Расом сильні, разом переможемо.
61-й день повномасштабної війни.
Великдень майже вся Україна провела в криттях.
Ворох Ніна Добу не припиняв нижчу теракетами наші міста.
Тим часом ми у Франції.
По-друга Путіна знову не змогла виграти президентський вибор.
Про найважливіше новини українського опору
ми цілодобово розповідаємо в об'єднаному інформаційному марафоні.
Над ним працює один плюс один та інші телеканали.
І зараз у студії ТСН Святослав Гринчук і Я Силомія Відвіцька.
А ситуація на фронтах російсько-української війни нині така.
В цьому Добу триває новий етап битви на сході країни.
Противник намагається наступати з Ізюмського напрямку в бік Слов'янська,
Краматорська та Святогірська.
Із Луганського напрямку в бік попасної.
На півдні українські війська звільнили 5 населених пунктів на Миколаївщині
та знищили 73 окупантів,
як поїдемляє, оперативне командування південь.
Місток Кременчук уразило 9 крилатих ракетворога під ударами артилерії
Керсонщина, Миколаївщина, Харків у Харківській області.
Нашим силам вдалося витіснити окупантів із населених пунктів Дергачівського району
та закріпитися на цих позиціях.
Донетчина, лінія фронту соційне пекло.
Окупант не припиняє обстрелі Авдіївки, Мар'янки та наближається.
Немається взяти рубіжне попасно сіверодонець, потім безрезультатно.
Мар'юполь тут український морпіхи, полка з обійці корду тримають оборону на зовсталі.
Обстріли Мар'юполя ведуться безперервно.
На Херсонщині ворог зазнає великий втрат у напрямку Гуляйполя на ступорди зупинено.
Ворожі обстріли на Харківщині не припиняються.
Артилерії ворог завдав ударів Почугуюву та Золочево.
У котрим ішеннями стали житлові будинки, вщен зруйновані з десяток обійств.
Поранення дістали 11 мирних жителів і ще двоє загинули серед них 11-річна дитина.
Про це повідомляють в обласній військовій адміністрації.
Найзапетліші бої тривають на Ізюмщині.
Там, за даними генштабу, ворог помітно активізувався в наступах у бік Лозової та Донеччини.
Збройні сили України міцно тримають оборону та відкидають росіян на попередній позиції.
Ракетні атаки, бомбардування з літаків та розстріл українських містів селищу
з довжлінній фронту з галікоптерів.
Біля передової такі атаки росіяни влаштовують майже безперервно.
Одночас українські воїни щодалі точас тіше і влучніше знищують ворожі повітренні цілі
із фронту репортаж кореспондента ТСН Олександра Мотордов.
Сповіщення про повітряну загрозу у прифронтових районах Півдня та Сходу України луннають
нині по десятку разів на день.
Ті, хто пережив бомбардування, запевняють почути ворожу ракету просто нереально.
Незапно я нічого не поняла. Незапно вилітає вікно.
І оце все вилітає, розбивається з клокругом.
Я ким чином я вижила з дитини, я не представляю.
Удар з учасними дорогою з ними крилатим ракетами біля передової тепер трапляються рідше.
Натомість не шкодують московити боєприпасів класу повітря земля.
Пасковків немає. Некалібрю, не точка У. Це було ще не таке.
Сюди, у виробничі підприємства поблизослов'янська пара московецьких ракет прилетіли в очевидь
дуже здалеку і вибухнули з різницею у 15 хвилин.
Асфальт камні. Вон дивіться якаворон. Трога то.
Сірий корпус з'їзкого пластику, то встесні дроти, електричні плати,
шестерній величезні запчастини маршового двигунат.
Саме такі уламки найчастіше знаходять українські військові біля величезних вирв у місцях влучання російських ракет.
Весь все це заложки однієї з московецьких ракет.
Такі модернізовані здатні нести навіть ядерний заряд,
але іронія долі у тім, що в середині 90-х під час розброєння і конверсії Україна передала величезну кількість таких ракет московитам
в обмін на гаранті безпеки. А тепер все це залізяча від гаранта безпеки, летить у бік вільної України.
Саме ці уламки на околиці Гуляйполя від овода російської високоточної ракети X-59 ймовірно модифікації МК-2.
Такі з повітря по землі зазвичай запускають пілоти расшиских винищувачів-бомбардувальників СУД-24М.
Привітая авіація працює.
Там, де щойно відбомбилась расшиска авіація, суцільна руїна і палає все.
Відстоювала вирталі з поруди, насіння та навіть земля.
Літак ворожий, літавий, обстрідював, вертоліотий.
Після таких повітряних розстрілів, що їх влаштовують з наднайських висот російській гелікоктери,
у полях, на подвір'ях, у городах та навіть житлових будинках, десятками стерчать метрові небезпечні труби.
«Цей мивитаску я прямо схатаю. Люди нас зупинили, попросили, сказали, що граць стерчить на кухні.
Ми зайшли, подивились, розуміли, що це не граць».
Того не граць, але теж ракета, не керована, авіаційна.
«Це елемент боєпрепаса, який вішить з вертоліотом, так звані «нари».
Це в середині яксалянник і розбиває.
«Це маленькі вражаючі ліну».
«Це проназначено для пораження живого ісиву, тобто для піхоти».
Один такий боєпрепас здатен покалічити чимало людей,
а стріляють ними окупанти з вертолітів з залпом і дуже часто просто поцевільних.
«Даном включиться для пораження по бульді дів.
Товаришам, літо нам, приві.
Не знаю, де вас учили, так стріляйте, стріляйте херово».
Днями на запоріському напрямку в наших воїнів вийшло особисто передати російським пілотам полум'яний привіт.
