за всталі. Ми їх всі знаюмо,
ми їх всіх чекаємо.
Вони також там знаходяться.
Не хоче навіть про це думати,
якби то них ставляться. Але
я знаю одне, що
медиків потрібні
наші країні.
Вони
їх місце в медичних
пунктах і їх місце
в лікарнях, в госпіталі.
Вони повертають устрій
нашу собову складу.
І їх не місцер СІЗО.
І подібних історій,
на жаль, чимало в Україні
на повернення сполону своїх рідних
чекають тисячі родин.
Я розумію, що це не так
легко цей однє.
Але ми повинні триматися.
Заради наших чоловіків, братиців,
сено, жінок, матерів.
Ми повинні триматися.
Аж ми це робимо заради нашої
перемоги.
Даніил Снійсер, Максим Шевлін,
Подробиці, телеканал Інтермарафон.
Єдиних новин.
Вони хоч і не медики,
але теж рятують чужий життя
сьогодній міжнародний день
донора крові.
Україні цьогоріч шлікарі фіксують
безпроцедентно велику кількість
ухочих здати кров.
Це, звісно, пов'язано з масштабами,
боєвими діями в нашій державі.
Але є українці, які донорствують
постійно, роками допомагаючи людям.
Про одного з таких скромного
та колоритного альтруїста Зудеси наш
наступний матеріал.
Знайомтеся це
Бліндер. Уже 25 років
він головний редактор місцевої газети
Шомрей Шабос.
Видання, зокрема, висвітлює життя
єврейських громад в Україні, що правда.
Зараз не виходить вдруг.
Після цьогорість, який спів вийці
25 февраля,
читайте, звиняйте, спрашив, где бездіт,
ми вам тещаємо, що поки не це може.
Ми виходимо на різкощительні кабурні на бумагі.
Поруч із редакцією
Сина Гога, який для багатьох євреї
фрелігія для цвій гірша має
величезне значення.
Він розповідає, в юдаїзмі
вищою цінністю є людське життя.
Тож не дивно, що цвій гірш є
постійним донором крові.
Здавати її він почав у травні 14 року,
коли в країну прийшла війна.
Після Криму
почали на бумагі,
і було б м'ятне,
щоб можна понадобитися
багато крові.
Ті перебували, перебували,
і почавали, і почавали.
Чому це вже робити?
Тепер у чоловіка
посвідчення донора, а кров він здає
раз на два місяці.
Це такий стандарт, частіше, не можна.
Робиться, бо розуміє, так
він рятує чіє з життя та жартує.
Сьогодні цвій гірш
їде робити чергову донацію
до станції переливання крові.
Тут стандартна процедура.
Спочатку в людини беруть кров із пальця,
визначають групу та
резус фактора, також рівень
гемоглобіну.
Якщо донори дуже низкі гемоглобін,
то ми його не...
його бракують.
Далі коротка співбесіда
з лікарем.
Цвій гірши попереджають,
візьмуть стандартну кількість крові.
Це 450 мл.
Щас вимиряю донори.
Якщо все нормально,
воно з'їзд, гемоглобін хороший.
Говірня косміччя
спопереджує.
Готово.
І ось сам забір крові.
Наш герой процедуру переносить спокійно.
Герой, в сенсі, герой сюжету,
боскромний донор, нічого
в своєму громадянському кобі не бачить.
Я себе, як герой,
не думаю. Герой, то тільки там,
не передивую.
Я просто робив то, що треба зробити.
Для себе рішу, що треба правильно.
Я пошово то зробити.
Лікарі розповідають, цього року
не бачений наплив охочих здати кров.
На початку березня у чергах
терплячо стояли сотні донорів.
Тепер, щоб ефективніше використовувати
отриманий матеріал,
систему оптимізували.
Відстоювати у чергах не стоять, а записуються
до електронної бази.
Наразі в ній вже близько 4 тисяч людей,
а бан крові повний.
Якщо медики бачать,
що якась кров починає
підходити до кінця,
вони з бази адресно викликають
донорів саме цієї групи.
Тому, коли поступає людина,
який потрібна будь-яка група крові,
кров для неї завжди є
і не треба її десь екстренно
шукати.
Вночі слікарі підкреслюють здача крові
корисної самому донору.
Донація – це по суті профілактика
серцево-судених захворювання,
особливо у разі підвищеного тиску.
Происходять розслабління сасудов
і нету такої нагрузки на організм
і не серце.
Плюс іще в том, амалаживається
організм.
Так же, чоловік, который здал кров,
он одал свої клетки.
Взаміна ета організм начинають
виробатувати нове, молоде, здорове клетки.
Ну і на останок ще один цікавий факт.
Одна донація насправді
здатна врятувати не одне,
а два життя.
Річ у тім, що цільна кров після обробки
розподіляється на дві фракції
геретроцити та плазму.
Їх використовують окремо.
Андрій Настасов, Ігор Міханошин
Подробуці телеканал «Интермарафон»
– єдині новини.
На цьому інформаційно вар та інтера
на сьогодні завершена.
Ми передаємо слово колегам
з один плюс один.
Вірмо в Збройні Силу України.
Допомагай моїм, чим можемо.
І все буде Україно.
На все добре.