Украина – кандидат ВІС. Що змінюється для нас нині.
Українські технології, на які полюють росіяни, і сотні тисяч гривень для тих, хто почне тут бізнес.
Натлі, важких новин із фронтів, маємо справді історичну подію. Повертаємося до Європейського дому про нові можливості та виклики, говоримо, у найближчу годину.
Це марафон об'єднання новини і підсумковий випуск ТСН. Вітаю вас, незламні українці.
Ще на крок, ближче до Євросоюзу.
Це вирішальний момент для Європейського Союзу.
Що означає статус кандидата ВІС для України?
Країни повинні виконати домашнє завдання.
І які сім але, можуть завадити стати повноправним членом Європейської родини, поговоримо з міністром закродонних справ на живом.
Зміна позиції у сівродинецьку.
І нові трофеї для нашої армії.
Заткні ми поведали, і це перегрозі нас.
Що вполювали українські воїни, репортаж спередової. Жахливіше, ніж у фільмі.
Що найбільше вразило голівуцького актора Бенна Стілера в Україні.
І яке посилання світу він записав просто з Ругін.
Із початку новини з фронтів, українська армія полишає сівродонець, щоб вирівняти лінію фронту і закріпитися на нових, кращі облаштованих позиціях.
Про це повідомив очільник Луганської військової адміністрації Сергій Гайдай.
У міністерстві оборони інформацію про пересування українських військ називають закритою, і ситуацію у сівродонецьку не коментують.
Найважні бої тривають поблизу Лисичанська.
Відомо про що найменше двох загиблих та одного пораненого, аби відрізати місто від постачання решисти із вертолітів та літаків
низчать під'їздні дороги та мости, гатяті станків, мінометів, створюваною та реактивної артилерії.
Окупанти намагаються встановити контроль над гірським та вже змогли заволодіти Миколаївкою.
Гарячі і на західних околиціях Сівродонецька.
Містово рожа артилерія вже зруйнувала на 90 відсутків, повідомляє очільник обласної військової адміністрації.
Вести наступ противник намагається на бахмутському напрямку.
Там расшисти регулярно завдають ракетних ударів та авіаналітів.
На півночі Донеччини росіяни б'ють із реактивної артилерії у напрямку Слов'янська.
Через постійні обстріли голова Миколаїву Олександра Сінкієвич закликав містян виїхати на безпечнішу територію.
За його словами, расшисти стріляють по Миколаїву із Хрисунської обласі і через невелику відстань між містами неможливо учасно запустити сиреном.
А на Донбасі українські б'єці захопили російські бронювання машини піхоти.
Розгромивши ворога на одній із ділянок, військові отримали, так би мовити, у подарунок боєві машини, випущені із російського конвейера лише торік, майже без пробігу.
Приборкання українцями БМП найближчим часом битимуть расшистів на Донбасі.
Докладніше у репортажі кореспондентки ТСН Маргарити Потапової.
Вдарила хлопок, волна, потім вийшли посмотрять.
Ну, тут ще люди був, у яйпані, яка, понятне, біж жертв.
Пара стареньких після прямого влучання російського снаряду на їхній подвір'я вціліла,
натомість жити у пошматованому будинку і з вирвою посеред двору. Людям вже не вдасться.
Дим показує наслідки обстрілу расшистів селища, де майже не лишилось місцевих.
Підагог 23-річний боїць сам з Ізюму, каже, купанти там вже навіть призначили свого мера.
Розрушили полностью, там на почти 90% структур, а все це – нет, вже.
Людей, хто, каже, 10 тисяч, хто 13, там ввозять в Росію.
Так я не знаю, що там живе, осталось не живе.
Видається, хочеться.
Родину педагог за фахом встиг вивести із окупованого міста на захід України.
Сам пішов у військомат і хотів потрапити на Харківський напрямок,
аби якомога швидше відбити рідне місто.
Там вигадна позиція, висота, дорога, як дорога життя.
Для них дуже важлива, щоб під держати, для нас важлива.
Нічого, говорять, що вже возле зіма нашого війська,
має бути споробу, і ті у наступлі.
Стволка, града, щось такого.
В основному артилерія піхота, не особий зараз.
Їдеть такий бій контакт.
22-річний бойець Ігор на війні два місяці.
Після військової кафедри мобілізований офіцер запасу набирається бойового досвіду,
аби стати схожим на батька військового.
Він теж мав і те, але повернувався, і я просто на здоров'я.
Я сказав, якщо вони те, пішов би я.
А так же як те, то я вже вдом.
Зараз саме головна перемога і дожити до неї.
Наближати перемогу на фронті морським піхотинцям зараз допомагає трофейна техніка.
З французкою оптикою 21-го року випуску з пробігом у пів тисячі кілометрів.
Цю броньовану машину піхоти бійці відбили у Росія нещодавно.
Оснащено 100 і 30-мм гарматами з двома кулеметами БМП.
Тепер наші військові вже затюнінгували три зубом.
Батальйон військової частини під номером 71-718
поспіхом тікаючи колишив свою машину, з якої злетіла гусениця.
Бійці морської піхоти вже привели цю машину до ладу і битимуть росіян на передовій.
Другу бронемашину витягували з канави замість російської зетки український прапор.
Іспанець каже проїхати повз нашої лінії оборони на трофейній машині – то ще квест.
Це все вже получается, зетки ми поведали і це першим на нас.
Зі сторонних фронтів їхати і з зетками це теж не…
Слава Богу, всі живі здоров'я.
Боєприпасів до полонених бронемашин вистачає.
Техніки кажуть, окупанти навіть не всі заводські пломби додумали зняти.
Трофейні – БМП і досі на гарантії.
Аби приборкати ще до недавно ворожі для наших військових залізяча,
бійці трофейну техніку планують вивозити навіть стріл.
Поки ж перевіряють нашу БМП.
Повозитися з нею зараз, аби не підвела під час бою.
Це правило не зміни для механіків.
Сергій Юа, який на фронті з 2016 року їздити на трофейній техніці,
не дуже подобається.
На відміну росіян йому чужого не треба.
Важкий броні випущений з конвейеру, аби вбивати українців.
Не довіряє.
Ну, краще лучше, наше було.
Чого, спокійніше буде?
Своє є своє.
З Донеччини Маргарита Потапова, Ігор Сулі, Олександр Лобок, ТСН.
Один плюс один марафон – єдині новини.
Ну і тепер деталі історічного для нас засідання Європейської Ради.
Девчора ввечері лідери 20-ти саме країн членів ЄС підтверджали.
Україну бачить частиною найпотужнішого геополітичного об'єднання на континенті.
Саме тому надали нам статус кандидата на вступ до Євросоюзу.
Шлях до Європи українці долали 23 роки ще з червня 1994-го,
коли підписали угоду про партнерство і співпрацю з ЄС.