В пара ворожих військовотранспортних мівосьмих з тими такими нурами по боках
зухвало обирали ціль над лінію зіткнення, коли водини спортів в наших хлопці поцілили зі стінгера.
За хвилину, острівом СПЗРК Голка, українські воїни знищили і другий гелікоптер.
Вже замить, гуламки обох расійських вертолітів разом з екіпажами павали на землі.
«Ото і ванець тут другий віп-х! А така вкляв, братуха».
Такі влучні постріли твердять українські воїни,
відбивають у московитів щонайменше бажання зухвало залітати в український тил.
«Ми вже так показалися без того, що ми не здамося, ми не будемо відступати,
і нам є що за кого стояти, і ми на своїй погоданій землі».
За 60 діб війни українські захисники знищили вже майже 400 ворожих літаків та гелікоптерів
і більшу частину ще безновітнього, високоточного озброєння,
яке тепер активно передають Україні іноземні партнери.
Та зброя вже в руках українських військових. По всьому фронту.
Спередової на Півні Запоріської області Олександр Моторний,
Данилу Лисенко та Сергій Шпортило. ТСН.
Один плюс один марафон – єдині новини.
Незтихає аніна мить, росіяни безупину тереризують Маріуполь.
Місто обстрілюють із важкої зброє.
Під постійним працілом Азов сталь. Туди скидають потужні авіабомби.
Біці полку Азов зняли та показали нове відео з жителями Маріуполя,
що переховується в підвалах заводу.
За словами людей, їжі та води в них залишилося налічені дні.
Харчами намагаються допомагати захисники міста,
немовля там бракує памперсів,
тож замість підгусків часто доводиться використовувати пакети для сміття.
А випраний одяг майже не висихає,
бо у підземних сховищах дуже волога, всюди грибок.
Виходити на свіше повітря через обстріли неможливо.
Нині на Азовсталі перебуває близько тисячі жінок та дітей.
Іще з 500 людей поранення, деякі потребують негайної медичної допомоги.
На передодні расчи вкод розірвали евакуацію,
непідтвердивши режиму припинення вогню.
Зі зброю в руках і в очікуванні ворожого наступу,
на передовій від Луганщини до Донеччини расчи підтянула важкварти лерії
і просто рівняють все із землею,
зокрема цивільну інфраструктуру, яка опинилася на лінії фронту.
Із передової репортаж кореспондента ТСН Руслана Еремолюка.
Далі.
З аграва, яку ви в одному звідусі так із зокупованих горлівки стартують ракети.
Більше зо всем бачили два виходи ракет, мабуть точка У.
І шлитись нам в тил.
Я спостерігав три виходи ракет, прилітала прямо над позіцією нашої.
У всі ці смертонозні ракети проносяться над головами наших військових
і летять нам у тил, в міста і села.
Вони не дивляться на те, що тут мирні жити, лідіти.
Вони активно працюють по жилим, кольерталам.
Тобто їх не стримує абсолютно нічого.
Відрубіжного і до Торецька важки артилерійські обстріли,
відління вибухів і канонада стаєть над горизонтом.
Окупанти мацет нашу оборону, розстрілюючи усе довколо градами
і артилерією, а страждають найбільше мернімешканці.
Ні одного дня, от зараз, от слышать, і так же ще ночі.
Цивільна інфраструктура на лінії фронту майже усюди повністю знищена
акупантами, немає світла і води, перебої з зв'язком.
Ця віна відрізняється від тієї, що тривала з 2014-го,
каже 25-річний Іван.
На фронті хлопчина вже кілька останніх років працював за кордоном,
повернувся і пішо служити.
Що зараз трохи інтенсивні, щоб її стали.
Більше тяжкою артилерією працює.
Ну, авіація такого раніше не було.
Ну, і арта працюють тяжкі калібри, закідують просто в железу,
настаю, все.
Такі танчики виїжджають, працюють БМП їхні.
Під фундамент акупанти рівняють все з землею,
там, де не можуть взяти лобовими атаками знищують ракетами і бомбами,
і серед руїн у шансах бійців тримаються до останнього.
А так і що?
Страх.
Ім присуство я, напевно, в кой жній людині.
Боятися на мою думку – це нормально.
Якщо ти ще боїся, значить тобі жива якась ще людина.
Напередові не лишилось жодного срілагодерева,
чи шматка землі усе перегорено вирвами.
У цьому пекляна ще бійці тримають оборону,
солдати знає, що на тому боці готується наступ,
і він може початися у пасхальну ніч.
Ми всі нормально мотивовані, бо ми відстоюємо свої інтереси, свою землю.
Тому, конечно, будемо стояти до кінця.
Я думаю, що з такими чимось перемоги – однозначно.
Без пасок і смакологів, без церковних служб і промов,
такий великодень напередовій – він неспокійний.
Головне – протриматися до ранку і не дати ворогу проруватися на ці ділянці фронту.
Руслан Гермлюк, Михайло Путятто, ТСН.
1 плюс 1 Марафон.
Єдині Новини.
Жителі в бучі та Ірпиня вбивали флешетами.
Загострені сталиві снаряди, схожі на дротики Дарц.
Судмедексперти знайшли в тілах загиблих і збрадських могил.
Гидеться про десятки мирних жителів, які загинули під час російської окупації цих міст.
Про це повідомляє за Гардіанц.
Незалежні експерти зі зброї, які переглянули фотографії, це також підтвердили.
Як пиші британські видання, флешети почали використовувати під час першої світової війни проти піхоти.
Але снаряди є порушенням гуманітарного права.
Їх не можна засосовувати в густо населених містах.
За словами численних світків у бучі, флешетні снаряди російська армія випустила наприкінці березня.
За кілька днів до виходу окупантів із передмість Києва.
Один місяць з бойових дій дорівнює мінімум трьом місяцям розміновань.
Така невблаганна математика війни, який вщину досі очищають від вибуху небезпечного залізя, чи яке по собі залишили окупанти.
Міни, ракети, снаряди щодня наші сапери знешкоджують все те, чим мали вбивати українців,
а цього добра расшисти покидали і приховали чимало. Про це репортаж, кореспондента ТСН Антонаку Цуконя.
Торф'яники на Колонщині рясно всіні обломками російського Су-25. Цього грача і ще на початку війни наші жорстко приземлили разом із його бойокомплектом.
Костяки велище зніга, віоційні бомби, ФАП-250, російські не люди кидали на мирні міста і селища на Київщині.
Ось ці дві теж мали скинути на населений пункт, але наші військові збили літак. І ось сьогодні будуть підривати це залізяча.
Мінери обережно обкладають ворожі бомби вибухівкою та підводять дроти. Два ФАБи поклали у одну яму і ще один в іншу.
Підриватимуть їх порізно, аби зменшити силу вибуху. Та навіть попри такі заходи, центр управління піддривом за добрих сотню метрів.
Подводяться провода, подводяться, визводиться, додається, говориш подрив і нажимаєш.
Уже за 10 хвилин цю саму процедуру боїць проводить практично.
Гахнуло так, що із сусіднього лісу побігла наляка на козуля. Далі черга на знешкодження для одразу двох бомб.
А ось власне той масштаб біди, якої могли накоїти ці дві рашитські авіабомби, якби їх вони таки скинули з літака.
Хлопці тягнуть на утилізацію інші снаряди. Ось танковий. Вибухає він з пронизуючим тривалим звуком.
Такого залізяча тут чимало. В сусідній посадці більше місяця базувалася реактивна і гаубична артилерія росіян.
Обстрілювали мирні села по іншій бігжитовирської траси. Били в тому числі забороненими касетними ракетами.
9 М27К, касета. Для прикладу, ця бойовоочастина 9 М27Ф, фугасна.
На покинутих позиціях чітко видно побут окупантів. Бліндажі вириті, або як. Без серйозного укріплення.
Затеповсюду горе сміття від сухпайків і намородерені речі.
Військова частина 69-647.
Що могли полишати за собою ці кягтинці, нині вишукують наші мінери.
Крок за кроком обстежують найближчу поліву дорогу на наявність протитанкових мін.
Саме на такій тут поблизу нещодавно підірвалися лісники. Один загинув інший в лікарні.
Якщо він натикається на якийсь предмат, то ми його общупуємо навколо.
Визначаючи розмір його, після цього підкопуємо, він ось окачем перевіряємо.
Хлопці жартують, вони люди повільні, але на порості. Ця робота взагалі не терпить поспіху.
Розмінування одного кілометру дороги приблизно займає одну годину.
Потілося би застрегти цивільне населення, обмежити виходи на пітніки.
Дуже багато залишилось рештків і вбився місць за мінувань.
Нині лише на Житомирському напрямку залишається нерозмінованими близько 70 відсотків території.
Тому військові радять найближчі кілька місяців.
Полювими та лісовими дорогами не їздити.
Антон Куцуконь, Володимир Черенков, ТСН – 1 плюс 1, мерафон – єдині новини.
Дружба горить.
На автобазу з такою назвою палає в російському Брянську.
Це в регіоні, що межує з Україною та Білоруссією.
Полум'я та клуб «Диму» від резервуарів і спаливом видно на десятки кілометрів.
Пожежі передували, кажуть, свідки числа, ні вибухи.
Жодного офіційного пояснення з боку російської сторони,
з приводу того, що сталося, досі не пролунало.
А із сайту місцевих рятувальників навіть зникло повідомлення.
Про пожежу проте надзвичайники розпочали евакуацію з прилеглих районів.
Також повідомляють про пожежу військовій частині Брянської області.
І це вже не перший пожежі на критично важливій інфраструктурі Росії за останній місяць.
На початку квітня вже був вибух на автобазі в Білгороді,
а лише кілька днів тому згорів наукового дослідного інституту,
де могли розробляти і скандери та системи протиповітряної оборони.
У нас, льох займання тоді загинуло шестер людей, близько трьох десятків постраждали.
І ще одна пожежа сталася на території одного з найбільших хімічних заводів
в Івановській області Російської Федерації.
Еманіой Альмакрон залишається президентом Франції,
суперницю, яку називають подругою Путіна в Євросоюзі.
І яка виправдовувала анексію Криму, він випередив на 17% – це офіційні дані.
Оприлювався після обробки бюлетейнів.
Макрона, який отримав владу, привітала найсказахідних лідерів Джо Байден.
При цьому висловив впевненість у спільні підтримці України.
Як обирали французи президента і що він сказав про Україну в тріофальній промові
із Парижа кореспондентка радіосвобода Зоряна Степаненко.
Не лише майбутнє Франції, а й усієї Європи, у французьких виберців – державію.
Знову обирають президента із поміж політиків діаметрально протилежних повлядів,
із поміж тих самих постатей щой 5 років тому.
Тільки тепер про європейське налаштоване емануель Макрон змагається за другий для себе термін.
Він претендував на роль лідера у Євросоюзі після відставки впливової канцлерки Меркель.
Був одним із небагатьох, хто підтримував прямої телефони і контакти з Путіним.
Ці багаторазові спроби почути диктатора припинилися лише після оприлюднення
світлин звірств російської армії, вбучі та бородянці.
Приголом шлобі факти геноцидом українців Макрон назвати відмовився в одночас його позиція щодо Кремля помітно жорсткішає.