Переламним моментом у Євровиборі України мав стати листопад 2013-го,
але під впливом Росії колишній президент Янукович на саміті у Вільнюсі
не підписав угоду про асоціацію із Євросоюзом.
Через це, зокрема, почалась революція гідності.
Остаточно цю угоду підписав уже президент Порошенко у Брюселі
наприкінці червня 2014-го року, коли Росія уже захопила український Крим.
В 2017-му, коли держава виконала низку вимог,
громадяни України отримали право на в'їзд до Євросоюзу без віз.
Ну і вже в перші дні полномасштабного нападу Росії цього року 28 лютого
Україна подала заявку на кандидата в члени ЄС.
Підтримати нас 17 червня рекомендувала Єврокомісія.
То як минул бюсельський саміт вчора, з якого Україна офіційно починає свій шлях до ЄС,
ну і чому переговори з 19 затягнулися?
Все на власні очі бачало кореспондентка радіо Свобода Зоряна Степаненко.
В кортежі європейських лідерів, один за одним зупиняються по взбудівлі,
що символічно називається Європа.
Звични місце зустрічі у Брюселі, черговий саміт,
але саме цей започатковує нову сторінку в українській історії.
Ми знову покажемо солідарність з Україною і також ухвалимо важливе рішення
для європейської перспективи України.
Це матиме наслідки і для Європи,
і, звісно, безпосередньо для України та її зусиль.
Держава на сході Європейського континенту давно тримає курс на захід
по преспроби Росії завадити її війною.
Повномасштабний напад лише спонукав Україну гучніше і наполегливіше заявити,
іде до Євросоюзу, а Брюсель відповісти взаємністю.
Те, на що не так давно, годі було і сподіватися.
Україна бореться за свою свободу, і на мою думку цілковито поважає всі європейські цінності.
І б'ються українці не лише за себе, а за свободу всього демократичного світу.
Вони дуже сміливі і ефективні в боротьбі з агресором, але їм потрібна політична підтримка.
На захист України в боротьбі за неї вже всередині Євросоюзу постав у весь іосхідний фланг.
Ті, хто географічно до Росії ближче, добре знають.
Хреще від неї політично бути, якому га далі.
Перекунувати доводилося фланг Західний, Швеція, Данія, Нідерланди до останнього тримали в напрузі Київ,
демонструючи суд тоділовий підхід.
Країна не здавалася їм достатньо реформованою.
Звісно, є війна, жахлива і підла.
Ми хочемо, щоб вона припинилася, це зрозуміло.
Але мене хвилювало, що може бути певного роду поспіх щодо надання статусу кандидата Україні.
А це не емоційна система, а політична.
Всіх політиків, я адвокатів України і скептиків, примирила Єврокомісія.
За тиждень до саміту запропонувала рішення, яке погодили всі.
Сказати так кандидатству і висунюти умови щодо подальших кроків.
Це вирішальний момент для Європейського Союзу.
Це геополітичний вибір, який ми зробимо.
Я впевнений, що ми надамо статус кандидата Україні та Молдові.
Цією заявою Шарль Мішеля анонсує знакови для України саміт.
Здавалися би інтриги, жодної, дебати в залі, зачинені для преси стартують.
Та, раптом, публічне оголошення в олії європейських можновладців переносять і невідомо, наскільки.
Переговори затягувалися, лідери брали паузу і знову поверталися за стіл.
А до нас журналістів сюди регулярно виходили дипломати знайомі з перебігом обговорень.
Пояснювали, ніхто не передумав, нічого не скасовується.
Просто відповідальність за ухвалення долиносного для України рішення занурилися у кілька темодночасно.
Новину, на яку затамував, що подих чекали українці у середмісті Брюселя, а на Товживкийві гальмувала трійця.
Австрія, Хорватія, Словенія. І це не палеців колеса.
Остання щедовійни взагалі письмово зобов'язалася відстоювати майбутні членства України.
Просто паралельно з нею обговорювали боснюю Єгерцеговину, свою сусідку, що давно претендує на кандидатство.
Хотіло, щоб у декларації лідери її згадали, і пообіцяли кандидата в обмін на реформи.
Проєкт рішення зголосилися відредагувати. І разом з цим пунктом пакетом розблокували і європейське майбутні України.
Ми вирішили надати статус кандидата Україні та Молдові, і ми готові надати статус кандидата Грузії, коли будуть вирішені приоритетні завдання.
Претензії йдуть білісі через нинішню ситуацію з демократією. До Києва і Кишенева таких немає, але є умови.
Для подальшого зближення з ЄС – потрібні реформи. Це і є компроміст на який пішли скептики.
Сім блоків – там серед іншого боротьба з корупцією і антиоліграхічне законодавство.
Країни повинні виконати домашнє завдання перш ніж перейти до наступного етапу процесу вступу.
Але я переконана – вони рухатимуться якомога швидше та працюватимуть якомога неполегливіше.
Домашнє завдання наприкінці року перевірить єврокомісія. Це не дедлайн, тут розуміють, в країні війна.
Тож будуть оцінки і потім, але й у Києві рішучі налаштовані впоратися якомога швидше. На Новини з Брюсселя реагують миттєво.
Отримала кандидатство. Це промого. Чекали 120 дні і 30 років. А потім переможемо вороги і будемо відпочинувати.
А може спочатку відбудуємо Україну, а потім вже відпочинену.
Це потужне послання Москві, каже президент Франції, і сильне додає в іншому сенсі Києву.
Я думаю, що це дуже сильний меседж. З першого дня цього конфлікту Європа реагувала швидко і історично та єдино.
Спочатку санкціями, потім макроекономічною, військовою та фінансовою підтримкою. А тепер цим політичним жестом.
Фактично всі, хто напередодні йшов цим червоним хідником, в унісон визнавали, що рішення однаково історичне, як для столи із країн-членів Європейського Союзу, так і для Києва.
Україна – кандидат. Тепер офіційно розпочинає свій шлях до ЄС, і буде він довгим для Києва, і би могливими обіцяють бути у Брюсселі.
Досвідчені кандидати. Балканські країни сказали ласка в опросимо. Водночас нагадали, як довго вони затримуються у цьому статусі.
17 років Північна Македонія – 8-м Албанія. Чі прем'єр напередодній поради в Україні бути зіллюзіями обережними.
В українському уряді шлях до ЄС подіваються забереді двох до десяти років. У Європейських політичних колах раніше часто гунали припущення щодо 10-ти ліць,
на передодній питання журналістів про терміни лідери дипломатично обходили.
Із Брюсселя, Зоряна Степаненко, Ярослав Пташник, радіосвобода, спеціально для ТСН – 1 плюс 1. Марафон – єдинні новини.
Президент Зеленський у ранковому зверненні вже заявив, що очікує від Верховної ради ухвалення євроінтеграційних законів у пріоритетному порядку.
Але як швидко зможемо взятися за потрібні реформи, залежить на сам предвід ситуації на фронті, а вона, після такого потужного сигналу, не тільки Києву, але й Москві може істотно загустритися.
Головний український дипломат – Дмитро Кулеба. Зараз і знамо на прямому зв'язку з Брюсселя.
Пане Дмитри, на сам предвітаю вас і нас із цією дипломатичною і політичною перемогою України. Ваша команда з нею працювала не покладаючи рук.
І ніх теж ми об'їздили багато столиць, обійшли багато кабінетів. Все це було в рамках чітко спланованого плану, який затверджував особисту президент.
Було багато залучених гравців цієї історії. Головне, що є результат. І цей результат дійсно відповідає інтересомі України і Європи.
Так, і він надихає. Але чого на вашу думку можна чекати тепер з боку Кремля? Досі на намір України отримати статус кандидата в ЄС там реагували досить квало. Пісков сказав, що спостерігають.
Але глава їхнього МЗС Лавроу сьогодні вже заявив, що ЄС разом і знато збирають коаліцію для війни з Росією. Чим може закінчитися?
Повірте, їхня кволість в реакціях є награною. Насправді, безумовно, Москва обістить той факт, що Україна буде членом Європейського Союзу.
Згадайте, 30 років нам гудували російським наративом про те, що Україна нікому не потрібна, ніхто їй не чекає в Європі, що ми повинні про це забути і розвернутися до Росії.
І ось цей 30 років цієї роботи просто всмітник. Тому що Україна іде в Європейський Союз, і це підтверджено тепер нарешті і з боку самого Європейського Союзу.
Тому вони квало видають, реагують на це так нейтральне зовні, вбиточно показати, що їм байдюже, їм глибоко не байдюже, вони б за любки хотіли зупинити цей процес, але цієї можливості не мають.
І ті заяви Лаврова – це прояв роздратування, безумовно. Але завжди, коли є країна, яка стої агресором, проти неї формується коаліція держав, які хочуть повернути її, поставити її на місце.
Тому тут немає ніякої проблеми в тому, що формується коаліція. Але коаліція ця проти держава, яка є агресором, яка є злочинцем.
Як вагадаєте, чи відчують цю нашу поліційну перемогу обійців на фронті? Про це мене запитують зараз часто, бо від них передусім залежить наш рух до Європи.
На обійця, на військова допомога, як ми чуємо, досі йде повільно. Чи принесе статус кандидатства її прискорення?
Я думаю, що будь-які зміни на краще і будь-яке підтвердження того, що ми відриваємося від Росії усіма, можна сказати, останніми, якимись там, мотосками, які нас з'язували, це сигнали, які надихає людей і в окопах, і в містах, в мирних містах та селах.
Тому що бається в окопі розуміє, що те, що він захищає свою країну, виграє час, не марнується, а використовується для того, щоб рухати країну в бік кращого, якіснішого життя.
Це вже є те, за що ми боремося, за те, щоб мати свободу і кращі життя. А саме з цим асоціюється Європейський союз.
Пані Дмитрю, я розумію не зовсім ваша тема, але я говорила про пришвидшення поставок зброї.
А, переброшу. Безумовно, прямого зв'язку тут немає, але між кандидатством і поставками зброї.
Але повірте мені, що навіть в найбільш гарячі дні боротьби за кандидатство ми ніколи не припиняли боротися і за те, щоб якомога більше зброї прийшло в Україну, якомога швидше.
Буквально сьогодні було дві на ради у президента з цього приводу.
І я хочу запевнити кожного солдата, який зараз боронить державу, в тому, що зброя буде і вже не заваром, і буде більше.
Ми прискорюємо ці процеси спільними зусилями і партнери також бачать, що нам потрібно більше зброї і чітко знають, яку саме зброю нам потрібно передати.
Так, і оці сім, але сім блоків реформ, який Євросоюз визначив як умову того, що статус кандидата для України збережеться.
Що скажете про цю практику? Такі умови висували комусь іще чи не збільшиться їхній перелік з часом?
По-перше, статус кандидата України не заберуть. Давайте від цього наративу відійдемо, тому що ми почали обговорювати про те, коли у нас заберуть статус кандидата, ще до того, як нам його дали.
Це така українська історія трошки, але я перекон не треба уявляти, думати про самих себе, що ми такі незграбні, нездатні, і нас ще зберуть.
Ніхто нас нічого не забере, все буде добре. Якщо важне прочитати рішення Європейської Ради, там написано, що виконання цих рекомендацій єврокомісії важливе для переходу на наступний етап.
Для початку переговорів про вступ. Тому я пропоную мислити позитивно і працювати над виконанням цих речей, для того, щоб якомога швидше перейти до фази проведення переговорів безусередньо з Європейським Союзом про вступ.
Я вас запевняю, що ЄУ президента і в уряді, і в парламенті, є абсолютно налаштованість на те, щоб рухатися цим шляхом.
Дякую, пані Дмитри, що знайшли час і для розмови. Знову маємо план дій, їй поперед дощачимали й шлях. Удачи нам на ньому.
Міністр Закродонськ прав України Дмитро Кулеба був на зв'язку знамо. Дякую.
Ну і ми продовжуємо ще однією навколо політичною новиною. Нардеп Андрій Деркач – агент російської розвідки. Про це викриття заявила служба безпеки України.
За даними СБУ, Деркач був центральною фігурою агентурної мережі, яка мала сприяти захопленню України росіянами.
Деталі розповів засуджений за державну зраду помічник Нардепа Ігор Колеснік, у який пішов на угоду зі слідством.
Колеснікав забезпечував вирбування Деркача, а далі виконував роль зв'язкового між ним та головним управлінням розвідки російського генштабу.
Деркач отримав із Москви десятки мільйонів доларів. Ручі мали піти на організацію приватних охоронних компаній, які планували задіяти для допомоги росіянам у захопленні українських міст.
Але значну частину грошей Деркач банально присвоюв і купив дві елітні квартири у Москві. За даними Колеснікава Деркача забирали у 2016 році.
Деркач був виробований на ділянні частини охранні прип'яти.
Вони мали по моїм інформації обезпечувати прохожження техніки, садиться непосередньо на броню, у державі в руках російських флагів.
Планом привлечення зі збрання чопів по моїм інформації привлекався Деркач Андрій Гаєндович.
В своїх цивіх вони не використовують вас 1000 відставів з 2016 році.
Краще пізно, аніжні коли. За підтримку агресії росії проти України Національна Академія Наук України виключила зі свого складу прем'єров тікачами Колу Азарова,
а з ними ще низку членів колаборантів та росіян. Про це розказав президент Нано Анатолії Загородній після спільної наради членів академії.
За його словами, статутом академії передбачено, що дійсний член Національної академії може бути позбавлений свого статусу та виключений із її складу
у випадку неодноразового грубого порушення вимог статуту академії, або вчинення інших дій, які завдали значної шкоди авторитету академії Наук.