Він оголошує пропоставки Україні зброї і підтримує відмову від російських енергоносіїв.
І це суперечить тому, що пропонує його суперниця – праворадикальна Маріда Клен.
Вона називала себе кандидаткою тих, хто ледва зводить кінці з кінцями і намагалася достукатися до виборців
невдоволених ростом цій ненергоносіїни тільки.
Саме Марін Лепен через лояльність до Кремля прозвали подругою Путіна у Євросоюзі.
Невізна до України за виправдання анексії українського Криму свою позицію не змінила навіть після повномасштабного вторнення.
І так і лишилася з затятим євроскептиком, пропонуючи серед іншого замінити є.
Як організацію Альянсом Європейських Націй.
Для мене було два виріанти – або вижити в Європі з Макроном, або жити у Франції з Лепен.
Вибір був крешталево, зрозумілим.
Нам потрібні вже змінив правовому напрямку. І я думаю, що вона найкраща.
Втім, увійти в історію Франції першою жінкою президентом Лепен не судилося,
а принаймні цього разу знову поразка і знову від Макрона, якого підтримали 58 відсотків виборців,
хоч і мало і називали його меншим із двох зоу.
Не така приупальна, як на попередніх виборах, але все ж перемогах,
і зі поли свідчать, чи не президент Франції з іншим відривом обкодить свою суперністю.
Очістає президентом знову, а між тим за останні два десятиліття
це не вдавалося ні кому із попередників Микола Макрона.
У штабі кандидатки, що зазнала поразки, пракція зовсім інша.
Понад 43% голосів, це результат сам по собі є яскравою перемогою.
Я боюся, Микола Макрон не зробить нічого, щоб залагодити розриви, які розділяють країну
та змушують страждати наших співгромадян.
За кордоном, принаймні у європейських столицях, а також київі схоже зітхнули із полегшенням.
Щойно в Парижі оприлюдили результати, президента Франції засипали привітаннями.
Володимир Зеленський назвав Макрона справжнім другом України.
Він у тріумфальній промові згадав і сам переможеться, анонсувавши історичні часи.
Нам треба бути амбітними. Ми маємо бути вимоглими до себе,
тому що нам ще багато чого треба зробити.
А війна в Україні нагадує нам, що ми переживаємо трагічні часи.
І що голос Франції має бути почутим. Франція має зробити чіткий вибір.
Утім, мандат довіраш, ще належить закліпити на парламентських виборах,
що пройдуть у Франції в червні. Без більшості там проводите свій політичний курс,
чинному президентові буде. Вкрай складно.
І з Парижа, зарядне Степаненко, Марик Гайдук, радіосвобода, спеціально для ТСН.
Марафон, єдині новини.
Цілком таємний візит. Держсекретар сполучених штатів, Антоні Блінкін та міністра оборони,
Лойд Остін, у неділю були в Києві і її зустрічалися з президентом Володимиром Зеленським.
За інформацію Associated Press тему розмови було надання нової військової допомоги.
Ідеться про надання понад 300 мільйонів доларів військового фінансування.
Так, у заданим Associated Press мова йшла про посилення дипломатичної співпраці,
зокрема, про повернення працівників американських басадів до Києва
і навіть про оголошення кандидатури послав США в Україні.
Варто зазначити, що про цей візит не було жодного офіційного повідомлення від офісу президента,
а не від американських держустанов не надходило.
New York Times писало за домовленістю.
Сторіни, зміркувань безпеки, інформацію про візит вирішили не розповсюджувати,
допоки американські посадовці безперешкодно не залишить території України.
Атмосферу секретності, що правда, порушив український президент.
На пресконференції в столичному метро в Суботу він обмовився, що очекає гостей із Вашингтона.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії півмільйона українських дітей довелося вивести налікування за кордон.
Медзаклади, де вони лікувалися раніше, або розбомбили, або під постійними обстрілами.
Налікування везуть у тих, хто зазнав тяжких поранень від російських снарядів,
вакуують пацієнтів спільно в міністерство охорони здоров'я України та Єврокомісія.
Подробиці в сюжеті кореспондентки ТСН Наталки Велосецької.
У медичному конвої 13 швидких в досвіта вони рушать до Польщі вже звітелі таком до Німеччини.
У машинах он кухворю та поранені діти з різних регіонів України.
Багато кого з них вивозили спід обстрілів.
З її пацієнтами ми спілкувались на передодні довгої подорожі ще у Львівській лікарні.
Коли вже перший взорив випадав, я дивився на виробі і вийшов, що нападає на нас.
Я ще раз випадав після второго взорива і вже піднялась і ми почали з мамою біжати з віцями в вокзал.
Це 17-річна Єлизавета і Слов'янська разом з мамою рятувалися від русского міра і потрапили під обстріл рашистів на вокзалі Кроматорська.
Ракета влучила за 20 метрів від неї.
Та ескола, яка пройшла скосу руку, слава Богу, що він пройшла, не залишився там.
Сусідка попала Кіттяна Схарківщини. Їй важко поранили 25 березня у рідному Вервінковому.
В мене відлетів ескола. Я до цього розмовляла з подруга і почала прийтати, що мене відрвала руку. Я думала, що це так.
Відкритий перелом відрвала нерви, сосуди. Страшно було, що буде далі. От то, що, ну, цим фактом, що я думала, що мене руки немає.
Її зробили чотири операції. Вона почала відчувати руку, але пальцями досі поверушити не може.
За кордоном дівчину чекає складна реабілітація, аби рука запрацювала знову.
Я хотіла бути поліцейським. Але, на жаль, в сьому році я не поступлю. Бо там треба здавати фізичні мотиви.