Загалом пішля таємного голосування виключили 6 членів кореспондентів, споміжних Миколу Азарова і 13 іноземних учених переважно росіян.
Ну а російські окупанти тим часом цілеспрямовано обстрілюють наукові установи та інститути, що займаються фундаментальною наукою в Україні.
За попередньими підрахунками академії Наук на сьогодні знищено понад 50 дислітмецьких лабораторій та інститутів.
Але як сверджують військові експерти, Оркам набагато цікавіше не знищити, а вивести технології та обладнання.
Куди стріляють? І що саме так хочуть вкрасти у нас росіяни кореспондент ТСН Дмитро Звятенко розкаже?
Я був в кабінеті, звичайно, був такий різкий звук.
Олександр Олександрович показує наслідки ракетного удару по його рідному інституту.
Під час обстрілу він чергував. Гажараптом почув два короткі і один дуже сильний вибухи. Нашчасть нікто з працівників не загинул.
На той момент, коли ми сюди підійшли, горів цей корпус, горів цей корпус, що на даху упали з безпілотника.
Якщо тут поцілла ракета, то там з безпілотника упала.
Горосіяни обстріляли дослідні цехи. 60 років тут вирощують штучні алмази і вивчають в властивості надтвердих матеріалів.
Кадри атаки на наукову установу побачили в усьому світі.
Я працював ось в цьому корпусі безпосередньо біля установки. Я працював років 30 цьому корпусі, поки не захистив докторську.
Із вирощених кресталів виробляли різноманітний інструмент для різення і удосконалювали технологію синтезу.
Після розпаду Союзу жодних військових досліджень тут не проводили, хіба що свердла по металу вважати зброєю.
Таке скло і все, воно таким ще навіть більшим шаром було практично по всьому корпусу.
З перших днів війни російські війська руйнували наукові заклади по всій Україні.
Ракетно-бумбовими ударами знищено корпуси та обладнання відразу двох фізичних інститутів у Харкові.
Займались знищенням інфраструктури наукова ЄМКіг підприємства, організації підприємства.
І вони дуже знали добре, де вони розташовані і куди стріляли.
Юрій Логіно виконує обов'язки директора Інституту радіофізики та електроніки.
Цей заклад майже зруйновано. Вчині знають, чому причини обстрілу.
Саме тут за часів СРСР розробили технологію наведення крилатих ракет.
Зараз добуток тодішніх українських вчених працює на російських військових.
Система кортик, яка забезпечує захід від проти корабельних ракет.
На Амиралі Кузніцові вона стоїть.
Сухопутний варіан цієї системи кортик. Це панци «С».
Ракети-калібр. Наукові пророботки, можливості створення, головок самонаведення для цих ракет.
Вони якраз відбувались в нашому інституті.
В академії наук України вже рахують збитки. Їх важко виразити в грошовому еквіволенті.
Наразі відомо про 50 зруйнованих закладів. Найбільше постраждали Харків та Київ.
Що відбувається на окупованих територіях Херсонат та Сходу України невідомо.
Також не знають в академії кількості загиблих вчених.
Це інституту радіофізики та електроніки у УСК,
національному науковому центру Харківської фізики, Технічний інститут.
Інституту проблеми машинобудування, інститут прикладної фізики, інститут інфорційних процесів і технології,
те, що був завданий не так давно авіаційний удар.
Знищують, бо не можуть вкрасти. Це – стратегія росіян щодо української науки,
каже директор національно-антактичного наукового центру і колишній військовий Євген Декий.
Ми маємо процедент Крим, ми маємо процедент окупованої раніше частини Додбасу.
Вони якраз люблять такі наукові наші об'єкти і освітні об'єкти.
Вони люблять забирати цілами і використовувати для себе.
Свіжий приклад такої поведінки – розграбоване обладнання Чорнобильською АЕС.
Відступаючи, росіяни поцупили унікальне досить неостаткування на майже 10 мільйонів доларів.
Не знищити, а вкрасти.
Хай потім мені розказують, що наука – ні при політике.
Якраз російська академія наук абсолютно саме співучасних мародерств, разом з російською армию.
Але це саме мародерство.
Пустобово атаковані росіянами інститути огофтується в кабінеті директора інституту на твердих матеріалів
на поличці шматок ракети та двигун від дрона того, що атакував цихи.
Це уламки ракети, яка потрапила на території.
І це уламки дрону, який скидав бомби на дах наших будівель.
В результаті чого виникла пожежа.
А Олександр Олександрович після встановлення вікон і відновлення даху готовий і далі вирощувати алмази.
Дмитро Святненко, Олег Борщевський, ТСН 1 ПІО 1. Марафон, єдині новини.
Назавжди 27. На Світлодарській дузі загинув офіцер, командир батальйону Чорних запорожців Андрій Верхогляд.
Народний геро, який в увій з бійцями до кінця.
Наші журналісти знали його як одного із найвиселіших українських воїнів.
Його історія далі в ТСН.
А правда, що колись про мене знімуть фільм, короче, це всі вирізки, ті побачиш зі звуки пі і запікувати.
Ця історія дуже веселої людини.
Пряме репортаж веде командир третьої роти Лейтенант Верхогляд.
Насправді вже майор написав до Лівша.
Ракон, чешоная Лівша заберняє бодякі пересвання, прийняла прийом.
Боєвий офіцер.
Командир батальйону Чорних запорожців, який останнім часом майже не з'являвся в телевізорі.
Налічну архіву можна.
Бо був зайняти війною.
Але в наших архівах він ось такий. Випускник академії сухопутних військ, який весь час жартує.
Наш телевізор тільки тут один, це теплові зали.
Він мріяв стати військом з дитинства, бо в родині усі військові.
І знав за свободу свої країни доведеться боротися.
Кожна країна, яка отримала свою незлежність, вона проходила через якусь війну.
Андрій Верхогляд став відомим під час боїв за Авдіївську промзону. Там заслужив звання народного героя України.
Нагрода не мене. Нагрода моєї мами, що відмігляли мене ті варіни.
Нагрода моєму прада, який бішов на війну ті слова не «маливу Юрія, чого я маю, будь-то я воно».
Нагрода моїх родишів, що чотири роки мене навчали військову висправлю.
За Авдіївських окопів можна було побачити у столичній підземці.
Коли робили цю фото, я казав, зробити фото для мами. Так і вийшло.
Офіцер Верхогляд був тим командиром, якого так люблять солдати. І всі разом вони воювали, як родина.
Командир, а територи з води.
Дурави вас, випадаєш, сьогодні.
Принякуй записати.
Не долі, холостой.
Тому що ми його любимо.
Вдома на нього чекала дружина Марина і донька Юлечка, яка дуже за ним сумувала.
На початку повнемасштабне овторгнення Андрій командував на гарячому броварському напрямку.
Добре вечір, я диспетчер.
На цих кадрах він хвалиться віджатиму ворога новесеньким БТРом.
Вжив лідку, його батальйон знову повернувся на Донбас.
Тобто був такий невеликіат.
В своєму останньому бойові він був порожді своїми солдатами на світладарській дозі.
Саме там, де колись розповів, чому воює він і чому ми обов'язково переможемо.
У нас є одна мета, це незалежність нашої України.
У нас є один ворог, це Русійська Федерація.
І у нас є одна ціль.
Ціль – це свобода наших дітей, свобода наших батьків і свобода нашої держави.
Тому я вважаю, що ціль наша буде досягнути.
І всі задачі, які з нами стоять, ми виконуємо.
Тому що перемога за нами – це наша земля і за нами правда.
Наталя Нагорна, Титя Надемух, ТСН.
Один присуден, марафон – єдині новини.
Війна завжди забирає краще.
Ми глибокусумуємо разом із рідними Андрія.
Слава нашим героям.
Це марафон – єдині новини і підсумковий випуск ТСН.
І далі ми повернемося до дні з головних тем дня.
Битви виграє армія, а війну економіка.
Можливість набагато більше зробляти.
Чи допоможе нам новий статус кандидата в ЄС подалати ворога економічного?
І чому європейські інвестори уже потирають руки?
Замість шкільного дзвінка – система оповіщення.
Коли почнеться новий навчальний рік
і як готуються учителі директори шкіл і надзвичайники до його старту.
У Херсуні вибухнула машина місцевого колаборанта.
Він загинув на місті.
Вибух стався сьогодні зранку у спальному мікрорайоні.
Загибли Дмитро Савлученко, був членом партії Шарія
і не приховував своїх проросійських поглядів.
Під час окупації погодився працювати на росіян
і очолив так званий департамент сім'ї молодії спорту
окупаційної адміністрації.
Його загибель уже підтвердили росіяни.
Версі наразі дві.
Або це розподіл сферову впливу серед колаборантів,
або робота українських партизанів.
За час окупації це вже п'ятий замах назратників України.
Спочатку невідомі застрілили проросійського блогера,
а згодом те саме сталося із соратником
так званого новопризначеного губернатора.
Обидва загинули.
Далі були вибухи у машині очільника Тутешньої колонії.
Він дістав тяжкі поранення.
Ну а згодом вибухівка спрацювала і в авто Нардепа Олексія Ковалева.
Його подальше доля невідома.
Усі п'ятеро свого часу перейшли на бік окупантів.
Ну а у Чернігові почався суди над російським танківством,
а при кінці лютого разом зі своїм екіпажем
заїхав у місто і бив прямим наведенням по житлових будинках.
Згодом українська армія вироховала цей танк і вагатила по ньому.
Один танк із загину, двоє потрапили в полон.
Чому ж на лаві підсудних зараз лише не цілювач танка
і де командир, який віддавав наказ бити по багатоповрихівках
і приватному сектору?
Дивіться репортаж кореспондент КТСН Мар'яне Бухан.
Зігнутого на впіл із руками в кайданках за спиною
так обвинуваченого заводять до зали суду.
І журналістами російський танкіст Михайло Куликов спілкуватися не хоче,
але під час засідання з'ясовується.
Цей росіянин з Алтайського краю добре розуміє українську мову,
якою звертаються до нього суддя.
Вам все розуміло, є не фініші, додатково роз'яснити, пояснити.
І тут же з'ясовується мову.
Рашист вивчив за останні чотири місяці в українському сізо.
Його звинувачують у порушенні законів із вичі війни.
Наприкінці лютого Куликов разом зі спільниками заїхали в Чернігів
і з танка стали гатити по мирних будинках.
Українські арміцію вираховали їхній танк і вгатили по ньому.
Один російський танкіст загинув, а Куликов з командиром сховалися в сараї.
Катерина і Тамара живуть поряд із місцем, де тоді стояв ворожі танк.
Кажуть, одного дня в підвал до них прибігла сусідка і розповіла,
що в неї переховуються вороги.
Я чуть не умерла.
Захожу в сараї Кури і закривати.
А там два сідають і на мене пісталіт чи автомат,
що вона там сказала, наставили.
Я каже, і так каже один тихо, каже, поняла, поняла.
І вона одразу пошла.
Жінки тут же передали інформацію українським військовим.
Ті росіян узяли в полон.
А як ти тут з'явився?
Я відправлював ученню.
Ви були ці задачі?
Задачі.
Просто про киті в Кури Україні.
У полон узяли двох, але на лаві підсудних зараз один Куликов.
Його командир Щоткин вже вдома.
Його обміняли на українських військових,
але перед обміном українські журналісти встигли взяти в Щоткине інтерв'ю.
І в ньому він зухвало бреши.
Скільки разом ми з'явилися в мірному городу?
Він в мірному мірецьку.
В мані.
Прокорори сподіваються, що Куликова держава не захоче міняти посеред судового процесу,
і його справу вони зможуть довести до кінця.
Ми все ж таки будемо як орган,
срана обміновачення заперечувати,
щоб все ж таки довести судовий процес до кінця.
А це саме той будинок, по якому били російські танкісти.
Цю багатоповерхівку в осени минулого року здали в експлуатацію.
І навіть не всі квартири тут розкуплені.
Той удар російського танку прийшовся на дев'яти і десятий поверх цієї новобудови.
Там були однокімнатні квартири.
Одна з них належила компанії, яка замовляла будівництва іншу встиглу викупити.
І жінка, яка придбала цю оселю,
зараз журналістами спілкуватися не хоче.
Каже, їй дуже боляче згадувати ті події,
і саме той фак, що вона втратила нову оселю.
Нині в будинок таки почали заселятися люди.
Щобки і стіни вони латають власним коштум.
Наразі співвласники даного жительного будинку, разом з компанією,
а також замовником даного будівництва, вирішують це питання самостійно.
Самостійно робити відновлення цього будинку за архонок власних коштів.
Олег живе трохи нижче розбитих ворожим танком поверхів.
У його квартирі треба замінити лише один склопакет.
Факт, що того, хто намагався зруйнувати його будинок, держава судить, Олега тішить.
Однак йому було приємно, щоб вараши не лише всі зотримали,
а й привезли на місце злочину поприбирати скло і бетон на подвір'ї.
Та треба, то що ти зробив.
Мар'яна Бухан, Олег Борщевський, Станіслав Керенчук, ТСН.
1 плюс 1. Марафон. Єдині новини.
Поправійну навчальний рік в Україні почнеться 1 вересня.
Але тільки там, де це буде можливо і з належними заходами безпеки.
Таке рішення сьогодні затвердив кабінет міністрів України.
Організувати навчання, залежно від безпекової ситуації,
у кожному регіоні урядовці доручили військовим адміністраціям спільно з освітянами.