Лише з тієї лікарні за кордон нині їде восьмиро дітей.
Ті, які стабілізовані і які транспортабальні, тому що не всі дітки, на жаль, можуть розвершити на долікування.
На українську польському кордоні медичний конвої вже чекають.
Троя медики у вас?
Три.
Є один хворий.
А далі година їзди до литовища у Польщі. Ось цей літак доправить пацієнтів до Кільна.
Ледь витримала дорогу ця родина з Донеччини. У ній було п'ятеро дітей. Одну дитину поховали.
Інших сподіваються вилікувати за кордоном. Під час евакуації з Курахове мікроавтобус, що їх віз потрапив в аварію.
Наш водитель не розшло правило дорожного дежиння. К сожалению, наша старша дочка погибла.
А вторая дівчина, п'ятеро дітей, третє, з закритим розривом почки.
Аби під час подорожі надати необхідну допомогу, уйоних пацієнтів супроводжують медики одразу трьох країн.
України, Польщі та Німеччини.
Ми всю дорогу стежили за станом дітей. Жодних відхілення не було.
Вже працюємо півтора місяця. Транспортували людей з бучі, ірпиня і Києва.
Переважно, це пацієнти, які постраждали від ракет імін.
Тяжких пацієнтів піднімають набор з спеціальним ліфтом. Легче йдуть самі.
Від початку повномасштабної російської агресії Закордон на лікування вже відправили пів тисячі дітей.
Відправили спільна домовленість українського МОЗ та Єврокомісії.
Приняти українців Закордон зголосилося 15 клінік.
Ми вводимо дані про пацієнту в систему Євросоюзу.
Медичну інформаційну систему впродовж доби максимум 2 ми отримуємо підтвердження,
яка клініка забирається у пацієнту і який буде транспорт.
Загалом європейські клініки готові прийняти 10 тисяч українців,
які потребують лікування чи реабілітації.
Лосацька орест Малькут-Польща, ТСН, Марафон, єдині новини.
Паракомайну, параграю, параможену.
Іщі одні новини, реазомні, сильні.
Наші нескорені морські піготинці, азовці, воїни, нашорідні.
Ви стали саме тією скалою, в яку розбився російський наступ.
Маріуполь – це фортеця Бога, які знаходяться наші янголи, які нас захищають.
Будь-які слова нічого не вважать, вони попіл.
Для вас наші любов, наша повага, і наші молитви.
Вірю в силу українського солдата в обладунках Бога.
Борітеся, ми дуже у вас віримо.
Кожна сім'я зараз разом желаний.
Бережіть себе і Україну.
Слава Україні, слава захисника Маріуполя.
Волонтер від вдячних українців.
Наші добрі ангели, хто вміє зігрити, піятувати, вивести, нагодувати, поселити.
Наші дорогі волонтери, герої нашого часу.
Ви люди, з величасним в серці.
Знайшли в себе сміливість і можливості допомагати на волонтерському фронті.
Це надача неважливий фронт.
Український волонтерський рух довів, що нас, українців, столати неможливо.
Волонтерському роду нема переводу.
Вся Україна дякує вам.
Війнайде не лише на полі бої.
Мете окупленчів посіяти паніку та розбрат.
Борог етакує інформаційний та кібарпрощер.
Проте СБУ екти і вночому протидії.
Блокуємо хекерів та ботоферми.
Затримуємо борожих агентів і пропагандистів.
Рагнеш захистити країну.
Долучається до інформаційної боротьби.
Поширюй правду про війну.
Викривай борожі фейки.
Нецелай дані про переміщення борога на 100-прашен ворборт.
Інформації, також зброє.
СБУ. Резум переможимо.
Українські супергерої стала легендами сьогоднію.
Знайомтесь.
Вартові прапора.
Надихають на звершення.
П'ятеро новомосковських підвітків.
Сміливість не горить вогні.
Вони його гасить.
На 1 плюс 1 триває мерафон.
Єдині новини. І це ТСН.
Десятки кілометрів рівчаків.
Перекритія деревиною в ліндажі.
Укріплені позиції.
На Запоріжі готується до можливого штурму росіян.
Військові не відкидають.
Він може відбутися днями.
До помогтий місту зголосилися будівельники.
З заходу країни.
Кіновик Батчев, яку зустріч готує окупантам.
Ці екскаватори працюють без відпочинку.
Не мав закремом роботи з замість водіїв.
Десь з 15 року окупив.
Ще у Донецьку купав.
І тут купаю, помогаю.
Петро приїхав на Запоріжжя з рівних штіне.
Як і більшість тих, хто нині допомагає укріплювати місто,
волонтер приїхати зголосився сам.
Каже, рідні навіть не знали, куди він рушив.
Аби не хвилювалися, дружину запевнят, що дійде у власних справах.
Вона не знає, що я тут.
Я не казав дружині, щоб не переживала дуже.
Перезвають, конечно, але якщо не дадуть автомату,
то под якось поможем людям.
І нас може таке збанити.
Нам приїдуть, помагать.
До роботи тут стають зі сходом Сонця.
Завершують у сутінках.
Кажуть, працювати неймовірно важко.
Земля не мов той камінь.
Відпори відпорити траншеї, бо бійці чекають.
Тяжкі гранти, дуже тяжкі.
Тяжко купаться.
Дуже тверді, такі глинясти гранти.
Кілометри траншеї, глибиною у кілька метрів,
окопи та укріплення.
Лінія оборони під запоріжжям.
Наразі надійно міцна.
Карпатський ліс сюди переправили для блин держав.
Ідеально, да?
І тут усе для безпеки наших воїнів.
Є рівня, грудь, покришка, железобітон, грудь.
От це спрацює.