За словами прем'єр-міністра Дениса Шмегаля,
уряд розпорядився, щоб у всіх школах, дитячих садках та університетах
були обладнані сховища.
На окупованих територіях та у префронтових населених пунктах
навчання відбуватиметься онлайн.
В Офісі президента розповіли про деталі підготовки.
Ритуальники перевіряють заклади освіти та прилеглі майданчики,
виявляючи нерозірвання боєпрепаси та міни.
Тестують системи оповіщення, готують шляхи евакуації,
створюють запаси води та медикаментів.
На територіях звільниних відворага відбудовують навчальні заклади.
Навчальний рік розпочнеться 1 вересня в очному режимі.
Питання складне, адже пов'язано з безпекою наших дітей.
Безпекова ситуація в країні різна.
І вже зараз зрозуміло, що на префронтових територіях
повернутися до очного навчання неможливо,
а тому там продовжиться онлайн-формат так само,
як і на окупованих територіях.
В разі повітряної тривоги освітній процес
планується переривати і за можливості повністю
або частково продовжувати освітній процес вукриті.
Спочатком війни першим из Києва та обласних центрів
зникли діти. За три місяці дитяча інфраструктура
від шкіл до гуртків та розважальних центрів
теж перестало існувати.
За інформацією мінсуцполітики тепер отримають перевірки
готовності дитячих таборів, шкільних та земіських
до приймання дітей. Вирішуються чи запрацюють
фони цього літа взагалі. Тим часом діти повертається
із евакуації і батьки змушені шукати, чим їх зайняти.
Наша Нелія Ковальська, мама зразу двох, виконала
найнезвичніше редекційне завдання.
Спробовала організувати літня дозвілля для своїх дітей.
Це мої діти Юся і Степан.
Останні місяці вони пережили так, як більшість їх
однолітків Киян.
І з першими вибухами у столиці я була змушена
відправити їх в евакуацію. За три місяці війни ми бачилися
на місяці.
Розлука була нестерпною, на початку червні я забрала їх
додому у геть незвичний їм Київ.
Давай на нашу дібу дивися.
Давай на танку спочатку.
Знаєте, що написано на номерах?
Оспі, сталь, є, рин.
І Юся і Степан вчилися дистанційно.
Малий згадує, за кими з шкільних друзів найбільше скучив.
Зарана, арінка.
А де вони всі, коті?
Ти знаєш?
І доде.
Польщі.
Така ж історія з найкращою подрохою Юсі.
Вона знаходиться в Израїлі.
Тому нині моє завдання дати дітям можливість знайти
нових друзів та спілкуватися.
Діти почали писати, що сумують, хочуть побачитися.
Це студенти театральної студії.
Деюся займались пару років тому.
Пост, її викладачки Вікторії я побачила у соцмережі.
Вони запрошували на безкоштовні підліткові
зустрічі повихідних.
Чого вони йдуть сюди?
Чесно кажучи, якби це зараз мічно звучало,
вони йдуть просто поговорити.
Тут всі приблизно одного віку.
13 на даний момент.
14.
Соня під час бойових дій під Києвом лишалась у місті.
До мене приїхала дівчинка з Буччою.
Вона жила у мене вдома.
І ми з нею були разом.
Ліза евакуювалась.
Там взагалі не було спілкування.
Я сиділа вдома і мені було дуже-дуже поганого.
Спочатку підлітки Нія Ковіді соромляться.
Дрі проботи зіхчили.
Перша – пограти в Аляс.
Дорослі Вікторія та Максим допомагають почати спілкування.
За пів години всі вже грають разом і сміються.
Я бачу, що вони отяг раніше, як до війни.
Бен дітами, талантливими.
Дозвілля для Степана завдання зіручкою.
Тому потрібна інклюзія, бо ж має діагноз «Аутизм».
Я просто ви час розуміла, що діти моїх друзів і Федір втратили кусок дитинства.
І не можуть проводити час з одного літка ми поруч.
І в цілому треба щось з цим робити.
Інформацію про табір Олеся я теж побачила у соцмережі.
Ми будемо аграти зараз три на три.
Все, починаємо!
Олеся з самотушки зібрала команду викладачів.
Це заняття зі спорта Настя – професійний каскадер.
Ти не є ж, ти просто лінися.
Крім спорту тут є танця, акторська майстерність, оркестр і вокал.
Зараз тут вже семр дітей, але набір триває.
Олеся набирає до табору дітей волонтерів, військових, вимушених переселенців.
Єдине обмеження, аби батькі жили або працювали неподалік.
Так що необхідно буде терміново евокуюватися так само,
коли почалося обмородування Києва, то ж це можна було зробити доволі швидко.
Нині табір існує на кошти Олеся та волонтерські донати.
Дуже круто було б, якби знайшлися якісь спонсорами, це нати,
які розуміють важливість і необхідність цього табору для цих дітей на цей літо в цей час.
Батькі оплачують лише харчування.
А можна мені більше капусти?
Ого, більше капусти, ось цей заказ.
Діти тут оживають, навіть їдять те, від чого вдома відмовлялись,
бо за компанію ж смачніше і щиро сміються, як до війни.
Неліковальська Іван Головач та Володимир Рибачок.
ТСН 1 плюс 1 мерафон єдині новини.
Ми повертаємося до головної новини, яку обгорімо сьогодні.
Статусу кандидата в ЄС, який отримали Україна.
Битви виграє армія, а війну економіка.
Чи допоможе нам новий статус подолати ворога економічно?
Євросоюз зараз найбільший торговельній партнер України.
Ну а з початком війне фактично єдиний шлях для збуту продукції.
Але щоб по повністю увійти в конкурентний ринок, нашим експортерам буде непросто.
Як почуватиметься наша економіка в новому статусі кандидата,
кореспондентка ТСН Ірина Прокохєва Вевчала.
Рівня доріжки у сміхнені люди.
Вляноці парки і стильна архітектура.
Чим не Європа?
Та до неї навіть рукою можна дотуркнутися.
Проблема в тому, що велика європейська родина формально для нас
ось там за високим партнером.
Якраз зараз лідри ЄС вирішують, яку ж фіртку для нас поставити.
Сказати так Україні – це також оборона у цій війні.
Ще один історичний прояв того сенсу, який міститься у словах –
ми з вами, будьте з нами.
Та що виграє Україна від нового статусу –
кандидата на членство у Євросоюзі.
Статус кандидата сьогодні ще геть не означає,
що вже завтра ми усі прокинумося повноправними членами Євросоюзу.
Декі країни, як от Албанія, Чорногорія, Сербія,
зависають на цій стадії на довгі роки.
І тим самопособіг кандидатство приносе нашій країні чимало позитивних зрушень.
Що, як ми з'яснюємо, то це може бути якраз старт того стартого пістолета.
Коли ми розуміємо, що нам дали відлік,
а вже ми будемо йти до фінішу, ми будемо бігти,
чи ми взагалі припочинимо будемо пити каву,
це заважить від кожної країни Україну.
Намір України очевидний.
Як найшвидше – дістатися фінішу, тобто потрапити в ЄС.
Я навіть забіг цією дистанцією відкриває для нас не бачені раніше можливості.
Перш за все економічні, стверджує Гліб Вишлінський.
Це створює очікування, що загалом ймовірність того,
що Україна стане членом ЄС повноправним зі знятям митних кордонів,
зі спільним законодавством, що теж є вкрай важливо вже більшою мірою для інвестиції.
Вишлінський каже, це працює дуже просто.
Інвестори, знаючи про європейські перспективи, захочуть перенести сюди свої виробничі потужності та технології,
причому мчатимуть на випередки, поки ресурси недорого коштують.
Приклад, невеличка Словаччина, яка буквально за 10 років стала авто-гігантом.
Тепер там базують свої заводи, невідоміще марки Німеччини, Франції, Кореї та Японії.
Це можливість набагато більше зробляти і для українців жити в Україні, а не жити в іншій країні.
Звичайно, щоб зрештою отримати квиток у Євросоюз, в Україні доведеться попрацювати над реформами та законодавством.
Це така собі домашня робота, яку мають виконати усі кандидати.
Вона має окрему назву і 35 розділів, які торкаються абсолютно усіх сфер держави.
Водочас статус кандидата означатиме, що Євросоюз допомагатиме нам як організаційно, так і грошима.
Там будуть доступні фонди з так званого інструменту підготовки до членства.
Статус кандидата також буде дуже помічним у плані відбудової реконструкції України після війни.
Тому що Євросоюзу буде легше задіяти всі фінансові інструменти, бюрократичні інструменти і більше мотивації буде для того, щоб відбудувати Україну.
Статус кандидата для Україна – це передусім потужний політичний сигнал.
Це був старт на довгі бігові доріжці, у фініщі якої вступ у Євросоюз.
Це покриття може бути дуже м'якеньким, адже буде встелено грошима від інвесторів та донорів на реформи.
Втім, існує інший варіант. Якщо лідери Євросоюзу припустяться його і дадуть нам кандидата в кандидати,
тоді навіть на край доріжки нас не допустить.
Україна не готова до статусу кандидата. Це була позиція кількох країн, зокрема дані і португалії.
У цьому питанні вони були досить скептичні. Тому пропонували нам статус потенційного кандидата в компанії Боснії Ігор Цеговини
та частково визнаним Косово. На практиці це означало б ось чого.
Потенційний – це ще листарт. Ця мкпочекає, поки старт притутся пістолет і зарядять і додам додам додам додам додам старт.
Повноцінного економічного і суспільного життя, на рівні наших західних сусідів не буде.
Відповідно це означає, що будуть сприймати далі як якусь сірузону.
Тиждень тому європейська комісія сказала нам однозначно так.
Хоча цьому передувала фантастична робота дипломатії та експертів міжнародників, каже директорка центру нова Європа Анна Гитманчук.
Це великий і політичний, дипломатичний успіх України. Це безсумнівно.
У нас вже були випадки, коли, скажімо, Європейський Союз вимагав певних реформ від України.
Так, начебто Україна вже була б кандидатом.
Але насправді ми отримували всі преференції, які має лише сусід або партнер. Тому зараз ця ситуація вирівняється.
Накорист нашої держави грають ще кілька цілком конкретних рішень з боку ЄС.
Єврокомісія на рік скасувала всі миті та тарифи для українського експерту.
Україна приєдналась до Європейської енергомережі.
Наші біженці отримали статус тимчасового захисту, тобто можуть отримувати гроші, навчати дітей та працювати в країнах ЄС.
Ми подали заявку на безкоштовний ромінг та доступ до недорогих кредитів для бізнесу.
А запуск плана Маршала говорить про те, що Україна швидко відновиться після нашої перемоги.
Україна подала заявку на кандидатство ЄС та швидко заповнила опитувальник в розпал війни з Росією.
Це означає лише одне.
Ми прагнемо бути частиною іншого світу і сціностями кардинально-протилежними русському миру і доводимо це у бою.
Ви знали?
Ірина Прокофіва, Андрій Марченко, Олександр Аліфанов, ТСН, один плюс один марафон, єдині новини.
Ну а поки іще не вступивши до ЄС, вже маємо конкурувати з ним за робочу силу.
За даними ООН від 24-го лютго з України виїхало понад 7,5 мільйонів людей, переважно жінки з дітьми.
Частина відтоді в Україну повернулися, але майже 3,5 мільйони отримали статус тимчасового захисту і поступово облаштовуються в країнах Європи.
Найбільш активним та процесдатним європейцям за доволенням пропонують не тільки допомогу, але й роботу.
І в Україні іще доведеться поборотися за повернення власних громадян до дому із сусідніх країн.
Щоб ті чиї підприємства розбомбили, чи які просто змушені були закритися під час російської агресії,
так і знайшли в дому роботу, він економіка розробила програму для стимулювання підприємницької діяльності.
Що це означає? І як будуть стимулювати кореспондентка ТСН Оксана Радіонова?
Уре, запускай граунтову програму для підтримки бізнесу є робота.
Заявку можна подати онлайн за кількома напрямками.
Перший, 250 тисяч гривень на новий бізнес в одні руки. І гроші ці державі повертати не потрібно.
250 тисяч від країнни – це круто.
Владислав займається 3Д-друком. Війна відібрала роботу, тож у грантах від держави бачить шанс на поновлення власного бізнесу.
Зараз ви бачите приклад, як ми допомагаємо бійцям, друкуючи ось такі детальки.
Твірую, що зможу розвинути даний напрямок в нашій державі.
На рік держава планує видавати 20 тисяч грантів, що річний бюджет п'ять мільярдзів гривень.
Отримати їх мають право. Українці, які не працюють і не мають іншого бізнесу, для цього вони мають подати заявку через Ощадбанк,
або додаток дія та власний бізнес-план.
Цього бізнес-плани має бути описана ваша ідея, яка сума інвестиція вам потрібна,
скільки робочі квітні строт, якісь строк окупності, тобто основній загальний фінансі-экономіччина гурентування вашого проекту.
Після подачі заявки чекаєте лише 10 робочих днів.
Поки експерти з державного центру занятості вивчуть вашу бізнес-ідею.
Якщо вона відповідає всім критеріям, гроші від держави одразу впадуть на ваш банківський рахунок.
Ви зможете, як підприємець, спрововувати себе і вам не треба буде повертати гроші.
Це нормальна культура підприємця у всьому світі і це супер у нинішніх умовах.
Ще один напрямок програми є робота аграрний.
Держава планує частково фінансувати будівництво теплиць. За схему 70% фінансової держави 30 підприємць.
В одній руки планують видавати від 5 до 7 мільйонів гривень. За рік таких грантів хочуть видати 2 тисячі.