Хлопці на техніці із технікою, яка приїхала з Рівниччині,
і очікуємо ще допомогою з інших центральних регіонів України,
які теж будуть допомогати захищати Україну на підступах до запоріжжя.
Роботи триватимуть так довго, як дозволить ситуація.
Локація називати не можна, аби не підігравати ворогу.
Але ж укріплення волонтери будівельники зводять навіть під вогнем.
Нині в області тривають артилерійські дуелі.
Але є інформація, що днями росіяни спробують просунитися ближче до запоріжжя.
Тож головне завдання наших – захистити підступи.
Ми повинні готувати міста до оборони.
І зараз ми можемо всім переканатися.
Яків Носков, Андрій Хубовка, запоріжжя.
ТСН – 1 плюс 1.
Марафон – єдині новини.
На тугочні автові тепер під забороною дні приїз за кермування без шумоглушника
машину вилучатимуть на спецмайданчик.
Таке рішення ухвалила міська комісія з надзвичайних ситуацій.
Пояснили авто з прямотоком та водією з агресивною манеру і кермування
спричиняють зайвий стрес та занепокоєння містя.
Надже чимало людей лякають.
Все-таки звуків, сприймаючи їх за переміщення військової техніки,
чинають обстріли.
І з 24 квітня в дні приїзд заборонено їздити на транспорт,
тію що використовує систему випуску відпрацьованих газів прямо тік
та інші викидні системи без шумопоглинання.
Патрульна поліція має вилучати в порушників авто
з відправленням таких легковиків на спецмайданчик.
На Луганщині Фельчерка невідкладної допомоги Сітлана Клоз
урятувала від знищення і вивезла під обстрілами на безпечну територію
дві машини швидкої.
Дівчина надавала допомогу однесельцям до останнього,
навіть коли вибухи вже не припинялися ні в день, ні вночі
і зберегла найційніше, що було в місцевих медиків.
Нимовірно історію порятунку, чула кореспондент КТСН Олена Шворак.
Воно, в цей таворонка, куди прилетіло снаряд,
на цьому місці стояли дві машини скорой помощі.
Сітлана показує відео відзнати очевидцями за місць підстанції швидкої,
руйни, на місці стоянки санітарного транспорту,
багатометрова вирва.
Бомба злі така влучилась сюди наступного дня після перегону
швидких у безпечніше місце.
Ути та я, мабать!
Після початку, бовномасштабної агресії усії колеги виїхали,
каже Сітлана, але вона лишилася.
І коли один з воружих снарядів влучив у будівлю підстанції,
фельдшерка вирішила в час рятувати обладнання і машини.
Душа заболіла за машини, тому що дві машини, новенькі,
ну і сім років працює на швидкі, майже як сім'я там, вже всі.
Операція з перетунку автівок тривали кілька днів,
допомагав дівчині батько.
Перегнали ми, можна сказати, под обстрілами.
Одна машина була без аккумулятора, перегнали,
перегнали, перегнали, а на другу, як то спосліг.
З початку машини заховали від обстрілів у дворі багато поверхівки,
де мешкала Сітлана.
А коли перелетіли сюди, донька із татом сіли за кермо
і під обстрілами виїхали із селища.
Вже на безпечній території Сітлана зателефонувала керівництво.
І передала нам автомобілі в умовному місці на трасі,
ну практично доставила їх до міста Непра.
Вони дуже ризукували своїм життям.
В одному з автомобілів, коли приїхали, це була пробіта запаска
і два броні жилети.
Така тендітна дівчина і заробила, казалось би, неможливо.
Зараз машини не ремонті, але вже незабаром повернуться
на Луганщину возити поранених.
Сітлана із татом тепер у Круповницькому.
Відходять від пережитого і намагаються звикнути
до життя без канонади за вікнов.
Олена Шворак, Ольга Павловська, Роман Круніч,
Олександр Куліш, ТСН Марфон, єдині новини.
Вони просили малюків заплющувати очі,
і ховати голови, аби не бачити жаху, який відбувався на вулиці.
Так батьки вивозили прийомних дітей з окупованої Херсонщини.
Згодом у Німеччині українська родина знайшла волонтерів,
щоб передати гроші українській армії.
Свої заощадження віддала 12-річна лера.
Вона складала кошти, щоб на свій день народження купити телефон,
але вирішила віддати їх на потребу війська.
Продовження історії. Розкаже кореспондент КТСН.
Ідна Боднаро, яка зі своїми дітьми теж втікала від окупантів.
Сьогодні у нас дуже важлива місія, так, хлопці?
Ми йдемо вітати з ним народження Україночко.
Щоправда, вона свої імени не хотіла би відначати все,
аби вдома на Херсонщині, а вимушена робити це у далекій Німеччині.
У маме, але, семеро дітей. З них шестеро прийомні.
Усі разом щасливо жили у рідних Олежках, до 24 лютого.
Містечко на Херсонщині російські війська окупували у перші жній війни.
Ворожа техніка, коли заходила у місто, то гатила в Усебіч.
І по будинках, і по людях.
Просто спід танків. Батьки рятували дітей, лежачу бабусю і собаку.
Вони стріляють якусь сторону, там танки горять.
Ліяра ще в мирній Україні збирала собі наподарунок на день народження.
Хотіла новий смартфон.
Однак, рятуючись від війни, вирішила, що вона може й без нового телефона.
А український військовий, без її допомоги, м'як зібрани передала на потреби війська.
Я пожирала жіни дікамір, щоб я вірнулася домой, щоб вона стала міру.
Вона в Україні, щоб я вірнула школу.
Про вчинов дівчинки волонтерка написала пост у мережі.
Українка вразила українців.