Лічний бюджет – 7 мільярдів.
Є робота – це підтримка садівництва. Держава планує давати на 1 гектар молодого саду 400 тисяч гривень.
І тут головна умова, аби підприємець, мав власну землю.
Це касета, цей сажений з лохіни.
Дмитро показує своє господарство теплиця та плантація лохини на 15 гектарах.
І підраховує – за суму гранту збудувати бізнес з нуля не вийде. Але підтримка значно.
Це фактично можна побудувати, наприклад, одну зимову теплицю, або два тунелі.
Враховуючи то, що ми вже маємо певну інфраструктуру, для нас це був однозначно плюс.
В уряді вірять, програми зменшать безробіття і відродять мікробізнес.
Дозволить кожному, хто має бажання, навички та план запостити власну справу.
Розширити свій малий або середній бізнес, а також розпочати нову кар'єру.
Ми хочемо, аби люди залишались жити та працювати в Україні.
Загалом на гранти для бізнесу держава планою виділити 16 мільярдів гривень.
Оксана Редіонова, Іван Петричак, Данія Кусаковський, ТСН – 1 плюс 1.
Марафо – єдині новини.
6 тисяч одиниць в артістю у кілька мільйонів доларів поліцейські показали журналістам
на більшу в історії незалежної України незаконну колекцію старожитностей.
Її вже вилучили і передали на зберігання у музей історії України.
Сьогодні саме там правоохоронці показали знайдені і вилучені у Кримського чиновника предмети старовани.
Спецоперацію провели минулого тижня.
У центрі Києва на останньому поверсі офісної будівлі слідчі поліції та ДБР натрапили на старовинні скарби.
Чинив кожному кабінеті була окрема унікальна колекція – сківські мечі та захисна амуніція.
Віншому – старовина кераміка, початку епохи Бронзе, монети та вогнепальна зброя різних епох.
Кримінальне провадження стосується діяльності колишнього народного депутата Валерія Горбатова.
У 90-х і на початку 2000-х він був головою Радом міністрів автономної республіки Крим.
Слідство шукало докази його зв'язків із самопроголошеною владою Криму
і з ваташками терористичних організацій ЛНР та ДНР.
Десер нацполу слідчих ДБР розслідує незаконну діяльність народного депутата України 3-го-4-го скликань
колишнього голови Ради міністрів автономної республіки Крим та інших осіб пов'язані з фінансуванням так званою ДНР
виводом грошових коштів до Російської Федерації з Російською з території України
а також ведення бізнесу на територію окупованого Криму.
Це найбільша незаконна колекція в історії України, яка потрапила, повертається друг державою.
Там лежать два мечі, один бізентійський, інший Варяєв.
Це говорить про те, що фактично ми повертаємо собі і не тільки європейські вибирали,
але повертаємо собі своє.
Цивілізований світ має зробити все, щоб допомогти мільйонам українських бізжинців.
Про це заявив посол доброї волі ООН голівуцький актор Бен Стілер після візиту до Польщі та України.
Зірка фільмів Ніч у музеї із знайомства, із батьками.
В Польщі зустрівся з нашими бізжинцями, зокрема з дітками,
а в Україні побував у зруйнованому расшистами Ірпені.
Яке послання світу записав він просто зруїн? Матрофордак розкаже.
Польське місто Ряшів – одна з тих, які прийняли сотні тисяч українців,
що тікала від братньої любові.
У центрі для бізжинців посол доброї волі ООН Бен Стілер спілкуються з дітьми,
чи є дитинство на завжди затмарила Путінська агресія.
Звичайна людська розмова.
Ігри, спільне малювання долонь.
Голівуцький актор хоч ненадовго робить так, щоб ці діти забули про пережити жах.
А це вже Ірпінь – містечко під Києвом, яке стало містом героєм,
і назву, якого тепер знають в усьому світі.
Спершу, Бен Стілер оглядає житловий массив Ірпінські липки.
Найпевніше всі ці будинки, які не мають 10 років, доведеться зносити під ноль.
Актору важно роздивляється, який насправді вигляд має так звана спеціальна воєнна операція Кремля.
І тут же на Тліроїн Стілер записує звернення.
Вітаю, я Бен Стілер, і я в Україні.
Я спілкуюся з людьми, що постраждали від війни.
Вони розповідають, як вона змінила їхні життя.
Війна та насилля руйнують життя по всьому світу.
Ніхто не залишає своєї оселі від хорошого життя.
Пошук безпеки – це право, яким повинні мати змогу скористатися всі.
Дада, вас бачить!
Метеш?
Але, ага.
Добре.
А це вже приватний сектор Ірпеня.
Із домашньої полоницію та непідробними емоціями
Алла Шаребуряк зустрічає Бенна Стілера та співробітника агенса Оону з правих біженців.
На початку перезня, тікаючи від війни, родина Алли виїхала в Карпати.
Коли вона побачила фото зруйнованого свого будинку, потрапила в лікарню з нервовим розладом.
Тепер на обличчі жінки – усмішка, але вона і далі не знає, як відновлювати житло.
До того ж її чоловік має інвалідність.
Наразі родина жива в таборі побудованому агентством Оон.
Побаченим та почутим Бенстілер діляся з президентом України Володимиром Заленським.
Ви, мій герой.
Та ні, ну ви що?
Ви покинули акторську кар'єру за ради такої справи.
Ну, не таку видатну, як у вас, звісно.
Сцілер зізнається. Бачити війну по телевізору геть не те, щоб побачити її наслідки на власні очі.
Заленський просить – не робити війну Україні нормою.
Ми її розуміємо, що дня говорити про війну в Україні не цікаво.
Це втомлює, але для нас це вкрай важливо.
Важливо, щоб відомі та впливові люди говорили про це, щоб, нарешті, змусити Росію зупинитися.
Візит актора та послат доброї волі Оон в Україну припав на міжнародний день біжінців.
Побачавши наслідки не човної жорстокості в центрі Європи,
Бен Сцілер закликає у весь цивіризований світ зробити все можливе,
щоб не лише біжеться з України, а й по всьому світу дістали захист.
А таких вимушених переселенців, за даними Оон, на тепер близько 100 мільйонів.
Дмитро Фордак, ТСН, 1 плюс 1, марафон, єдині новини.
За те, що стало човидним, Україна – частина великої європейської родини.
За те, що наша відвага і прагнення до свободи вражають світ,
що ми довели усім свою долю і свій шлях обираємо самі.
За все це низький уклін нашим зафісникам на самперед.
Вони – наші головні амбасадри врухові до Європи.
Тому віримо в ЗСУ, допомагаємо нашому війську, тримаємося разом і працюємо на перемогу.
Далі марафон єдині новини підхоплюють наші колеги з каналу Рада
і до зустрічі в ТСН на каналі 1 плюс 1. Слава Україні!