У день народження Ліяра не залишилася без подарунків.
Ведуча ТСН придбала їй телефон.
Ліяра, я знаю, що ти збирала гроші на мобільний телефон.
І я знаю, що ти ці гроші віддала нашим військовим, щоб купити її момуніцію.
Хочеться тебе привітати з ним народженням, щоб вимрії здійснивалися.
І ми вирішили, що треба тобі подарувати телефон, щоб ти мала можливість
ще більше робити гарних справ.
На ліерині гроші придбали турнікети для танкістів.
Прозвідували імениниці волонтерка.
Ми твічі дрій подарунок передали військовим на турнікети.
Це для парамедиків, які надають першу медичну допомогу військовим.
І рятують їм життя.
Ти подала той приклад, коли сьогодні всі і малі, і великі українці,
всі мають допомагати в міру своїх можливостей.
В'яра радіє, що хоч трішки допомогла українським військовим.
А мама Алла міркує їй, як допомагати далі.
Мені хочеться робити щось для того, щоб як найшвидше настали перемоги.
І ці мої хопі, інкаусті, як воно втеш могло приносити користь.
Ці малюнки зроблені у стилі НКУстика.
Для їх сторення потрібні гаряча праска і воскові олівці.
Це олівцями на праску робляться картини.
Прихисток від війни родина знайшла у Нюрнберзі.
Саме тут, після дроєсвітової війни, проходив міжнародний військовий трибунал,
де судили нацистських глочинців.
Усі тут вірять, що на лаві підсудних сидітумуть і расчисти,
що принесли гори в Україну.
З Німеччини і Набоднартесен – один плюс один марафон єдині новини.
Він, звісно, мріє в Прославу, але не таким чином.
Знайомтеся – нова зірка джекрасл – тир'єр-патрон,
це талісман чернігівських піротехніків.
Він разом із ним розміновує деокуповані території,
хоча власник собаки розраховував на іншу долю для свого улюбленця.
Звісно, господарі патрона вірили в нього,
сподівалися на публічне визнання свого тир'єра, але в іншій царині.
Чому для патрона все так різко змінилося?
Розкаже кореспондент КТСН Валентина Доброта.
Від як спрашні Нишпорка обнюхує кожен клаптик землі.
За розмірами маленький, але сміливий та з характером.
Це патрон, і він гніг не на службі.
Цього собаку керівник піротехнічній групи два роки тому подарував своєму синові.
Але від першого дня широкомасштабного вторнення Росії
пись живе разом з сапирами.
Патрон працює головно навколо розбити російської техніки та в замінованих полях.
Взагалі бойові навички патрона не розкривають.
Лише зазначають, що на пошуки розтяжок у лісах патрона поки що не допускають.
Для собаки це небезпечно.
Важко працювати, тому що багато різних запахів,
особливо коли згорівша техніка, різні порохи,
воно все перегоріло, він начинає чихати, ісесільна забруднень.
А коли працюємо на протитанкових мінах, так він розуміє,
що десь має бути щось закопане.
Йо потрібно знайти.
Якщо знаходи, він подає нам так званий певний сигнал.
Ми йдемо буквально по следах піротехніків,
а вони уважно слідкують за маршрутом патруна.
І він просто так ніколи не відхиляється.
Убік.
А сколочна, заградітельна міна. Тож ідет на знищення.
А ще безліч касетних міна з підшипниками кругового ураження.
Не використані мінометні міни вагою понад центнер.
Вони це вивезуть та знешкодять на полігоні.
Хат з рівняною землею вулися вщен забита спаленою технікою.
Російська армія по собі в Україні лишила непросто випалене поле.
Вони за собою замінували всі шляхи.
Що найменше троє лише на Чернігівщині вже підірвалися на мінах.
Це те, що залишилося від авто,
воді якого вирішив припаркуватися на узбічі.
Вітам, де підірвався легковий автомобіль.
Одна людина загинула.
Відково сняли ще 5 протитанкових мін,
які були розложені на узбічі дороги.
Також посередині міжду проїздами частиними.
Так званий нас участок, де газон росте.
У сьому селі піротехніки працюють у жилетне тиждень.
Людям досі забороняють відхилятися від центральних доріг.
Про випас худоби взагалі найдеться на полях міни.
У лісах розсяжки.
Казали не випускати, поки не навідуть порядок, ніколи.
Паселу це так ходимо, засело никуда не дають.
Ну вони ж там стояли, там, там, дек тому, такі вовчі лежать баланки.
Там, от вон папу десь, декям, більше трох тисяч стояло піхоти.
Там окопались і дерев'яний еблінтажир обіли.
Сапери просто фізично не встигають усе обстежувати.
Чірній, івщина, третья в Україні облес за площою,
а російські війська прийшлися ледь не всією територією.
Нині тут працюють піротехніки ще шести регіонів.
Перша чергове робота піротехніки внацілена на розмінування жилих секторів.
Це перш за все повертаються люди та робота інфраструктуру.
Для того, щоб змогли працювати електро, сайці змогли працювати водоканал.
Поля для того, щоб розпочалася посівнат.
Щодня на розмінування виїжджає і патрон.
Його з малку прищали до вибухів та різних запахів пороху.
Але, каже Михайло Ільєв, з патрона ніхто не робив на мисне собаку дойду.
Пес з родоводом і його взагалі готували до виставок та змагань.
Слава мала бути трошки інакше.
Ніхто не розраховував, що він так під час війне.
Покаже себе з іншої сторони і Слава прийде не по виставках, а прийде по розмінування.
Цю вже знаменитужилетку з шевронами пошлито давно.
Аєм'я собаці обирав син Михайла. Патрон – це небоявий позивний.
Аєм'я – за паспортом.
Син мене також розбирається в калібрах боя припасів, відрізняє ручні гранати.
Він довго думав, думав, приходить, каже, давай називай пуля.
Він каже, що якусь пуля не звучить, якусь не дуже.
Він ще подумав, походив півдня і ми вирішили, він приходить, давай називай патрон.
Чернівські сапери нині працюють по суті нон-стоп. Патрон теж не пасе задніх.
Лакомством – це твердий сир.
Він розуміє, якщо він правильно відпрацює, що зробить те, що потрібно, він буде завгочений сиром.
Ось кількі патронний службовий пес зарплату сапера він не отримує, а от навантаження у собакі подвійне.
В щоденні оновлення власної сторінки в Інстаграмі.
У патрона лайки по 10 тисяч.
Ну і звісно, як до справжньої зірки, завжди ще і черга з ухочих сфотографуватися з ним.
Валентина Дуберта Андріхлу Сте Сцен – марафон – єдині новини.
Воно в брові село України вбиваний вонтери.
Масініші, найчистніші, вниклащі, крутазні.
Волонтера від вдячних українців.
Наші добрі ангели, хто вміє зігріти, приятувати, вивести, нагодувати, поселити.
Наші дорогі волонтери, герої нашого часу.
Ви люди, з величасним в серці.
Знайшли в себе сміливість і можливості допомагати на волонтерському фронті.
Це надчайно важливий фронт.
Український волонтерський рух довів, що нас, українців, столати неможливо.
Волонтерському родову нема переводу.
Вся Україна дякує вам.
А ми нашу перемогу на темряву йонаближаємо.
А ми не зламну віру в наших щирих серцях плекаємо.
А ми нашим, відснекоріння і потужну силу зберігаємо.
А ми згуртовані, як ніколи, повільне життя загищаємо.
В Україні.
Україна.
Україна.
Україна.
Україна.
Україна.
Україна.
Україна.
Ви, який має, все, то я пігей має,
Там вийма, збав в Україні.
Об'єднані сили добра.
Перемагають темряву.
Життя переможе.
Стоїмо з Україною.
Відині новини. Реазомли сильні.
Один пісодин продовжує інформаційний мерафон і зараз про те, як українська мама з Немовлям стала образом у храмі Неаполя.
Світлина угорського фотографа, який зафіксував, як українка, ховаючись від обстрілів у київській підземці,
годує свою крихітну донечку, перетворилася на ікону віталійському храмі.
Фото за день розлетілося мережою і стало вірусним. Його побачила художниця з Дніпраїз,
образила жінку з дитиною, а далі цей малюнок опинився вже в Неапольському храмі.
Історія українки, яка поєднала кілька міст на мапі Європи, розкаже кореспондент КТСН Наталка Власачка.
Всі думки були тільки про те, щоб врятуватися, врятувати свою доньку.
Це зараз Тетяна та її чотири місячна морічка у безпеці День, коли було зроблено це фото жінка згадує жахом.
Третій день війни росіяни обстрілюють ракетами київ.
Тетяна з чоловіком та донечкою чекають на потяг Дольвова. Цілоніч у метро. Це станція університет.
Ми так постелили ковдру напідлогу, я сіла її кормити, ніхто не підозрював, якраз в цей момент спускаються журналісти і вони нас побачили.
Ось того все й почалося. Фотограф Зугорщини зробив щемливу світлину. Вона в мить розлитілася мережею. Фото побачила художниця з Дніпра.
Я особила всіх жінок України, які в той час хвалися у метро, я не знаю, в підвалах.
Буквально за одну ніч під звуки сирени вона намалювала той малюнок, який згодом опинився в Італійському храмі.
Сучасна маддона у худі. Тетяна з дитиною на руках стала образом всіх українських матерів, що рятували свою малечу від війни.
Це якась така сучасна інтерпретація ікони, але там просто дівчина сидить в худі, видно за дідсью рекламу, схема метро.
І мені здається, воно якось так чудово поєдналося.
Використати цю ілюстрацію попросив український греко-католицький священник.
Він зараз навчається у Римі і провадить служби для наших біжинців у передмісті Неаполя.
Саме там, у храмі святого, власія мученика, виставили цей образ.
Відсилає до тих самих страждань, які пережили богородиці,
яку треба втікати від пересідання ірода. Вона була біженкою в Єгипті.
Цей біблійний персонаж, біблійна історія, Марії, Ісуса, Йосифа, поти втікають,
вона була дуже близькою, власне, до реалій наших зараз українських.
Ми поїхали у той храм, аби на власні очі побачити сучасний український образ.
Біля образа хлопчик і таліється на колінах Мадонну з Київського метро.
Тут роздивляються не лише біженці.
Звісно, ми дивимося, читаємо і говоримо про війну в Україні.
Але ця ікона, цей погляджінки, дає нам більше розуміння того, що зараз у вас відбувається.
Тетяна зізнається, що її історія на буде такого повороту не очікувала.
Тоби мемоголі стали зіркою?
Я б не сказала зіркою, яка не дуже радісна ця слава.
Каже, з художницей, що намалювала її, познайомилася в судсмирежах.
Вдячна їй сподівається, цей образ стане підтримкою для усіх вимушених переселенців.
Думаю, вона виконує місію як символа.
Із іншої сторони для всіх наших людей, які поїхали, рятуючися двійни якимось підтримкою.
Вона можливо їх надихає, вірити в нашу перемогу, триматися на чужині.
Хоча сама образ в Італійській церкві найближчим часом не побачить.
Як ібо з України поки що не збирається.
Наталка Волосацька, Ольга Павловська, Тетяна Вербецька, ТСН 1 плюс 1, Марафон єдині новини.